Постанова № 27065455, 18.10.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/1837/2012

Провадження по справі 2-а/2506/1084/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2012 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Логвіної Т.В.,

при секретарі Тітовій О.Б.,

за участю представників позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

05.04.2012 року позивач в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом та просить визнати дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати їй пенсії як інваліду війни ІІ групи неправомірними та зобовязати відповідача поновити виплату їй пенсії, починаючи з 07.10.2009 року мотивуючи тим, що вона є громадянкою України, до виїзду до Ізраїлю їй була призначена пенсія як інваліду війни ІІ групи, виплату якої припинено у 1997 році. У грудні 2011 року представник позивача ОСОБА_2 з належним чином оформленою довіреністю звернулась до відповідача щодо поновлення виплати пенсії позивачу у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009, але отримала відмову, у звязку з чим вимушена звернутись до суду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.10.2012 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 07.10.2009 року по 04.10.2011 року було залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та інвалідом війни ІІ групи, має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. До виїзду за

кордон у 1997 році отримувала пенсію як інвалід війни ІІ групи.

У грудні 2011 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 направила до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові заяву щодо поновлення виплати позивачу пенсії як інваліду війни у відповідності до Рішення КСУ від 07.10.2009 року.

03.02.2012 року УПФУ в м. Чернігові направило представнику позивача відповідь, в якій було повідомлено, що підстав для поновлення виплати пенсії позивачу на даний час не має, оскільки в неї відсутні усі необхідні документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1 та її постійним місцем проживання є Ізраїль, що є країною, з якою не укладено договору в галузі пенсійного забезпечення.

Але з таким висновком відповідача суд не погоджується, зважаючи на наступне.

Так, стосовно громадян, які виїхали на постійне місце проживання за кордон визначено особливий порядок виплати пенсій, який викладено у статтях 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Частиною 2 статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено винятки для громадян, які проживають за кордоном, якщо пенсія їм призначена внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.

При цьому в зазначеному рішенні звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Також в ст. 24 Конституції України зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У відповідності з ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця

перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Щодо місця проживання (реєстрації) на території України, то в п.3.3. Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року зазначено, що виходячи з правової, соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, вимоги позивача стосовно визнання бездіяльності УПФУ в м. Чернігові щодо відмови в поновленні нарахування та виплати їй пенсії протиправною та зобов'язання відповідача поновити виплату позивачу пенсію як інваліду війни є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню з 05.10.2011 року.

Керуючись вимогами ст. 22, 24, 46 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційно Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 158-163, 186 КАС України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відновлення та виплати пенсії ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи, яка постійно проживає за межами України - в Державі Ізраїль - протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові відновити та виплачувати ОСОБА_1, яка постійно проживає за межами України - в Державі Ізраїль пенсію як інваліду війни ІІ групи з 05.10.2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку ч. 1 та 2 статті 186 КАС України.

Суддя: