Постанова № 27127313, 30.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 р. справа № 2а-9432/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Петренко С.В.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.04.2012 року №0003602202, яким для ТОВ "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" було збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у загальному розмірі 470407,50 грн., у тому числі - 376326,00 грн. за основним платежем та 94081,50 грн. - за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий адміністративний позов та просив задовольнити його.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заперечення проти задоволення позову та просив суд взяти їх до уваги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»(код ЄДРПОУ 34633789) (далі позивач), зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради від 14.11.2006 року за №14801020000030633 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 14.11.2006 року.

З 14.03.2012 року по 20.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»(код ЄДРПОУ 34633789) з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Імпреза-Лав»(код ЄДРПОУ 37635312) за липень 2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №354/2202/34633789 від 22.03.2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- в порушення ст.138, ст.139 Податкового кодексу України завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства, чим порушено п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 432774 грн. декларації з податку на прибуток в липні 2011р. (ІІІ квартал 2011р.);

- в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість, чим порушено п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 376 326 грн. декларації з ПДВ за липень 2011 року.

На підставі зазначеного висновку, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003602202 від 11.04.2012 року, за платежем: податок на додану вартість, з яких за основним платежем -376326,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -94081,50 грн.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи між позивачем та ТОВ «Імпреза-Лав»було укладено агентський договір №01/АГ-11 від 20.05.2011 року (а.с.34-35). Відповідно до умов агентського договору №01/АГ-11 комерційний агент -ТОВ «Імпреза-Лав»обов'язується надати довірителю - ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»послуги з комерційного посередництва: укладати чи сприяти в укладенні угод по продажу Товарів довірителя, а довіритель зобов'язується прийняти надані послуги й оплатити їх. Під Товаром довірителя виступає:

- постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом;

- постачання природного газу за нерегульованим тарифом;

- проведення енергетичного аудиту;

- впровадження автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії і локального устаткування збору та обробки даних;

- розроблення енергетичного паспорту підприємства;

- розроблення питомих норм споживання енергетичних ресурсів.

Пунктом 2.4.12. агентського договору № 01/АГ-11 ТОВ «Імпреза-Лав»прийняло на себе зобов'язання гарантувати виконання угод, укладених за його сприяння, а саме: забезпечення своєчасного оформлення контрагентом Довірителя документації (заявки, плани-графіки, прогнозні величини, акти прийому-передачі, накладні тощо), необхідної для купівлі Товарів Довірителя та забезпечення своєчасної оплати контрагентом Довірителя Товарів за договорами, укладеними за сприяння Комерційного агента.

Додатковою угодою №1 від 23.06.2011 року до даного договору був встановлений розмір агентської винагороди на рівні 4% від вартості Товару, вказаної в Акті приймання-передачі електроенергії за конкретний розрахунковий місяць.

15.06.2011 року ТОВ «Імпреза-Лав»надало позивачу звіт про виконання умов агентського договору № 01/АГ-11 від 20.05.2011 року та пояснювальну записку до зазначеного звіту, в яких ТОВ «Імпреза-Лав»вказало, що на виконання своїх зобов'язань за агентським договором ним було здійснене наступне: проаналізована динаміка закупівельної ціни на Оптовому ринку електричної енергії України за період 2010 рік -перше півріччя 2011 року; проведено співставлення витрат постачальника за нерегульованим тарифом на закупівлю електроенергії в Оптовому ринку електричної енергії України з роздрібним тарифом, встановленим для ВАТ «Черкасиобленерго»; проведено вивчення промислових споживачів Черкаської області, серед яких найбільш перспективним для укладання договору купівлі-продажу електричної енергії є ВАТ «Азот»; на підтвердження відповідності комерційного обліку на ВАТ «Азот»вимогам законодавства до пояснювальної записки додані копії акту введення у промислову експлуатацію АСКОЕ ВАТ «Азот»від 20.02.2004 року та Свідоцтва про помірку робочого засобу вимірювальної техніки №11-П/53 від 02.03.2011 року.

За сприяння ТОВ «Імпреза-Лав»між позивачем та ВАТ «Азот»був укладений договір №682-213 купівлі-продажу електроенергії від 23.06.2011 року. Згідно акту №1 поставки електроенергії на ПАТ «Азот»від ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»у липні 2011 року від 31 липня 2011 року позивач поставив на ВАТ «Азот»електричну енергію загальною вартістю 56448 828,93 грн.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем надані до суду первинні документи, а саме: звіт від 15.06.2011 року про виконання умов агентського договору №01/АГ-11 від 20.05.2011 року, пояснювальна записка до звіту від 15.06.2011 року про виконання умов агентського договору №01/АГ-11 від 20.05.2011 року, акти приймання-передачі наданих послуг № 26 від 01.07.2011р., №27 від 08.07.2011р., №86 від 15.07.2011р., № 126 від 20.07.2011р., №197 від 26.07.2011р., № №247 від 31.07.2011р., податкові накладні від 08.07.2011р. №27, від 15.07.2011р. №86, від 20.07.2011р. №126, від 26.07.2011р. №197, від 31.07.2011р. №247, звіт від 31.07.2011 року про виконання умов агентського договору №01/АГ-11 від 20.05.2011р., платіжні доручення від 15.08.2011р. № 1668, від 13.09.2011р. № 172, від 13.09.2011р. № 173, від 05.10.2011 р. №196, договір № 682-213 купівлі-продажу електроенергії від 23.06.2011р., акт № 1 поставки електроенергії на ПАТ «Азот»від ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»у липні 2011р. від 31 липня 2011р. (а.с. 37-58, 114).

Підприємство виконавець послуг ТОВ «Імпреза-Лав», знаходилось на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видано відповідне свідоцтво №100334858 від 22.04.2011 року, та перебувало в реєстрі (а.с.117-118).

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Оцінивши вищенаведений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечать закону, оскільки прямо передбачений главою 31 «Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання»Господарського кодексу України, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, вказаний вище агентський договір №01/АГ-11 від 20.05.2011 року визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки від 22.03.2012 року на той факт, що директор ТОВ «Імпреза-Лав»ОСОБА_2 пояснив, що не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «Імпреза-Лав»- не є доказом порушення з боку позивача норм чинного законодавства щодо оформлення первинних документів за агентським договором № 01/АГ-11 від 20.05.2011 року.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від повного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Щодо факту надання послуг з комерційного посередництва, тобто реальності господарської операції, суд зазначає наступне. В матеріалах справи міститься пояснення позивача, про те, що позивач отримав ліцензію серії АВ №469997 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики на здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом. Строк дії ліцензії з 01.02.2007 року по 31.01.2015 року. Відповідно до довідки №314201 з ЄДРПОУ від 03.03.2010 року видом діяльності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»за КВЕД є розподілення та постачання електроенергії. Мета та предмет діяльності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»визначені Статутом Товариства. Одним з основних видів діяльності Товариства, є, зокрема, постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Позивач здійснює свою господарську діяльність з постачання електроенергії у відповідності до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ України від 12.08.1996 року № 36, із змінами і доповненнями, (далі -Ліцензійні умови ПНТ).

Пунктом 2.4. Ліцензійних умов ПНТ встановлено, що ліцензіат повинен закуповувати електроенергію в оптового постачальника електричної енергії відповідно до умов його діяльності. Ліцензіат укладає договір купівлі-продажу електричної енергії з оптовим постачальником електричної енергії. На виконання зазначеного пункту Ліцензійних умов ПНТ позивач уклав договір № 3953/02 від 22 березня 2007 року з ДП «Енергоринок».

У відповідності до п. 3.8.1. Ліцензійних умов ПНТ позивач повинен здійснювати продаж електричної енергії споживачам на договірних засадах.

Споживачі послуг з постачання електроенергії - суб'єкти господарювання (переважно промислові підприємства) можуть отримувати електроенергію як від обласних енергопостачальних компаній (надалі - Обленерго), що здійснюють діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території, так і від інших суб'єктів господарювання - постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом (ПНТ), до яких належить позивач, які отримали відповідні ліцензії НКРЕ, і здійснюють ліцензовану діяльність на загальнодержавному ринку постачання електроенергії за нерегульованим тарифом.

Таким чином позивач та відповідні Обленерго, як постачальники електричної енергії є між собою конкурентами на відповідних регіональних ринках постачання електричної енергії споживачам.

Пунктами 5.9, 5.10 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (із змінами і доповненнями), встановлено, що споживач має право укласти договір купівлі-продажу електроенергії з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості перед іншим постачальником електричної енергії та перейти на постачання до іншого постачальника електричної енергії попередньо остаточно розрахувавшись з діючим постачальником.

Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. Правил користування електричною енергією постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно договору №3953/02 від 22.03.2007 року, укладеного між ДП «Енергоринок»та ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», ДП «Енергоринок»(а.с.99-105) продає, а постачальник ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»зобов'язується купувати електричну енергію відповідно до умов цього договору. Умовами договору №3953/02 від 22 березня 2007 року, а саме п. 4.4.3. в редакції додаткової угоди №5506/01 від 19.06.2009 року для ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»передбачений обов'язок попередньої оплати у ДП «Енергоринок»за замовлений для споживача обсяг електроенергії на Оптовому ринку електроенергії. У разі невиконання ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»своїх зобов'язань по своєчасній та повній оплаті електроенергії на Оптовому ринку електроенергії ДП «Енергоринок»має право у відповідності до пунктів 4.5., 4.10. припинити продаж електроенергії для ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»у поточному розрахунковому періоді (календарному місяці) або відмовити у продажу електроенергії в наступних розрахункових періодах. Виконання ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»своїх фінансових зобов'язань перед оптовим постачальником електричної енергії (ДП «Енергоринок») знаходиться у прямій залежності від своєчасної і повної оплати електроенергії споживачами ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ».

Виходячи із зазначених міркувань Позивач уклав з ТОВ «Імпреза-Лав»агентський договір №01/АГ-11 від 20 травня 2011 року (далі -Договір), згідно з умовами якого Комерційний агент (ТОВ «Імпреза-Лав») прийняв на себе, серед іншого, наступні зобов'язання:

- укладати чи сприяти в укладенні угод про продажу Товарів Довірителя (пункт 1.1. Договору);

- гарантувати виконання угод, укладених за його сприяння, а саме: забезпечення своєчасного оформлення контрагентом Довірителя документації (заявки, плани-графіки, прогнозні величини, акти прийому-передачі, накладні тощо), необхідної для купівлі Товарів Довірителя та забезпечення своєчасної оплати контрагентом Довірителя Товарів за договорами, укладеними за сприяння Комерційного агента (пункт 2.4.12. Договору).

Таким чином судом встановлено, що надання послуг з комерційного посередництва шляхом сприяння в укладені угод купівлі-продажу електричної енергії та гарантування виконання угод, укладених за сприяння комерційного агента, які надавалися ТОВ «Імпреза-Лав», та результат яких відображений у звіті від 15.06.2011 року про виконання умов агентського договору №01/АГ-11 від 20.05.2011 року, пояснювальній записці до звіту від 15.06.2011 року про виконання умов агентського договору №01/АГ-11 від 20.05.2011 року, актах приймання-передачі наданих послуг №26 від 01.07.2011 р., №27 від 08.07.2011р., №86 від 15.07.2011р., №126 від 20.07.2011р., №197 від 26.07.2011р., №247 від 31.07.2011р., звіті від 31.07.2011р. про виконання умов агентського договору №01/АГ-11 від 20.05.2011р. безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», що направлена на отримання доходу та економічно доцільне виконання умов договору №3953/02 від 22.03.2007 року з ДП «Енергоринок».

Таким чином, з наявних у справі доказів вбачається фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Імпреза-Лав», понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, використання отриманих послуг для подальшої господарської діяльності позивача, що зумовлює відсутність підстав для висновку про невідповідність закону вчинених за зазначеним договором господарських операцій.

Виходячи з приписів п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушення вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За змістом п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6.2. Порядку № 969 податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

В п. 5 Порядку № 969 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Приписи вищезазначених норм узгоджуються з положеннями п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції які діяла на момент виникнення спірних правовідносин) згідно якого, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджена податковою накладною.

Таким чином, агентський договір № 01/АГ-11 від 20.05.2011 року, укладений між позивачем та ТОВ «Імпреза-Лав», а також податкові накладні, виписані за вказаним договором на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначений вище договір не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Відповідачем до матеріалів справи долучена копія постанови про порушення кримінальної справи від 31.07.2012 року.

Оцінивши даний документ за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Надана до матеріалів справи копія постанови про порушення кримінальної справи за своєю суттю є процесуальним документом, правомірність винесення якого в подальшому у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства повинна бути підтверджена вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідач не надав до матеріалів справи вирок суду по кримінальній справі № 10110066 Д-2, яка порушена постановою від 31.07.2012 року.

Крім того, в резолютивній частині постанови про порушення кримінальної справи від 31.07.2012 року вказано, що порушена кримінальна справа «… відносно директора ТОВ «Енерготехінвест»Пестової Ірини Геннадіївни …».

В рамках справи №2а-9432/12/2070 за адміністративним позовом ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС розглядається правомірність податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року №0003602202, винесеного Відповідачем на підставі Акту №354/2202/34633789 від 22.03.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ»код ЄДРПОУ 34633789 з питань господарських взаємовідносин з ТОВ «Імпреза Лав»код ЄДРПОУ 37635312 за липень 2011 року.

Який факт має встановлювати або доводити копія постанови від 31.07.2012 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Енерготехінвест»відповідачем не вказано.

Відповідачем до матеріалів справи долучена копія заключення експерта №171 від 04.04.2012 року (а.с.187), яким зроблено висновки, що підписи від імені ОСОБА_2 у завірених копіях агентського договору №01/АГ-11 від 20.05.2011 року, додаткових угодах, актах приймання-передачі наданих послуг, звітах про виконання умов агентського договору, податкових накладних до договору виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Оцінивши даний документ за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов'язку для сторін господарського договору проводити експертні дослідження підписів своїх контрагентів на договорі та документах, які складаються під час виконання договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як Позивач так і ТОВ «Імпреза-Лав»пройшли процедуру державної реєстрації, під час укладання Договору та його виконання значилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за відповідними ідентифікаційними кодами, а відтак, були юридичними особами. До того ж ТОВ «Імпреза-Лав»станом на 07.08.2012 року згідно даних Єдиного державного реєстру не перебуває у процесі припинення, а керівником юридичної особи є ОСОБА_2.

Від імені Позивача та ТОВ «Імпреза-Лав»договір підписаний особами, які за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців могли вчиняти юридично значимі дії без наявності довіреності, оскільки значились керівниками названих суб'єктів господарювання. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Частиною 2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у право відносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Перелік відомостей щодо юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі, встановлений ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»не містить положень про наявність в Єдиному державному реєстрі відомостей про зразки особистого підпису фізичних осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у право відносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Таким чином чинним законодавством України не передбачене внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зразків підписів керівників юридичних осіб.

Крім того чинним законодавством України не передбачена можливість отримання з Єдиного державного реєстру відомостей про зразки особистих підписів осіб, уповноважених діяти від імені юридичної особи.

Отже, укладаючи правочин з ТОВ «Імпреза-Лав»керівником якого, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, значиться ОСОБА_2 (що підтверджується також і Актом перевірки від 22.03.2012 року № 354/2202/34633789), а також підписуючи інші документи, які складалися під час виконання договору Позивач дотримувався розумних меж обачності і тому немає підстав для визнання поведінки Позивача як недобросовісної.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 затверджена Інструкція «Про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»(далі -Інструкція).

Зазначена вище Інструкція, серед інших, містить наступні вимоги до призначення і проведення експертиз.

Пункт 3.2. Інструкції встановлює, що до експертної установи надаються: постанова (ухвала) про призначення експертизи, об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, у разі потреби матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Пункт 4.12. Інструкції встановлює, що висновок експерта складається з трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

Пункт 4.13. Інструкції встановлює, що у вступній частині висновку експерта зазначаються:

- найменування документа («Висновок»), його номер, за наявності відповідних підстав - характер експертизи (чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною), вид (назва) експертизи, за якою справою (кримінальною, цивільною, господарською, номер справи) вона проводиться;

- попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального кодексу України (в необхідних випадках - за відмову від надання висновку за ст. 385 Кримінального кодексу України).

Пункт 4.16. Інструкції встановлює, що висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який проводив дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків.

У пункті 1 розділу «Почеркознавча експертиза»Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень серед іншого вказано, що у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення. Почеркознавчі дослідження за копіями об'єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу.

Надане відповідачем до матеріалів справи заключення експерта №171 від 04.04.2012 року (а.с.187) в порушення вимог п. 4.13. Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»не містить у своїй вступній частині відомостей щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст.384 Кримінального кодексу України (в необхідних випадках - за відмову від надання висновку за ст.385 Кримінального кодексу України).

Підписи експерта у заключній частині заключення експерта № 171 від 04.04.2012 року порушення вимог п. 4.16. Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»не засвідчені відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків.

Об'єктом дослідження експерта вказані завірені ксерокопії документів (договір, акти приймання-передачі, податкові накладні тощо). Однак у заключенні експерта №171 від 04.04.2012 року не вказані причини відсутності оригіналів документів об'єкту дослідження та відсутні висновки експерта в галузі технічного дослідження про відсутність монтажу.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу дій по проведенню зустрічної звірки на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Акт перевірки №354/2202/34633789 від 22.03.2012 року був отриманий позивачем 22 березня 2012 року. До Акту позивачем були надані письмові заперечення, які були отримані відповідачем 29 березня 2012 року. Листом від 04.04.2012р. вих. № 2748/10/22-523 відповідач направив на адресу позивача відповідь щодо результатів розгляду заперечень. 11 квітня 2012 року відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0003602202, яким для позивача було збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач отримав поштовим зв'язком 25 квітня 2012 року.

Відповідно до п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Оскільки відповідь на заперечення позивача до акту перевірки відповідач надав листом від 04.04.2012 року вих. №2748/10/22-523, то граничний строк для прийняття податкового повідомлення-рішення сплинув 09 квітня 2012 року.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення №0003602202 від 11.04.2012 року прийняте відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч. 4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу країни, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти-відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги п 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0003602202 від 11.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Сумська, 17, оф.11, код ЄДРПОУ 34633789) судовий збір у розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 01 листопада 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.