Вирок № 27062906, 27.09.2012, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

копія/ Справа № 2221/746/12

1/2221/90/12

ВИРОК

Іменем України

27 вересня 2012 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -

головуючий-суддя Баськов М.М.

за участю:

секретарів Цмикайло Т.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2

прокурорів Луценка О.П., Яковенка О.В.

потерпілих ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, працюючої лікарем-психіатром 3 - го відділення Хмельницької обласної психіатричної лікарні №1, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 3 ст. 368 КК України, -

встановив:

ОСОБА_5, обіймаючи посаду завідуючого відділенням № 10 Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 (далі - ХОПЛ №1), що зн аходиться в с. Скаржниці Ярмолинецького району Хмельницької області, будучи службовою особою, наділеною повноваженнями приймати рішення про прийом на стаціонарне лікування та виписку осіб, отримала від ОСОБА_6 хабар за продовження перебування в умовах стаціонару ОСОБА_7, яка є матір'ю її співмешканця ОСОБА_8 за наступних обставин.

Так, 13 січня 2012 року в обідню пору ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 під час відвідування хворої матері останнього, знаходилася у відділенні № 10 ХОПЛ №1, де зустріла завідуючу цього відділення ОСОБА_5 і та повідомила їй, що ОСОБА_7 вже видужала і необхідно вирішувати питання про її виписку з лікарні.

Не бажаючи забирати ОСОБА_7 з лікарні додому та доглядати за нею, ОСОБА_6 зайшла в кабінет ОСОБА_5 та почала просити її, щоб та не виписувала ОСОБА_7, а потримала в лікарні її до літнього періоду.

Не даючи згоди на продовження перебування ОСОБА_7 в лікарні, ОСОБА_5 погодилася видати ОСОБА_6 доручення на отримання пенсії ОСОБА_7.

19 січня 2012 року близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_6 приїхала в ХОПЛ №1 і в службовому кабінеті ОСОБА_5 передала останній гроші в сумі 2800 грн. за продовження перебування ОСОБА_7 в лікарні, на що та погодилася.

Побачивши гроші, ОСОБА_5 накрила їх медичною карткою та після того, як ОСОБА_6 вийшла із кабінету, загорнула гроші в аркуш паперу і сховала в книжкову шафу.

Після того, як ОСОБА_6 вийшла із приміщення відділення, ОСОБА_5 затримали співробітники Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області з хабаром в сумі 2800 грн., які були вилучені з книжкової шафи.

2

Підсудна ОСОБА_5 по суті пред'явленого обвинувачення по факту отримання хабара винною себе визнала частково, щиро розкаялася у отриманні нею незаконної винагороди за продовження перебування ОСОБА_7 в лікарні, та показала, що в кінці листопада 2011 року в відділення №10 ХОПЛ №1 поступила на лікування ОСОБА_7, із діагнозом судинна деменція, яка була доставлена в лікарню на швидкій допомозі, і в якої вона була лікуючим лікарем. Тривалий час хвору ніхто не відвідував, лише 13.01.2012 р. в лікарню приїхала ОСОБА_6 та син хворої, щоб відвідати останню. Вона повідомила їх про те, що стан ОСОБА_7 покращився і треба вирішувати питання про її виписку з лікарні і саме тоді до неї підійшла ОСОБА_6 та почала вговорювати її, щоб ОСОБА_7 ще деякий час побула в лікарні. Самостійно, без згоди родичів, вона не могла виписати ОСОБА_7 з лікарні через її похилий вік. ОСОБА_9 вона запропонувала ОСОБА_6 знайти людину, яка буде доглядати ОСОБА_7, а також на прохання ОСОБА_6 видала їй доручення на отримання пенсії ОСОБА_7

19 січня 2012 року до неї в кабінет знову прийшла ОСОБА_6 і почала просити, щоб залишити свекруху в лікарні, на що вона погодилася, а ОСОБА_6 в свою чергу залишила їй гроші в сумі 2800 грн., які вона хотіла використати як благодійну допомогу на потреби лікарні, проте не встигла їх відповідним чином оформити, так як була затримана працівниками міліції. Гроші у ОСОБА_6 вона не вимагала, а та сама їх передала, коли була в неї в кабінеті. Дані гроші вона хотіла спрямувати на потреби відділення.

Свідок ОСОБА_6 показала, що проживає в с. Глушківці разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_8, а мати останнього - ОСОБА_7 в листопаді 2011 року забрали на лікування в ХОПЛ №1, про що їй сказала сусідка, яка також повідомила в якому саме відділенні лежить свекруха. 13.01.2012 року вона разом з чоловіком відвідувала ОСОБА_7 у відділенні №10 ХОПЛ №1 в с. Скаржинці.

Під час того, як вона разом із чоловіком та його матір'ю сиділи за столом для відвідувачів у фойє, до них підійшла ОСОБА_5, яка була лікуючим лікарем хворої, та повідомила, що стан здоров'я ОСОБА_7 покращився та потрібно вирішувати питання про її виписку з лікарні. Так як вона сама була тільки після операції і в неї не було можливості доглядати свекруху, то вона пішла в кабінет до ОСОБА_5 та почала просити її, щоб та ще потримала свекруху в лікарні до тепла. ОСОБА_5 спочатку відмовлялася, але вона почала її вмовляти, на що та сказала, що це буде трохи дорого.

