Вирок № 27068912, 24.02.2012, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 1-8/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2012смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

в складі:

Головуючого судді Рудь Н. В. судді Бутенко О.Ф.секретаряОСОБА_1 за участі прокурораОСОБА_2, ОСОБА_3

народних засідателів Сороки А.В.

ОСОБА_4

ОСОБА_5

адвокатів захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9

та захисників з числа близьких

родичівОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Голованівськ кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розлученого, військовозобовязаного , пільг не має , не працюючого , стан здоровя задовільний , не судимого , мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4

по ч. 4 ст. 187 , п. 6 п.12 ч.2 ст. 115 КК України

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6 , українця, громадянина України , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не одруженого, утриманців та пільг не має, військовозобовязаного , стан здоровя задовільний , не судимого, не працюючого

по ч. 4 ст. 187, п. 6 п.12 ч.2 ст. 115 КК України

в с т а н о в и в :

ОСОБА_12 та ОСОБА_13 10 жовтня 2010 року в с.Ємилівка Голованівського району за попередньою змовою групою осіб , з метою заволодіння чужим майном проникли в житло ОСОБА_14 , вчинили напад , поєднаний з насильством , небезпечним для життя та здоровя особи , яка зазнала нападу , заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження , а також ОСОБА_13 скоїв вбивство через необережність при таких обставинах : 10 жовтня 2010 року близько 02 години в с. Ємилівка Голованівського району ОСОБА_12 та ОСОБА_13, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, діючи згідно попередньої домовленості, спільно, з метою досягнення єдиної злочинної мети, переслідуючи корисливий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, прийшли до домоволодіння ОСОБА_14, розташованого по вул. Гагаріна 5, де шляхом виставлення віконної рами проникли в його житловий будинок.

Перебуваючи в житловому будинку, вони виявили ОСОБА_14 в одній з кімнат на ліжку та переслідуючи умисел на заволодіння його майном, діючи за попередньою змовою, скоїли напад на ОСОБА_14, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров»я останнього.

Згідно домовленості ОСОБА_13 став силоміць утримувати ОСОБА_14 на ліжку, долаючи його опір та перекриваючи останньому дихальні шляхи рукою, а ОСОБА_12 в цей час заволодів мобільним телефоном потерпілого марки «Нокіа 1200»вартістю 285 грн., в якому була встановлена сім-картка мобільного оператора «МТС»вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилось 29 грн., зарядним пристроєм до мобільного телефону «Нокіа»вартістю 45 грн., мобільним телефоном марки «Нокіа 3315»вартістю 100 грн., в якому була встановлена сім-картка мобільного оператора «Київ Стар»вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилось 30 грн., 10-ма парами господарчих перчаток вартістю 4 грн. за одну, на суму 40 грн., упаковкою одноразових станків для гоління фірми »в кількості 5 штук, вартістю 4 грн. за один станок, на суму 20 грн. та грішми в сумі 400 грн., чим завдали матеріальних збитків ОСОБА_14 на загальну суму 999 грн.

В ході вчинення розбійного нападу ОСОБА_14 чинив активний опір ОСОБА_13 та в результаті цього впав з ліжка. Долаючи опір потерпілого, ОСОБА_13 знову став утримувати його на підлозі, перекриваючи рукою дихальні шляхи , що викликало механічну асфіксію та смерть потерпілого.

В результаті застосування фізичного насильства ОСОБА_14 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синців та осаднення верхньої та нижньої губ, ушкоджень слизових оболонок верхніх та нижніх губ, синців крил носа біля носових отворів, які утворились при закритті отворів носа та ротової порожнини твердими предметами, що призвело до розвитку механічної асфіксії, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, і яка призвела до смерті ОСОБА_14 Після вчинення вбивства з необережності ОСОБА_14 та заволодіння його майном ОСОБА_13 та ОСОБА_12 з місця вчинення злочину зникли.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково і суду пояснив, що 09.10.2010 року він та ОСОБА_13 перебували в м.Києві на роботі. ОСОБА_13 запропонував йому поїхати в с.Ємилівку , щоб викрасти у знайомого діда гроші та інші цінності. Він на цю пропозицію погодився і після того, як вони отримали заробітну плату, цього ж дня біля 20 години разом з ОСОБА_13 згідно попередньої домовленості пішли на автовокзал. На маршрутному таксі вони доїхали до м.Умань, з м. Умань таким же чином добрались до перехрестя смт Голованівськ ст.. Голованівськ, а звідти вирушили пішки до с.Ємилівка. Коли проходили через смт Голованівськ , зайшли в нічний магазин, розміщений поряд з автовокзалом, де придбали пляшку горілки «Немирів»ємкістю 0,25 л. та запальничку з ліхтариком. Через с.Шепилово вони дійшли до домоволодіння в с.Ємилівка , в якому мали намір скоїти злочин. Де проживає його власник він знав, бо біля нього неподалік проживала його дівчина ОСОБА_15 . Коли прийшли до будинку ОСОБА_14, ОСОБА_13 пішов до собаки, щоб закрити його в буді, а він став шукати, чим можна було б зламати вхідні двері. Вікна в будинку не світились. У дворі він знайшов металеву пластину, спробував відчинити нею двері, але вони не піддались. Він підійшов до вікна веранди з лівої сторони, спробував витягнути в ньому середню шибку і розбив її. ОСОБА_13 підійшов до нього, смикнув за віконну раму і витягнув її назовні. Через утворений отвір ОСОБА_13 перший проліз у веранду, а за ним і він сам . Коли він опинився в будинку, то спочатку пішов у кімнату праворуч, присвітив ліхтариком запальнички і побачив, що в цій кімнаті нікого немає. Потім він зайшов у кімнату ліворуч від коридору, увімкнув в ній світло і побачив діда, який спав на ліжку в іншій кімнаті за грубою. ОСОБА_13 підійшов до діда і став його душити. Коліньми він притиснув руки діда до грудної клітини , а руками затискав діду рота, щоб той не кричав. Перед тим , як вчинити ці дії, ОСОБА_13 запитав діда, де знаходяться його гроші . Дід сказав, що гроші лежать у внутрішній кишені піджака, який висить в одежній шафі. Поки ОСОБА_13 утримував діда на ліжку, він підійшов до шафи і знайшов у кишені піджака гроші в сумі 400 грн- 3 штуки купюрами по 100 грн. , інші купюри різні номіналом. На столі та на тумбочці біля телевізора він побачив два мобільні телефони «Нокія», один новішої моделі, другий старіший з зарядним пристроєм. Він забрав собі обидва телефони. Увесь цей час ОСОБА_13 знаходився біля діда, який намагався звільнитись від нього. Він був відсутній в кімнаті, де ОСОБА_13 утримував діда, приблизно 5 хвилин, зайшов у цю кімнату тоді, коли ОСОБА_14 лежав на підлозі в положенні на спині, а коли він через деякий час підійшов до них, голова діда була повернута набік до вікна і ознак життя він не подавав. Душити діда або утримувати його він ОСОБА_13 не допомагав, лише перевірив чи є у діда пульс та на відстані наблизив свою руку до дідового рота, щоб відчути подих, зрозумів, що дід мертвий.Він разом з ОСОБА_13 вийшов з цієї кімнати в іншу, щоб знайти гроші або інші цінності. Вони оглянули меблі, інші місця для схованки, але грошей не знайшли. В серванті забрали одну упаковку одноразових станків для гоління, 10 пар одноразових матерчатих перчаток чорного кольору і залишили будинок тим же шляхом : через віконний отвір у веранді, він перший, а ОСОБА_13 за ним . Повернулись вони до траси ОСОБА_4 Київ , тобто до перехрестя ст.. Голованівськ смт Голованівськ, тим же маршрутом : через с.Шепилове , смт Голованівськ. На самому перехресті робочі перчатки, які вони взяли з роботи перед виїздом в с. Ємилівка з метою не залишити відбитків пальців на місці злочину , викинули праворуч від дороги в бік смт Голованівськ. На перехресті доріг хвилин через 30 вони зупинили автомобіль ВАЗ 2109, на якому доїхали до м.Умань , а звідти на автобусі доїхали до м. Києва. По дорозі до траси з с.Ємилівка вони витягнули і викинули сім-карти з мобільних телефонів, одна з яких була оператора «МТС», інша - «Київ-Стар»для того, щоб їх місце знаходження не можна було встановити. Один з мобільних телефонів старіший забрав собі ОСОБА_13, а другий з ліхтариком він забрав собі. Згодом продав його ОСОБА_16, який також приїхав на заробітки до м. Києва. Про те , що телефон крадений ,той не знав .

