Постанова № 27126348, 25.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року 2а-4391/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Мергеля М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп»(далі -позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 23.08.2012 №0001042300, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 55 998,00 грн., де 52 891,00 грн. -основний платіж, 3 107,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції, та №0001052300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 608,00 грн., де 4 982,00 грн. -основний платіж, 626,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, таким, які винесені із порушенням встановленого законом порядку у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідач не направляв до позивача передбачений податковим законодавством запит про надання пояснень щодо дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Фірмою «Капітель Плюс»за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, що є грубим порушенням порядку призначення перевірки та прав позивача, як платника податків.

Укладені з контрагентом договори підряду були спрямовані на настання реальних фактичних та юридичних наслідків, обумовлених угодами, укладались із конкретною господарською метою -ремонт торгівельних приміщень, які використовуються позивачем для здійснення торгівельної діяльності. Позивач належним чином оформляв господарські відносини з Фірмою «Капітель плюс», зокрема, були складені такі необхідні первинні документи: договори підряду, акти виконання ремонтно-будівельних робіт, кошториси виконаних ремонтно-будівельних робіт, податкові накладі, платіжні доручення, долучені до матеріалів справи. При укладені договорів підряду Фірма «Капітель Плюс»надала позивачу документи, що підтверджують законність її діяльності та можливості виконати взяті на неї за угодами зобов'язання. Крім того, згідно із судовою практикою Товариство не повинно нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства, допущені його контрагентами, якщо воно не було обізнане про такі порушення.

В той же час, позивач звертає увагу на безпідставність посилань відповідача на факт порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, зокрема, створення Фірми «Капітель плюс», оскільки вирок у такій справі відсутній.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив суд відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, які полягають в наступному.

Укладені позивачем з Фірмою «Капітель плюс»договори підряду є нікчемними, оскільки не були спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених цими угодами. Так, всі надані Товариством первинні документи не можуть бути підставою для формування податкового кредиту і валових витрат, оскільки згідно з отриманою Податковим органом інформацією стосовно керівника контрагента порушено кримінальну справу №69-0146 за статтею 205 КК України, також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва -створення і придбання, зокрема, Фірми «Капітель плюс». Допитаний керівник контрагента позивача ОСОБА_3 пояснив, що підприємство фактично товар не поставляло, послуги не надавало, документи фінансово-господарської діяльності підписувались за винагороду. Крім того, в ході перевірки встановлено, що у контрагента відсутні необхідні трудові ресурси, необхідні для виконання робіт, обумовлених спірними правочинами, з врахуванням часу та віддаленості об'єктів робіт один від одного, від позивача. Також, у своїх доводах відповідач просить врахувати позицію Верховного Суду України щодо розгляду аналогічних спорів, зокрема, відповідно до постанови від 05.03.2012 у випадку, якщо особи заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство зареєстроване 04.05.2007 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, код ЄДРПОУ 35040775, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 14.05.2007 за №63, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.05.2007 №100041583, індивідуальний податковий номер 350407710131.

На підставі направлення на перевірку від 27.07.2012 №485 та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ у Києво- Святошинському районі Київської області ДПС від 27.07.2012 №470 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Фірмою «Капітель Плюс»(код за ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012. За результатами вказаної перевірки складено акт від 07.08.2012 №277/22-01/35040775 (далі -Акт перевірки), на підставі якого сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Доказів щодо направлення на адресу позивача запиту про надання інформації по взаємовідносинах з «Фірмою «Капітель Плюс»відповідачем суду не надано.

В ході перевірки встановлено та в Акті перевірки зафіксовано правопорушення позивачем п. 1.32. ст.1, п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон України №334/94-ВР), п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку з прибутку підприємств на загальну суму 52 891,00 грн.; п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п.7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України №168/97-ВР), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 981,57 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами.

Перевіркою повноти визначення валових витрат у поданих Деклараціях з податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинах з Фірмою «Капітель Плюс»встановлено їх завищення всього в сумі 225 634,00 грн.

Між ТОВ «Гараж Мобайл Груп»(Замовник), в особі директора Паламарчука Олексія Віталійовича та Фірмою «Капітель Плюс»(Підрядчик), в особі директора Манукян В.Р. укладено договір підряду №1205/349 від 12.05.2010. Предмет договору: по завданню Замовника, Підрядчик зобов'язується виконати із свого матеріалу та своїми засобами ремонтні роботи в нежилому приміщенні, яке знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Кірова, 19/1. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на підставі акта приймання - передачі виконаних робіт. Договір складено та підписано в м. Сімферополь.

Між ТОВ «Гараж Мобайл Груп»(Замовник), в особі директора Паламарчука Олексія Віталійовича та Фірмою «Капітель Плюс», в особі директора Манукян В.Р. укладено договір підряду №789 від 05.11.2010. Предмет договору: по завданню Замовника, Підрядчик зобов'язується виконати із свого матеріалу та своїми засобами ремонтні роботи в нежилому приміщенні, яке знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Вакуленчука, 2. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на підставі акта приймання - передачі виконаних робіт. Договір складено та підписано в м. Сімферополі.

Між ТОВ «Гараж Мобайл Груп»(Замовник) та Фірмою «Капітель Плюс»(Підрядчик), в особі директора Манукян В.Р. укладено договір поставки №790/969 від 10.09.2011. Предмет договору: в порядку та на умовах, визначених в договорі, Підрядчик бере на себе зобов'язання своїми силами та на свій ризик провести роботи в строк і за адресою визначених в додатках до цього договору, у відповідності з затвердженими локальними кошторисами, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. Договір складено та підписано в м. Сімферополі.

В Акті перевірки зазначено, що до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС надійшов акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.04.2012 № 38/22/31095815, відповідно до якого в ході відпрацювання підприємства Фірма «Капітель Плюс»встановлено наступне.

Відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що: «Кримінальна справа №69-0146 порушена, зокрема, відносно директора ТОВ БВП «Строитель - плюс»ОСОБА_7, фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_17., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС»ОСОБА_16 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС»ОСОБА_16, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Також, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, Фірми «Капітель Плюс»з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам «послуг»із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства

Відповідно до висновку, наданого ГВПМ ДПІ у м. Сімферополі від 02.04.2012 №424/07-31 в АР Крим, встановлено наступне: «Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Згідно із вказаним висновком допитаний керівник Фірми «Капітель Плюс»ОСОБА_3 пояснив, що підприємство фактично товар не поставляло, послуги не надавало, документи фінансово-господарської діяльності підписувались за винагороду.

Отримавши викладену вище інформацію, відповідач в Акті перевірки дійшов таких висновків.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Як встановлено в судовому засіданні, в Акті перевірки працівником відповідача неодноразово допущено помилки, які полягають у посиланні на договори поставки, а не на договори підряду.

Далі Податковий орган зазначає, що враховуючи зазначене, фінансово-господарська діяльність Фірми «Капітель Плюс»(код за ЄДРПОУ 31095815) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності Фірми «Капітель Плюс»(код за ЄДРПОУ 31095815), фінансово-господарські взаємовідносини між Фірма «Капітель Плюс»(код за ЄДРПОУ 31095815) та контрагентами постачальниками, покупцями є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України). Враховуючи вищенаведене, усі операції з надання послуг підряду ТОВ «Гараж Мобайл Груп»(код за ЄДРПОУ 35040775) з постачальником Фірма «Капітель Плюс» (код за ЄДРПОУ 31095815) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Таким чином, відповідач зазначає, що позивачем порушено - п. 1, п. 5 ст.203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Гараж Мобайл Груп»(код за ЄДРПОУ 35040775) з постачальником Фірма «Капітель Плюс»(код за ЄДРПОУ 31095815), а отже - є нікчемними.

Також, на підтвердження власної позиції представником відповідача у судовому засіданні до матеріалів справи долучено акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 11.04.2012 №38/22/31095815, складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харькова стосовно Фірми «Капітель Плюс»за період з 01.01.2009 по 31.03.2012. У даному акті зазначено, що оскільки на момент проведення зустрічної звірки первинні та інші документи відсутні у повному обсязі, то всі господарські операції з контрагентами за перевірений період є нікчемними, а також те, що звіркою не підтверджується реальність проведених господарських операцій з реалізації товарів, робіт, послуг з рядом контрагентів, серед яких позивач відсутній.

При цьому, суд звертає увагу, що акт складено саме про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель Плюс».

В свою чергу, позивач на підтвердження реальності виконання договорів підряду та на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 надав копії отриманих від Фірми «Капітель Плюс»податкових накладних №708 від 31.05.2010 на суму 29 774,35, з них ПДВ 4 962,39 грн.; №2107 від 10.11.2010 на суму 15 000,00 грн., з них ПДВ 2 500,00 грн.; №2251 від 24.11.2010 на суму 14 882,37 з них ПДВ 2 480,40 грн.; актів приймання виконаних підрядних робіт б/н від 31.05.2010 на суму 29 774,35 грн., б/н від 01.11.2010 на суму 29 882,40 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 8 651,28 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 14 400,00 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 18 313,08 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 26 520,00 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 19 712,82 грн. б/н від 30.11.2011 на суму 17 731,44 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 3 899,64 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 29 135,34 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 14 210,1 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 22 001,34 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 11 824,8 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 8 349,12 грн., б/н від 30.11.2011 на суму 16 355,40 грн. Також, надано копії договорів оренди (договорів суборенди), згідно з якими позивач користується нежитловими приміщеннями, малими архітектурними формами, що розташовані за адресами: м. Сімферополь, вул. Кірова, 19/1; м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 2; м. Сімферополь, вул. Кірова, 3; м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 1/40; м. Сімферополь, проспект Перемоги, 210В; м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 34б; м. Сімферополь, вул. Тренєва, 2; м. Алушта, вул. В. Хромих, 22; м. Керчь, вул. Орджонікідзе, 39-а; м. Керчь, вул. Леніна, 36; м. Керчь, вул. Борзенко, МАФ №80; м. Красноперекопськ, вул. Калініна, 3/2; м. Севастополь, пл. Захарова, 3а; м. Севастополь, пл. Нахімова, 3; м. Феодосія, вул. Генерала Горбачова; м. Феодосія, вул. Кримська, 82і; м. Феодосія, вул. Назукина, 10г; пгт. Чорноморське, вул. Кірова, 10б. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, за вказаними адресами розташовані торгові точки Товариства. Для здійснення торгівельної діяльності в цих місцях позивачем отримані торгівельні патенти, отримано дозвільні документи на використання реєстраторів розрахункових операцій, копії яких теж долучено до матеріалів справи. Саме за вказаними адресами Фірмою «Капітель Плюс»і було здійснено ремонтні роботи відповідно до умов договорів підряду. Факт проведення робіт позивач підтверджує і долученими до справи фотокопіями приміщень, з яких вбачається їх стан після отриманих від контрагента послуг.

Крім того, позивачем до справи долучено власне копії спірних договорів підряду № 1205/349 від 12.05.2010 з додатками, № 789 від 05.11.2010, № 790/969 від 10.09.2011; копії затверджених до вказаних договорів кошторисів. Для підтвердження факту здійснення витрат і сплати податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, Товариством надано суду копії платіжних доручень на 32 аркушах.

З метою обгрунтування правомірності власних дій, а також наявності конкретної господарської мети під час укладання спірних правочинів з Фірмою «Капітель Плюс», позивач стверджує, що при укладені договорів підряду у контрагента було витребувано необхідні документи, що підтверджують законність його діяльності та можливість виконати взяті відповідно до умов договорів обов'язки. Зокрема, були надані і до справи долучені копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Фірма «Капітель Плюс», бланк серії А00 №431807; Ліцензії на здійснення будівельної діяльності з переліком видів робіт, бланк серії АВ №195348, видана Фірмі «Капітель плюс»(31095815) Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.12.2006, строком чинності ліцензії з 22.12.2006 по 22.12.2011; Довідки з ЄДРПОУ серії АА №010851 (КВЕД-2005 -45.21.1), керівником фірми є ОСОБА_5; Свідоцтва №00961493 про реєстрацію платника на додану вартість Фірма «Капітель плюс», індивідуальний податковий номер 310958101291, видане ДПІ в м. Сімферополь 06.12.2004.

З усіх наданих суду первинних документів вбачається, що від імені контрагента позивача їх підписано керівником ОСОБА_5

На час розгляду справи по суті доказів набрання законної сили вироком суду у кримінальних справах, порушених стосовно ОСОБА_5 чи по факту фіктивного підприємництва -створення Фірми «Капітель Плюс»суду не надано.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат за наслідками взаємовідносин із Фірмою «Капітель Плюс».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на факт порушення кримінальних справ стосовно ОСОБА_5 та по факту фіктивного підприємництва -створення Фірми «Капітель Плюс»є безпідставними, оскільки на даний час обвинувальні вироки у вказаних справах відсутні.

Також, суд не бере до уваги свідчення керівника Фірми «Капітель Плюс»ОСОБА_3, які є лише одним із джерел доказів у кримінальній справі та не засвідчують юридичного факту у даній справі, оскільки на момент укладення та виконання умов спірних правочинів керівником контрагента був ОСОБА_5, який і підписував первинні документи в межах договорів підряду.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 05.03.2012, з огляду на таке.

У вказаній постанові зазначено, що у ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Фенстер-Омега»та ТОВ «Любомир-1», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Нафта»податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, Верховний Суд України у викладеній позиції виходив з того, що факт підписання первинних документів неналежними особами було встановлено судами попередніх інстанцій. В той же час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що первинні документи видані Фірмою «Капітель Плюс»підписані від імені ОСОБА_5 іншою особою. Як зазначалось, факт відмови від участі у господарській діяльності власне ОСОБА_3 не може бути належним доказом підписання документів не ОСОБА_5

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки, як зазначено в Акті перевірки, вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочинів підряду не вбачається їх протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договорів не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, виконання робіт, оплата їх вартості, використання їх у власній господарській діяльності. Так, позивач стверджує про факт отримання послуг, їх відображення у звітних документах, подальшого використання у своїй господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

Крім цього, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 4 981,57 грн. та до валових витрат коштів у сумі 225 634,00 грн. за наслідками взаємовідносин з Фірмою «Капітель Плюс»у зв'язку з наступним.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, а також формування валових витрат.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит і формування валових витрат за правочинами, факт здійснення Товариством розрахунків за отримані послуги, в ціні яких включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту і валових витрат за договорами підряду.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочинів, в результаті виконання яких позивачем сформовано податковий кредит і валові витрати, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарської обґрунтованості потреб в отриманні послуг підряду за відповідними угодами, щодо фактичного здійснення ремонтних робіт.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999

№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і Фірмою «Капітель Плюс», правомірності вчинення ним дій щодо збільшення сум податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Як зазначалось, на вимогу суду відповідачем не надано доказів на підтвердження власних заперечень, зокрема, щодо наявності повідомлень, направлених позивачу в порядку п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, про наявність у Товариства розбіжностей з даними контрагента Фірми «Капітель Плюс», доказів набрання законної сили вироками суду у кримінальних справах.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Товариства з Фірмою «Капітель Плюс», зокрема, щодо розрахунків за отримані послуги, використання їх у власній господарській діяльності, наявність у позивача правових підстав для отримання послуг на об'єктах, вказаних у спірних договорах.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і Фірмою «Капітель Плюс»підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами підряду, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: податковими накладними, кошторисами, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, фотографіями, доказами необхідності отримання послуг ремонту у власній господарській діяльності, договорами оренди тощо.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому невизнання Податковим органом права на податковий кредит і валові витрати є безпідставними.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР та підпункту 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не беруться судом до уваги, оскільки Товариством первинними документами доведено, що на підставі договорів підряду, актів здачі-приймання робіт (послуг), кошторисів, платіжних доручень у складі валових витрат правомірно відображено вартість послуг підряду у сумі 225 634,00 грн., що відповідає нормам п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР та пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту суд звертає увагу на таке.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із Фірмою «Капітель Плюс»суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із Фірмою «Капітель Плюс».

Згідно з частиною другою пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податковий орган не надав жодних доказів того, що Позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Товариства із вказаними контрагентами, тоді як Позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеними суб'єктами господарювання у звітних документах, зокрема, у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Абзацом 9 п.п. 201.10. ст. 201 ПК України встановлено випадок, який не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Так, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Проте, посилаючись на наведену правову норму, треба врахувати положення п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, до числа таких платників податку відноситься позивач.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Враховуючи, що обгрунтованість дій позивача стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість доведено, суд дійшов висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства дій Податкового органу щодо збільшення зобов'язань зі сплати даного податку оскаржуваним рішенням.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, замовник послуг (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства підрядником-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що Фірма «Капітель Плюс»можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування. В той же час, суд звертає увагу, що на даний час відсутня інформація про наявність обвинувального вироку у кримінальних справах, порушених за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 КК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за наслідками взаємовідносин із Фірмою «Капітель Плюс».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом суду не доведено жодними доказами правомірності своїх рішень чи фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту і валових витрат у зв'язку із укладенням господарських договорів з Фірма «Капітель Плюс».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність нікчемного характеру правочинів, укладених між Товариством і Фірмою «Капітель Плюс», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум коштів, доведеність неправомірності дій Податкового органу під час проведення перевірки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 23 серпня 2012 року №0001042300, № 0001052300.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп» судовий збір у розмірі 616 (шістсот шістнадцять) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 жовтня 2012 р.