Рішення № 27066022, 27.07.2012, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/2508/227/2012р. Справа № 2508/742/2012 р.

Рішення

іменем України

27 липня 2012 р. смт. Козелець

Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іванюка Т.І.,

при секретарі - Дідовець М.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Остерська районна державна нотаріальна контора Козелецького району Чернігівської області про визнання правочину (заповіту) недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права на спадщину за законом,

в с т а н о в и в:

у суд із позовною заявою про визнання правочину (заповіту) недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права на спадщину за законом звернулася ОСОБА_3 до ОСОБА_2 у якій просить визнати недійсним заповіт від 9 грудня 2005 року посвідчений державним нотаріусом Остерської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 недійсним, скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_3 право на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 Свої вимоги мотивує тим, що її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер 14.06.2007 року. Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями № 170 по вул. К.Маркса в м. Остер Козелецького району Чернігівської області. 09.12.2005 року ОСОБА_5 склав заповіт у якому все своє майно заповів ОСОБА_2. Вважає, що підпис поставлений в даному заповіті не відповідає підпису ОСОБА_5 зробленого в інших документах, а тому є всі підстави для його скасування.

Ухвалою від 5 березня 2012 року до участі у справі у якості 3-ї особи було залучено Остерську районну державну нотаріальну контору Козелецького району Чернігівської області.

Представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила, що у неї немає сумнівів, що ОСОБА_5 особисто підписав заповіт і зробив це добровільно, без будь-якого примусу. Не погоджуючись з своїм волевиявленням, ОСОБА_5 міг скасувати цей заповіт. Сумніви позивача щодо підпису на заповіті не підтверджені документально.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов не визнає у повному обсязі. Із письмових пояснень, які надані третьою особою, виходить, що 09.12.2005 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_5 з питання розпорядження своїм майном на випадок смерті. При зясуванні дієздатності заповідача сумнівів щодо обсягу дієздатності не виникло, ОСОБА_5 був при здоровому глузді, його поведінка була адекватною, дії свідомі і вільними, чітко висловлював свою волю, склавши розпорядження, в якому повно забезпечується виконання останньої волів заповідача стосовно належного йому майна і не містить неясностей у тлумаченні заповіту чи порушень чинного законодавства, згідно з яким все належне йому майно заповідав саме ОСОБА_2, з якою проживав разом у приватному будинку за адресою: вул. Зайцева , 170 м. Остер, яка була приписана в цьому будинку. Заповіт був підписаний особисто у присутності нотаріуса.

У судовому засіданні встановлені такі факти і відповідні ним правові відносини:

14 березня 2003 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 (Продавці) з однієї сторони та ОСОБА_5 (Покупець) з іншої було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого останній став власником житлового будинку, який розташований в м. Остер вул. К.Маркса, 170 Козелецького району Чернігівської області;

09 грудня 2005 року ОСОБА_5, 14 серпня 1955 року розпорядився своїм майном, про що склав заповіт посвідчений державним нотаріусом Остерської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 у реєстрі № 3096, у якому все своє майно, що буде йому належати на день смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також те, на що він за законом буде мати право заповів ОСОБА_2;

у реєстрі нотаріальних дій Остерської ДНК за 2005 рік під № 3096 зареєстрована така нотаріальна дія посвідчення заповіту ОСОБА_5;

21 січня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено договір найму житлового приміщення;

14 червня 2007 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 1-0ЕЛ № 067314;

29.11.2007 року Остерською ДНК зареєстровано заяву № 779 ОСОБА_10 про прийняття спадщини і видачу свідоцтв про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

21.12.2007 року Остерською ДНК зареєстровано заяву № 834 гр. ОСОБА_2 про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, посвідченого Остерської ДНК 09.12.2005 року за р. № 3036;

на даний час свідоцтво про право на спадщину жодному із спадкоємців не видавалося.

