Постанова № 27129209, 31.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 5004/718/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого, Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"на постанову та на рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року господарського суду Волинської області від 25.06.2012 року у справі господарського судуВолинської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доДержавного комунального підприємства "Луцьктепло"простягнення 365 952,68 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мельник В.В.- відповідача:Кравчук Л.О.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Волинської області із позовною заявою до ДКП "Луцьктепло" про стягнення 199138,70 грн. штрафу, 19 973,61 грн. інфляційних втрат, 23 794,23 грн. -3% річних та 123046,14 грн. пені, нарахованих за невчасне виконання грошового зобов'язання по договору на купівлю-продаж природного газу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.06.2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 365 952,68 грн. нарахованих штрафних та фінансових санкцій, а також стягнуто судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року рішення місцевого господарського суду від 25.06.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Не погоджуючись частково з прийнятими судовими рішеннями, ДКП "Луцьктепло" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року та рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2012 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені та штрафу і в цій частині прийняти нове рішення.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між сторонами укладено договір на купівлю-продаж природного газу, згідно якого, позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити газ відповідно до узгодженого сторонами порядку.

Судами встановлено, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого у жовтні 2011 року природного газу, позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних, які відповідачем не оскаржуються.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що в разі несвоєчасного здійснення розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів -додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За переконанням колегії суддів, розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначені приписи не були враховані судами під час розгляду справи.

В матеріалах справи містяться довідки про дебіторську та кредиторську заборгованість відповідача за 2011-2012 роки, баланс підприємства, звіти про фінансові результати (а.с.84-86, 91-92), витяг з протоколу №1 від 18.01.2012 року засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Волинської області про узгодження обсягу заборгованості, що утворилася у 2011 році з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню відповідачем (а.с.87-89), які досліджені судом не були. Поряд з цим, з договору №14/2555/11 від 30.09.2011 року, вбачається що газ, якій отримує відповідач, використовується ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається, зокрема, бюджетними установами та організаціями.

Крім того, судами не було враховано ту обставину, що основна заборгованість на день подання позову була сплачена відповідачем.

Таким чином, за переконанням судової колегії, виходячи з вказаних положень закону, суду слід було з'ясувати, відповідно до вимог закону та поданих документів наявність підстав для зменшення розміру неустойки, чого зроблено не було.

При цьому, посилання апеляційного суду на ту обставину, що правом на зменшення неустойки в порядку ст.83 ГПК наділений лише суд першої інстанції, за переконанням колегії суддів не відповідає приписам ГПК України, оскільки, апеляційний суд, відповідно до ст.ст.99, 101 ГПК України, повторно переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами (у разі неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції) за правилами розгляду справ у першій інстанції, з урахуванням певних особливостей.

Як вбачається з ухвали місцевого суду про порушення провадження у справі, справа призначена до розгляду на 25.06.2012 року. На засіданні місцевого суду, яке відбулось 25.06.2012 року, судом було прийнято рішення без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення в частині стягнення штрафу та пені не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, а справа в цій частині -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Щодо заперечень відповідача, які ґрунтуються на безпідставному одночасному стягненні штрафу та пені, то колегія суддів вважає, що одночасне стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України , оскільки згідно зі ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України пеня та шраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі №06/5026/1052/2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року та рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2012 року у справі №5004/718/12 скасувати в частині стягнення 123 046,14 грн. пені та 199 138,70 грн. штрафу.

В скасованій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року та рішення господарського суду Волинської області від 25.06.2012 року з даної справи залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець