Рішення № 27129606, 12.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/10975-2012 12.10.12За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 3 435,05 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Кашканова Н.Г. за дов. № 2-15 від 27.12.2011 р.

Юрченко С.І. за дов. № 2-12 від 27.12.2011 р.

від відповідача: Мицько Р.М. за дов. № 116/10 від 26.12.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДК "Газ України "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 3 260,44 грн., з яких 214,93 грн. - сума основного боргу, 173,42 грн. - інфляційні втрати, 164,60 грн. - 3 % річних, 994,99 грн. - пеня, 1 712,50 грн. - 7% штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 22.08.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 12.10.2012 року.

11.10.2012 року представником позивача подано до відділу діловодства суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Суд вважає, що заява про збільшення розміру позовних вимог законна, обґрунтована та підлягає прийняттю до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Дочірнім підприємством «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»було укладено Договір на транспортування природного газу для забезпечення потреб релігійних організацій Чернівецької та Вінницької областей № 119/Р-705.

Відповідно до п.п. 1.1,1.2 Договору, виконавець зобов'язується надати послуги замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, Замовника від пункті прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлю плату. Газ Замовника, транспортування якого за даним договором здійснює виконавець призначений для забезпечення потреб релігійних організацій Чернівецької та Вінницької областей.

Згідно п.п. 2.1 Договору, загальний обсяг природного газу, який виконавець протягом 2010 року транспортує трубопровідним транспортом для забезпечення потреб релігійних організацій замовника складає 1 633,696 тис.куб.м.

Пунктами 4.1, 4.4 Договору визначено, що послуги по транспортуванню газу оформлюються виконавцем і замовником актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу. Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 5.1 Договору, тариф на послуги з транспортування 1 000 куб.м газу по магістральних трубопроводах виконавця встановлюється в розмірі 22,30 грн., крім того ПДВ -4,46 грн., всього в розмірі 26,76 грн.

Згідно з п.п. 6.1,6.2 Договору вартість фактично наданих послуг по транспортуванню газу визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг. Оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється Замовником шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок виконавця в розмірі вартості послуг, що були надані виконавцем замовнику у звітному місяці транспортування газу до 20-го числа, наступного за звітним місяцем.

До Договору на транспортування природного газу для забезпечення потреб релігійних організацій Чернівецької та Вінницької областей № 119/Р-705 від 28.12.2009 року сторонами було укладено ряд Додаткових угод - Додаткову угоду № 1 від 16.03.2010 року, Додаткову угоду № 2 від 25.08.2010 року, Додаткову угоду № 2/1 від 26.08.2010 року, Додаткову угоду № 3 від 01.12.2010 року.

На виконання умов Договору позивачем було транспортовано природного газу загальним обсягом 1 294,822 тис. мі газу, в тому числі - в січні-березні 2010 року територією Вінницької області в обсязі 379,544 тис.куб.м на суму 7 708,77 грн; в січні-грудні 2010 територією Чернівецької області в обсязі 915,278 тис.куб.м на суму 22 335,24 грн., що підтверджується Актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень, тому приймаються як належний виконання позивачем обов'язку з транспортування природного газу.

З Актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу № 09Р від 30.09.2010 року та № 10Р від 31.10.2010 року вбачається, що позивачем відповідачу надано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в вересні-жовтні 2010 для Чернівецької області в обсязі 29,517 тис.куб.м. на суму 1 119,28 грн.

На виконання п. 4.2 Договору, відповідно до якого виконавець до 15-го числа, наступного за звітним місяця, направляє замовнику два примірними акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця, позивачем направлено Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу № 09Р від 30.09.2010 року та № 10Р від 31.10.2010 року. Факт направлення Актів підтверджується супровідними листами № 11767/12 від 13.10.2010 р., № 13213/12 від 15.11.2010 р., списками згрупованих поштових відправлень рекомендованим листом з повідомленням.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Замовник протягом 2-х днів з моменту одержання актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зобов'язується повернути виконавцю один примірник оригіналу актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу.

Відповідачем акти не підписані та не оформлені відповідно до вимог п. 4.3 Договору, доказів на спростування зазначених фактів у розумінні ст. 33,34 ГПК України не надано.

Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив послуги з транспортування природного газу в 2010 році на суму 29 829,08 грн., решту суми в розмірі 214,93 грн. за послуги з транспортування природного газу не оплатив, чим порушив вимоги розділу 6 Договору.

На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 214,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 173,42 грн., 3% річних в розмірі 189,03 грн., пеня в сумі 1 145,17 грн., штраф 7% у розмірі 1 712,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представник, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України.

Як встановлено судом, на виконання п.п. 1.1,1.2 Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з транспортування природного газу відповідачу належним чином, відповідачем порушено умови п.п. 4.3,6.1,6.2 Договору акти не підписано та не проведено оплату за послуги з транспортування природного газу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.3 Договору, у разі не оплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно розрахунку пені позивач нараховує пеню за період з 21.02.2010 року по 20.06.2011 року в сумі 1 145,17 грн..

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що розрахунок пені за період з 01.01.2010 року по 31.07.2011 року суперечить змісту п. 6.2 Договору, ст.ст. 530,610 ЦК України, до того ж просив застосовувати строк позовної давності встановленої статтею 258 Цивільного кодексу України.

З доводами відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 10.6 Договору сторонами встановлено, що до вимог, що випливають з договору, застосовується позовна давність -3 роки.

Відповідно до ст.ст. 6,627,629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем вимога про стягнення з відповідача пені за надані у 2010 році послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами заявлена в межах строку позовної давності.

За таких обставин вимога позивача про стягнення пені за кожний день прострочення платежу в сумі 1 145,17 грн. законна, обґрунтована, доведена та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 7% штрафу за прострочення проведення оплати понад 30 днів в розмірі 1 712,50 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, шляхом відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються за порушення строків виконання зобов'язання, а саме за прострочення понад тридцять днів додатково (крім пені) стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з розпорядженням КМУ від 12.03.2005 року № 64-р «Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки.

З огляду на викладене, твердження відповідача, що одночасне застосування пені за порушення грошового зобов'язання та санкції у вигляді стягнення 7% штрафу суперечить змісту ч. 2 ст. 231 ГК України є помилковими та не приймаються судом до уваги.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 7% штрафу за прострочення оплати протягом 30 днів в розмірі 1 712,50 грн. законна, обґрунтована, доведена та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми за період з 21.02.2010 року по 11.06.2012 року в розмірі 189,03 грн. та інфляційні втрати за зазначений період в розмірі 173,42 грн..

Доводи відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву були досліджені в судовому засіданні, однак жодним доказом не підтверджені, а тому не приймаються судом до уваги.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(юридична адреса: 04116, м. Київ, вул.. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн.. 93 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 173 (сто сімдесят три) грн.. 42 коп., 3% річних в сумі 189 (сто вісімдесят дев»ять) грн.. 03 коп., пеню у розмірі 1 145 (одна тисяча сто сорок п'ять) грн.. 17 коп., штраф 7% у розмірі 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн.. 50 коп., судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн.. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 16.10.12 р.