Працівники міліції після затримання застосували до нього засоби фізичного та психологічного тиску, били його, примушували сказати , що вони з ОСОБА_13 їхали до діда з метою вбити, а не вкрасти гроші і коштовності. Його підвішували на металеву трубу і вимагали пояснити, як вони вбивали діда . Коли він це заперечив, один з працівників вдарив його в груди. До того, як він написав явку з повинною, йому засунули аркуш паперу в рот і примушували з»їсти . Слідчому Рудому Я.Б. він одразу розказав, як все було.

Розкаюється в скоєному , просить його суворо не карати . Вбивати діда він наміру не мав і не вбивав . Цивільний позов визнає .

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_13 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково і суду пояснив, що наприкінці серпня 2010 року вони з ОСОБА_12 поїхали в м.Київ на заробітки. Влаштувались на склад, а в вихідні підробляли на будівництві в с. Іванковичі. Грошей було мало, не вистачало на життя в місті і у нього виникла ідея пограбувати домоволодіння Груця, так як він думав, що у діда є гроші. ОСОБА_14 він бачив декілька раз, тому дід його в обличчя не знав. Вони з ОСОБА_12 вирішили пограбувати саме цього діда тому, що він проживав одиноко, а вони не хотіли привертати до себе увагу сторонніх осіб. Ввечері 09.10.2010 року вони отримали заробітну плату і поїхали в с.Ємилівку. На перехресті доріг смт.Голованівськ- ст..Голованівськ вони вийшли з автобуса і пішки пішли до с.Ємилівка. В райцентрі на автовокзалі купили пляшку горілки, два пластикових стаканчики, запальничку і пішли в сторону с.Шепилово, потім звернули з дороги і полями пішли в село Ємилівка. Він приблизно знав місцезнаходження домоволодіння Груця і йому було відомо, що по вулиці , де проживав дід, ніхто не ходить , тому можна було не боятись, що хтось їх побачить. У них була домовленість, що якщо дід виявиться вдома, то він має його утримувати, а ОСОБА_12 буде шукати гроші та золото. Коли ОСОБА_12 сказав, що вони прийшли, виявилось, що до двору вони підійшли ззаду. Зайшли в двір через дерев»яну хвіртку. Він за ланцюг підтягнув і утримував собаку, а ОСОБА_12 почав вибивати шибку, у нього щось не виходило, він пішов за хлів, пошукати якийсь предмет, щоб підважити двері і прийшов з металевою пластиною. Він закрив собаку в хліві, підійшов до ОСОБА_12, який уже розбив одну шибку в вікні, смикнув за раму і вона залишилась у нього в руках, заліз всередину, за ним ОСОБА_12. Він пішов в кімнату наліво, а ОСОБА_12 в кімнату направо . В кімнаті, в яку він зайшов, діда не було. З цієї кімнати дверний отвір вів в іншу кімнату, де спав дід. Він ввімкнув світло і почав запитувати у діда де гроші. Дід почав кричати, він став його утримувати за руки. Потім одну руку він замінив коліном і закрив рукою дідового рота. Олександр, який зайшов у кімнату, де був Груць, запитував, де золото. Тут дід став вириватися, зіштовхнув його з ліжка, упав сам, розвернувшись головою до вікна, тому вже на підлозі він знову став його утримувати . Дід втратив свідомість, уже не кричав, лежав тихо і він не знав, чи той ще живий, але губи ніби ще рухались. Він думав, що якщо на деякий час закрити рот та ніс, то людина втратить свідомість, але не помре. Після того, як дід затих на підлозі, вони перебували в будинку недовго. Перед виходом вони забрали ті гроші ,про які повідомив дід, мобільні телефони, якісь рукавички, станки для гоління , вилізли в вікно і по тій самій дорозі, через село Шепилово і смт Голованівськ, пішли назад. На польовій дорозі вони з ОСОБА_12 викинули картки з телефонів. Він взяв собі старіший телефон, ОСОБА_12 новіший. Все викрадене було у ОСОБА_12. Гроші вони між собою не ділили, бо потрібно було заплатити за дорогу та житло. Автобуса на Київ не було. Вони зупинили автомобіль, який підвіз їх в м.Умань, а звідти вони поїхали до м.Києва, з м.Києва - до селища Коцюбинське, де працювали.

Підсудний ОСОБА_13 підтвердив своє знайомство з ОСОБА_17 . Він раніше бачився з нею в селі. Потім дізнався, що ОСОБА_12 проживав з нею, інколи вони до неї приїздили. Вона не розповідала, чим займається .

ОСОБА_13 пояснив , що після доправлення його в Голованівський РВ УМВС працівники міліції йому пригрозили, що якщо він не зізнається у вбивстві, то вони з ОСОБА_12 поїдуть звідси каліками. При цьому було сказано, що ОСОБА_12 визнав вбивство і йому треба писати як вони вбивали діда. Допит вівся в темну пору доби, він чув крик ОСОБА_12 з якогось кабінету, тому вирішив все розказати, як від нього вимагали. Заходив водій «Ланоса», працівник ВБОЗ з ампулою глюкози з погрозами її застосувати, якщо він не скаже, що їхали з метою вбивства, хоча такої домовленості у нього з ОСОБА_12 не було. За таких обставин він і написав явку з повинною. Спочатку було застосовано відеозапис, а потім вони самостійно писали явку з повинною.

Він позбавив потерпілого життя не навмисно , закриваючи рот дідові не думав , що він помре, але повинен був би подумати і зрозуміти , що це небезпечно для життя .

Розкаюється в скоєному , готовий нести покарання , просить його суворо не карати . Цивільний позов визнає.

Крім часткового визнання вини підсудними їх вина повністю підтверджується показами потерпілої , свідків , іншими добутими по справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_18 суду пояснила, що ці хлопці задушили не тільки її батька, вони морально вбили і її. Їй дуже важко. Батько був шанованою людиною. Все життя прожив по совісті і мав право жити далі. Вона не розуміє, невже можна заробляти гроші собі на життя таким чином . Просить для цих нелюдів найсуворішого покарання. Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_12 вона перебувала в цивільному шлюбі до 2009 року. По справі їй нічого не відомо. Покійного вона знала, проживала з ним по сусідству на одній вулиці, потім змінила місце проживання. Коли сталась ця подія, вона проживала в іншому місці, а з потерпілим підтримувала дружні стосунки. Коли він просив щось допомогти по господарству, то вона допомагала. В той час вони з ОСОБА_12 разом уже не проживали. ОСОБА_12 про діда її нічого не запитував і до неї не з»являвся з того часу, як поїхав в м. Київ на роботу. Покійний і підсудні один одного не знали. Потерпілого вона знала 4 роки. Він був спокійною людиною, отримував пенсію, інколи продавав продукти сільськогосподарського виробництва - квасолю, часник, горіхи. Матеріально він був добре забезпечений. Вона не пам»ятає число, але це був вівторок, коли вона прийшла, щоб допомогти йому шинкувати капусту, так як вони домовлялись. Віконна рама була знята, біля дверей стояв спертий на одвірок шматок арматури. Вона не звернула на це уваги, так як думала, що він затіяв ремонт. В період, коли вони проживали з ОСОБА_12, ОСОБА_13 неодноразово був у них . Останній раз вона його бачила приблизно 28 серпня 2010 року. На той час стосунки з ОСОБА_12 вони уже розірвали. В серпні її сестра ОСОБА_19 працювала в м.Одесі. До від»їзду сестра жила в с. Ємилівці. Останнє, що вона допомагала потерпілому, то це чистити буряки, за допомогу потерпілий їй платив. Вона ніколи не цікавилась, яка пенсія у покійного, а він сам не розповідав, одяг на ньому був завжди чистий, охайний. Нових речей на дідові вона не бачила, але він завжди віз з базару повну сумку продуктів, купував рибу, крупи, оселедці. З своєю сестрою ОСОБА_19 спілкувалася рідко . 6 або 7 жовтня 2010 року ОСОБА_19 зателефонувала з м.Одеси , що приїде за теплими речами . 12.10.2010 року сестра зателефонувала знову у вечірній час, розмовляла з донькою. 13.10.2010 року близько 17 годин ОСОБА_19 знову в телефонній розмові, запитала , що трапилось в селі з дідом , тобто з ОСОБА_14 Вона відповіла, що нічого не знає . 14.10.2010 року сестра їй знову зателефонувала і запитала, чому її запрошували до міліції, та повідомила , що про події в селі все знає. Після телефонного звінка ОСОБА_12 у ці ж дні вона пояснила , що вбили колишнього сусіда і її допитують працівники міліції. Знаючи, що вона вагітна, він її заспокоїв і запевнив, що все буде добре.

Свідок ОСОБА_19, в судовому засіданні пояснила, що вона рідна сестра ОСОБА_15, але по справі їй нічого не відомо, так як на той час вона працювала в м. Одесі. Підсудних знає з 2009 року, познайомились в Києві, де були на заробітках, жили на одній квартирі. Вони спілкувались як односельці, іноді разом харчувались. Працювали на різних об»єктах близько року. Згодом ОСОБА_12 з сестрою перебрались в с. Маринопіль до батьків ОСОБА_12. Через деякий час сестра прийшла до неї і повідомила, що з ОСОБА_12 вони посварились і вона буде проживати з нею та її донькою 9ти років. 28 серпня 2010 року вона поїхала на роботу в м. Одесу, а донька залишилась з сестрою. З дитиною вона спілкувалась по телефону, з сестрою вони не ладили. Розлад стався тому, що їй не подобалось, що вона спілкується з ОСОБА_12. Вона якраз перебувала на заробітках в ОСОБА_9, коли до неї зателефонував знайомий ОСОБА_20 (прізвище не пам»ятає), і запитав чи знає вона, що вбили її сусіда. Вона це спершу не сприйняла всерйоз. 14 жовтня 2010 року вона зателефонувала сестрі, запитала, що сталось. Та відповіла, що жити в її будинку страшно, і вона хоче перебратись в будинок тітки, розташований в центрі села. В даний час в цьому будинку вони проживають разом, стосунки з сестрою налагодились. ОСОБА_14 вона знала з 2006 року, коли переїхала на ту вулицю жити і познайомилась з усіма сусідами. Він інколи приходив і просив її про допомогу по господарству. Вона в допомозі не відмовляла .

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що він з підсудними дружив з дитинства, навчався з ними в одній школі. Майже кожен вечір вони збирались у ОСОБА_13 на вулиці, щоб відпочити, поспілкуватись, коли були гроші, випити. В м. Києві вони також разом працювали. Восени 2010 року, приблизно в жовтні, ОСОБА_12 запропонував купити у нього телефон за 200 грн .. Він сказав, що документи на телефон є, але він привезе їх пізніше, а зараз йому дуже потрібні гроші. Придбаним у жовтні 2010 року у ОСОБА_12 телефоном він користувався зовсім недовго. Його затримали працівники міліції, сказавши, що перед виборами потрібно всім пройти реєстрацію. Він думав, що його доставлять в м. Київ, а його повезли в смт. Голованівськ в райвідділ міліції. Коли їхали в авто, він зрозумів по розмовах працівників міліції, що мова йде не про реєстрацію до виборів, а про вбивство. ОСОБА_21 розповідав, що заклав свій мобільний телефон в ломбарді, тому потрібні гроші, щоб його викупити. Він не міг подумати, що ОСОБА_21 та ОСОБА_13 здатні вбити людину.

Свідок ОСОБА_22, в судовому засіданні пояснила, що працює продавцем в магазині «Фортуна»на автовокзалі в смт Голованівськ. Слідчий , коли проводив з нею бесіду, показував їй копії паспортів двох осіб, але цих людей вона не згадала. Можливо вони і заходили в магазин за спиртним, але вона їх не пам»ятає.

Свідок ОСОБА_23, в судовому засіданні пояснив, що допитував ОСОБА_12 і ОСОБА_13 після їх доставки з м. Києва. Тиску будь-якого характеру на них ніхто не вчиняв. Перші слідчі дії проводились ним після того, як оперативна група затримала вказаних осіб за їх місцем роботи.

Вина підсудних підтверджується оголошеними і дослідженими в судовому засіданні показаннями свідків :

-ОСОБА_24 , яка вказала, що вона проживала з ОСОБА_14 на одній вулиці і перебувала з ним в добросусідських відносинах. Він був добропорядною, хазяйновитою людиною, після смерті дружини він 12 років проживав один, спиртного не вживав, із друзями не водився. 13.10.2010 року вона проходила по вулиці і побачила біля його будинку витягнуту віконну раму, тому вирішила, що він робить ремонт. 14.10.2010 року вона дізналася про смерть ОСОБА_14, том 1 а-с. 59;

-ОСОБА_25 , яка пояснила , що вона сусідка ОСОБА_14 і знала його 40 років. Їй відомо, що у нього були проблеми зі слухом. 12.10.2010 року вона побачила біля його будинку витягнуту віконну раму, але не надала цьому значення, подумала, що у нього ремонт. В ніч на 12.10.2010 року була дома, чула як гавкали собаки, але на дворі було темно і вийти з будинку вона боялась. До сусіда ОСОБА_14 у вечірній час ніхто не приходив, вона цього не бачила, том 1 а-с. 62;

-ОСОБА_26, на досудовому слідстві пояснив , що він допомагав на будівництві будинку своєму знайомому і займався набором різноробочих. Будівництво знаходиться в с. Іванковичі Васильківського району Київської області. 03.10.2010 року до нього з проханням трудовлаштуватись звернувся ОСОБА_12, 09.10.2010 року він разом з ОСОБА_13, який працював на цьому ж будівництві, поїхав додому в Кіровоградську область. Повернулись вони на робочі місця 16.10.2010 року вранці. Після повернення ОСОБА_12 став пропонувати придбати у нього 2 телефони «Нокіа»старого зразка і розповів про вбивство якогось діда у його селі.

Продажа ОСОБА_12 мобільних телефонів без документів викликала підозру і він 19.10.2010 року запропонував йому знайти собі іншу роботу. Таку ж пропозицію отримав і товариш ОСОБА_12 ОСОБА_16 Вони були звільнені 19.10.2010 року, а-с. 181-182, том 1;

-ОСОБА_27 зазначив , що він також працював на виробництві в с. Коцюбинське і знав ОСОБА_28, з яким проживав на одній квартирі. 06.10.2010 року в цій квартирі зявилися ще двоє хлопців ОСОБА_13 і ОСОБА_16, прізвищ не памятає. 09.10.2010 року ОСОБА_28 поїхав у смт. Голованівськ на храмове свято, а ці двоє на роботу. Анатолій і ОСОБА_16 повернулись додому 10.10.2010 року. Свою відсутність пояснили тим, що всю ніч працювали, згодом ОСОБА_13 запропонував ОСОБА_28 купити в нього мобільний телефон у синьо-білому корпусі, але той відмовився. Анатолій залишив телефон ОСОБА_28 в рахунок боргу за квартиру. Про вбивство в с. Ємилівка Голованівського району стало відомо від працівників міліції, які вказаний телефон вилучили і повідомили, що він крадений, а-с. 150-151 том 2;

-ОСОБА_29 на досудовому слідстві пояснила , що вона проживає в с. Коцюбинське і наймає квартирантів. З травня 2010 року у неї проживали ОСОБА_28 і ОСОБА_27, а за проханням ОСОБА_28 вона прийняла на квартиру ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ,вони поселились у жовтні, приблизно проживали 10 днів, заборгували за житло 160 грн. і не розрахувались, раптово припинили проживання. Про скоєний ними злочин їй не відомо, а-с. 152 том 2;

-Свідок ОСОБА_28 на досудовому слідстві пояснив , що в смт. Коцюбинське Київської області він проживає з травня 2010 року. У вересні 2010 року до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_12, який попросив впустити переночувати його та його товариша, оскільки роботу в м. Київ вони знайшли, а житла ще ні. Після погодження з господаркою він дав дозвіл ОСОБА_12 приїхати. Останній приїхав з товаришем ОСОБА_13. На квартирі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прожили близько 10 днів. 09.10.10 року він поїхав в смт. Голованівськ на храмове свято. На квартирі залишились ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_27, який також проживав на квартирі. Перед тим, які він поїхав в смт. Голованівськ та в день від»їзду ОСОБА_12 просив позичити йому гроші в сумі 100 грн., так як він збирався їхати додому в Голованівський район. В смт. Коцюбинське він повернувся 12.10.10 року. Цієї ночі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не прийшли ночувати. 13.10.10 року близько 23 години на квартиру прийшов ОСОБА_13 і повідомив, що ОСОБА_12 залишився ночувати в с. Іванковичі. В розмові ОСОБА_13 запропонував йому придбати у нього мобільний телефон «Нокіа»синьо-білого кольору за 100 грн. Він оглянув телефон і сказав, що він не коштує і 50 грн. ОСОБА_8 ОСОБА_13 залишив цей телефон і сказав, що наступного дня привезе гроші (борг за квартиру), а телефон забере. 14.10.10 року ОСОБА_13 поїхав на роботу і з того часу він його не бачив , т. 2 а/с-148-149;

