Вирок № 27087205, 18.06.2012, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 1802/935/2012

1/1802/75/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

18 червня 2012 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області у складі:

головуючого суддіКуцан В. М.

при секретаріКошелєва Н. В.

з участю прокурораГерасименко Ю.В.

представника органу опіки та піклування ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу про обвинувачення:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ученика ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ,

- за ст. ч.3 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 03.04.2012 року, близько 15-ї години, шляхом вибивання ногою дощок у вентиляційному отворі, незаконно проник до приміщення складу ПП «ОСОБА_3Д.», розташованого по вулиці Кутузова,13 в м. Буринь Сумської області, звідки таємно викрав три електродвигуни потужністю 0.75 кВ, частотою 50 Гц та один електродвигун у неробочому розібраному стані загальною вартістю 1200 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 визнав свою вину повністю, показавши, що 03.04.2012 року він у пошуках металобрухту на звалищі неподалік Буринської ЦРЛ натрапив на складську будівлю, в якій помітив вентиляційний отвір, що був із середини заставлений деревяними дошками. При цьому йому захотілося залізти в середину, щоб знайти якісь металеві речі та викрасти їх. Натиснувши ногою на дошки, він звільнив собі прохід через вентиляційний отвір. Потім проліз ним до приміщення, де знайшов чотири електродвигуни, один з яких був трохи розібраним. Вказані двигуни він викрав, винісши їх на вулицю. Склавши двигуни в мішок, він відійшов від приміщення складу, а потім покликав двох незнайомих чоловіків, які щось шукали на смітнику, допомогти погрузити мішок з двигунами на велосипед, що взяв раніше у матері. При цьому він повідомив їм, що знайшов металобрухт. По приїзду додому в с. Миїхалівка, двигуни сховав до літньої кухні. Коли через декілька днів їх побачили батьки, сказав їм, що купив їх за 20 грн. у незнайомого чоловіка. 06.04.2012 року він розібрав один з двигунів і взявши інший розібраний двигун, повіз їх до м. Буринь на велосипеді матері, щоб здати на метало приймальний пункт. По дорозі його зупинили працівники міліції і він зізнався, що викрав ці електродвигуни, а потім показав дома де залишилася решта викраденого майна. Збитки потерпілому відшкодував повністю. Має невеликий дохід, оскільки іноді шукає металобрухт на звалищах, який здає на відповідні приймальні пункти. В ході досудового слідства жодного тиску на нього не було. У вчиненому щиро розкаявся.

Крім визнання своєї вини самим підсудним його винність у вчиненні злочину за вищевказаних обставин повністю доведена зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_3 в ході досудового слідства показав (а.с.52), що являється фізичною особою підприємцем і здійснює діяльність по заготівлі та переробці лікарських рослин. На території колишнього підприємства «Райагробуд» в м. Буринь по вул.. Кутузова,13 йому належить складське приміщення, де зберігається сировина. 03.04.2012 року у вечірній час він приїхав до складу і виявив крадіжку чотирьох електродвигунів, один з яких був у неробочому стані. Про крадіжку він повідомив до міліції. До підсудного претензій немає, шкоду йому відшкодовано.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 пояснила, що 06.04.2012 року, вранці, вдома, помітила в приміщенні літньої кухні якісь електродвигуни, деякі з них в цей час розбирав її син ОСОБА_2. На її запитання про походження цих речей, він повідомив, що купив у незнайомого чоловіка декілька днів тому за 20 грн.. Це її не здивувало, оскільки син часто збирає металобрухт і має в таким чином невеликий свій дохід. Про те, що електродвигуни були викрадені дізналася в цей же день, через декілька годин, коли до них приїхали працівники міліції. Збитки потерпілому вони відшкодували і той жодних претензій до сина не має.

Свідок ОСОБА_5 дав аналогічні покази, доповнивши, що фактично він є батьком підсудного, хоча у свідоцтві про його народження батьківство записано зі слів матері, бо вони проживають без реєстрації шлюбу. Крім нього в сімї ще двоє дітей, одному з яких менше двох років. Він інвалід третьої групи, оскільки немає правої руки. Син допомагає по господарству та ходить до школи.

Вказані покази підсудного, його законного представника, потерпілого та свідка, суд вважає за необхідне покласти в основу вироку, оскільки вони є послідовними і обєктивно підтверджуються іншими перевіреними в судовому засіданні доказами.

Так, із заяви ОСОБА_3 ( а.с.6) та протоколу огляду місця події (а.с.8-12) та фото таблиці до нього, технічного паспорту на приміщення (а.с.55-57) видно, що з приміщення складу ПП «ОСОБА_3Д.» за адресою м. Буринь, вул. Кутузова,13, 03.04.2012 року було вчинено крадіжку чотирьох електродвигунів.