ОСОБА_9 свідок показала, що вона попросила ОСОБА_5 виписати довіреність на отримання пенсії ОСОБА_7 за грудень-січень, на що ОСОБА_5 погодилася та надала вказівку комусь з підлеглих працівників підготувати довіреність, при цьому ОСОБА_5 поцікавилася, яка пенсія у свекрухи і коли вона її має отримати. Суму, яку необхідно було дати за перебування свекрухи в лікарні не обговорювали, мова йшла ніби-то про дві пенсії.

Приїхавши додому вона зателефонувала своїй знайомій ОСОБА_10, у якої колись у лікарні лікувався підопічний, щоб взнати скільки та платила за його перебування в лікарні, а також розповіла, що їй сказали привезти дві пенсії за перебування свекрухи в лікарні до тепла. Наступного дня ОСОБА_10 зателефонувала їй та попросила прийти до неї додому, а коли вона прийшла туди, то там вже був, як вона зрозуміла, працівник міліції, який розповів їй, що лікування повинно проводитися безкоштовно і що вона може звернутися з відповідною заявою в міліцію.

19.01.2012 року вона взяла 2800 грн. та поїхала разом із ОСОБА_8 в ХОПЛ №1, але по дорозі заїхала в райвідділ міліції, де написала заяву про злочин та віддала вказані грошові кошти працівникам міліції, які в присутності двох понятих помітили їх спеціальною речовиною та написали на них хабар, після чого вони поїхали в ХОПЛ №1. Біля воріт лікарні працівники міліції дали їй сумку та сказали, щоб вона постійно тримала сумку пряжками до ОСОБА_5, а блискавкою до себе. ОСОБА_9, працівники міліції сказали

3

їй, що коли вона буде виходити із відділення, то їй слід кивнути головою, що буде означати, що вона передала гроші.

В кабінеті у ОСОБА_5 вона їй сказала, що прийшла з приводу продовження перебування в лікарні ОСОБА_7, на що та відповіла, що матір вже лікується більше 1,5 місяця та вона не знає чи зможе залишити її в лікарні. Після цього ОСОБА_5 вийшла із кабінету, щоб взяти медичну картку свекрухи. Повернувшись до кабінету ОСОБА_5 запитала у неї чи отримала вона пенсію, після чого вона дістала гроші із сумочки та поклала їх на край столу. ОСОБА_5, побачивши це, накрила гроші історією хвороби та сказала, що ОСОБА_6 потрібно принести ще одну пенсію і тоді вона зможе залишити ОСОБА_7 в лікарні до тепла. Потім вона вийшла з кабінету і вони разом з ОСОБА_8 вийшли з відділення.

ОСОБА_9 свідок пояснила, що залишити свекруху в лікарні було її бажанням, так як вона не мала змоги її доглядати. Вона перша розпочала розмову з цього приводу з ОСОБА_5, яка на неодноразові її прохання погодилася на цю пропозицію. Грошові кошти вона передавала на лікарню за те, щоб мама залишилася в лікарні на певний час. ОСОБА_9 свідок повідомила, що зрозуміла, що це хабар, коли звернулася із заявою до міліції.

Крім показань ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винність підсудної в отриманні хабара також підтверджується зібраними у справі та дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Свідок ОСОБА_10 показала, що на початку січня 2012 року до неї зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що свекруху забрали в ХОПЛ №1, а також розповіла, що вона їздила в лікарню і хотіла, щоб свекруху там потримали до тепла, так як вона не має змоги її доглядати, на що їй сказали, що це буде дорого. ОСОБА_9 свідок пояснила, що ОСОБА_6 не називала конкретну грошову суму, а сказала, що треба дві пенсії, при цьому ОСОБА_6 не казала, що в неї вимагають гроші. ОСОБА_10 зазначила, що вона для вирішення вказаного питання порадила ОСОБА_6 звернутися в міліцію.

Свідок ОСОБА_8 показав, що його мати хворіє на психічне захворювання зимою 2011 року лікувалася в ХОПЛ №1. Він проживає тривалий час із своєю співмешканкою ОСОБА_6. Про те, що мати знаходиться в лікарні він не знав, а коли взнав, то не відвідував матір, так як дружина теж попала в лікарню і їй зробили операцію.

Взимку 2012 року він та дружина зібралися їхати до матері в лікарню, але по дорозі вийшли в смт. Ярмолинці і пішли в райвідділ міліції, після чого на машині разом з працівниками міліції поїхали в лікарню.

У відділення №10 вони зайшли разом, після чого ОСОБА_6 сама зайшла безпосередньо в відділення, а він залишився чекати її у фойє. Приблизно через 10 хв. ОСОБА_6 вийшла і вони пішли з відділення, так і не зустрівшись з матір'ю.

Про те, що в них вимагають гроші за перебування матері в лікарні він не знав, хоча сума 2800 грн. є для нього значною, і якби в дружини вимагали ці гроші він би знав про це. Через деякий час він дізнався від дружини, що вона передала ОСОБА_5 хабар у сумі 2800 грн. за те, щоб мати знаходилася в лікарні. ОСОБА_9 свідок пояснив, що вони не знали який в матері діагноз, а та не виявляла бажання їхати додому.

Свідок ОСОБА_11, який працює оперуповноваженим карного розшуку Ярмолинецького райвідділу міліції показав, що в середині січня 2012 року до нього зателефонувала жителька с. Глушківці ОСОБА_10 та повідомила, що в її знайомої мати знаходиться на лікуванні, і що тій сказали заплатити гроші за лікування матері.

Наступного дня він зустрівся з ОСОБА_6 і та йому розповіла, що їй сказали за лікування свекрухи заплатити дві пенсії, а також сказала, що завідуюча відділенням

4

виписала їй доручення на отримання пенсії. ОСОБА_9 він пояснив ОСОБА_6, що лікування є безкоштовним і порадив звернутися з заявою в міліцію.

В подальшому, 19 січня 2012 року близько 12 години він разом із ОСОБА_6 та працівником міліції ОСОБА_12 на службовому автомобілі поїхали в ХОПЛ №1, а крім них в лікарню поїхали інші працівники міліції.

Біля лікарні в його автомобілі працівник УМВС України в Хмельницькій області, який відповідальний за використання оперативно-технічних засобів, передав ОСОБА_6 жіночу сумку чорного кольору та пояснив як її слід тримати, щоб зафіксувати отримання хабара. Через деякий час він забрав від центральних воріт ОСОБА_6 та її співмешканця і відвіз їх до райвідділу міліції.

Свідок ОСОБА_13 показала, що взимку 2012 року близько 12 години в магазині до неї підійшов працівник міліції та запропонував взяти участь у проведені слідчих дій в якості понятої, на що вона погодилася. В райвідділі міліції вона та ще одна понята - ОСОБА_14 були присутні при помічені грошових коштів, які у подальшому повинні були передані в якості хабара. Потім всі поїхали в ХОПЛ №1 та деякий час чекали біля прохідної, після чого вона та ОСОБА_14 пішли за працівниками міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до відділення №10. В саме відділення вони не змогли зайти, так як двері зачинилися, і туди зайшли тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Коли вже вони зайшли в відділення і забігли в кабінет завідуючої, то вона побачила, як ОСОБА_12 одягає наручники на ОСОБА_5, яка лежала на підлозі обличчям вниз. Під час самого затримання ні вона, ні ОСОБА_14 присутніми не були. ОСОБА_5 запропонували добровільно видати отримані як хабар грошові кошти, на що вона відповіла, що ніяких хабарів вона не брала. Після цього під час обшуку в книжковій шафі були виявлені гроші в сумі 2500 грн. і ще 300 грн. лежало окремо. Дані грошові кошти були оглянуті та описані і поміщені в поліетиленові пакети. Вона не бачила, щоб працівники міліції показували службові посвідчення. ОСОБА_5 була у поганому стані, їй приносили ліки, вона скаржилася на болі в ногах. ОСОБА_9 свідок пояснила, що ОСОБА_5 казала, що працівники міліції не представлялися, а одразу почали виражатися нецензурними словами.

Свідок ОСОБА_14 показала, що 19 січня 2012 року близько 11 години вона була запрошена до райвідділу міліції як понята під час помітки грошових коштів. Потім вона та інша понята ОСОБА_13, а також працівники міліції приїхали в ХОПЛ №1. Там вони повинні були зайти в відділення №10 разом із працівниками міліції, проте спочатку потрапили в відділення тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а вона і ОСОБА_13 та інші працівники міліції залишилися біля входу. Вона чула шум в відділенні, а коли зайшли туди, і підійшли до кабінету ОСОБА_5, то вона побачила, як працівник міліції одягав наручники на ОСОБА_5, яка лежала на підлозі. Під час самого затримання ні вона, ні ОСОБА_13 присутніми не були. ОСОБА_5 казала, що ніякого хабара вона не брала. Після цього під час обшуку в книжковій шафі були виявлені гроші в сумі 2800 грн.

Свідок ОСОБА_15, яка працює заступником головного лікаря ХОПЛ № 1, показала, що ОСОБА_7 знаходилася на лікуванні в ХОПЛ №1 за власною згодою з листопада 2011 р. Коли стан хворої покращився повідомили її сина про це, а також його повідомили, що треба виписувати ОСОБА_7 з лікарні. Завідуючий відділенням не має права отримувати гроші як благодійну допомогу, їх треба обліковувати через касу. ОСОБА_9 повідомила, що в даному випадку, без згоди рідних, через похилий вік хворої, ОСОБА_5 не могла самостійно виписати ОСОБА_7 з лікарні.

Вина підсудної в отриманні хабара підтверджується також:

5

-даними протоколу огляду грошових коштів від 19.01.2012 р. про те, що в присутності понятих були оглянуті, перераховані та помічені грошові кошти в сумі 2800 грн., які були передані ОСОБА_6 (том 1, а.с. 13-24);

-даними протоколу огляду місця події від 19.01.2012 р. про те, що в книжковій шафі в кабінеті ОСОБА_5 був виявлений паперовий згорток з купюрами номіналом 100 грн. на загальну суму 2800 грн., з написом хабар (том № 1 а.с.25-27);

-даними протоколу огляду вилучених з кабінету ОСОБА_5 грошових купюр, медичної карти стаціонарного хворого №7309, аркуша паперу формату А-4 сірого кольору (т.1 а.с. 135);

-даними протоколу огляду та прослуховування відеозапису від 27.02.2012 р. (т. 2 а.с. 167);

-витягом з наказу №61 від 20.08.1984 р. про переведення ОСОБА_5 на роботу в ХОПЛ №1 (том. 1, а.с. 37);

-посадовою інструкцією завідувача 10 відділенням Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 ОСОБА_5 (том № 1 а.с. 40);

-речовими доказами по справі: грошовими коштами в сумі 2800 грн.

Висновком експерта №125 від 30.01.2012 р. за результатами судової експертизи спеціальних хімічних речовин стверджується, що невидимі при денному (природному) освітленні нашарування спеціальної хімічної речовини, що має люмінесценцію помаранчевого кольору в УФ-освітленні, які виявлені на тампонах марлі, якими робили змиви з рук ОСОБА_5 (об. №1,2); на поверхні медичної карти №7309 стаціонарного хворого (об. №3); на грошових коштах номіналом по 100 (сто) гривень з серійними номерами: ВЩ 1906424, ЕЕ 1260832, ГИ 5533847, ВЗ 5843659, ВХ 0815163, ВЖ 7433386, ГЦ 5022762, ГА 3371343, ВЩ 5928645, АИ 0167447, ЗФ 9302518, ВД 9504681, ЕЩ 3803182, ГИ 3954431, ГХ 0143022, ВВ 8893805, АБ 2622984, АЖ 2328486, ВМ 2925310, ВГ 7419270, ВЗ 8437800, ВЕ 1547737, ГД 4117718, ВЙ 4609562, БЙ 3874733, ГХ 4214758, АД 2160071, АД 3153330 (об. №4-31); на поверхні аркуша паперу сірого кольору (об. №32); на медичних рукавичках (об. 33-34) мають між собою та зі зразком, невидимої при денному освітленні, спеціальної хімічної речовини, що має люмінесценцію помаранчевого кольору в УФ-освітленні на аркуші паперу спільну родову належність (по кольору люмінесценції і якісному складу компонентів).

Майже невидимий надпис на папері (об. №37) при денному освітленні та видимий при УФ-освітленні (хабар) речовини, яка має люмінесценцію жовтого кольору, та надпис хабар на грошових коштах номіналом по 100 (сто) гривень з серійними номерами: ВЩ 1906424, ЕЕ 1260832, ГИ 5533847, ВЗ 5843659, ВХ 0815163, ВЖ 7433386, ГЦ 5022762, ГА 3371343, ВЩ 5928645, АИ 0167447, ЗФ 9302518, ВД 9504681, ЕЩ 3803182, ГИ 3954431, ГХ 0143022, ВВ 8893805, АБ 2622984, АЖ 2328486, ВМ 2925310, ВГ 7419270, ВЗ 8437800, ВЕ 1547737, ГД 4117718, ВЙ 4609562, БЙ 3874733, ГХ 4214758, АД 2160071, АД 3153330 (об. №4-31) невидимі при денному (природному) та видимі при УФ-освітленні мають між собою та між зразком, наданої в якості зразка спеціального люмінесцентного олівця (об. №36), що має люмінесценцію жовтого кольору в УФ-освітленні спільну родову належність (по кольору люмінесценції і якісному складу компонентів) (т. 1 а.с. 130).

Доводи підсудної ОСОБА_5 про те, що вона грошові кошти отримувала не для себе особисто, а для потреб відділення № 10 спростовуються показаннями свідків головного бухгалтера ХОПЛ № 1 ОСОБА_16 та головного лікаря ХОПЛ № 1 ОСОБА_17, про те, що кошти за платні послуги та благодійні внески мають оприбутковуватись тільки через касу лікарні або безпосередньо на її розрахунковий рахунок; відсутністю

6

заяви ОСОБА_6 про надання благодійної допомоги лікарні; витягом з Наказу № 82-В по ХОПЛ № 1 від 02.02.2011р. (т. 2 а.с.117).

В той же час, свідок ОСОБА_17, який працює на посаді головного лікаря ХОПЛ №1 показав, що останні роки матеріально-технічне забезпечення відділення №10, проведення ремонтів, здійснюється в основному за кошти, які отримані як благодійна допомога. Крім того, свідок зазначив, що хворий виписується з лікарні лікуючим лікарем з врахуванням його стану. ОСОБА_5 була наділена правом виписки хворих з відділення, однак, якщо хворий за віком чи за станом здоров"я самостійно не може покинути лікарню і відсутня згода його рідних на виписку, то фактично лікар позбавлений можливості виписати хворого з лікарні.

Свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_18 також підтвердили, що всі ремонтні роботи в відділенні виконувалися за благодійні внески, а в кінці року оформлялися відповідними актами виконаних робіт.

Разом з тим, під час судового слідства не знайшла свого підтвердження наявність в діях ОСОБА_5 такої кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 368 КК України як вимагання хабара. Відповідно до примітки 4 до ст. 368 КК України вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав чи законних інтересів. Зокрема, в обвинувальних документах органи досудового слідства не зазначили, в чому ж конкретно виразилася така погроза вчинення або не вчинення дій або створення умов з боку ОСОБА_5, спрямованих на заподіяння шкоди саме правам та законним інтересам ОСОБА_6, та на які саме права та законні інтереси ОСОБА_6 посягла підсудна, вимагаючи хабар.

Так, в заяві ОСОБА_6 про вчинення злочину (т. №1 а.с. 12) відсутні відомості про погрози з боку ОСОБА_5 в разі непередачі їй коштів, чи створення нею таких умов, направлених на заподіяння шкоди правам чи законним інтересам заявниці. Про відсутність такої кваліфікуючої ознаки як вимагання хабара, свідчить також та обставина, що в ході розслідування кримінальної справи органом досудового слідства, з чим погодився і прокурор, ОСОБА_6 не була визнана потерпілою, у зв'язку з чим твердження органу досудового слідства, що ОСОБА_6 були створені умови, за яких вона змушена була дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів, не відповідають фактичним обставинам справи.

До того ж, обвинувачуючи підсудну в тому, що остання з 13 січня по 19 січня 2012 року вимагала хабар у ОСОБА_6 в сумі 2800 грн., орган досудового слідства не навів жодного доказу, який би підтверджував цю обставину. Натомість, як пояснила свідок ОСОБА_6, вона з лікарем конкретної суми не оговорювала, що також підтверджується в написаній нею заяві про злочин, де вона вказала суму, яку ніби-то вимагає в неї ОСОБА_5 2500 грн. В той же час в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснювала, що мова йшла про дві пенсії, що також підтвердила свідок ОСОБА_10, яка показала, що під час розмови з ОСОБА_6 та говорила, що за лікування треба віддати дві пенсії.

Крім цього, про відсутність вимагання хабара з боку підсудної свідчать також послідовні показання ОСОБА_6 в судовому засіданні, яка неодноразово зазначала, що залишити свекруху в лікарні була саме її ініціатива. Вона перша розпочала розмову з цього приводу з лікарем та просила її залишити свекруху до тепла, і та погодилася на її пропозицію. Про будь-які погрози з боку ОСОБА_5 про вчинення або не вчинення дій, спрямованих на заподіяння шкоди її правам та законним інтересам свідок ОСОБА_6 під час судового слідства не повідомила. Не здобуті такі докази і судом.

7

Таким чином, в судовому засіданні не здобуто будь-яких належних і допустимих доказів того, що підсудна вимагала хабар за продовження перебування ОСОБА_7 в ХОПЛ №1.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин дії ОСОБА_5 необхідно перекваліфікувати з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням службового становища.

Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 19 січня 2012 року близько 13 год. 40 хв. одразу після отримання від ОСОБА_6 хабара працівники правоохоронного органу, а саме: начальник СКР Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_3 та старший оперуповноважений ГКМСД Ярмолинецького РВ УМВС Украйни в Хмельницькій області ОСОБА_4, з метою фіксації злочинної діяльності підсудної та затримання її, направились до службового кабінету ОСОБА_5. Однак ОСОБА_5, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за одержання та вимагання хабара почала чинити опір працівникам міліції при затриманні, намагалася вибігти із кабінету, відштовхувала ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не давала їм захопити свої руки та одягти на них наручники та висловлювалася нецензурними словами, а також умисно завдала їм легкі тілесні ушкодження.

В ході судового розгляду ОСОБА_5 не визнала себе винною у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та показала, що 19.01.2012 р., коли ОСОБА_6 вийшла з кабінету, через декілька хвилин до кабінету підійшли дві незнайомі жінки, які одразу почали її хватати за руки та запитувати про гроші. Вони не показували будь-яких документів про те, що вони є працівниками міліції, а вона вважаючи, що це можуть бути хворі або їх родичі намагалася вирватися від них та просила про допомогу. Якби їй було достовірно відомо, що це були працівники міліції, то будь-яких дій вона б не чинила. ОСОБА_9 вона умисно тілесних ушкоджень працівникам міліції не наносила, а сама отримала тілесні ушкодження.

Потерпіла ОСОБА_3 показала, що вона працює на посаді начальника карного розшуку Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області і 19.01.2012 р. ранком від начальника райвідділу міліції вона та ОСОБА_4 отримали завдання провести затримання завідуючої відділенням №10 ХОПЛ №1 ОСОБА_5 під час отримання нею хабара. Після того, як були помічені грошові купюри та виконані всі необхідні для цього процесуальні дії, вона, ОСОБА_4, ОСОБА_6, її співмешканець та інші працівники міліції приїхали до ХОПЛ №1. ОСОБА_19 разом із ОСОБА_7 зайшли в відділення №10 лікарні і через 20 хвилин вони вийшли звідти, при цьому ОСОБА_19 кивком голови дала зрозуміти, що вона передала гроші ОСОБА_5.

Одразу після цього вона та ОСОБА_4 зайшли в приміщення, але в саме відділення вони не змогли потрапити, оскільки двері були зачинені. На їх виклик вийшла санітарка, яка і відкрила двері, при цьому вони не казали, що є працівниками міліції, а сказали, що їм треба до ОСОБА_5. Пройшовши до кабінету ОСОБА_5 вони зустріли її на виході з кабінету, вона показала посвідчення працівника міліції, яке було в неї в дублянці і представилися начальником карного розшуку Ярмолинецького райвідділу міліції. ОСОБА_4 теж представилися працівником міліції. В цей час ОСОБА_5 була в коридорі на відстані близько 1 м від дверей в її кабінет, а вона та ОСОБА_4 почали підходити ближче до ОСОБА_5, яка відступила в кабінет і почала швидко відходити спиною вглиб кабінету. При цьому, ОСОБА_5 почала з невідомих причин розмахувати руками і кричати про допомогу. Почалася боротьба, яка тривала декілька хвилин, при цьому ОСОБА_5 відштовхувала її та ОСОБА_4. Вона намагалася тримати Каачинську за одну руку, а

8

ОСОБА_4 за іншу. Коли ОСОБА_5 вирвалася від неї і почала йти до шафи, то між нею та підсудною почалася боротьба, вона кинула ОСОБА_5 на підлогу, а ОСОБА_4 почала телефонувати ОСОБА_12 Після цього вона схопила правою рукою ОСОБА_5 ззаду за тулуб, а лівою рукою вона утримувала руку ОСОБА_5 і в цей час в кабінет підбіг ОСОБА_12 і допоміг їм затримати підсудну.

Потерпіла ОСОБА_4, яка працює старшим оперуповноваженим в Ярмолинецькому РВ УМВС України в Хмельницькій області показала, що 19.01.2012 року під час затримання ОСОБА_5 у приміщенні її службового кабінету, остання чинила опір внаслідок чого вона та ОСОБА_3 отримали легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_9 пояснила, що коли вони підійшли до кабінету ОСОБА_5, то ОСОБА_3 пред'явила службове посвідчення, а вона не показувала його. Вона схопила ОСОБА_5 за праву руку, але та почала розмахувати нею і кричати про допомогу. На крик ОСОБА_5 прибігли працівники відділення і намагалися допомогти їй, але втрутився ОСОБА_12, якому вона телефонувала, коли ОСОБА_5 почала розмахувати руками. ОСОБА_9 свідок пояснила, що під час затримання ОСОБА_5 понятих не було, так як вони не встигли зайти в відділення.

Згідно показань на досудовому слідстві дільничного інспектора міліції Ярмолинецького РВ ОСОБА_12, 19.01.2012 р. близько 13 год. 30 хв. знаходячись на площадці біля відділення №10 він почув, як на допомогу кликала ОСОБА_3, оскільки з її слів ОСОБА_5 здійснює опір при затриманні. Почувши це він одразу попрямував у приміщення відділення №10, куди він потрапив вільно, так як коли він підійшов до вхідних дверей з них виходила медсестра.

Опинившись у відділенні він побачив, що біля службового кабінету ОСОБА_5 стояли три медсестри, чоловік у медичному одязі та один чоловік у цивільному одязі. Підійшовши до них ближче він дістав із сумки своє службове посвідчення та представився працівником міліції. Почувши це, вказані особи відійшли від дверей. Через напіввідчинені двері він побачив, що ОСОБА_5 лежала зверху на ОСОБА_3 та чинила їй фізичний опір. В цей момент ОСОБА_4 лежала на підлозі біля книжкової шафи. Знаходячись на порозі він представився працівником міліції та повідомив ОСОБА_5, щоб вона перестала чинити опір, на що та не відреагувала та продовжувала здійснювати опір.

ОСОБА_3 сказала йому, щоб він допоміг їй у затримані, призупинив опір ОСОБА_5 та взяв наручники у ОСОБА_4. Після цього, він відтягнув ОСОБА_5 від ОСОБА_3, завів її праву руку за спину, надів на праву руку наручник та повідомив ОСОБА_5, що якщо вона буде надалі пручатися, то він одягне їй другий наручник.

Свідок ОСОБА_20, яка працює медсестрою у відділенні №10 ХОПЛ №1 показала, що 19.01.2012 р. вона заступила на чергування і коли вони разом з ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в побутовій кімнаті пили чай, то вона почула стук в двері. Відкривши двері вона побачила двох жінок, які сказали, що їм треба до ОСОБА_5. Вона пропустила їх в відділення і вони пішли до ОСОБА_5 в кабінет, а вона повернулася в побутову кімнату. Через декілька хвилин вона почула крик, який доносився з кабінету ОСОБА_5. Коли вона, ОСОБА_22 та ОСОБА_21 вибігли на коридор, то почули, як ОСОБА_5 кричала про допомогу і подумали, що хворі напали на ОСОБА_5. Коли ОСОБА_22 відкрив двері в кабінет, то ОСОБА_5 лежала на підлозі, а одна з жінок тримала її за шию рукою. ОСОБА_23 намагався допомогти ОСОБА_5 та забрати з її шиї руку цієї жінки але в цей час прийшов працівник міліції і сказав, що відбувається затримання ОСОБА_5. ОСОБА_9 свідок показала, що вона не бачила службових посвідчень працівників міліції в цих жінок, вони

9

не представлялися, що є працівниками міліції. Коли одна з цих жінок вийшла на коридор, то тільки тоді вона сказала, щоб зайшли поняті, а до цього понятих не було. ОСОБА_5 будь-яких активних дій не робила, опір не чинила.

Свідок ОСОБА_21, яка працює медсестрою в відділені №10 показала, що 19.01.2012 р. вона перебувала на чергуванні і близько 13 години, в двері відділення почали сильно стукати. ОСОБА_20 пішла до дверей, щоб відкрити їх, а коли повернулася, то розповіла, що це відвідувачі до ОСОБА_5. Через деякий час вони почули шум і вибігли на коридор та прибігли у кабінет ОСОБА_5. Там вона побачила, як одна із жінок душить ОСОБА_5 за шию, а друга жінка намагалася схопити ОСОБА_5 за руку. В неї склалося враження, що це хворі, а тому вона намагалася відтягнути руку цієї жінки від шиї ОСОБА_5. Те ж саме намагався зробити і ОСОБА_22, який прибіг разом з ними. Але раптом з'явився невідомий чоловік і сказав їм вийти з кабінету та представився працівником міліції. Будь-якого опору ОСОБА_5 не чинила та не наносила тілесних ушкоджень цим жінкам. Вже пізніше до кабінету ОСОБА_5 прийшли інші працівники міліції та поняті.

Свідок ОСОБА_22, який працює черговим фельдшером в відділенні №10 ХОПЛ №1 показав, що 19.01.2012 року близько 13 години він був у господарській кімнаті разом з ОСОБА_20 та ОСОБА_21, де вони пили чай. Вони почули шум з коридору і крики про допомогу та вибігли з коридору і побігли в сторону кабінету ОСОБА_5, двері якого були зачинені. Зрозумівши, що крики виходять з кабінету завідуючої відділення, він відкрив двері та побачив, що ОСОБА_5 лежить на спині і кричить про допомогу, а її тримала за шию інша жінка, яка також лежала на спині. Він намагався допомогти ОСОБА_5 та хотів відтягнути руку жінки з шиї ОСОБА_5, але його зупинив працівник міліції, який з"явився позаду нього і показав службове посвідчення. Будь-яких посвідчень працівників міліції у жінок, які затримували ОСОБА_5, він не бачив, а в нього склалося враження, що це був замах на життя ОСОБА_5. Понятих він там теж не бачив.

Згідно висновку експерта №40 від 20.01.2012 р. за результатами судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на лівій передньо-боковій поверхні шиї в середній третині, крововиливу на долонній поверхні правого передпліччя в середній третині, крововиливу на тильній поверхні правої кістки в ділянці 4 та 5 пясних кісток, садна на тильній поверхні проксимальної фаланги 1 пальця правої кістки, садна на тильній поверхні 1 міжфалангового суглобу 4 пальця правої кисті, крововиливу на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині, двох крововиливів на передній поверхні лівого колінного суглобу, які могли утворитися 19.01.2012 року, і які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 143).

Згідно висновку експерта №39 від 20.01.2012 р. за результатами судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на задній поверхні грудної клітини в правій міжлопаточній ділянці, крововиливу на задній поверхні грудної клітини справа в нижній третині по правій середньо-лопаточній лінії, крововиливу на лівій передньо-боковій поверхні шиї в середній третині, крововиливу в лівій надключичній ділянці із поширенням на ліву ключичну ділянку, садна на тильній поверхні правої кістки в ділянці проксимальної фаланги 2 пальця, садна на тильній поверхні проксимальної фаланги 1 пальця правої кисті, садна на тильній поверхні проксимальної фаланги 1 пальця лівої кисті, крововиливу в правій підколінній ділянці із поширенням на задню поверхню правої гомілки у верхній третині, крововиливу на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, крововиливу на передній поверхні правої гомілки в середній третині, крововиливу у верхній третині правої гомілки по передньо-зовнішній поверхні, крововиливу на передній поверхні лівої гомілки в середній третині, крововиливу на задньо-внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині, крововиливу на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна у середній третині, які могли утворитися 19.01.2012 року, і які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 148)

10

Згідно висновку експерта №41 від 20.01.2012 р. за результатами судово-медичної експертизи у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу, крововиливу на зовнішній поверхні правого колінного суглобу, подряпини в правій виличній ділянці, двох подряпин на тильній поверхні правої кисті в ділянці 1 пястної кістки, подряпини на тильній поверхні правої кисті в ділянці 2 пястно-фалангового суглобу, подряпини на тильній поверхні проксимальної фаланги 2 пальця правої кисті, подряпини на тильній поверхні проксимальної фаланги 5 пальця правої кисті, крововиливу на тильній поверхні проксимальної фаланги 1 пальця правої кисті та на рівні 1 пястної кістки, садна в правій поперековій ділянці, які могли утворитися 19.01.2012 року, і які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 154)

Суд критично ставиться до показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_12, як до таких, що є суперечливими, непослідовними та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами по справі.