-ОСОБА_30 на досудовому слідстві пояснила , що вона в серпні-жовтня 2010 року проживала зі своєю тіткою ОСОБА_15 в с. Ємилівка в будинку своєї матері ОСОБА_19, яка в той час їздила на заробітки в м. Одесу. 13.10.2010 року вона з тіткою ходила до бабусі в с. Троянка і на базарі в смт. Голованівськ в цей день не була. Свою матір на базарі не бачила. Вона памятає, що мати повернулась з м. Одеси у старих чорних кросівках, які тітка ОСОБА_15 згодом спалила, а-с. 88 том 3;

-ОСОБА_20 підтвердив , що в період з 09.10.2010 року він перебував в с. Петродолина Овідіопільського району Одеської області на роботі в приватній фірмі і постійно спілкувався з ОСОБА_19. Вона працювала теж у цій фірмі, мила пляшки від пива і шампанського, а згодом перейшла працювати в ЖКГ двірником. Про злочин в с. Ємилівка дізнався від своєї матері. Він був знайомий з ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , ОСОБА_13 не знав , т. 3 а/с- 89 ;

-ОСОБА_31 зазначила , що з 09.10. по 13.10.2010 року вона перебувала вдома в с. Троянка Голованівського району. 13.10.2010 року до них з матірю прийшла сестра ОСОБА_15 з племінницею, донькою сестри ОСОБА_19 на храмове свято. ОСОБА_19 в цей час була на заробітках і зявилась лише тоді, коли її привезли працівники міліції. ОСОБА_32 проживала з її донькою ОСОБА_30 в будинку ОСОБА_19 в с. Ємилівка. При відвідинах сестри на подвірї ОСОБА_14 вона не була. Їй відомо,що ОСОБА_19 на його прохання іноді йому допомагала по господарству, а-с. 94-95 том 3;

-ОСОБА_33 пояснила , що вона є матірю ОСОБА_20 У вересні-жовтні 2010 року вона з інфарктом лежала в Голованівській ЦРЛ на лікуванні. Про події в селі, тобто вбивство ОСОБА_14 їй повідомив по телефону чоловік, а вона повідомила про це синові ОСОБА_20, який знаходився на заробітках, а-с. 102 т. 3 ;

-ОСОБА_34 на досудовому слідстві підтвердила , що вона дійсно запросила свою племінницю ОСОБА_15 перейти жити в її будинок в центрі с. Ємилівка, допомогти з господарством. ОСОБА_17 приблизно 12 чи 13 жовтня 2010 року збирала горіхи біля будинку сестри ОСОБА_19 і побачила, що біля веранди домоволодіння ОСОБА_14 витягнута віконна рама. Вона про це повідомила його родича ОСОБА_35 і одразу ж в селі зявились працівники міліції. На той час ОСОБА_36 в селі не було, вона в серпні поїхала на заробітки, а-с.103-104 том 3.

Вина підсудних підтверджується:

- протоколом огляду місця події -домоволодіння ОСОБА_14 від 14.10.2010 року , з якого слідує, що труп ОСОБА_14 було виявлено на підлозі в кімнаті його будинку, розташованому в с. Ємилівка Голованівського району по вул. Гагаріна 5, вхід в яку здійснюється через кімнату, що знаходиться ліворуч від коридору. На його тілі було виявлено тілесні ушкодження в області обличчя (губ та носа), кінцівок. В результаті огляду з місця події вилучено металевий предмет у вигляді рейки з нашаруванням на одному кінці фарби синього кольору, відбитки пальців рук з дверної ручки, три килимові доріжки з відбитками слідів взуття, слід бурого кольору з поверхні холодильника, вирізи з підодіяльника та доріжки зі слідами речовини, схожої на кров, зіскоб зі слідами, схожими на кров, з поверхні стіни кімнати, два відбитки матерії з шибки вікна зліва при вході в будинок, два фрагменти слідів рук з дверної рами, 2 фрагменти слідів рук з дверної рами при вході з коридору в кімнату №2, дві пари матерчатих перчаток зі столу у веранді. , т.1 , а/с-13-45.

- Лікарським свідоцтвом про смерть № 4649, згідно якого причиною смерті ОСОБА_14 стали механічна асфіксія, закриття дихальних шляхів предметом, напад з задушенням з метою вбивства ,том 1 а.с. 67

- висновком судово-медичної експертизи з якого слідує, що на тілі трупа ОСОБА_14 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців та осаднення верхньої та нижньої губ, ушкоджень слизових оболонок верхніх та нижніх губ, синців крил носа біля носових отворів, які утворились при закритті отворів носа та ротової порожнини твердими предметами, що призвело до розвитку механічної асфіксії, про що свідчить наявність загальноасфіктичних ознак внутрішніх органів (рідкий стан крові в порожнинах серця та великих кровоносних судинах, крапкові крововиливи під плеврою легень, крововиливи в тканину легень, набряк та емфізема легень, набряк головного мозку), які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння і які знаходяться в прямому причинному зв»язку з настанням смерті ОСОБА_14 Також на тілі трупа ОСОБА_14 виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна ділянки правого колінного суглоба, яке у живих осіб відноситься до категорії легких і утворилось від дії твердих тупих предметів або удару об них. Смерть ОСОБА_14 настала від механічної асфіксії внаслідок закриття ротової порожнини та отворів носу сторонніми предметами (у тому числі , можливо рукою людини). Смерть ОСОБА_14 наступила в межах 3-5 діб до розтину трупа, який проводився 14.10.10 року о 15.00 годині, том 2 а.с. 101-103;

- висновком трасологічної експертизи від 08.11.10 року, згідно якого два сліди матерії, вилучені 14.10.10 року при ОМП з будинку ОСОБА_14, залишені рукавичкою (ами), покритою одним шаром латексного покриття, які використовуються для будівельно-монтажних і господарсько-побутових робіт, загальногосподарського призначення,том 1 а.с. 96-99 ;

- висновком трасологічної експертизи від 05.11.10 року, згідно якого на поверхнях трьох килимових доріжок, вилучених 14.10.10 року при ОМП з будинку ОСОБА_14, виявлено відбитки слідів взуття двох типів. Перша група слідів згідно діаграми може бути від 41 до 43 розміру. Розмір взуття другої групи слідів встановити не можливо, так як сліди відображені частково, том 1 а/с.-106-111;

- висновком судово-медичної експертизи від 01.11.10 року, згідно якого в піднігтьовому вмісті правої руки трупа ОСОБА_14 виявлено кров людини, яка може належати ОСОБА_14, том 1 а.с. 117-121;

- висновком судово-медичної експертизи від 10.11.10 року, згідно якого в змиві з поверхні холодильника, у вирізках з доріжки, підодіяльника знайдена кров людини, яка може походити від ОСОБА_14, том 1 а.с. 128-132 ;

-висновком додаткової дактилоскопічної експертизи, який підтверджує , що перший та третій слід руки, виявлений та вилучений з місця події, будинку ОСОБА_14 залишений не ОСОБА_15, не ОСОБА_20, не ОСОБА_19, а іншою особою, а-с. 99-100 том 3.

-Протоколом огляду місця події від 19.10.2010 р в процесі якого в с. Іванковичі виявлено та вилучено мобільні телефони та особисті речі підсудних , т. 1 , а/с- 184-185

-Протоколами явки з повинною підсудних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , якими вони підтвердили факт проникнення в житловий будинок потерпілого та відкритого викрадення його речей , заподіяння ОСОБА_14 тілесних ушкоджень , що спричинила його смерть , т. 2 , а/с- 2-3 ,

-Протоколом огляду місця події місцевості в районі перехрестя доріг Ульяновка Миколаїв та Голованівськ - ст. Голованівськ під час якого виявлено матерчату печатку , т. 2 , а/с- 45-46

-висновком трасологічної експертизи з якого слідує, що на поверхнях трьох килимових доріжок, вилучених 14.10.10 року під час ОМП будинку ОСОБА_14 відбитки першої групи слідів взуття по загальним ознакам залишені кросівками, вилученими у ОСОБА_13 20.10.10 року під час особистого обшуку, том 2 а.с. 159-166;

- протоколом очної ставки між ОСОБА_13 та ОСОБА_12, в процесі якої ОСОБА_13 підтримав покази ОСОБА_12 щодо деяких обставин злочину, по яких раніше були розбіжності в їх показах, том 2 а.с. 37-38;

- протоколом особистого обшуку ОСОБА_13, з якого слідує, що у нього було вилучено мобільний телефон «Нокіа 2626», зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа», 2 одноразових станки для гоління фірми », предмети одягу, пару кросівок,том 2 а.с.9-10;

- протоколом огляду місця події, де вказано, що на узбіччі дороги смт. Голованівськ ст. Голованівськ перед перехрестям з автодорогою Ульяновка-Миколаїв було виявлено та вилучено матерчату господарчу перчатку біло-синього кольору, том 2 а.с. 45-46;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_12В, під час якого ОСОБА_12 розповів та показав, при яких обставинах він в групі з ОСОБА_13 вчинив злочин відносно ОСОБА_14, том 2 а.с. 30-32;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_13, який розповів та показав, при яких обставинах він в групі з ОСОБА_12 вчинив злочин відносно ОСОБА_14, том 2 а.с. 33-34;

- висновком судово-медичної експертизи, з якого видно, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_14 могли утворитись при обставинах, на які вказав ОСОБА_12 при проведенні з ним відтворення обстановки та обставин події,том 2 а.с. 109 ;

- висновком судово-медичної експертизи, з якого видно, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_14 могли утворитись при обставинах, на які вказав ОСОБА_13 при проведення з ним відтворення обстановки та обставин події,том 2 а.с. 115;

- висновком товарознавчої експертизи, який підтверджує вартість викраденого майна, том 2 а.с. 172;

- довідками про вартість викраденого майна, том 2 а.с. 175.

-протоколом виїмки від 14.12.2010 р у ОСОБА_37 та ОСОБА_38 матерчатих печаток та мобільного телефона «Нокія- 3315», т. 2 а/с- 154.

-Речовими доказами по справі:

- предметами одягу ОСОБА_13 (два светра, джинси, куртка-вітровка);

- предметами одягу ОСОБА_12 (куртка), металевою рейкою, вилученою при ОМП з домоволодіння ОСОБА_14;

-матерчатою перчаткою, вилученою на узбіччі біля перехрестя доріг Голованівськ-ст.Голованівськ Ульяновка-Миколаїв;

-двома матерчатими перчатками, вилученими при ОМП з домоволодіння ОСОБА_14;

- 1 парою кросівок,

- мобільним телефоном «Нокіа 2626»,

-зарядним пристроєм до мобільного телефону «Нокіа»,

-2-ма одноразовими станками для гоління, вилучених у ОСОБА_13;

-мобільним телефоном «Нокіа 1200», вилучений у ОСОБА_16;

-мобільниим телефоном «Нокіа 1600», вилучений при ОМП в с. Іванковичі;

-мобільниим телефоном «Нокіа 3315»,

-трьома парами господарчих перчаток, вилучених з домоволодіння ОСОБА_37 в смт. Коцюбинське;

-змивами, зіскобами та вирізками зі слідами крові, вилученими при ОМП з будинку ОСОБА_14;

-трьома килимовими доріжками з відбитками слідів взуття, вилученими при ОМП з будинку ОСОБА_14, оглянутими і долученими до кримінальної справи, том 2 а.с.182-183, 119-126, 71-72; Згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_12 в момент скоєння правопорушення психічним захворюванням не страждав, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У відношенні інкримінованого правопорушення вважається осудним. В даний час психічним захворюванням не страждає, том 2 а.с. 60-61 ;Згідно висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_13 в момент скоєння правопорушення психічним захворюванням не страждав, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У відношенні інкримінованого правопорушення вважається осудним. В даний час психічним захворюванням не страждає ,том 2 а.с. 67-68 .

По місцю проживання підсудний ОСОБА_13 характеризується позитивно, а/с-215; раніше не судимий, а/с 186-188; стан здоров»я задовільний , на обліку в лікаря -нарколога та психіатра не перебуває , а/с 225.

По місцю проживання підсудний ОСОБА_12 характеризується позитивно, а/с-224; раніше не судимий, а/с 218-219 ; стан здоровя задовільний , на обліку в лікаря -нарколога та психіатра не перебуває , а/с -226.

Згідно обвинувального висновку дії ОСОБА_13 та ОСОБА_12 кваліфіковані досудовим слідством по ч.4 ст. 187 , п. 6 , п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном , поєднаний з насильством , небезпечним для життя та здоров»я особи , що зазнала нападу , проникнення в житло , заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за попередньою змовою групою осіб та умисне вбивство , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний на досудовому слідстві в якості підозрюваного ОСОБА_12 пояснив , що ОСОБА_13 запропонував йому поїхати в с. Ємилівка вбити знайомого йому діда , який проживає одиноко , та викрасти у нього гроші та інші цінності , він погодився , т. 2 а/с- 23-24.

Свої показання він підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису , т. 2 а/с- 30-32, під час допиту його в якості обвинуваченого 25.10.2010 р і пояснив . що після ОСОБА_13 діда не душив , лише подивився чи він живий , перевірив пульс та приклав руку на відстані до рота та носа , щоб відчути чи він дихає , удушення діда безпосередньо не вчиняв , т. 2 , а/с- 55-56 .

Разом з тим в протоколі явки з повинною , написаному власноручно , ОСОБА_12 не вказав про умисел на вбивство потерпілого , зазначив , що вони мали намір забрати у діда гроші , т. 2 а/с- 3

Підозрюваний ОСОБА_13 в своїх показаннях повідомив слідчі органи про те, що ініціатива поїхати в с. Ємилівка належала підсудному ОСОБА_12, який в період 07.10 08.10.2010 року розповів йому про одинокого жителя ІНФОРМАЦІЯ_8 , який жив недалеко від домоволодіння його співмешканки ОСОБА_15, мав багато грошей , запропонував забрати в нього гроші, а якщо дід буде вдома підлякати його . Після їх проникнення в будинок потерпілого під час утримання ОСОБА_14 на підлозі він покликав ОСОБА_12 , який його змінив і продовжив утримувати потерпілого, а ОСОБА_13 в цей час шукав гроші в інших кімнатах. а-с -27-28 т.2.

Свої покази ОСОБА_13 підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події з застосуванням відеозапису , т. 2 , а/с- 33-34 , під час допиту його в якості обвинуваченого 25.10.2010 року і пояснив , що наміру вбивати діда вони не мали , за рот утримував його лише для того , щоб не кричав , т. 2 а/с- 51-52.

Про умисел позбавити потерпілого життя ОСОБА_13 не вказував і в протоколі явки з повинною , який писав особисто , зазначив , що він та ОСОБА_12 мали намір забрати в діда гроші , т. 2 а/с- 2.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_13 свої показання змінив і пояснив, що пограбувати діда ОСОБА_14 запропонував ОСОБА_12 він сам . В кімнаті , де він утримував потерпілого, ОСОБА_12 не було. Він тримав ОСОБА_14 на ліжку, притиснувши його руки до тулуба , а коли той упав на підлогу, коліном притиснув його руки до грудної клітини, а своєю рукою затиснув йому одночасно носа і рота без умислу заподіяти смерть.

Присутність ОСОБА_12 під час своїх дій щодо потерпілого ОСОБА_14 або його участь в них він заперечив.

Підсудний ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив , що він з підсудним ОСОБА_13 мали намір заволодіти матеріальними цінностями потерпілого ОСОБА_14: грішми, коштовностями, можливо нагородами, наявність яких у нього вони передбачали. Умислу на його вбивство у них не було, тільки бажання «підлякати». В кімнаті будинку, де відпочивав потерпілий, ОСОБА_12, штовхнувши його в плече, розбудив, включив світло, запитав у Груця, де гроші, а коли той повідомив, де вони знаходяться, одразу пішов в інші кімнати, зайнявся пошуками грошей в одязі Груця, інших цінностей на полицях шаф, в серванті, звідки забрав матерчаті печатки, станки для гоління, мобільний телефон марки «Нокія-1200». Коли почув від ОСОБА_13, що дід «готовий», він злякався і поспішив покинути будинок тим же шляхом через віконний отвір у веранді.

Суд критично оцінює вищезазначені показання як докази і виходить при цьому з положень ч. 2 ст. 74 КПК України , за правилами якої визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі .

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства , що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», визнання обвинуваченим своєї вини має бути всебічно перевірено . У разі зміни підсудним показань , даних під час досудового слідства , суд повинен з»ясувати причину цього , ретельно перевірити всі його показання і дати їм належну оцінку .

Відповідно до п. 16 Постанови ПВС України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров»я особи» вчиненим за попередньою змовою групою осіб ( п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України ) умисне вбивство вважається тоді , коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб ( дві і більше), які заздалегідь , тобто до початку злочину , домовились про спільне його виконання .

Згідно п. 26 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України «У випадках, коли особа позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливість настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.. 119 чи ст.. 128 КК України».

Пункт 22 цієї ж постанови вказує на те, що суди повинні ретельно досліджувати докази, які мають значення для зясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є субєктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві , настання смерті охоплюються умислом винного. Аналізуючи та оцінюючи докази, добуті в ході судового слідства, в їх сукупності суд дійшов до висновку, що умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_14 у підсудних не було. Про спільне виконання вбивства підсудні не домовлялися взагалі . Вони приїхали з м. Києва з метою заволодіння чужим майном. Для того, щоб не залишати на місці злочину відбитків пальців, приготували матерчаті печатки та взяли їх з собою з будівництва, де працювали. Знаряддя вбивства з собою вони не везли, оскільки до вбивства не готувались. Вони мали попередню домовленість про те, що «діда підлякають»шляхом погроз, звязування, іншими невизначеними конкретною домовленістю методами, допускали заподіяння потерпілому невизначеної шкоди здоров»ю , фактично заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження . ОСОБА_13 обрав спосіб залякування закриття дихальних шляхів. ОСОБА_12 це бачив і не суперечив, тобто погоджувався з обраним способом не передбачаючи настання смерті потерпілого, тому відповідальність настає відповідно до наслідків за розбій поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Доказів попередньої змови підсудних на позбавлення життя потерпілого в судовому засіданні не добуто.

