Рішення № 27111986, 25.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Пр. №2/0544/3018/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Імям України

(заочне)

«25»жовтня 2012 р. м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Чемодурової Н.О.

при секретарі Горичевій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 09 серпня 1983 року по 22 листопада 2001 року вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 22 листопада 2001 року її було звільнено з підприємства наказом №540 від 22.11.2001р. У порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні з нею не було проведено остаточного розрахунку. Згідно довідки заборгованість по заробітній платі складає 541 грн. 59 коп., яку вона просить стягнути на свою користь. Крім того, просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 5340 грн. 95 коп., індекс інфляції в сумі 111 грн. 01 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судове засідання позивач, ОСОБА_1, не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач, ВАТ «Содовий завод», в судове засідання не зявився, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 09 серпня 1983 року працювала у ВАТ «Содовий завод», про що було складено наказ № 700 від 09 серпня 1983 року, відомості про який внесені до трудової книжки позивача (а.с.2).

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Содовий завод»до 22 листопада 2001 року і була звільнена з займаної посади, наказ №540 від 22.11.2001 року.

Вирішуючи заявлені вимоги про наявну заборгованість по заробітній платі суд дійшов до таких висновків.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У силу ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем, оскільки він не оспорюється відповідачем і підтверджується довідкою, виданою ВАТ «Содовий завод» 02 жовтня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.4). Будь-які розрахункові відомості про виплату належної позивачу заробітної плати відповідачем не представлено, а тому, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 541 грн. 59 коп.

Між тим, як роз'яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.99 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справлення і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення суду та індексу інфляції, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З ч.ч. 6, 7 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 зазначеного Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 зазначеного Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки та індексу інфляції не є спором про стягнення заробітної плати.

З ухвали господарського суду від 24.02.2012 року, вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ визнано банкрутом.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та індексу інфляції не входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та індексу інфляції, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Виходячи з цього, суд вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені ЦК України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 КЗпП України, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація, яка склалася, дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювався, зазнав моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 47, 116 КЗпП України, керуючись ст.ст.1, 3,10,11, 60, 61, 209, 212-215, 224-226, 218, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(84100, Донецька обл., м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: Донецька обл., м. Словянськ, вул. Чубаря, 7/36, заборгованість по заробітній платі в сумі 541 грн. 59 коп. та моральну шкоду в сумі 1000 грн. 00 коп., а всього 1541 (одна тисяча пятсот сорок одна) грн. 59 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач УДКС у м. Словянську (м. Словянськ), код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код ЄДРПОУ (банку) 37803368, МФО 834016, код класифікації доходів бюджету 22030001 судовий збір у сумі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Н.О. Чемодурова