Рішення № 27129407, 16.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.12 р. Справа № 5006/40/61/2012

16 жовтня 2012 року Справа № 5006/40/61/2012

за позовом Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 6876423 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця», м. Київ

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Тимошенко О.Л., довіреність №30-12/127-Д від 29.12.11, Смородинова А.В., довіреність № 03-09/29-Д від 03.09.2012;

від відповідача - Петренко О.Г., довіреність №Н-01/2991 від 06.10.2011, Ігнатова Н.О., довіреність № Н-01/1801 від 10.07.2012, Раєв Є.В., довіреність №Н-01/786 від 23.03.2012;

від третьої особи-не з'явився.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 12.09.2012 до 03.10.2012, з 03.10.2012 до 09.10.2012, з 09.10.2012 до 16.10.2012.

Державне підприємство «Вугілля України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 6 876 423грн., у т.ч. 3 % річних 67579, 68 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2012 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державну адміністрацію залізничного транспорту України «Укрзалізниця».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем було безпідставно списано з особового рахунку позивача 6 808 843,32 грн. Крім того, позивачем нараховані 3% річних на безпідставно списану суму з особового рахунку на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п.4.1 укладеного між сторонами у справі договорі про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

10.10.2012 позивачем до суду була надана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути 6 805 282,60 грн. безпідставно списаних коштів з особового рахунку позивача та 3 % річних у сумі 106 122,23 грн. Сума безпідставно списаних коштів була визначена з урахуванням заяви відповідача (а.с.2-3 т.6).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту, а також позивачем не надані суду необхідні докази - накладні. Крім цього, відповідач зазначив, що вказівками Укрзалізниці №ЦЗМ-12/86б від 18.01.2012, №ЦЗ-1-0-6/144 від 25.01.2012 встановлено, що оплата за перевезення порожнього вагону складає 11% від тарифу на перевезення порожнього вагону. Відповідач зазначив, що оспорювана сума 1 116 782,7 грн. стягнута відповідачем з попередньої оплати позивача, є сумою нарахованого ПДВ за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, а відтак вимога в цій частині не повинна розглядатись в порядку господарського судочинства. Також відповідач зазначив, що позивач не має право на стягнення 3% річних від простроченої суми, так як умовами договору не передбачено зобов'язання залізниці повернути грошові кошти у певний строк, вимоги про сплату цієї суми від позивача не надходило. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Третя особа просила відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідно до п.4 Положення про державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 262, Укрзалізниця здійснює реформування та реалізацію єдиної тарифної політики цін у сфері діяльності залізничного транспорту. На виконання заходів Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010-2019 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1390, та реалізації Стратегії розвитку залізничного транспорту на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1555-р, залізничні вагони з 01.01.2012 передані на баланс підпорядкованим Укрзалізниці державним підприємствам, у зв'язку з чим було змінено статус вагону з «інвентарного» на «власний». Зміна статусу вагону вплинула і на зростання плати за перевезення вантажів, оскільки залізницям сплачується тариф за перевезення порожнього власного вагону і власником вагону вагонна складова формується самостійно.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

28.12.2006 між Державним підприємством «Вугілля України» та Державним підприємством «Донецька залізниця» було укладено договір №Э-040048 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі-договір), відповідно до якого позивач проводить розрахунки з залізницею за надані нею послуги з перевезень вантажів та інші послуги вантажовідправникам (а.с.9-11 т.1).

Пунктом 1.3. договору (у редакції додаткової угоди №2 від 21.12.2007) встановлено, що цим договором передбачаються умови оплати Експедитором транспортних послуг (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подачу і збирання вагонів і інші додаткові послуги), вказаних в телеграмах або оригіналах гарантійних листів на оплату залізничного тарифу та інших транспортних послуг, направлених Експедитором на станції залізниці при здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень енергетичного вугілля (а.с.13 т.1).

Пункт 2.4 Договору (у редакції додаткової угоди №2 від 21.12.2007) передбачає, що залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з Експедитором за перевезення вантажів, порожніх приватних та орендованих вагонів і надані додаткові послуги Вантажовласникам, згідно діючим тарифам, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати Експедитору відповідні розрахункові документи через ЄТехПД.

Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум Залізниця відкриває для Експедитора особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9100481 (а.с.13 т.1).

Пунктом 3.1. Договору (у редакції додаткової угоди №14 від 28.09.2010) встановлено, що плата за перевезення списується Залізницею на підставі перевезених документів і визначається у відповідності до розділу 2,4 Збірника тарифів з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею (а.с.28 т.1).

Пунктом 3.2. Договору (у редакції додаткової угоди №9 від 03.06.2009) встановлено, що у мірі виконання перевезень та надання послуг Вантажовласникам Залізниця відображає в особовому рахунку Експедитора використання коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, на підставі відповідних документів (а.с.21-22 т.1).

Пункт 4.1. Договору (у редакції додаткової угоди №9 від 03.06.2009) встановлює, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Експедитора Залізниця вносить відповідні зміни до його особового рахунку (а.с.22 т.1).

Абзацом 2 п. 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000, встановлено, що згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Пунктом 2.5. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000, встановлено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Абзацами 1, 2 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000, встановлено, що розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 ст.916 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Аналогічні норми закріплені і в ч.1 ст.307 та ст.316 Господарського кодексу України.

Згідно ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт», встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок розрахунків за перевезення і послуги врегульований ст.62 Статуту залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів, тобто спеціальними нормами права.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.1996 № 1548, зазначається, що тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги встановлює Мінтрансзв'язку за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356, був затверджений «Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги» (далі-Збірник тарифів).

Розпорядженням заступника начальника ДАЗТУ «Укрзалізниця» від 18.01.2012 № ЦЗМ -12/86, начальників залізниць було зобов'язано перевезення вугілля ДП «Вугілля України» здійснювати у вагонах власності вагонних компаній: ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» та ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» на умовах діючих договорів із залізницями. На виконання цього припису, Донецьку залізницю було зобов'язано терміново укласти з ДП «Вугілля України» додаткові угоди до діючих договорів із залізницями. В додаткових угодах зазначити схему проведення розрахунків: тариф за перевезення нараховувати та стягувати на станції відправлення вантажу, як для вагонів інвентарного парку, відповідно до «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги» та діючих на час відправлення вантажу коефіцієнтів. Додаткові збори нараховувати та стягувати встановленим порядком. Забезпечити повернення порожніх вагонів під навантаження на станції попереднього навантаження Донецької та Львівської залізниць. Тариф за повернення порожнього вагону стягувати на станції призначення з ДП «Вугілля України» (а.с.99 т.5).

25.01.2012 розпорядженням першого заступника генерального директора «Укрзалізниці», були внесені зміни до розпорядження від 18.01.2012 ЦЗМ 12/86 та зазначено: «забезпечити повернення після вивантаження вантажів у порожньому стані вагонів власності ЦВСВ та ДРВЗ, з ознакою «УТЛЦ», без стягнення провізних платежів, сплата яких здійснюється відправником при відправленні на підставі додаткової угоди до діючого договору «про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги» із залізницею. Оплату за перевезення нараховувати та стягувати на станції відправлення вантажу, яка складається із суми тарифу за перевезення вантажу та суми оплати за повернення порожнього вагону. При цьому тариф за перевезення вантажу нараховувати та стягувати як для вагонів інвентарного парку, відповідно до «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги» та діючих на час відправлення вантажу коефіцієнтів. Оплата за повернення порожнього вагону складає 11 відсотків від тарифу на перевезення завантаженого вагону (а.с.98 т.5).

Відповідно до зазначених розпоряджень, Донецька залізниця повинна була укласти додаткові угоди з ДП «Вугілля України», однак жодних додаткових угод між сторонами укладено не було. Нарахування спірної суми залізницею відбувалось на підставі розпоряджень «Укрзалізниці». Тариф за перевезення нараховувався на станції відправлення вантажу, як для вагонів інвентарного парку. Оплата за повернення порожнього вагону складала 11 відсотків від тарифу на перевезення завантаженого вагону.

Однак, відповідно до Збірника тарифів, перевезення порожніх вагонів залізниць здійснюється безоплатно, а оплачується перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (п.13,14р.2 Збірника тарифів).

Оскільки залізницею нараховувався тариф як для вагону інвентарного парку, то підстав для нарахування плати за перевезення власного вагону в порожньому стані у залізниці не було.

Отже, при визначенні розміру суми, що підлягала оплаті за перевезення, залізниця повинна була керуватись Збірником тарифів з урахуванням відповідних коефіцієнтів, встановлених у передбачений законом спосіб. Відтак, застосовувати розпорядження «Укрзалізниці», якими змінюються приписи Збірника тарифів, залізниця не мала права. Крім того, відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України, Укрзалізницею встановлюється лише порядок розрахунків за перевезення і послуги.

Внаслідок неправомірних дій, залізницею було безпідставно списано з особового рахунку позивача 6805282 грн.60 коп., що підтверджується копіями переліків (а.с.1 т.3- а.с.90 т.5). Гарантійних листів на оплату цієї суми позивачем відповідачу не направлялось.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України позивач сам обирає спосіб захисту свого порушеного права, який найбільш ефективно дасть можливість захистити порушене право. Вимога позивача стягнути грошові кошти з відповідача відповідає способам захисту порушеного права, встановленим ст.16 ЦК, ст.20 ГК України.

Оскільки вказані правовідносини випливають з господарського договору, то, згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, стягнення грошових коштів з відповідача є правомірним способом захисту порушених прав позивача.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України у справі №17/44 (постанова від 22.05.2012).

Суд відмовляє в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача 3 процентів річних в розмірі 106122,23 грн. оскільки, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак позивачем не доведено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання. Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов'язку залізниці повернути грошові кошти в певний строк.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Вимога про повернення спірної суми позивачем відповідачу не пред'являлась.

Посилання позивача на пункт 4.1 Договору (у редакції додаткової угоди №9 від 03.06.2009), відповідно до якого, у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів Експедитора Залізниця вносить відповідні зміни до його особового рахунку, як на підставу нарахування 3 процентів річних, судом не приймається, оскільки залізницею не було виявлено неправильного відображення в особовому рахунку позивача.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 136 Статут залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 3 Статуту залізниць України встановлено, що дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Відповідно до ч.1, 3 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивач не укладав з відповідачем договорів перевезення, а був лише платником наданих залізницею послуг вантажовідправникам.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли не з договору перевезення, а з укладеного між ними договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, який за своїм предметом не є договором перевезення, тому до цих відносин повинна застосовуватись загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності починається від дня облікування відповідачем оспорюваної суми, яке відбувалось протягом січня-квітня 2012 року. Позивач звернувся до суду з вимогою про захист своїх порушених прав 16.08.2012 року. Відтак, позовна давність у спірних відносинах не сплила.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,4 ЄДРПОУ 32709929) суму неправомірно списаних коштів з особового рахунку позивача в розмірі 6805282 грн. 60 коп. та 63391 грн. 47 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Суддя Говорун О.В.