Рішення № 27091149, 17.10.2012, Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 116/1854/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012рокуРоздольненский районний суд АР Крим у складі:

Головуючий - суддя Крючков І.І,

при секретарі Гринюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Роздольне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ботанічна сільська рада Роздольненського району АР Крим про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, просить встановити факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент його смерті. Заяву мотивовано тим, що заявник звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини, яка залишилась після смерті його батька спадкодавця ОСОБА_2, але у звязку що він на момент смерті не був зареєстрований за місцем реєстрації спадкодавця, він не може підтвердити факт прийняття спадщини та оформити спадщину.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримав.

Представник заінтересованої особи Ботанічної сільської ради за довіреністю у судове засідання не з, явився про час та місце розгляду справи повідомлений, до суду поступила письмова заява про розгляд справи за відсутності представника, заяву не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника, суд знаходить позов таким що не підлягає задоволенню з наступних правових підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частиною другою статті 256 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до розяснень п. 1, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»відповідно до статей 234, 256 Цивільного Процесуального Кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить иникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право;

Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» наведений у ст. 273 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Згідно правової позиції, викладеної у п.2 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами. Доведенню підлягають обставини, що мають значення для постанови рішення по справі і відносно яких у сторін виникає спір.

Згідно положень ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, пояснень свідків, письмових доказів та ішн.

Відповідно до ст..58 ЦПК сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується згідно свідоцтва про народження заявника (а.с.5).

28.11 2006 року ОСОБА_2 склав заповіт , яким заповів все належне йому майно своєму сину ОСОБА_1 (а.с.6).

Згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер 25.12.2006 року (а.с.7).

На момент смерті спадкодавець ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою :ІНФОРМАЦІЯ_1 АР Крим, а спадкоємець на момент смерті спадкодавця був зареєстрований за іншою адресою.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Заявник у якості доказів факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини посилався на додані до позову заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але суд вважає заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не належними доказами, оскільки згідно вимог статті 159 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Відповідно до розяснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обгрунтованості чи необгрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом.

Клопотань про допит свідків у судовому засіданні з попередженням останніх про кримінальну відповідальність заявник не заявив. Інших доказів підтверджуючих факт постійного проживання заявник суду не надав про наявність інших доказів суду не заявляв.

Таким чином суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст..88 ЦПК України сплачені позивачем судові витрати суд вважає звернути користь держави.

На підставі викладеного беручі до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»і керуючись ст.ст. 60, 209, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ботанічна сільська рада Роздольненського району АР Крим про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Сплачені позивачем судові витрати звернути користь держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Роздольненський районний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: