Рішення № 27080973, 27.06.2012, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 1118/2331/12РІШЕННЯ

Іменем України

"27" червня 2012 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Тимченко Л.М

при секретарі Міщенко С.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору не дійсним,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі Банк або відповідач) про визнання кредитного договору не дійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 серпня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № DN81 AR03110026 за яким позивач отримав кредит на загальну суму 193 855 грн. на придбання автомобіля. Вважає укладений договір не дійсним, оскільки в порушення вимог ст. 65 Сімейного кодексу відсутня згода одного з подружжя на укладення договору. Укладений кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним, оскільки підписаний від імені банку особою, тобто керівником ТОВ «Автокредит плюс», яка не мала повноважень на підписання такого договору.

Позивач та його представник в судовому засіданні на позовних вимогах наполягають, посилаючись на викладені обставини.

Інтереси позивача в суді представляв ОСОБА_2

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та пояснив суду, що банк, як фінансова установа, може здійснювати кредитування. Керівник ТОВ «Автокредит плюс» мала повноваження на укладення кредитних договорів, банк свої зобов'язання виконав повністю, а тому кредитний договір є дійсним і підлягає виконанню. Посилаючись на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 16 листопада 2011 року та на ст. ст. 525,526 Цивільного кодексу України стверджує, що грошові кошти, що видані банком в кредит, підлягають поверненню .

Інтереси відповідача в суді по довіреності представляв Тригубенко В.І.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Правовідносини сторін врегульовані ст.ст. 3-11,15,16, 22, 203, 207, 215, 236, 524, 533, 578, 610-612, 614, 615,638, 1046, 1049, 1054 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За змістом ст. ст. 203, 207 ЦК України визначені загальні вимоги до правочинів, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов ти вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 06 серпня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № DN81 AR03110026 строком до 05 серпня 2014 року за яким позивач отримав кредит на загальну суму 193 855 грн. на придбання автомобіля. Від імені банку договір був підписаний керівником ТОВ «Автокредит плюс». Банком кошти були перераховані та позивач отримав автомобіль в користування. Спір про повернення кредиту розглядався в суді. Суд приймає до уваги, що згідно рішення Олександрійського міськрайонного суду від 16 листопада 2011 року судом було встановлено, що сторони в частині надання та отримання кредиту виконали умови договору. Судом також встановлено, що сторони уклали кредитний договір, яким оговорили розмір позики, процентів, порядок їх сплати та звернення стягнення на заставне майно. В рішенні також вказано, що банк договір виконав, а ОСОБА_1 своєчасно не повернув позику та порушив умови договору.

Суд не погоджується з доводами позивача, про те, що кредитний договір є недійсним, оскільки він підписаний не банком, а іншою стороною - ТОВ «Автокредит плюс», яка повноважень на підписання договорів не мала.

Суд приймає до уваги та погоджується із доводами представника відповідача, що керівник ТОВ «Автокредит плюс» мала повноваження на укладення кредитних договорів, банк свої зобов'язання виконав повністю, а тому кредитний договір є дійсним і підлягає виконанню.

Суд дійшов висновку, що кредитний договір був укдадений та виконаний, оскільки кошти саме банком були перераховані ТОВ «Автокредит плюс» і позивач отримав автомобіль в користування, за який мав сплачувати кредит. Суд приймає до уваги, що між банком та ТОВ «Автокредит плюс» був укладений договір 17 липня 2006 року за яким банк поручив ТОВ «Автокредит плюс» на умовах, визначених догором від імені банку укладати кредитні договори на покупку транспортних засобів, для чого наділив ТОВ певними повноваженнями.

Суд також не погоджується також з доводами позивача про відсутність згоди його дружини на укладення договору, оскільки згідно наданої банком заяви від 06 серпня 2007 року саме позивач вказав в заяві при укладенні договору, що він є заставодавцем автомобіля та не проживає однією сім'єю з будь якою особою. Ця заява надана Приват Банку для отримання ним кредиту.

За викладених обставин суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю за недоведеністю, оскільки доводи позивача не ґрунтуються на законі.

Судові витрати суд вважає можливим віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-11,15,16, 22, 203, 207, 215, 236, 524, 533, 578, 610-612, 614, 615,638, 1046, 1049, 1054 ЦК України, ст.. 22 Закону України « Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 4-11, 15, 57, 60, 61, 83, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання укладеного кредитного договору від 08 серпня 2007 року не дійсним - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів після проголошення рішення або протягом цього ж періоду з часу отримання копії рішення.

Суддя: