Постанова № 27126048, 18.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12013/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кузьміна М.В., Гришай В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення № 0000211741 від 01.06.2012 року та № 0000291741 від 17.08.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення № 0000211741 від 01.06.2012 року та № 0000291741 від 17.08.2012 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року складено акт № 355/17-2/НОМЕР_3. На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: № 0000211741 від 01.06.2012 року, яким був нарахований податок на додану вартість в сумі 42748,39 грн., штрафні санкції у сумі 10687,10 грн.; № 0000291741 від 17.08.2012 року, яким був нарахований податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15161,58 грн.

Позивач вважає, що акт перевірки було складено з порушенням вимог чинного законодавства України та викладені в ньому порушення не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.

На підставі вищезазначеного позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000211741 від 01.06.2012 року та №0000291741 від 17.08.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що позивачем включено до складу валових витрат за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року придбання ТМЦ (лузга соняшника, золотник 54 БПГ 73-11) у сумі 101077,17 грн., отриманого від ПП «Аурік» (обсяг без ПДВ 84230,98 грн.) за нікчемною угодою та без первинних бухгалтерських документів, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємця. Розрахунки за поставлену продукцію позивачу від постачальника ПП «Аурік» здійснювались шляхом взаємозаліків. Разом з тим, до перевірки не надані розрахункові документи, які б підтверджували факт сплати за отриманий товар. Відповідно до документів, використаних при перевірці встановлено, що позивач провів документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності, тобто в порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем віднесено до складу валових витрат операції з придбання ТМЦ (лузга соняшника, золотник 54 БПГ 73-11) у ПП «Аурік».

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 01 червня 1992 року виконавчим комітетом Горлівської міської ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, перебуває на обліку у Горлівській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби з 01.06.1992 року.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що у період з 20.04.2012 року по 07.05.2012 року відповідачем здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №355/17-2/НОМЕР_3 від 22.05.2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

Вищезазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем: ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», абз. а) п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16 розділу І, абз. а) п.176.1 ст. 176 Податкового кодексу України у періоді з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат, для яких встановлена обов'язкова форма обліку; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», абз. а) п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - неналежне ведення обліку доходів та витрат, що призвело до заниження оподатковуваного доходу, у тому числі по періодам: 2010 рік - 101077,17 грн. Зазначені порушення призвели до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 15161,58 грн., у тому числі по періодах: 2010 рік - 15161,58 грн.; пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевіряється, на загальну суму 42748,39 грн., у тому числі: серпень 2010 року - 8156,85 грн., вересень 2010 року - 17745,35 грн., жовтень 2010 року - 8206,14 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення: №0000211741 від 01.06.2012 року, яким був нарахований податок на додану вартість в сумі 53435,49 грн., в тому числі за основним платежем 42748,39 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10687,10 грн. та №0000291741 від 17.08.2012 року, яким був нарахований податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15161,58 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 12 серпня 2010 року між ПП «Аурік», яке є продавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який є покупцем укладено договір №12/08 від 12.08.2010 року, предметом якого є наступне: продавець зобов'язується передати у певний строк у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за ціною та у кількості згідно накладним. Згідно п.5.1 розділу 5 вищевказаного договору доставка продукції здійснюється за рахунок продавця.

На підтвердження придбаного товару у ПП «Аурік» на підставі вищезазначеного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна № 29093 від 29.09.2010 року на загальну суму 85839,18 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14306,53 грн., рахунок на оплату № 2909-3 від 29.09.2010 року на загальну суму 85839,18 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14306,53 грн., видаткова накладна № 2909-5 від 29.09.2010 року на загальну суму 85839,18 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14306,53 грн., податкова накладна № 16095 від 16.09.2010 року на загальну суму 20632,92 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3438,82 грн., видаткова накладна № 1609-5 від 16.09.2010 року на загальну суму 20632,92 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3438,82 грн., рахунок на оплату № 1609-5 від 16.09.2010 року на загальну суму 20632,92 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3438,82 грн., податкова накладна № 28103 від 28.10.2010 року на загальну суму 12939,80 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2156,63 грн., видаткова накладна № 2810-2 від 28.10.2010 року на загальну суму 12939,80 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2156,63 грн., податкова накладна № 29104 від 29.10.2010 року на загальну суму 36297,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 6049,50 грн., видаткова накладна № 2910-4 від 29.10.2010 року на загальну суму 36297,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 6049,50 грн., податкова накладна № 29115 від 29.11.2010 року на загальну суму 10430,03 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1738,34 грн., рахунок на оплату № 2911-5 від 29.11.2010 року на загальну суму 10430,03 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1738,34 грн., видаткова накладна № 2911-5 від 29.11.2010 року на загальну суму 10430,03 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1738,34 грн., податкова накладна № 29116 від 29.11.2010 року на загальну суму 41410,34 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 6901,72 грн., рахунок на оплату № 2911-6 від 29.11.2010 року на загальну суму 41410,34 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 6901,72 грн., видаткова накладна № 2911-6 від 29.11.2010 року на загальну суму 41410,34 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 6901,72 грн., податкова накладна № 1308-3 від 13.08.2010 року на загальну суму 12278,11 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2046,35 грн., видаткова накладна № 1308-4 від 13.08.2010 року на загальну суму 12278,11 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2046,35 грн., рахунок на оплату № 1308-3 від 13.08.2010 року на загальну суму 12278,11 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2046,35 грн., податкова накладна № 3008-1 від 30.08.2010 року на загальну суму 9792,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1632,00 грн., видаткова накладна № 3008-1 від 30.08.2010 року на загальну суму 9792,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1632,00 грн., рахунок на оплату № 3008-1 від 30.08.2010 року на загальну суму 9792,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1632,00 грн., податкова накладна № 1608-4 від 16.08.2010 року на загальну суму 26871,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 4478,50 грн., видаткова накладна № 1608-6 від 16.08.2010 року на загальну суму 26871,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 4478,50 грн., рахунок на оплату № 1608-5 від 16.08.2010 року на загальну суму 26871,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 4478,50 грн.,

Розрахунки за отриманий товар (лузга соняшника, золотник 54 БПГ 73-11) позивачем з ПП «Аурік» здійснювались шляхом взаємозаліків: протокол взаємозаліків від 10 грудня 2010 року,протокол взаємозаліків від 19 жовтня 2010 року.

В подальшому лузга соняшника та плита дорожня були реалізовані позивачем на підставі договору №93 від 22.02.2010 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Лисичанський желатиновий завод», яке є покупцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який є продавцем.

На виконання вищезазначеного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна № 30/09 від 30.09.2010 року на загальну суму 90,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 15,00 грн., накладна № 30/09 від 30.09.2010 року на загальну суму 87681,00 грн., у тому числі 14613,50 грн., податкова накладна № 31/08 від 31.08.2010 року на загальну суму 2778,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 463,00 грн., накладна № 31/08 від 31.08.2010 року на загальну суму 2778,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 463,00 грн., податкова накладна № 3011 від 30.11.2010 року на загальну суму 31440,86 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5240,14 грн., накладна № 3011 від 30.11.2010 року на загальну суму 31440,86 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5240,14 грн., накладна № 0812 від 08.12.2010 року на загальну суму 20570,12 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1761,69 грн.,податкова накладна № 0812 від 08.12.2010 року на загальну суму 20570,12 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1761,69 грн.,накладна № 13/08 від 13.08.2010 року на загальну суму 9906,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1651,00 грн., податкова накладна № 13/08 від 13.08.2010 року на загальну суму 9906,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1651,00 грн., податкова накладна № 2910 від 29.10.2010 року на загальну суму 30270,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5045,00 грн., накладна № 2910 від 29.10.2010 року на загальну суму 30270,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5045,00 грн., накладна № 2810 від 28.10.2010 року на загальну суму 11385,62 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1897,60 грн., податкова накладна № 2810 від 28.10.2010 року на загальну суму 11385,62 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1897,60 грн., податкова накладна № 30081 від 30.08.2010 року на загальну суму 10200,96 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1700,16 грн., накладна № 30081-1 від 30.08.2010 року на загальну суму 10200,96 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1700,16 грн., податкова накладна № 30/08 від 30.08.2010 року на загальну суму 10076,50 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1679,50 грн., накладна № 30/08 від 30.08.2010 року на загальну суму 10076,50 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1679,50 грн., податкова накладна № 16/08 від 16.08.2010 року на загальну суму 14010,50 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2335,08 грн., накладна № 16/08 від 16.08.2010 року на загальну суму 14010,50 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 2335,08 грн., податкова накладна № 16/09 від 16.09.2010 року на загальну суму 21054,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3509,00 грн., накладна № 16/09 від 16.09.2010 року на загальну суму 21054,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3509,00 грн., податкова накладна № 30/09 від 30.09.2010 року на загальну суму 87591,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14598,50 грн., накладна № 30/09 від 30.09.2010 року на загальну суму 87591,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14598,50 грн.

Транспортування товару відповідно до умов договору №12/08 від 12.08.2010 року здійснювалось ПП «Аурік», що підтверджується відповідними товарно - транспортними накладними.

Золотник 54 БПГ 73-11 у кількості 7 штук в подальшому був реалізований позивачем на адресу ТОВ «Укртрейдсервіс» , що підтверджується рахунком №2911 від 29.11.2010 року, видатковою накладною №У-244.1 від 29.11.2010 року та податковою накладною №2191 від 29.11.2010 року.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1, пп.7.5.2, пп.7.5.4 п. 7.5 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проблемою даного спору є те, що відповідач наполягає на тому, що вищезазначений договір є нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та доводить, що позивач має на меті не сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Проаналізувавши спірний договір, суд зазначає, що сам по собі договір про купівлю - продаж товару - товару не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, і не порушує публічний порядок.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку -на ухилення від сплати податків).

Суд зазначає, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначені статтею 228 Цивільного Кодексу України.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до статті 228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду. Позовної вимоги щодо визнання правочину недійним податковим органом не заявлено. Окрім цього, висновок про нікчемність цього правочину міститься в акті перевірки як доказ в підтвердження позовних вимог.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Податковий орган, формуючи такі, не притаманні йому висновки, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставності позовних вимог про стягнення коштів у дохід держави за правочином, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в ході проведення перевірки позивачем не надано до перевірки актів прийому - передачі, що підтверджують факт отримання ТМЦ, а отже фактичної наявності товару, що вказує на безтоварний характер проведення операції, оскільки акти прийому - передачі товару не є обов'язковими документами для підтвердження факту отримання товару, даний факт підтверджений позивачем податковими, видатковими накладними, а також товарно - транспортними накладними.

Також ухвалою суду від 27 вересня 2012 року були витребувані у приватного підприємства «Аурік» письмові пояснення та їх документальне підтвердження, які стосуються виконання поставки товарів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в період з 13.08.2012 року по 29.11.2012 року. Також судом були витребувані у відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод» письмові пояснення та їх документальне підтвердження, які стосуються виконання поставки товарів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в період з 13.08.2012 року по 29.11.2012 року.

На виконання вищезазначеної ухвали суду ПП «Аурік» були надані товарно - транспортні накладні, які посвідчують транспортування товару на адресу відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод».

ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» були надані письмові пояснення та довідка про результати проведеної зустрічної звірки від 18.11.2011 року №264/17-2/НОМЕР_3 «Про результати проведеної зустрічної звірки даних бухгалтерських та інших документів ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» за період з 02.02.2010 року по 31.05.2011 року», відповідно до якої встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин ФОП ОСОБА_1 з ВАТ «Лисичанський желатиновий завод».

Суд не приймає до уваги акт № 9/22-602/37088908 від 16.05.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ПП «Аурік» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ФОП ОСОБА_1 за 08.11.2010 року, оскільки дані відносини підтверджені відповідними документами, наявними в матеріалах справи.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювальну нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Досліджена в судовому засіданні первинна документація позивача підтверджує сплату ним суми податку на додану вартість при оплаті за продукцію, яка постачалась його контрагентом за вищевказаними договорами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову. Суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні умисел позивача, спрямований на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, при вчиненні спірного договору, не доведений.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення № 0000211741 від 01.06.2012 року та № 0000291741 від 17.08.2012 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення № 0000211741 від 01.06.2012 року та № 0000291741 від 17.08.2012 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000211741 від 01.06.2012 року та № 0000291741 від 17.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 687 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 18.10.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 23.10.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.