Так, свідок ОСОБА_12 вказує, що він почув як ОСОБА_3 кликала його на допомогу, в той же час ОСОБА_3 пояснила, що вона просила, щоб ОСОБА_4 зателефонувала до ОСОБА_4, а ОСОБА_4 в свою чергу підтвердила, що вона телефонувала ОСОБА_4.

Крім того, свідок ОСОБА_12 вказує, що він потрапив у відділення через вхідні двері, так як коли він підійшов до вхідних дверей, то з них виходила медсестра. В той же час свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були понятими по справі, показали, що вони йшли позаду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і коли ті зайшли в відділення, то двері зачинилися, а вони залишилися чекати біля дверей, коли їх відкриють, а коли вони підійшли до кабінету ОСОБА_5, то ОСОБА_4 вже був там та вдягав на руку ОСОБА_5 наручники.

ОСОБА_9 вказує, що біля службового кабінету ОСОБА_5 стояли три медсестри, чоловік у медичному одязі та один чоловік у цивільному одязі, ОСОБА_5 лежала зверху на ОСОБА_3 та чинила їй фізичний опір, а ОСОБА_4 лежала на підлозі біля книжкової шафи.

Однак свідки ОСОБА_20, ОСОБА_22 та ОСОБА_21 показали, що крім них, коли вони прибігли до кабінету ОСОБА_5 на крик по допомогу нікого не було, ОСОБА_5 лежала на підлозі і не чинила будь-якого опору. ОСОБА_3 тримала її рукою за шию, а ОСОБА_4 намагалася надіти наручники.

Також суд враховує обставини, за яких проходило затримання ОСОБА_5, зокрема, відсутність понятих, хоча працівники міліції мали можливість забезпечити їх присутність під час затримання, а також місце затримання закрите відділення психіатричної лікарні.

Таким чином, в ході судового розгляду не здобуто належних та об'єктивних доказів того, що ОСОБА_5 умисно чинила опір працівникам міліції та нанесла їм тілесні ушкодження, а тому її необхідно виправдати у вчиненні злочинів за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 через недоведеність участі ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Суд призначає покарання підсудному відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.

Злочин, вчинений підсудною, є злочином невеликої тяжкості (ч. 3 ст. 12 КК України). ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, по місцю роботи та проживання характеризується з позитивної сторони, хворіє на гіпертонічну хворобу 2 ступеня з частими кризами, перебуває на обліку в онкодиспансері з онкологічним захворюванням.

Підсудна свою вину у вчиненому злочині визнала частково, щиро розкаялася. Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання Качинської суд вважає її щире каяття, відсутність тяжких наслідків від злочину, а також важкий стан здоров'я підсудної.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

11

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 основне покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 368 КК України.

ОСОБА_9, на підставі ч. 2 ст. 69 КК України, суд вважає можливим, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_5, а також виключно позитивну характеристику підсудної за місцем роботи і те, що вона з лютого 2012 року, згідно поданої заяви переведена на посаду лікаря - психіатра 3-го відділення ХОПЛ №1, не призначати їй додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

Враховуючи те, що санкцією ч. 1 ст. 368 КК України не передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, арешт, накладений постановою слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області від 27.01.2012 р. на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_5 підлягає скасуванню.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,

засудив:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, і призначити їй покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в сумі 11900 грн. без позбавлення права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

ОСОБА_5 визнати невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та по суду виправдати на підставі п. 2 ст. 213 КПК України в зв'язку з недоведеністю її участі у вчиненні злочинів.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 залишити без змін заставу.

Скасувати арешт, накладений постановою слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області від 27.01.2012 р. на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_5, в тому числі на грошові кошти в сумі 18560,00 грн. та 2681,00 доларів США, які знаходяться на депозиті в Прокуратурі Хмельницької області та повернути їх ОСОБА_5

Скасувати дію постанови слідчого прокуратури Ярмолинецького району Хмельницької області від 21.01.2012 р. про відсторонення ОСОБА_5 від посади завідуючої відділенням №10 Хмельницької обласної психіатричної лікарні №1.

Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати по справі за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин (одержувач платежу НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області, р/р 31258272210321, МФО 815013, банк Управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, код №25575309, призначення платежу за дослідження 8) в сумі 787,92 грн.

Речові докази по справі:

1) Компакт-диск з відеозаписом розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 19.01.2012 р., який зберігається в матеріалах кримінальної справи, - зберігати при кримінальній справі;

2) ОСОБА_21 пам'яті Kingston SD HC 4GB з записом огляду кабінету ОСОБА_5 від 19.01.2012 р., який зберігається в матеріалах кримінальної справи, - зберігати при кримінальній справі;

3) Грошові кошти в сумі 2800 грн., які передані на зберігання в бухгалтерію Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області, - повернути ОСОБА_6

12

4) Медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_7Ф №7309, яка знаходиться на зберіганні в прокуратурі Ярмолинецького району Хмельницької області повернути в ХОПЛ №1.

5) Аркуш паперу формату А-4, який знаходиться на зберіганні в прокуратурі Ярмолинецького району Хмельницької області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя М.Баськов