Згідно висновку судової - почеркознавчої експертизи № 402 від 06.07.2012 року рукописні записи в усіх графах в обох примірниках договору найму житлового приміщення від 21.01.2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, наданих на дослідження, виконані однією особою. Рукописні записи в обох примірниках договору найму житлового приміщення від 21.01.2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та рукописні записи в заяві № 65 від 14.03.2003 року від імені ОСОБА_5 до Ніжинського МБТІ, наданих на дослідження, виконані різними особами. Підписи від імені ОСОБА_5:

-в графі «Договір підписали: наймач_» в обох примірниках договору житлового приміщення від 21.01.2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8,

-в графі «Підпис» першого примірника, в копії другого примірника заповіту від 09.12.2005 року на користь ОСОБА_2 та в графі «Розписка про одержання оформленого документу» в копії сторінки з записом № 3096 з реєстру реєстрації нотаріальних дій Остерської державної нотаріальної контори за 2005 рік,

-в графі «Подпісь владельца книжки» в трудовій книжці серії БТ-ІІ № 5132042 на його імя,

-в графі «Заявник» в заяві № 65 від 14.03.2003 року до Ніжинського МБТІ,

наданих на дослідження, виконані однією особою.

Підписи від імені ОСОБА_5 в графі «Підпис» першого примірника, в копії другого примірника заповіту від 09.12.2005 року на користь ОСОБА_2 та в графі «Розписка про одержання оформленого документу» в копії сторінки з записом № 3096 з реєстру реєстрації нотаріальних дій Остерської державної нотаріальної контори за 2005 рік, наданих на дослідження, виконані самим ОСОБА_5.

Відсутність в даних підписах ознак уповільнення темпу, порушення координації рухів першої та другої групи можуть свідчити про відсутність впливу на виконавця якихось «збиваючих» факторів.

Заслухавши представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Остерська районна державна нотаріальна контора Козелецького району Чернігівської області про визнання правочину (заповіту) недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права на спадщину за законом задоволенню не підлягає, оскільки ці вимоги суд вважає надуманими і безпідставними, виходячи із наступного:

відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10, ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України передбачують, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заповіт це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Це право тісно пов'язано з особою, а тому вчинення заповіту через представника не допускається. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту.

Цивільний кодекс України висуває такі вимоги до форми заповіту:

1) складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання;

2) має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч;

3) має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Під час розгляду справи судом було достовірно встановлено, що оспорюваний заповіт ОСОБА_5, складений у письмовій формі з зазначенням місця та часу його складання, підписаний заповідачем та посвідчений уповноваженою посадовою особою.

Крім цього, згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Цивільний кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Як будь-який правочин, заповіт може бути визнано недійсним. Недійсним заповіт є, якщо за позовом заінтересованої особи таким його визнає суд, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є нікчемним, якщо: а) заповіт складений особою, яка не мала на це права; б) заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Частиною 1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Діюче законодавство передбачає, що цивільна дієздатність фізичної особи може бути обмежена тільки судом ( ч.1 ст. 36 ЦК України). Дана норма передбачає, що суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦК України цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

На підставі ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті-за позовом осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р.Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак, у момент вчинення правочину вона перебувала у такому стані, коли не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.). Для визначення наявності такого стану суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу, висновок якої має стосуватись стану особи саме на момент вчинення правочину. Клопотання у відповідності до 239 ЦПК України про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_5 по справі позивачі не заявили.

За життя ОСОБА_5 питання про обмеження його цивільної дієздатності не порушувалося.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008р. роз'яснено, що заповіт може бути визнано недійсним, тільки якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Однак у суду немає підстав вважати волевиявлення спадкодавця ОСОБА_5 не вільним і таким, що не відповідало її волі, оскільки останній не був визнаний недієздатним за рішенням суду. Підстав вважати його таким, що не міг розуміти значення своїх дій через порушення фізіологічних процесів в організмі та інших явищ через хворобу, у суду немає.

Таким чином, у судовому засіданні позивачем у позові, а представником позивача у судовому засіданні не було надано достовірних і беззаперечних доказів про невідповідність волевиявлення ОСОБА_5 його волі. З підстав, зазначених позивачем визнати заповіт недійсним неможливо. Заповіт по формі та змісту відповідає вимогам закону.

Відмова у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним заповіту, виключає задоволення й інших вимог позовної заяви, оскільки вони є самі по собі похідними.

Також, частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Як убачається з матеріалів справи, в нотаріальній конторі заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_5 проте відмова нотаріуса в оформленні позивачу права на спадщину в матеріалах справи відсутня. Крім цього, у судовому засіданні було встановлено, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 не видавалось

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 5, 36, 225, 1234, 1257 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Остерська районна державна нотаріальна контора Козелецького району Чернігівської області про визнання правочину (заповіту) недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права на спадщину за законом в і д м о в и т и.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд.

Суддя: -підпис-

ВІРНО:

Рішення не набрало законної сили.

Суддя Козелецького районного суду

ОСОБА_11