З протоколу огляду місця події та фото таблиці до нього (а.с.14-19) вбачається, що 06.04.2012 року в господарстві де мешкає підсудний за адресою Буринський район, с. Михайлівка, вул. Ватутіна,76, були виявлені та вилучені чотири викрадені ним у ОСОБА_3 електродвигуни.

З висновку товарознавчої експертизи (а.с.37-39) видно, що вартість викрадених трьох двигунів з урахуванням зносу може становити 900 грн., а одного відповідно 300 грн.

В ході відтворення обстановки та обставин події злочину (а.с.80-81) підсудний ОСОБА_2, в присутності слідчого, адвоката, понятих та інших учасників слідчої дії, розповів та показав як він вчинив крадіжку електродвигунів зі складу ОСОБА_3.

З акту обстеження житлово-побутових умов (а.с.86) та довідки про склад сімї (а.с.112) вбачається, що неповнолітній підсудний проживає разом з батьками, крім нього в сімї є неповнолітня та малолітня діти.

З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи видно, що ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки легкої розумової відсталості (помірно виражена дебільність), може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і перебував в такому стані на момент вчинення інкримінованого йому злочину, та не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_2 на теперішній час застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

І ці приведені вище докази, суд вважає також за необхідне покласти в основу вироку, так як вони є обєктивними, узгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, давши аналіз всіх досліджених доказів, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 скоїв злочин за обставин зазначених в описовій частині вироку і його злочинні дії суд кваліфікує за ст. 185 ч.3 КК України, так як він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), яке належало потерпілому ОСОБА_3, поєднану з проникненням у інше приміщення.

Органами досудового слідства дії підсудного кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України , але за ознакою «проникнення у сховище».

Однак суд вважає, що така кваліфікаціє, саме за цією кваліфікаційною ознакою дій підсудного є помилковою.

Зокрема, як зазначив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (п.п.22) під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Разом з тим, судом встановлено, що підсудний вчинив таємне викрадення чужого майна з проникненням до приміщення, тобто до стаціонарної будівлі, на яку виданий технічний паспорт і призначеної для розміщення матеріальних цінностей, яку потерпілий також використовує для виробничих потреб, і це поняття охоплюється кваліфікаційною ознакою «інше приміщення», про що також зазначено у вищевказаній Постанові ПВС України.

При призначенні покарання для підсудного, суд, у відповідності до ст.ст. 65,103 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також умови його життя та виховання, рівень розвитку та інші особливості його особи.

Підсудний ОСОБА_2 характеризується позитивно, навчається у школі, не судимий.

Як обставини, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд визнає щире каяття підсудного, відшкодування завданих збитків потерпілому, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім, позитивні характеризуючи данні та стан здоровя підсудного.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

Враховуючи всі ці обставини, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, суд вважає можливим застосувати ст.69 КК України і призначити йому інший, більш м'який вид покарання не зазначений в санкції ч.3 ст. 185 КК України - у виді штрафу, який буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При визначенні цього виду покарання судом враховано і наявність доходу підсудного та можливість його виконання.

Запобіжний захід для підсудного до набрання вироком законної сили необхідно залишити раніше встановлений підписка про невиїзд.

Вирішуючи питання судових витрат, суд вважає, що відповідно до ст. 93 КПК України, з підсудного на користь НДЕКЦ при УМВС в Сумській області підлягають стягненню витрати повязані з проведенням судово-товарознавчої експертизи в сумі 117 грн. 60 коп.. У разі відсутності у неповнолітнього підсудного ОСОБА_2 майна достатнього для відшкодування зазначених витрат, вони стягуються в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з його матері ОСОБА_4.

Речові докази по справі: електродвигуни потужністю 0.75 Кв та деталі до аналогічних двигунів (а.с.42), які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 та велосипед (а.с.33), який переданий на зберігання матері засудженого ОСОБА_4, необхідно дозволити власникам розпоряджатись на свій розсуд.

На підставі викладеного, керуючись ст. 321-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 гривень.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишити підписка про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області (р/р 31256272210011, код ЄДРПОУ 25574892, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код класифікації доходів бюджету 25010100) 117 грн. 60 коп. - витрат повязаних з проведенням судово-товарознавчої експертизи. У разі відсутності у неповнолітнього засудженого ОСОБА_2 майна достатнього для відшкодування зазначених витрат, вони стягуються в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з його матері ОСОБА_4.

Речові докази по справі два електродвигуни потужністю 0.75 Кв та деталі до аналогічних двигунів (а.с.42), які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 та велосипед (а.с.33), який переданий на зберігання матері засудженого ОСОБА_4 дозволити власникам розпоряджатись на свій розсуд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд на протязі 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: