Постанова № 27092147, 02.04.2012, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 706/549/12

Категорія 111

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2012 р.

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді: Кривка Володимир Павлович

при секретарі Гажук Н.В.,

з участю : відповідач представник державний виконавець Цендра В.В.,

представник третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Міжгір'я справу за позовом ОСОБА_2 до ВДВС Міжгірського РУЮ, третя особа на стороні відповідача УПФ України в Міжгірському районі про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця по примусовому виконанню рішення за виконавчим листом № 2-а-2013/2011 р., виданим Міжгірським районним судом 26.05.2011 р., зобовязання державного виконавця невідкладно вчинити примусові дії по виконанню рішення суду, скасування постанови державного виконавця від 30.09.2011 р. про закінчення виконавчого провадження в звязку з повним фактичним виконанням, стягнення моральної шкоди в сумі 500 грн.,

В С Т А Н О В И В :

07.03.2012 року в суд подано зазначений позов з такою мотивацією вимог.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.05.2011 року у справі № 2-а-2013/2011 р. вирішено: зобовязати управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та виплачених раніше сум за період з 06.11.2010 р. по 26.05.2011 р. включно та надалі до припинення права на таке. Постанову допущено до негайного виконання. У червні 2011 року позивач надіслав виконавчий лист до ППВР ВДВС ГУЮ в Закарпатській області для примусового виконання. Цей орган виконавчої служби надіслав виконавчий лист для примусового виконання у ВДВС Міжгірського РУЮ, державний виконавець якого (ОСОБА_3В.) 05.09.2011 р. відкрив виконавче провадження. 04.03.2012 року позивач поштою одержав відповідь на своє звернення від керівника управління ДВС, згідно якої виконавче провадження закінчено 30.09.2011 року на підставі повідомлення УПФ України в Міжгірському районі № 11501/3 від 16.09.2011 року згідно якого за вказаним вище виконавчим листом позивачу проведено нарахування та виплату присуджених постановою суду сум, хоча в дійсності позивачу про це не було відомо, бо виплати не проводились. Звернувшись до боржника позивач дізнався, що за виконавчим листом проведено тільки нарахування, а виплата не проводилась у звязку з відсутністю коштів. Позивач вважає, що діями і бездіяльністю відповідача порушено його права, оскільки фактичного виконання судового рішення не відбулося і виконавче провадження закінчено безпідставно, бо державний виконавець не перевірив боржника. Позивач вважає, що неправомірні дії відповідача завдали йому душевних страждань, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди згідно з ст. 56 Конституції України.

Відповідач подав письмові заперечення на позов, однак у судовому засіданні позовні вимоги частково визнав, зокрема в частині передчасного закінчення виконавчого провадження і подав до суду постанови державного виконавця від 22.03.2012 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження і відновлення такого. Відповідач позицію обґрунтував так. Закінчення виконавчого провадження мало місце на підставі письмового повідомлення боржника про виконання судового рішення за підписом керівника.

Представник третьої особи а стороні відповідача ( боржника) пояснив, що позивачу ( стягувачу) на виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому листі проведено нарахування відповідних платежів, зокрема за вказаний період : 1398, 14 грн. , а за період з 27.05.2011 р. і до припинення права на таке, тобто по 22.07.2011 р. 402, 78 грн. Натомість з державного бюджету цих коштів не виділено, тому виплату не проведено.

Оцінивши зміст вимог, доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

З обставин справи видно, що закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню судового рішення було проведено на підставі повного фактичного виконання, хоча в дійсності такого не було. Отже, державний виконавець не встановив в якому розмірі нараховано боржником визначені в судовому рішення платежі та чи виплачена сума боржником і коли саме. Зокрема державний виконавець узяв до уваги письмове повідомлення боржника за змістом якого проведено нарахування та виплату підвищення до пенсії стягувача за виконавчим листом. Однак ним не звернуто увагу на те, що боржник у цьому ж повідомленні зазначив, що виплата перерахунку пенсії буде проведена згідно графіку виплати пенсій.

У судовому засіданні представник третьої особи ( боржника) не зміг предявити такий графік.

Ст. ст. 6, 4 закону «Про виконавче провадження», передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили і підлягає примусовому виконанню слід виконати фактично, повно в порядку, визначеному законом з дотриманням гарантій прав фізичної і юридичної осіб.

Відповідач цих вимог закону не дотримав.

Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд констатує, що відповідач частину позовних вимог визнав, зокрема скасував постанову про закінчення виконавчого провадження і відновив таку. Наслідком цих дій є застосування судом ст. 51 ч. 4 закону « Про виконавче провадження» щодо негайного надіслання виконавчого листа в орган виконавчої служби для виконання.

У цій частині судове рішення підлягає негайному виконанню із застосування ст. 256 ч. 2 п. 1 КАС України, бо мова іде про стягнення суми заборгованих періодичних платежів соціального виду .

Суд вважає підставою для задоволення вимогу позивача застосувати ст. 267 ч. 1 КАС України щодо зобовязання боржника субєкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у відповідний строк.

Суд відхиляє вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки така не вмотивована належно.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають поверненню згідно з ст. 94 ч. 1 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 161-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними бездіяльність і дії державного виконавця ВДВС Міжгірського РУЮ щодо примусового виконання рішення Міжгірського районного суду за виконавчим листом у справі № 2-а-2013/2011 р., виданим Міжгірським районним судом Закарпатської області 26.05.2011 р. і закінчення виконавчого провадження в звязку з повним фактичним виконанням і винесенням постанови про це 30.09.2011 р.

Виконавчий лист № 2-а-2013/2011 р. виданий Міжгірським районним судом 26.05.2011 року, за яким зобовязано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області: - нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 06.11.2010 р. по 26.05.2011 р. включно, одноразово з врахуванням виплачених сум за цей період; - починаючи з 27.05.2011 р. проводити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни на підставі положень ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» до припинення права на таке, - надіслати у ВДВС Міжгірського РУЮ для виконання у встановленому законом порядку.

Рішення в частині надіслання виконавчого листа для примусового виконання підлягає негайному виконанню.

Зобовязати УПФ України в Міжгірському районі в строк до 20.04.2012 року подати звіт про виконання судового рішення за вищевказаним виконавчим листом.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати у виді судового збору в користь ОСОБА_2 в сумі 32, 19 ( тридцять дві грн. 19 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана в Львівський апеляційний адміністративний суд через райсуд протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 КАС України.

Суддя ОСОБА_4