Рішення № 27128479, 26.10.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/7561/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Приходько Я.В.

представника третьої особи - Гаврюш А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 серпня 2011 року о 15 годині 00 хвилин на 192 км.+800м автодороги Ул'янівка - Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Део Нексія» д/н НОМЕР_4 під його керуванням.

Зазначає, що постановою Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 23.09.2011 року у справі № 3-1739/11 його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Посилається на те, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди його автомобілю було завдано значних механічних пошкоджень. Вартість ремонту автомобіля склала 26 500 (двадцять шість тисяч п'ятсот ) гривень 00 копійок.

Звертає увагу суду на те, що його автомобіль «Део Нексія» д/н НОМЕР_4 було застраховано в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за Договором № 0118032 добровільного страхування засобів наземного транспорту від 02.07.2009 року. Зазначений Договір страхування було укладено між ним і відповідачем, а також третьою особою ПАТ «Державний ощадний банк України», як вигодонабувачем.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору страхування страховим ризиком є пошкодження транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначає, що 26 серпня 2011 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування відповідно до Договору страхування. Однак Листом вих. № 801 від 16.12.2011 року відповідач відмовив йому у виплаті страхового відшкодування і як на підставу для своєї відмови відповідач послався на п. 6.3.16 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління відповідача та зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 04.03.2004 року № 0604239, відповідно до якого до страхових випадків не відноситься виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії, якщо це не викликано крайньою необхідністю.

Вважає, що дії відповідача щодо відмови у виплаті йому страхового відшкодування є протиправними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Посилається на те, що Розділом 8 Договору страхування встановлено вичерпний перелік підстав для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування і наведена останнім у його листі вих. № 801 від 16.12.2011 року підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування Розділом 8 Договору страхування не передбачена.

Згідно з п. 15.2 Договору страхування будь-яка домовленість між сторонами та вигодонабувачем, що створює нові зобов'язання, повинна бути письмово підтверджена сторонами та вигодонабувачем у вигляді доповнення до цього Договору.

Зазначає, що Правила страхування, на положення яких посилається відповідач у своєму листі, сторонами не погоджувалися та не підписувалися у вигляді додатку до Договору страхування і не є його частиною. А тому з огляду на наведене, положення Правил страхування в силу норм ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» містять лише загальне регулювання правовідносин між сторонами і застосовуються до них тільки в тій частині, яка не суперечить положенням Договору страхування, які містять конкретні умови такого страхування.

Звертає увагу суду на те, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 7.5 Договору страхування страховик приймає рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування протягом п'яти робочих днів з моменту отримання всіх необхідних документів, зазначених у підпунктах п. 7.1 цього Договору.

Ним було подану відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування з усіма документами 26 серпня 2011 року і відповідач мав виплатити йому страхове відшкодування до 02 вересня 2011 року включно, однак і до теперішнього часу не зробив цього.

Зазначає, що враховуючи наведене, відповідачем було безпідставно відмовлено йому у виплаті страхового відшкодування, і страхове відшкодування в розмірі 26 500 (двадцять шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Крім того посилаючись на п.п. 7.5, 7.6 Договору страхування просить стягнути з відповідача на його користь 3008 (три тисячі вісім) гривень 81 копійку пені, оскільки відповідачем було прострочено платіж.

Також зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором страхування та невиплати ним йому страхового відшкодування, він не зміг вчасно виконувати свої зобов'язання за кредитним договором від 09.06.2008 року, за яким взяв у кредит грошові кошти у ПАТ «Державний ощадний банк України» на придбання автомобіля. Внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед третьою особою, що потягнуло за собою серйозні фінансові проблеми і це було спричинено тим, що він був вимушений відремонтувати свій автомобіль за власні кошти, не дочекавшись від відповідача страхового відшкодування.

Посилається на те, що наведені обставини спричинили йому стрес та переживання. Порушились його звичні життєві зв'язки, оскільки йому доводилося більше працювати аби вирішити свої фінансові проблеми, менше спілкуватися з рідними та близькими людьми, припинити займатися своїми звичними заняттями. У зв'язку з чим йому була завдана моральна шкода яку він оцінює в 10 000, 00 грн. і яку він також просить стягнути з відповідача.

В зв'язку з тим ,що добровільно врегулювати спір неможливо вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги підтримують з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти вимог, обгрунтуваши поясненнями, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Крім того представником відповідача до суду наданні письмові заперечення проти позову в яких останній зазначає, що невірним є твердження позивача про те, що ПрАТ «УПСК» невідомо з яких підстав відмовляючи йому у виплаті страхового відшкодування керувалось п. 6.3.16 Правил страхування, а не Договором страхування, оскільки відповідно п. 1.1 Договору страхування цей договір визначає порядок і умови добровільного страхування транспортного засобу та/або додаткового обладнання до нього, відповідно до діючих Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту, затверджених Рішенням Правління АТ «УПСК» Протокол № 01 від 09.01.2004 року, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України від 04.03.2004 року за № 0604239.

Також зазначає, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що він не був ознайомлений з Правилами страхування, оскільки відповідно п. 6.1.1 Договору страхування Страховик зобов'язаний ознайомити Страхувальника з Правилами страхування.

Вважає, що факт підписання Договору свідчить про те, що Страхувальник та Вигодонабувач ознайомлені з Правилами страхування, оскільки в Договорі страхування (п. 15 Договору страхування) чітко зазначено, що з Правилами та умовами страхування ознайомлений та згодний.

Крім того звертає увагу суду на те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем також не доведені та не підтверджені документально, оскільки він не звертався за медичною допомогою, а тому також задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного вважає, що позов позивача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, а тому просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримує вимоги, обгрунтуваши поясненнями просить суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 02.07.2009 року між ОСОБА_4, АТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ВАТ «Державний ощадний банк» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) № 0118032, предметом якого виступили майнові інтереси ОСОБА_4, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Део Нексія д/н НОМЕР_4, 2008 року випуску (а.с.9-13).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2011 року о 15 годині 00 хвилин на 192 км.+800м автодороги Ул'янівка - Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Део Нексія д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля, який рухався в зворотному напрямку.

Постановою Шосткинського міськрайсуду Сумської області від 23.09.2011 року у справі № 3-1739/11, винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_4 (а.с.8).

Згідно наданого суду Акту виконаних робіт від 07.11.2011 року (а.с.18), вартість ремонту автомобіля Део Нексія д/н НОМЕР_4 склала 26 500 (двадцять шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно ж до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

Крім того даний обов'язок також пролонгується і в спеціальному Законі, а саме відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобовязаний, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем відповідно до п. 7 Договору страхування 26.08.2011 року відповідачу було подано заяву про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами.

Згідно п. 7.5. Договору страхування, страховик приймає рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання всіх необхідних документів, зазначених у підпунктах п. 7.1 цього Договору. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик повідомляє про це страхувальника та вигодонабувача письмово з обґрунтуванням причин відмови протягом 5-ти днів з моменту прийняття такого рішення.

Як вбачається з Листа АТ «УПСК» № 81 від 16.12.2011 року (а.с.16), останні відмовили позивачу у виплаті страхового відшкодування мотивуючи тим, що відповідно до п. 6.3.16 Правил страхування, до страхових випадків не відноситься виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії, якщо це не викликано крайньою необхідністю.

Як вже зазначалося вище, позивач вважає дану відмову відповідача протиправною, оскільки Правила страхування, на положення яких посилається відповідач у своєму листі, сторонами не погоджувалися та не підписувалися у вигляді додатку до Договору страхування, а тому не є його частиною. З огляду на викладене, положення Правил страхування в силу норм ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» містять лише загальне регулювання правовідносин між сторонами і застосовуються до них тільки в тій частині, яка не суперечить положенням Договору страхування, які містять конкретні умови такого страхування.

Згідно наданих суду в судовому засіданні пояснень представника відповідача в спростування позовних вимог позивача, останній зазначив, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що він не був ознайомлений з Правилами страхування, оскільки факт підписання позивачем Договору свідчить про те, що страхувальник та вигодонабувач ознайомлені з Правилами страхування.

Суд не бере до уваги зазначенні пояснення представника відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, виходячи з наступного.

Так в пункті 1.1 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) № 0118032, укладеного між сторонами, зазначено, що він (Договір) визначає порядок і умови добровільного страхування транспортного засобу та/або додаткового обладнання до нього, відповідно до діючих Правил страхування, затверджених рішенням правління АТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 9 січня 2004 року, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг 4 березня 2003 року за № 0604239 (а.с.9).

Відповідно до п. 6.1.1 зазначеного Договору страхування, страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування і сам факт підписання договору страхування свідчить про те, що страхувальник ознайомлений з правилами страхування та згоден із викладеними в них умовами.

Зі змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Судом встановлено, що позивач перед укладенням Договору страхування з Правилами страхування не ознайомився, їх копії не отримав, що не спростовано в судовому засіданні представником відповідача належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що включена відповідачем до Договору умова про те, що сам факт підписання договору страхування свідчить про те, що страхувальник ознайомлений з правилами страхування та згоден із викладеними в них умовами, є несправедливими, оскільки наслідком її включення до Договору дійсно є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків саме на шкоду споживача, що виразилось у відмові останньому виплати страхове відшкодування, а тому застосування відповідачем положень Правил страхування, є незаконним та таким, що порушує права позивача.

Сторони в даному випадку повинні керуватися виключно умовами Договору, які не суперечать вимогам чинного законодавства та звичаям ділового обороту.

Стаття 6 ЗУ «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Розділом 8 Договору страхування визначений перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема підставою для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено цей Договір, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено цей Договір, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законодавством України; не виконання страхувальником правил навантаження ТЗ (для вантажних ТЗ).

Як вбачається із зазначеного переліку підстав, така підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування, як виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної осьової лінії, якщо це не викликано крайньою необхідністю, в ньому відсутня.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, однак вона (сума) підлягає поділу, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, Договір страхування був укладений між трьома особами, а саме ОСОБА_4, АТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ВАТ «Державний ощадний банк», який по Договору є вигодонабувачем, оскільки між останнім і ОСОБА_4 09.08.2008 року було укладено Кредитний договір № 307 та Договір застави транспортного засобу № 996822.

Відповідно до п. 6.5 Договору страхування, вигодонабувач має першочергове право на отримання страхового відшкодування за цим Договором в межах невиконаних зобов'язань Страхувальника за кредитним договором.

Згідно наданого суду Листа філії-сумське обласне управління територіальне відокремлене безбалансове відділення № 10018/088 ПАТ «Державний ощадний банк» № 23-03/2467 від 29.09.2011 року (а.с.87), адресованого Директору Центральної філії ПрАТ «УПСК», останні просили страхове відшкодування по Договору страхування наземних транспортних засобів № 0118032 від 02.07.2009 року перерахувати на їх рахунок.

Як вбачається з Виписок з особового рахунку ОСОБА_4, станом на 01.10.2012 року борг останнього за кредитним договором становить 13 775, 34 грн., а тому сума страхового відшкодування в розмірі 13 775, 34 грн. підлягає перерахуванню на рахунок вигодонабувача, а сума страхового відшкодування в розмірі 12 724, 66 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 7.6 Договору страхування у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.5. Договору страхування, страховик приймає рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання всіх необхідних документів, зазначених у підпунктах п. 7.1 цього Договору. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик повідомляє про це страхувальника та вигодонабувача письмово з обґрунтуванням причин відмови протягом 5-ти днів з моменту прийняття такого рішення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем відповідно до п. 7 Договору страхування заяву про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами було подано відповідачу 26.08.2011 року, однак на день звернення з позовом до суду сума страхового відшкодування так йому і не виплачена.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача про стягнення страхового відшкодування, вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь пені за прострочення виплати суми страхового відшкодування за період з 03.09.2011 року по 31.05.2012 року в розмірі 3008, 81 грн., також підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги позивача про відшкодування йому завданої відповідачем моральної шкоди то в її задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами випливають із договору страхування, а тому і діяти вони повинні в його межах.

Як вбачається зі змісту Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) № 0118032, відшкодування моральної шкоди ним не передбачено.

Більш того відповідно до п. 12.1.7 в будь-якому випадку, не підлягають відшкодуванню збитки страхувальника, пов'язані з упущеною вигодою, недоотриманням доходів, штрафні санкції та інші непрямі збитки.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли частково своє доведення в судовому засіданні, а тому і задоволенню підлягають частково, а саме в частині зазначеній вище. В іншій же частині вимог необхідно відмовити.

Крім того в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 295, 00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 202-204, 509, 526, 979, 988, 989, 990, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ЗУ «Про страхування», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681 на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 суму страхового відшкодування в розмірі 13 775, 34 грн. шляхом перерахування таких коштів на рахунок вигодонабувача за договором страхування - Приватного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681 на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 суму страхового відшкодування в розмірі 12 724, 66 грн., суму пені в розмірі 3 008, 81 грн., судовий збір в розмірі 295 грн. 00 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко