Рішення № 27129701, 10.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-74/12498-2012 10.10.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві до про Публічного акціонерного товариства «ЕЛМІЗ» стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства

Представники:

від Прокуратури: Чащевий Д.І.

від Позивача: Кульчицька О.М. (представник за довіреністю)

від Відповідача: Савчук Ю.О. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві (надалі також -«Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ЕЛМІЗ»(надалі також -«Відповідач», «ПАТ «ЕЛМІЗ») про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства у розмірі 58 202 гривень 32 копійки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою Державної екологічної інспекції у м. Києві встановлено, що ПАТ «ЕЛМІЗ»за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9 здійснив забір води без дозволу на спеціальне водокористування із свердловини з 01 вересня 2011 року по 11 травня 2012 року в об'ємі 1298 м.куб.

Як зазначає представник Прокуратури, внаслідок здійснення Публічним акціонерним товариством «ЕЛМІЗ»спеціального водокористування без наявності дозволу (ліцензії), сума збитків нанесених державі становить 58 202 гривні 32 копійки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 вересня 2012 року порушено провадження у справі № 5011-74/12498-2012, судове засідання призначено на 26 вересня 2012 року.

24 вересня 2012 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Державної екологічної інспекції у м. Києві, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, копію Положення про Державну екологічну інспекцію у м. Києві від 12 грудня 2012 року № 136, підтвердження про відсутність у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору, копію Довідки ЄДРПОУ Державної екологічної інспекції у м. Києві та письмові пояснення по справі. В поясненнях зазначено, що враховуючи встановлене здійснення забору води ПАТ «ЕЛМІЗ»без дозволу на спеціальне водокористування, є всі підстави для стягнення з останнього збитків, нанесених державі самовільним водокористуванням.

В судовому засіданні 26 вересня 2012 року представники сторін надали суду усні пояснення по суті спору. Представником Відповідача заявлено усне клопотання про оголошення по справі перерви для ознайомлення з матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, в судовому засіданні оголошено перерву до 10 жовтня 2012 року.

08 жовтня 2012 року від представника ПАТ «ЕЛМІЗ»через загальний відділ діловодства суду отримано Відзив на позовну заяву. В відзиві зазначено, що водопостачання ПАТ «ЕЛМІЗ»отримує від ВАТ «Київський радіозавод»згідно укладеного договору № 74/90 від 24 грудня 2007 року, а артезіанська свердловина, яка знаходиться на території ПАТ «ЕЛМІЗ»використовується тільки в аварійних випадках при відсутності води, яка подається по договору. Крім того, в відзиві зазначено, що Позивач при поданні позову зовсім не прийняв до уваги вимоги статті 23 Кодексу України «Про надра», якою передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

В судовому засіданні 10 жовтня 2012 року представники Прокуратури та Державної екологічної інспекції у м. Києві підтримали вимоги та доводи позовної заяви та просили стягнути з ПАТ «ЕЛМІЗ»збитки нанесені державі в розмірі 58 202 гривні 32 копійки.

Представник ПАТ «ЕЛМІЗ»проти позовних вимог заперечив з підстав наведених в Відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10 жовтня 2012 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2012 року Державною екологічною інспекцією в місті Києві проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині використання свердловини Публічним акціонерним товариством «Елміз».

Під час проведення перевірки інспектором Державної екологічної інспекції в місті Києві складено Акт б/н перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, яким встановлено, що ПАТ «Елміз»здійснював забір води з свердловини з 01 вересня 2011 року по 11 травня 2012 року без дозволу на спеціальне водокористування, що кваліфікується як самовільне використання підземних вод та є порушенням статей 44, 49, 110 Водного кодексу України.

Згідно наданої довідки ПАТ «Елміз»здійснив забір води без дозволу на спеціальне водокористування із свердловин з 01 вересня 2011 року по 11 травня 2012 року в об'ємі 1298 куб.м.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природоохоронного середовища, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва винесено Припис Голові правління ПАТ «Елміз»Шумилу М.М., відповідно до якого останнього зобов'язано виконувати умови до Дозволу на спеціальне водокористування № УКР-471-Кіє від 11 травня 2012 року терміном дії до 11 травня 2015 року.

Також, на підставі фактів, виявлених під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині використання свердловини Публічним акціонерним товариством «Елміз»та Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відносно головного інженера ПАТ «Елміз»складено Протокол № 001025 про адміністративне правопорушення від 11 липня 2012 року за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який останній підписав без заперечень.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 11 липня 2012 року № 001025 головного інженера ПАТ «Елміз»Шатковського М.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 гривень 00 копійок.

Державною екологічною інспекцією в місті Києві відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів»проведено розрахунок розміру шкоди, зумовленої забором води з свердловини в період з 01 вересня 2011 року по 11 травня 2012 року без дозволу на спеціальне водокористування, сума відповідно до розрахунку складає 58 202 гривні 32 копійки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що перевіркою Державної екологічної інспекції у м. Києві встановлено, що ПАТ «ЕЛМІЗ»за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9 здійснює забір води без дозволу на спеціальне водокористування із свердловини з 01 вересня 2011 року по 11 травня 2012 року в об'ємі 1298 м.куб.

Також, представник Прокуратури зазначає, що Постанова про накладення адміністративного стягнення від 11 липня 2012 року № 001025 головним інженером ПАТ «Елміз»Шатковським М.В. не оскаржувалась в порядку встановленому чинним законодавством України, а отже головний інженер погодився з фактами викладеними в Протоколі та Постанові.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»та іншими актами законодавства.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено обов'язки водокористувачів, відповідно до якої останні зобов'язані:

1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;

3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

7) здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів у галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію;

11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;

12) своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень;

13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (стаття 48 Водного кодексу України).

Статтею 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Правила видачі дозволу на здійснення спеціального водокористування визначаються Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321.

Суд не погоджується з доводами представника ПАТ «ЕЛМІЗ», викладеними в Відзиві на позовну заяву, про те, що основною причиною, яка привела до прострочення отримання дозволу на спеціальне водокористування є упереджене ставлення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві до Товариства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ЕЛМІЗ»зверталось до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з Клопотанням для продовження дозволу на спеціальне водокористування на підприємстві від 25 липня 2011 року.

Однак, Листами Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 30 серпня 2011 року, 20 жовтня 2011 року, 20 січня 2012 року ПАТ «ЕЛМІЗ» відмовлено у видачі Дозволу на спеціальне водокористування на підставі того, що в результаті аналізу матеріалів виявлені недоліки, які Товариством усунуто не було.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що єдиною підставо відмови Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві у видачі ПАТ «ЕЛМІЗ»дозволу на спеціальне водокористування було недотримання останнім умов видачі дозвільного документу.

Крім того, Відповідач наголошує на тому, що артезіанська свердловина, яка знаходиться на території ПАТ «ЕЛМІЗ»використовується тільки в аварійних випадках при відсутності води, яка подається по Договору № 74/90, укладеному між ВАТ «Київський радіозавод»та ВАТ «ЕЛМІЗ». Такий випадок якраз і був, коли ПАТ «ЕЛМІЗ» використало із свердловини 1298 куб.м. води в період з 31 вересня 2011 року по 11 травня 2012 року.

Однак, Суд не бере до уваги вищевказані доводи представника Відповідача, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження викладених обставин.

Крім того, Суд не погоджується з доводами представника ПАТ «ЕЛМІЗ»про те, що Позивач, при поданні позовної заяви, не прийняв до уваги вимоги статті 23 Кодексу України «Про надра», якою передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб, огляду на наступне.

Відповідно до статті 23 Кодексу України «Про надра», землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Підземні води належать до корисних копалин загальнодержавного значення відповідно до постанови КМУ «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення»від 12 грудня 1994 року № 827.

Як вбачається з Акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства, складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, глибина свердловини становить 33,2 м.

Таким чином, доводи представника Відповідача про те, що ПАТ «ЕЛМІЗ», на підставі статті 23 Кодексу України «Про надра», має право без спеціального дозволу видобувати для своїх господарських і побутових потреб підземні води є необґрунтованими та безпідставними.

Суд зазначає, що відповідно до статті 110 Водного кодексу України, Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Отже, з урахуванням наведених положень норм чинного законодавства України та досліджених в ході судового розгляду обставин справи, відповідно до проведеного Державною екологічною інспекцією в місті Києві розрахунку розміру шкоди зумовленої забором води з свердловини в період з 01 вересня 2011 року по 11 травня 2012 року без дозволу на спеціальне водокористування, Відповідач повинен сплатити на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві 58 202 гривні 32 копійки.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЕЛМІЗ»(02096, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, код ЄДРПОУ 24102142, п/р 26001301000704/980 у ПАТ «Банк Народний Капітал», МФО 322432) на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві (р/р 33114331700003, МФО 820019 код ЄДРПОУ 38021179 (код бюджетної класифікації 24062100) одержувач платежу -УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві) 58 202 (п'ятдесят вісім тисяч двісті дві) гривні 32 копійки.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЕЛМІЗ»(02096, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, код ЄДРПОУ 24102142, п/р 26001301000704/980 у ПАТ «Банк Народний Капітал», МФО 322432) до Державного бюджету України 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Чинчин