Субєктивна сторона злочину, вчиненого ОСОБА_13 характеризується необережною виною. Обєктивна сторона наслідками у вигляді смерті потерпілого у результаті його діяння: затискування одночасно носа і рота і причинним звязком між зазначеним діянням та наслідком. З субєктивної сторони вбивство потерпілого ОСОБА_14 він вчинив внаслідок злочинної недбалості. Підсудний ОСОБА_13 не передбачав можливості настання смерті потерпілого від його дій, але повинен був і міг їх передбачити . Тобто, закривши потерпілому одночасно рота і носа, він розраховував на те, що Груць перестане кричати. Характерним для вчинення злочину ОСОБА_13 є недбале ставлення до наслідку у вигляді смерті потерпілого. Лише побачивши, що той не рухається і не кричить, а можливо втратив свідомість, він повідомив ОСОБА_12, що «дід готовий». ОСОБА_13 не розрахувавши фізичних можливостей потерпілого та своїх власних, вчинив вбивство з необережності. ОСОБА_12 перевірив, чи Груць дихає, чи є пульс і поспішив з будинку.

Виходячи з того, що співучасть є можливою при вчиненні умисного злочину, відповідальність за співучасть у вбивстві через необережність настати не може.

Суд, заслухавши підсудних, їх захисників, прокурорів, свідків, потерпілу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності , дійшов до висновку, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за попередньою змовою в групі осіб проникли в житло потерпілого з метою заволодіння чужим майном , вчинили напад , поєднаний з насильством , небезпечним для життя та здоров»я особи, що зазнала нападу, заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження . Вина їх доведена, дії підсудних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суд кваліфікує по ч. 4 ст. 187 КК України.

Крім того , підсудний ОСОБА_13 вчинив вбивство потерпілого ОСОБА_14 з необережності внаслідок злочинної недбалості і його дії суд перекваліфіковує з п. 6 , п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України .

Кваліфікуючі ознаки злочинів , передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 119 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном , поєднаний з насильством , небезпечним для життя чи здоров»я особи , яка зазнала нападу , та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, попередня змова групи осіб , проникнення в житло , необережне заподіяння смерті внаслідок злочинної недбалості знайшли своє підтвердження .

Вина ОСОБА_12 у скоєнні злочину , передбаченого п. 6 , п.12 ч. 2 ст. 115 КК України не знайшла свого підтвердження , тому суд дійшов до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_12 по п. 6 , п. 12 , ч.2 ст. 115 КК України .

Суд вважає, що заявлений потерпілою ОСОБА_39 цивільний позов про стягнення моральної шкоди на суму 10 000 грн підлягає повному задоволенню, вона пережила нервовий стрес, втратила рідну людину, їй необхідно було додавати додаткових зусиль для організації свого життя без батька . Вказану моральну шкоду необхідно стягнути з підсудного ОСОБА_13, який вчинив вбивство з необережності.

Витрати за проведення дактилоскопічних та трасологічних експертиз необхідно стягнути з підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_12 на користь експертної установи в рівних долях.

Призначаючи вид та міру покарання підсудним ОСОБА_13 та ОСОБА_12 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності злочинів, що відносяться до категорії середньої тяжкості та особливо тяжких , характер та ступінь участі кожного з них у скоєнні злочину, тобто, що організатором злочину є ОСОБА_13, ОСОБА_12 співучасник злочину, особистість підсудних ОСОБА_13, та ОСОБА_12, що характеризуються позитивно , до кримінальної відповідальності притягуються вперше, їх каяття як помякшуючі покарання обставини .

Явки з повинною підсудних ОСОБА_13 і ОСОБА_12 як пом»якшуючі покарання обставини судом не враховується, оскільки кримінальна справа порушена слідчим 14.10.2010 року, а явки з повинною здійснені 19.10.2010 року, після затримання підсудних , вилучення частини викраденого і доправлення їх в РВ УМВС .

Крім того , їх пояснення в протоколах явки з повинною підсудні оспорили і вважають , що дали їх під тиском .

Вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку суд відносить до обставин , що обтяжують покарання і вважає , що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_13 та ОСОБА_12 можливе лише в місцях позбавлення волі .

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочинів , передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання :

- по ч. 4 ст. 187 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією майна , належного йому на праві власності;

по ч.1 ст. 119 КК України на 4 (чотири ) роки позбавлення волі.

Згідно ст.. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_13 остаточну міру покарання на 12 ( дванадцять ) років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного йому на праві власності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_13 залишити утримання під вартою .

Строк відбування покарання ОСОБА_13 відраховувати з 20.10.2010 року.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину , передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання :

- по ч.4 ст.187 КК України на 9 (дев»ять ) років позбавлення волі з конфіскацією майна, належного йому на праві власності.

По п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України ОСОБА_12 виправдати.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_12 залишити утримання під вартою .

Строк відбування покарання ОСОБА_12 відраховувати з 20.10.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_13, ОСОБА_12 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області , код ЕДРПОУ 25575003 на рахунок 31257272210284 , банк одержувача ГУДКУ у Кіровоградській області МФО 823016 за проведення експертиз в рівних частинах: 1257,12 грн. за проведення дактилоскопічних експертиз ; 1322,88 грн. за проведення трасологічних експертиз , всього 2580(дві тисячі п»ятсот вісімдесят) грн. порівно.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_39 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_39 10000 (десять тисяч) грн..

Речові докази по справі: предмети одягу ОСОБА_13 (два светра, джинси, куртка-ветровка); предмети одягу ОСОБА_12 (куртка), металева рейка, вилучена при ОМП з домоволодіння ОСОБА_14; матерчата перчатка, вилучена на узбіччі біля перехрестя доріг Голованівськ-ст.Голованівськ Ульяновка-Миколаїв; дві матерчаті перчатки, вилучені при ОМП з домоволодіння ОСОБА_14; 1 пара кросівок, мобільний телефон «Нокіа 2626», зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа», 2 одноразових станка для гоління, вилучених у ОСОБА_13; мобільний телефон «Нокіа 1200», вилучений у ОСОБА_16; мобільний телефон «Нокіа 1600», вилучений при ОМП в с. Іванковичі; мобільний телефон «Нокіа 3315», три пари господарчих перчаток, вилучені з домоволодіння ОСОБА_37 в смт. Коцюбинське; змиви, зіскоб та вирізки зі слідами крові, вилучені при ОМП з будинку ОСОБА_14; три килимові доріжки з відбитками слідів взуття, вилучені при ОМП з будинку ОСОБА_14 знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Голованівського РВ УМВС, відбитки пальців та матерії, вилучені при ОМП з будинку ОСОБА_14 знищити .

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд протягом 15 (пятнадцяти) діб з моменту його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя ОСОБА_40