Постанова № 27127019, 29.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.10.2012р. справа № 2а- 11294/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"

до

Спеціалізованої державної податкової інспекціої по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про

скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, №0000550046 від 28.09.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов’язок по оплаті грошового зобов’язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач послався на безпідставність висновків СДПІ по РВПП у м. Харкові ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Добробут»та ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект», оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. Посилаючись на викладені мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову. Від представника позивача до суду надійшла письмова заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, СДПІ по РВПП у м. Харкові ДПС, з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень зазначивши, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти порушення НТУ «ХПІ»вимог п. 198.1, п. 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з ПДВ показників складених ТОВ «Добробут»та ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект»первинних документів за нікчемним правочином, бо за висновками ДПІ у Київському районі м. Харкова та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (податкові органи, де на обліку знаходяться контрагенти позивача) ведення даними суб’єктами права господарської діяльності є неможливим. Посилаючись на викладені доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

З зібраних по справі документів вбачається, що позивач, НТУ «ХПІ», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом –02071180, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Спеціалізованій ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС.

10.09.2012 р. СДПІ по РВПП у м. Харкові Харківської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка НТУ «ХПІ»з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Добробут»за жовтень 2011 р. та ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект»за січень 2012 р.

Результатами перевірки оформлені актом від 14.09.2012 року №379/46-0/02071180.

28.09.2012 року з посиланням на даний акт СДПІ по РВПП у м. Харкові ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №0000550046 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 360,84 грн. (основний платіж –240,56 грн., штраф –120,28 грн.).

Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 14.09.2012 року №379/46-0/02071180 судження суб’єкта владних повноважень про порушення НТУ «ХПІ»п. 198.1, п. 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ ««Добробут»та ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект», котрі реально не відбулись.

За матеріалами справи судом встановлено, а представником відповідача визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб’єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, викладені в актах №167/22-106/30140531 від 23.03.2012 р. про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Добробут»з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»за жовтень-грудень 2011 р. та по ланцюгу постачання та №343/2204/32948500 від 08.05.2012 р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Костарика-10», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. відповідно, яким встановлено, що у контрагентів позивача наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Жодних інших мотивів суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб’єктом владних повноважень в акті від 14.09.2012 року №379/46-0/02071180, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив, що 26.09.2011 р. між позивачем, НТУ «ХПІ»(в якості покупця), та ТОВ «Добробут»(в якості продавця) було укладено договір №13, предметом якого є купівля-продаж солі, крохмалю, кистей круглих.

29.11.2011 р. між позивачем, НТУ «ХПІ»(в якості покупця), та ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект»(в якості постачальника) було укладено договір №041101 ІТ, предметом якого є постачання ламп електричних.

04.12.2011 р. між позивачем, НТУ «ХПІ»(в якості покупця), та ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект»(в якості постачальника) було укладено договір №231101, предметом якого є постачання устаткування освітлювального.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, згадані договори визнається судом належними та допустимими доказам наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Добробут»податкова накладна №6 від 05.10.2011 р. на загальну суму 4.450,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 741,80 грн.) та видаткова накладна №РН-0001048 від 05.10.2011 р. на загальну суму 4.450,80 грн.; виписані ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект»податкові накладні №5 від 09.12.2011 р. на загальну суму 8.985,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1.497,60 грн.), №2 від 05.12.2011 р. на загальну суму 336,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 56,00 грн.) та видаткові накладні №РН-231101 від 09.12.2011 р. на загальну суму 8.985,00 грн., №РН-041101 від 05.12.2011 р. на загальну суму 336,00 грн.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб’єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом –Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення №5934 від 07.102.2011 р. на суму 4.450,80 грн., №331 від 13.01.2012 р. на суму 8.985,60 грн., №7442 від 02.12.2011 р. на суму 336,00 грн. засвідчують факт виконання позивачем зобов’язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), до матеріалів справи суб’єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов’язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару та отриманих послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Досліджуючи обставини руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що позивачем надані достатні докази стосовно транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

Як підтверджуються матеріалами справи, у подальшому придбаний товар позивачем був використано у власній господарській діяльності.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб - сторін спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином СДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного платником податків товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону, і як наслідок, заниження грошового зобов’язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, ґрунтується на єдиному мотиві –висновках ДПІ у Київському районі м. Харкова та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, викладені в актах №167/22-106/30140531 від 23.03.2012 р. про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Добробут»з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»за жовтень-грудень 2011 р. та по ланцюгу постачання та №343/2204/32948500 від 08.05.2012 р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Костарика-10», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. стосовно нікчемності укладених за участі даних суб’єктів господарювання правочинів.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об’єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб НТУ «ХПІ»або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов’язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки СДПІ про формування податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Київському районі м. Харкова та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова актах про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Добробут»та про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ІнтерТехЕлектроКомплект»відповідно, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб’єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти –відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб’єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов’язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов’язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об’єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов НТУ «ХПІ»до СДПІ по РВПП у м. Харкові ДПС про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000550046 від 28.09.2012 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко