Рішення № 27112965, 12.10.2012, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/14892/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2012 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Гордійчук І.О.

при секретарі Литвинюк Л.Ш.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Власик В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рівнекнига»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Рівнекнига»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в якому просить поновити її на роботі на посаді продавця 1-ї категорії книгарні №8 «Слово»Комунального підприємства «Рівнекнига»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на її користь невиплачені гарантовані законодавством виплати з їх індексацією згідно законодавства; стягнути з відповідача на її користь оплату листків непрацездатності за період з 14 жовтня 2008 року по 10 березня 2009 року та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Ухвалою Рівненського міського суду від 07.06.2010 року позов залишено без розгляду. Особа, заву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право повторно звернутися до суду. 29.07.1981 року була прийнята на роботу на книготоргівельне підприємство «Рівнекнига». Наказом №16 від 11 березня 2009 року її було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з тих підстав, що вона з 18.11.2008 року по 06.12.2008 року безпідставно була відсутня на роботі. Звільнення вважає незаконним та безпідставним. Наказом №68-к від 13 жовтня 2008 року їй було надано щорічну відпустку терміном 24 календарних днів з 14 жовтня 2008 року по 06 листопада 2008 року. Відповідно до листків тимчасової непрацездатності позивач з 14 жовтня 2008 року по 25 жовтня 2008 року та з 28 жовтня 2008 року по 15 листопада 2008 року вона хворіла, оскільки дні тимчасової непрацездатності працівника до щорічних відпусток не включаються, відповідно її відпустка закінчилася 07 грудня 2008 року. Крім того, при звільненні з роботи не було згоди профспілкового комітету, оскільки в наказі на звільнення відсутні дата засідання профспілкового комітету та номер протоколу. Порушено норми ст.ст.148,149 КЗпП. Нею не отримано гарантовані законодавство виплати з їх індексацією згідно законодавства. Вказує, що через неправомірне звільнення перебуває у стресовому стані, їй було завдано душевних страждань, втратила нормальні життєві зв»язки, неодноразово терпіла приниження честі та гідності, що підтверджується відповідними доказами, а також фактично залишилася без засобів для існування, тому просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

В судовому засідання позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково та пояснив, що ОСОБА_1 звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з тих підстав, що вона з 18.11.2008 року по 06.12.2008 року безпідставно була відсутня на роботі. Таке звільнення є правомірним, так як відповідачем дотримані всі норми законодавства. Позивачка самовільно продовжила собі термін щорічної відпустки, в порушення вимог ч.4ст.80 КЗпП. Позивачка умисно не з»являлася на підприємство для одержання нарахованих їй коштів. Відповідач визнає частково позов в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачені гарантовані законодавством виплати з їх індексацією згідно законодавства та стягнення з відповідача на її користь оплату листків непрацездатності за період з 14 жовтня 2008 року по 10 березня 2009 року, в задоволенні решті позовних вимог просить відмовити. Крім того, просить застосувати позовну давність, сплив якої є підставою для відмови в позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді продавця 1-ї категорії книгарні №8 «Слово» Комунального підприємства «Рівнекнига». На підставі наказу №68-к від 13 жовтня 2008 року позивачу було надано щорічну відпустку з 14 жовтня 2008 року по 06 листопада 2008 року. Відповідно до листків тимчасової непрацездатності позивач з 14 жовтня 2008 року по 25 жовтня 2008 року та з 28 жовтня 2008 року по 15 листопада 2008 року хворіла.

Згідно з п.1) ч.2 ст.11 Закону України «Про відпустки»щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням статті 12 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, відповідачем не було враховано положення ст.11 Закону України «Про відпустки».

8 грудня 2008 року позивачка була на роботі, нею було подано заяву вх.№138 від 08.12.2008 року, що підтверджується наказом №79-к від 24 грудня 2008 року про розгляд заяви. Доказів про те, що даний наказ дійсно надсилався позивачу відповідачем суду надано не було.

Перевіряючи доводи позивача щодо причин відсутності на роботі позивача судом встановлено, що позивач з 14.10.2008 року по 25.10.2008 року, з 28.10.2008 року по 15.11.2008 року, з 09.12.2008 року по 13.12.2008 року, з 16.12.2008 року по 31.12.2008 року, з 02.01.2009 року по 25.01.2009 року, з 27.01.2009 року по 10.02.2009 року, з 11.02.2009 року по 27.02.2009 року, з 28.02.2009 року по 02.03.2009 року була відсутня на роботі в зв»язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно наказу №15 від 10 березня 2009 року позивачу було наказано надати письмове пояснення щодо відсутності на роботі за період з 18.11.2008 року по 06.12.2008 року, з наданням виправдовувальних документів.

Наказом №16 від 11 березня 2009 року позивача було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з тих підстав, що вона з 18.11.2008 року по 06.12.2008 року безпідставно була відсутня на роботі. Однак, в наказі №16 від 11.03.2009 року зазначено, що 05 березня 2009 року позивачем було надано листки непрацездатності, які і є доказом того, що під час перебування позивача у щорічній відпустці вона була на лікарняному.

Крім того, звільнення за скоєння прогулу являється дисциплінарним стягненням і має здійснюватись з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

У відповідності до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 10 грудня 2010 року згоду профспілкового органу визнано такою, що не має юридичного значення, зобов'язано виборний орган первинної профспілкової організації КП «Рівнекнига»вирішити питання про надання чи відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1

Відповідно до протоколу № 17 від 24 грудня 2010 року відбулось засідання профспілкового комітету КП «Рівнекнига»на якому постановили надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП.

Отже, звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушеннями норм законодавства, тому є обґрунтованою її вимога про поновлення її на роботі на посаді продавця 1-ї категорії книгарні №8 «Слово»Комунального підприємства «Рівнекнига»та підлягає до задоволення.

Вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить із довідки про середню заробітну плату позивача розмір якої на день звільнення становить -1235 грн.

Тривалість робочого часу за п'ятиденної робочої неділі у лютому становить 20 днів, у січні 20 днів. Одноденний заробіток становить (1235 : 40 = 61 грн. 75 коп.)

До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу. Кількість днів вимушеного прогулу з 12 березня 2009 року до 12 жовтня 2012 року складає 696 днів.

З розрахункового періоду виключаються святкові і неробочі дні, встановлені чинним законодавством. Перелік святкових і неробочих днів встановлений ст. 73 КЗпП.

Всього сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу склала 42978 грн. (696 х 61,75). При стягненні за вимушений прогул суд взяв до уваги, що позивач після звільнення не не отримувала кошти, як безробітна в Рівненському міському центрі занятості, а також при звільненні не отримала вихідну допомогу.

Крім того, рішення суду, на підставі ст. 367 ЦПК України, в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць, в сумі 1235 грн. та поновлення на роботі, підлягає до негайного виконання.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 неправомірно винесено наказ КП «Рівнекнига»№16 про звільнення, чим було порушено її права, тому слід частково задоволити вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 8000 грн.

Оскільки відповідач не заперечує позовні вимоги щодо стягнення з Комунального підприємства «Рівнекнига»на користь ОСОБА_1 невиплачені гарантовані законодавством виплати з їх індексацією згідно законодавства, а також оплату листків непрацездатності за період з 14 жовтня 2008 року по 10 березня 2009 року, тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановленні статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов»язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Оскільки при пропуску строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з»ясовує не лише причини пропуску, а всі обставини справи права і обов»язки сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі 09.04.2009 року. Ухвалою Рівненського міського суду від 26.10.2009 року її позовну заяву залишено без розгляду, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01.12.2009 року ухвалу Рівненського міського суду від 26.10.2009 року було скасовано, питання передано на новий розгляд до цього ж суду. Ухвалою Рівненського міського суду від 07.06.2010 року позов знову залишено без розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 19.07.2009 року ухвалу Рівненського міського суду від 07.06.2010 року залишено без змін. Згідно консультаційного заключення Рівненського облшкірвендиспансеру ОСОБА_1 в період з 20.07.2010 року по 08.09.2010 року хворіла. З позовом до суду повторно звернулася 09.09.2010 року.

Суд вважає, що позивач при повторному зверненні до суду усунула умови, що були підставою залишення позовної заяви без розгляду, а також з метою захисту порушених прав позивача, строк звернення до суду необхідно поновити.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 40, 43, 78, 116, 148, 149, 232, 233, 234, 237-1, 238 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судоми трудових спорів», Постановою КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ст.ст. 10,11,60,88,212-215,292,294 ЦПК України суд, -

вирішив :

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Рівнекнига»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу -задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді продавця 1-ї категорії книгарні №8 «Слово»Комунального підприємства «Рівнекнига».

Стягнути з Комунального підприємства «Рівнекнига»на користь ОСОБА_1 42978 грн. 00 коп. (сорок дві тисячі дев»ятсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Рівнекнига»на користь ОСОБА_1 невиплачені гарантовані законодавством виплати з їх індексацією згідно законодавства.

Стягнути з Комунального підприємства «Рівнекнига»на користь ОСОБА_1 оплату листків непрацездатності за період з 14 жовтня 2008 року по 10 березня 2009 року.

Рішення в частині стягнення 1235 грн. (одна тисяча двісті тридцять п»ять гривень) середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з Комунального підприємства «Рівнекнига» на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень шістдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського

міського суду Гордійчук І.О.