Ухвала суду № 27063211, 03.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"03" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/2848/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2012 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі-ДПІ) від 12.07.2012 року №0002732342, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" (далі-Товариство) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 984093,75 грн., в тому числі 787275 грн. - за основним платежем та 196818,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12.07.2012 року №0009101742 в частині збільшення Товариству грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 54,41 грн., в тому числі 43,53 грн. - за основним платежем та 10,88 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог Товариству відмовлено. Стягнуто на користь Товариства із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2143,85 грн.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову в повному обсязі. Рішення у частині відмови у задоволені позову Товариство не оскаржує.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 12 по 25 червня 2012 року ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з приводу дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2010 року по 31.03.2012 року. За результатами складено акт від 03.07.2012 року №241/23-100/33510732. За змістом акту - Товариство занизило задекларовані показники у рядку 01.6 декларації «інші доходи» в сумі 3149100 грн. За наслідками перевірки відповідачем 12 липня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0002732342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 984093,75 грн., з яких 787275 грн. - основного платежу та 196818,75 грн. - фінансових санкцій; №0009101742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 564,41 грн., з яких 43,53 грн. - основного платежу та 520,88 грн. - фінансових санкцій.

Згідно матеріалів перевірки станом на 31 березня 2012 року у Товариства рахується заборгованість перед ТОВ «АГРО ХХІ» в сумі 3105000 грн. за договором комісії №56/11 від 28 червня 2010 року. Згідно цього договору Товариство, як комісіонер, зобов'язувався придбати для комітента селітру аміачну по ціні 3500 грн. за тонну. Перевіркою зроблено висновки про перерахування комітентом 19 липня, 24 вересня та 05 листопада 2010 року на рахунок комісіонера 3149100 грн. на виконання умов договору комісії. На думку ДПІ, кошти, які були отримані Товариством по договору комісії на комісійну купівлю товару, витрачалися на цілі, не пов'язані з виконанням договору комісії. Залишок коштів на рахунку позивача на останній день перевіреного періоду був недостатнім для виконання умов договору комісії. ДПІ посилається на те, що до перевірки не було надано жодного звіту комісіонера про виконання договору комісії, тому вбачає порушення вимог ст.1011 Цивільного кодексу України. ДПІ дійшла висновку, що кошти одержані від ТОВ "АГРО ХХІ"(комітента) згідно договору комісії №56/11 від 28.06.2010 року на придбання аміачної селітри є поворотною фінансовою допомогою і повинні включатись до складу валових доходів згідно чинного на той час підпункту 4.1.6. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд встановив, що між Товариством (комісіонер) та ТОВ "АГРО ХХІ"(комітент) 28 червня 2010 року укладено договір комісії №56/11. Умовами договору передбачено, що комісіонер зобов'язується за дорученням комітента та за винагороду здійснити придбання аміачної селітри в кількості 900 тонн по ціні не вище 3500 грн. за тонну. Термін виконання доручення зазначений 31 грудня 2012 року. На виконання умов договору комітент у встановлений строк перерахував на рахунок комітента кошти в сумі 3149100 грн. На момент закінчення терміну перевірки (31.03.2012 року) умови договору комісії виконані частково. Дані обставини підтверджені договором комісії від 28 червня 2010 року (а.с.35-37), оборотно-сальдовою відомістю та карткою рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями (а.с.38-39).

На виконання умов договору комісії Товариством укладено договір поставки №372/12/83 МДО від 29 березня 2012 року з МПП фірма «Ерідон», предметом якого є закупівля селітри вапняково-аміачної в кількості 862,957 тонн вартістю 2241,67 грн. за тонну. 30 березня 2012 року позивачем сплачено постачальнику селітри 1003477,74 грн., 10 квітня 2012 року -1301961,94 грн. 30 березня 2012 року та 10 квітня 2012 року продавцем селітри позивачу виписані податкові накладні відповідно на 378,956 та 484 тонни селітри. 03, 12 та 13 квітня 2012 року видані видаткові накладні відповідно на 378, 440 та 44 тонни селітри. Дана селітра позивачем вивезена на орендовані ним склади (а.с.40-108). Такі дії позивача повністю кореспондуються з пунктами 2.1. та 2.2. договору комісії щодо обов'язку комісіонера самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу з пошуку продавців товару, укладання договору купівлі-продажу, прийняття товару від покупців. Тобто, договір комісії сторонами даного договору виконувався на визначених договором умовах та у встановлений строк. Суд вірно зазначив, що висновок ДПІ про те, що в даному випадку мало місце надання поворотної фінансової допомоги є безпідставними. Безпідставними є і посилання ДПІ на те, що отримані за договором комісії кошти позивачем витрачені на інші цілі ніж передбачено договором, оскільки грошові кошти є речами, які характеризуються родовими ознаками, а тому є замінними. За таких обставин неможливо достовірно визначити, які саме зараховані на виконання умов договору комісії кошти витрачені позивачем для своїх господарських потреб. Крім того, під час проведення перевірки до закінчення її терміну 30 березня 2012 року було здійснено платіж позивачем для придбання селітри в сумі 1003447,74 грн. Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність договорів комісії прямо не встановлена законом і договір комісії від 28 червня 2010 року №56/11 недійсним у судовому порядку не визнаний. Тому висновок ДПІ про заниження позивачем валового доходу за 3 квартал 2010 року на суму 2382000 грн. та за 4 квартал 2010 року на суму 767100 грн. нічим не обгрунтовано, а відтак, безпідставним є збільшення сум зобов'язань з податку на прибуток.

У відповідності до п.4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під час дії якого виникли спірні правовідносини, визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Підпунктом 4.1.6. цього пункту визначено доходи з інших джерел, які складаються у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів. Пунктом 1.22.2. даного Закону визначено поворотну фінансову допомогу як суму коштів, передану платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2012 року №0009101742, яким Товариству збільшено зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, то суд їх вірно визнав підставними в частині збільшення зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 43,53 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10,88 грн., а в частині збільшення зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510 грн. - безпідставними.

Суд встановив, що приватним нотаріусом Товариству надавались послуги з посвідчення підписів керівника підприємства. Згідно довідки-рахунку від 09 серпня 2010 року №2228 вартість послуг складає 680 грн., з яких позивач як податковий агент повинен утримати 15% податку на доходи фізичних осіб в сумі 102 грн. Дохід нотаріусу виплачено 11 серпня 2010 року, податок на доходи фізичних осіб у сумі 102 грн. перерахованого до місцевого бюджету м. Рівне 11 серпня 2010 року, що стверджено довідкою-рахунком №2228 від 09 серпня 2010 року, податковим розрахунком форми 1-ДФ за 3 квартал 2010 року, випискою банку по особових рахунках позивача (а.с.126,172-175). Відтак, суд зробив правильний висновок, що збільшення грошового зобов'язання Товариству з податку на доходи фізичних осіб у сумі 43,53 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25% суми основного зобов'язання у сумі 10,88 грн. здійснено ДПІ необґрунтовано, без врахуванням фактичних даних, підтверджених документами податкового та бухгалтерського обліку. Відповідно, відсутні порушення вимог Податкового кодексу України, встановлені підпунктом 14.1.180. пункту 14.1 статті 14, пунктом 54.2. статті 54, підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168, пунктом 176.2. статті 176, про що зазначено в акті перевірки та в оскарженому рішенні.

Суд встановив, що Товариством до податкового органу подано податкові розрахунки форми 1-ДФ у встановлені строки, але у податкових розрахунках було невірно відображено дохід, нарахований і виплачений приватному нотаріусу ОСОБА_4 Дослідивши представлені докази, надавши їм правову оцінку, суд встановив дійсні обставини справи та відмовив у задоволені позову про скасування рішення, яким до Товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн. на підставі пункту 119.2. статті 119 Податкового кодексу України.

Постанова в цій частині сторонами не оскаржується, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову. Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік Н.М. Малахова

Повний текст судового рішення виготовлено 4 жовтня 2012 року.

А.В. Жизневська

Повний текст Ухвали виготовлений "04" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Хол" вул.Курчатова,62-А,м.Рівне,33018

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023