Постанова № 27126339, 16.10.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року 15:21 Справа № 0870/7708/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі Урсуленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача: Сопіна А.С. (дов №16-03/12 від 16.03.2012 року),

від відповідача: Бібіка С.В. (дов. №2925/10/10-010 від 11.06.2012 року),

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» (далі - позивач або ТОВ «ТПК «Промторгсервіс») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012 № 0001472212 та № 0001482212.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримував у повному обсязі, просив його задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та пояснив, що вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З 09.07.2012 по 13.07.2012 на підставі наказу від 09.07.2012 №605 проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої відповідачем був складений Акт №63/22-12/305997713 від 20.07.2012 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторгсервіс» (код ЄДРПОУ 30599713), з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2010р., січень 2011р., лютий 2011р., вересень 2011р., листопад 2011р. та з податку на прибуток підприємства та включення до складу валових витрат по деклараціям з податку на прибуток підприємства за 2010р., 2011р. операції по взаємовідносинам з ТОВ «Борей Крим» (код ЄДРПОУ 33373008) за вересень 2010р., січень 2011р., лютий 2011р., вересень 2011р., листопад 2011». Перевірка проводилася з відома директора ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» Шейна О.М. та в присутності головного бухгалтера Павлюченко І.І.

Згідно Розділу 5 «Висновок» актом перевірки були встановлені наступні порушення ТОВ «ТПК «Промторгсервіс»:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку від підприємств» від 22.05.1997р. №283/97 (із змінами та доповненнями) позивачем занижено податок на прибуток у сумі 432 138,0 грн. в тому числі по періодам, 3 квартал 2010 - 93115,00 грн., 1 квартал 2011 - 339023,00 грн., пп. 138.1 п. 138 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) позивачем занижено податок на прибуток у сумі 1 293 410,00 грн. у тому числі по періодам, 3 квартал 2011 - 429 376,00 грн., 4 квартал 2011р. - 864 034,00 грн.

- пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями) позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 74492,00 грн., в тому числі за вересень 2010 р. - 74 492,00 грн., порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1 395 924,00 грн. в тому числі за січень 2011 - 232 195,00 грн., лютий 2011 - 39 024,00 грн., вересень 2011 - 373 371,00 грн., листопад 2011 - 751 334,00 грн.

03.08.2012 на підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнятті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001472212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1 748 827,75 грн., в тому числі 1 725 548,00 грн. за основним платежем, 23 279,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№ 0001482212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2 051 392,50 грн., в тому числі 1 470 416,00 грн. за основним платежем, 580 976,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

28.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей - Крим» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 2010-2809/1, відповідно до якого продавець зобов'язався здійснювати поставку продукції (Мазут М - 100).

В період з вересня 2010 року по листопад 2011 року ТОВ «Борей - Крим» поставляло товар ТОВ «ТПК «Промторгсервіс».

Факт поставки мазуту підтверджується видатковими накладними, банківськими виписками, залізничними накладними, податковими накладними:

- накладна № 30-09/1 від 30.09.2010, мазут 117,311 т., сума 446 954,91 грн., у т.ч. ПДВ 74 492,49 грн.; податкова накладна № 33 від 30.09.2010;

- накладна № 29-01/1 від 29.01.2011, мазут 178,683 т., сума 698 650,53 грн., у т.ч. ПДВ 116 441,76 грн.; податкова накладна № 17 від 29.01.2011;

- накладна № 31-01/1 від 31.01.2011, мазут 177,626 т., сума 694 517,66 грн., у т.ч. ПДВ 115 752,94 грн.; податкова накладна № 18 від 31.01.2011;

- накладна № 19 від 25.02.2011, мазут 59,472 т., сума 234 142,38 грн., у т.ч.ПДВ 39 023,73 грн.; податкова накладна № 19 від 25.02.2011;

- накладна № 14-09/2 від 14.09.2011, мазут 59,996 т., сума 318 578,76 грн., у т.ч. ПДВ 53 096,49 грн.; податкова накладна № 19 від 14.09.2011;

- накладна № 14-09/1 від 14.09.2011, мазут 59,996 т., сума 318 578,76 грн., у т.ч. ПДВ 53 096,46 грн.; податкова накладна № 20 від 14.09.2011;

- накладна № 17-09/2 від 17.09.2011, мазут 59,996 т., сума 318 578,76 грн., у т.ч. ПДВ 53 096,46 грн.; податкова накладна № 28 від 17.09.2011;

- накладна № 17-09/1 від 17.09.2011, мазут 59,996 т., сума 318 578,76 грн., у т.ч. ПДВ 53 096,46 грн.; податкова накладна № 27 від 17.09.2011;

- накладна № 22-09/1 від 22.09.2011, мазут 59,996 т., сума 322 778,48 грн., у т.ч. ПДВ 53 796,41 грн.; податкова накладна № 36 від 22.09.2011;

- накладна № 24-09/1 від 24.09.2011, мазут 59,981 т., сума 322 697,78 грн., у т.ч. ПДВ 53 782,96 грн.; податкова накладна № 41 від 24.09.2011;

- накладна № 24-09/2 від 24.09.2011, мазут 59,560 т., сума 320 432,80 грн., у т.ч. ПДВ 53 405,47 грн.; податкова накладна № 42 від 24.09.2011;

- накладна № 03-11/1 від 03.11.2011, мазут 59,981 т., сума 334 693,98 грн., у т.ч. ПДВ 55 782,33 грн.; податкова накладна № 12 від 03.11.2011;

- накладна № 03-11/3 від 03.11.2011, мазут 59,981 т., сума 334 693,98 грн., у т.ч. ПДВ 55 782,33 грн.; податкова накладна № 14 від 03.11.2011;

- накладна № 03-11/2 від 03.11.2011, мазут 58,949 т., сума 328 935,42 грн., у т. ч. ПДВ 54 822,57 грн.; податкова накладна № 13 від 03.11.2011;

- накладна № 04-11/2 від 04.11.2011, мазут 58,585 т., сума 326 904,30 грн., у т.ч. ПДВ 54 484,05 грн.; податкова накладна № 20 від 04.11.2011;

- накладна № 04-11/1 від 04.11.2011, мазут 58,349 т., сума 325 587,42 грн., у т.ч. ПДВ 54 264,57 грн.; податкова накладна № 19 від 04.11.2011;

- накладна № 06-11/1 від 06.11.2011, мазут 57,874 т., сума 322 936,92 грн., у т.ч. ПДВ 53 822,82 грн.; податкова накладна № 27 від 06.11.2011;

- накладна № 04-11/3 від 04.11.2011, мазут 56,912 т., сума 317 568,96 грн., у т.ч. ПДВ 52 928,16 грн.; податкова накладна № 21 від 04.11.2011;

- накладна № 06-11/2 від 06.11.2011, мазут 54,362 т., сума 303 339,96 грн., у т.ч. ПДВ 50 556,66 грн.; податкова накладна № 28 від 06.11.2011;

- накладна № 09-11/1 від 09.11.2011, мазут 57,006 т., сума 318 093,48 грн., у т.ч. ПДВ 53 015,58 грн.; податкова накладна № 39 від 09.11.2011;

- накладна № 09-11/2 від 09.11.2011, мазут 56,653 т., сума 316 123,74 грн., у т.ч. ПДВ 52 687,29 грн.; податкова накладна № 40 від 09.11.2011;

- накладна № 11-11/1 від 11.11.2011, мазут 59,612 т., сума 332 634,96 грн., у т.ч. ПДВ 55 439,16 грн.; податкова накладна № 55 від 11.11.2011;

- накладна № 11-11/2 від 11.11.2011, мазут 57,986 т., сума 323 561,88 грн., у т.ч. ПДВ 53 926,98 грн.; податкова накладна № 56 від 11.11.2011;

- накладна № 12-11/1 від 12.11.2011, мазут 58,451 т., сума 326 156,58 грн., у т.ч. ПДВ 54 359,43 грн.; податкова накладна № 58 від 12.11.2011;

- накладна № 12-11/2 від 12.11.2011, мазут 53,185 т., сума 296 772,30 грн., у т.ч. ПДВ 49 462,05 грн.; податкова накладна № 59 від 12.11.2011.

Як встановлено актом перевірки, факт розрахунку між ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борей - Крим» проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень:

- № 446 від 31.01.2011 на суму 185 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 30 833,33 грн.;

- № 451 від 01.02.2011 на суму 200 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 33 333,33 грн.;

- № 455 від 04.02.2011 на суму 100 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 16 666,67 грн.;

- № 6 від 10.02.2011 на суму 150 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 25 000,00 грн.;

- № 11 від 11.02.2011 на суму 247 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 41 166,67 грн.;

- № 17 від 15.02.2011 на суму 375 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 62 500,00 грн.;

- № 21 від 17.02.2011 на суму 136 168,19 грн. у т. ч. ПДВ 22 694,70 грн.;

- № 45 від 23.02.2011 на суму 220 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 36 666,67 грн.;

- № 53 від 28.02.2011 на суму 14 142,38 грн. у т. ч. ПДВ 2 357,06 грн.;

- № 171 від 02.09.2011 на суму 248 107,80 грн. у т. ч. ПДВ 41 351,30 грн.;

- № 211 від 14.09.2011 на суму 900 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 150 000,00 грн.;

- № 223 від 16.09.2011 на суму 50 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 8 333,33 грн.;

- № 221 від 16.09.2011 на суму 100 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 16 666,67 грн.;

- № 226 від 19.09.2011 на суму 200 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 33 333,33 грн.;

- № 250 від 29.09.2011 на суму 280 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 46 666,67 грн.;

- № 446 від 31.01.2011 на суму 185 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 30 833,33 грн.;

- № 399 від 02.11.2011 на суму 1 300 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 216 666,67 грн.;

- № 417 від 03.11.2011 на суму 250 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 41 666,67 грн.;

- № 422 від 04.11.2011 на суму 300 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 50 000,00 грн.;

- № 430 від 07.11.2011 на суму 650 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 108 333,33 грн.;

- № 435 від 08.11.2011 на суму 1 300 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 216 666,67 грн.;

- № 446 від 10.11.2011 на суму 600 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 100 000,00 грн.;

- № 451 від 11.11.2011 на суму 90 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 15 000,00 грн.;

- № 460 від 15.11.2011 на суму 50 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 8 333,33 грн.;

- № 463 від 16.11.2011 на суму 80 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 13 333,33 грн.;

- № 481 від 23.11.2011 на суму 500 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 83 333,33 грн.;

- № 538 від 06.12.2011 на суму 120 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 20 000,00 грн.;

- № 756 від 22.02.2012 на суму 161 414,20 грн. у т. ч. ПДВ 26 902,37 грн.

Факт оплати товару за даними платіжними дорученнями також підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки, та доказів наданих позивачем, постачання товару здійснювалось залізничним транспортом, з оплатою за рахунок постачальника - ТОВ «Борей-Крим», власник ТОВ «ТПК «Промторгсервіс», відправник ТОВ «Крим-Конкорд», що підтверджується залізничними накладними, які містяться в матеріалах справи, якими підтверджується постачання мазуту М-100 по договорам:

- № ВЭ-222 від 05.01.2012 на СЕ «Кураховську ТЕС» ТОВ «Східенерго», укладений між ТОВ «Східенерго» (покупець) та ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» (постачальник). Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується постачати у власність покупця мазут топковий.

- № 6/072 від 01.07.2011 на Придніпровську ТЕС ПАО Дніпроенерго, укладений між дочірнім підприємством «Металінвест» ТОВ «ДонМеталЗбут» (покупець) та ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» (постачальник). Відповідно до частини І договору постачальник зобов'язується у 2011 році постачати у власність покупця мазут паливний 100 зольний сірчистий;

- № 9171/1 від 06.06.2011 на Миронівську ТЕС ПАТ «Донецькобленерго», укладений між ПАТ «Донецькобленерго» (покупець) та ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» (постачальник). Відповідно до частини І договору постачальник зобов'язується протягом травня-грудня 2011 року постачати у власність покупця мазут топковий марки М-100.

Отримання товару по вищезазначеним договорам підтверджується квитанціями про приймання вантажу, що містяться в матеріалах справи.

В акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів на адресу ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» та ТОВ «Борей - Крим» в наслідок яких за перевіряємий період ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» задекларовано податковий кредит здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до пп.1,2 ст.215, пп. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. Даний висновок винесено ДПІ у Жовтневому районі на підставі висновку отриманого від відділу податкової міліції ДПІ у Жовтневому районі від 10.07.2012 (ст. 26-28 Акту перевірки).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на те, що придбання товарів підтверджується первинними документами з отримання товару - видатковими та податковими накладними, залізничними накладними та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Про реальність надання ТОВ «Борей-Крим» послуг (товарів) позивачу свідчить той факт, що вказані операції належним чином оприбутковані в бухгалтерському обліку ТОВ «ТПК «Промторгсервіс», що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків. Крім того, вказані ТМЦ в подальшому були поставлені позивачем ТОВ «Східенерго», дочірнім підприємством «Металінвест» ТОВ «ДонМеталЗбут», ПАТ «Донецькобленерго».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 із змінами та доповненнями (далі - ПК України).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності (п. 138.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

За п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом на підставі долучених до справи доказів встановлено, що придбання ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» товарів у ТОВ «Борей Крим» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства, витрати пов'язані із придбанням товарів у вищевказаних суб'єктів господарювання.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2).

Згідно п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пп. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Пп. 200.1, 200.2, 200.3 ПК України передбачено, що:

201.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди та вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладена між позивачем та ТОВ «Борей Крим» угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання її недійсною.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з ТОВ «Борей Крим», а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй діяльності придбані у контрагента товари та послуги.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладеного договору, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З огляду на це, висновок податкового органу про завищення позивачем податку на додану вартість на суму 1 470 416 грн. та завищення податку на прибуток у розмірі 1 725 548 грн. є безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими у справі доказами.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» вимог податкового законодавства України не підтверджуються зібраними в матеріалах справи доказами, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 03.08.2012 № 0001472212 та від 03.08.2012 № 0001482212, підлягають скасуванню у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження позивачем податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1 725 548 грн. і заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 470 416 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 03.08.2012 № 0001472212 та від 03.08.2012 № 0001482212, скасуванню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 -12, 14, 86, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0001472212 від 03.08.2012, винесене на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки № 63/22-12/30599713 від 20.07.2012.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби № 0001482212 від 03.08.2012, винесене на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки № 63/22-12/30599713 від 20.07.2012.

Судові витрати у розмірі 2 204,00 (дві тисячі двісті чотири гривні) грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» (код ЄДРПОУ 30599713) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Д. В. Татаринов