Ухвала суду № 2706110, 03.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“03” липня 2008р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача -1: Сліденко А.В., Горошко Т.М.

відповідача -2:не явка

від Генеральної прокуратури України:Кудінов Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2004 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року

у справі № А-04/368-05 (А-42/372-04)

за позовом Приватного підприємства «Барс»

до 1.Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

2.Відділу державного казначейства уБалаклійському районі Харківської області

за участю Прокурора Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення 11102 099 грн. бюджетної заборгованості

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2004р. приватне підприємство «Барс» (далі ПП «Барс») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі ДПІ у Балаклійському районі Харківської області) № 0001192301/0 від 19.07.2004р. про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004р. в розмірі 7900 882 грн., № 0000722301/0 від 12.07.2004р. про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2004р. в розмірі 3201217 грн., а також про відшкодування з Державного бюджету суми бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі - 11102099 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що всі витрати по сплаті ПДВ за квітень, травень 2004р. були правомірно включені ним до податкового кредиту відповідних періодів, оскільки вони підтверджені податковими накладними та вантажною митною декларацією.

Відповідачі -1, 2 і прокурор проти позову заперечували, посилаючись на те, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ у ціні товару, який платником не оплачений грошовими коштами (векселі на момент перевірки оплачені не були). Крім того, надані позивачем товарні та податкові накладні не підтверджують в повній мірі фактичне існування товару (модульної лінії гальванічного покриття хромом) та реальний характер сумнівних господарських операцій між ПП «Барс» та його контрагентами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2004р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2004р., позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001192301/0 від 19.07.2004р. та № 0000722301/0 від 12.07.2004р., відшкодовано з Державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ за квітень, травень 2004 року в розмірі 11102099 грн.

Не погоджуючись з ухваленими в справі судовими рішеннями, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В ході касаційного розгляду представники відповідача -1 (скаржника) і Генеральної прокуратури України підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, та просили її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання представники позивача та відповідача-2 не зявилися в судове засідання, справу розглянуто в установленому ч.4 ст.221 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін і Генеральної прокуратури України, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Балаклійському районі Харківської області були проведені позапланові документальні перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Барс» з питання дотримання податкового законодавства за квітень та травень 2004 року.

За результатами перевірок були складені Акти від 12.07.2004р. № 170/23-104/32689431 та від 19.07.2004р. № 166/23-104/32689431.

Відповідно до Акту від 19.07.2004р. № 166/23-104/32689431 податковим органом було встановлено порушення п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого відсутня надмірна сплата ПДВ; п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму відшкодування ПДВ за квітень 2004 р. в розмірі 7900882 грн. Встановлено виникнення відємного значення з ПДВ в звязку з неправомірним, на думку податкового органу, застосуванням позивачем податку на додану вартість за нульовою ставкою в операціях з продажу модульної лінії гальванічного покриття хромом Г1116.162.00.00.00.000-02, а також у звязку з реалізацією товарів за цінами, нижчими, чим їх покупна вартість і встановлення обєкту оподаткування від ціни реалізації.

У відповідності з Актом від 12.07.2004р. № 170/23-104/32689431 контролюючим органом було встановлено порушення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого відсутня надмірна сплата ПДВ; п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму відшкодування ПДВ за травень 2004р. в розмірі 3201217 грн. Встановлено виникнення відємного значення ПДВ у звязку з реалізацією позивачем товарів за цінами нижчими, чим їх покупна вартість і встановлення обєкту оподаткування від ціни реалізації.

На підставі вказаних Актів відповідачем-1 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001192301/0 від 19.07.2004р., яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2004 року в розмірі 7900 882 грн.; та - податкове повідомлення-рішення № 0000722301/0 від 12.07.2004р., яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2004 року в розмірі 3201217 грн.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в чинній редакції на час здійснення спірних господарських операцій та проведення перевірки) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до укладеного між ПП «Барс» та ТОВ «Ексім Комерц» договору комісії № 002-К від 29.03.2004р. позивач передав ТОВ «Ексім Комерц» на комісію придбаний ним у ДП ХРБУ ВАТ «Херсонські комбайни» товар (модульна лінія гальванічного покриття хромом Г1116.162.00.00.00.000-02).

На виконання зазначеного договору комісії ТОВ «Ексім Комерц» 31.03.2004 р. було укладено договір купівлі-продажу № 65-02 з фірмою нерезидентом TORONTOPROJECTSINC.

Висновок місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності порушення позивачем п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» за даними господарськими операціями ґрунтується на тому, що здійснення експорту за межі митної території України отриманого за договором комісії № 002-К від 29.03.2004р. товару підтверджується даними ВМД №50800/4/003318 від 16.04.2004р., і валютна виручка за експортований товар перерахована на рахунки комісіонера.

Також оскаржувані судові рішення містять висновки щодо відсутності порушення платником податку вимог п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за господарськими операціями позивача з придбання товару (автомобілів) у МП «Само» та його продажу ТОВ «Бета М» з огляду на те, що підставою для відшкодування ПДВ є тільки податкові декларації за звітний період, реалізація товарів продавцем за цінами, нижчими від ціни собівартості чи придбання не є (не знаходиться під) законодавчою забороною. Вся продукція позивачем була використана в подальшій власній господарській діяльності.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, які зроблені з порушеннями норм матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та пятій ст.11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Вимога щодо всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності як підстави для оцінки судом доказів встановлена і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого здійснювався розгляд даної справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Всупереч вищенаведеним вимогам закону під час розгляду справи господарськими судами не було надано належної правової оцінки доводам і запереченням сторін у справі, в тому числі й правомірності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами, хоча відповідач -1 і прокурор, який вступив у справу з метою захисту інтересів держави, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилалися на їх протиправність.

Відповідно до абзацу дванадцятого п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Ця вимога Закону стосується не лише відповідності вантажної митної декларації, за якою здійснюється експорт товару, встановленій формі, але й відповідності зазначених в ній даних дійсним обставинам.

Відхиляючи доводи податкового органу щодо неправомірності обчислення позивачем податку на додану вартість за нульовою ставкою за операціями з продажу модульної лінії гальванічного покриття хромом Г1116.162.00.00.00.000-02, оскільки товар фактично не був вивезений платником податку за межі території України, суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях послалися на листи ТОВ «Світова лінія» від 13.08.2004р. № 439, Брокерсько-юридичного агентства «Іва» від 17.08.2004р. №40 та копію довідки Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу «Термінал» ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» від 17.08.2004р. № 446-194 про завантаження 12.04.2004р. контейнерів з багатофункціональним гальванічним комплексом на визначений ВМД від 16.04.2004р. транспортний засіб відправлення - теплохід «ALKOR».

Між тим, в матеріалах справи також містяться копії листів ДП «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії та Херсонського морського торгівельного порту, в яких зазначено, що у період з 10.04.2004р. по 16.04.2004р. теплохід «ALKOR» не знаходився у цих портах під вантажними операціями.

Судам слід було перевірити зазначену інформацію, витребувавши відповідні докази щодо підтвердження фактичного вивезення експортованого позивачем товару за межі митної території України та дати отриманим доказам належну правову оцінку.

За відсутності належної перевірки в судовому процесі вказаної суперечливої інформації обставини справи щодо експортування позивачем товару (модульної лінії гальванічного покриття хромом Г1116.162.00.00.00.000-02) у квітні 2004 р. не можуть вважатися встановленими повно та обєктивно.

Також судами не було досліджено в установленому законодавством порядку доводи контролюючого органу та прокурора про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами та інші доводи в обґрунтування заперечень проти позову.

Судами попередніх інстанцій не було зясовано, чи сплачувались у даному випадку податки продавцями товару та чи мали операції з придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок), можливість здійснення господарських операцій з урахуванням віддаленості контрагентів один від одного.

Суди не встановили та не обґрунтували наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного протягом двох місяців продажу товару (автомобілів) за ціною, значно нижчою від ціни придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ, проводячи розрахунки за придбаний товар векселями, які не були оплачені на момент перевірки. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Крім того, судам слід було б взяти до уваги, що за змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як встановлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Суд касаційної інстанції вважає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997р. № 168/97-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку не здійснення самих операцій.

Також суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, оскільки з ним Закон повязує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, поза увагою судів першої та другої інстанцій залишились обставини, на які посилався відповідач -1та прокурор в обґрунтування своїх заперечень щодо задоволення позову, і зясування яких має значення для правильного вирішення спору, а саме:

- у ПП «Барс» відсутні власні або орендовані торгівельні, складські або виробничі приміщення;

- відсутній вантажний транспорт, а також не укладалися договори на надання послуг з перевезення вантажів;

- у штаті відсутні будь-які працівники, крім директора;

- проведені господарські операції були безтоварними;

- реалізація легкових автомобілів була проведена за ціною нижче від ціни їх придбання, і позивач не мав наміру використовувати їх у власній господарській діяльності;

- розрахунки по вказаних господарських операціях були проведені векселями, які не були оплачені на момент перевірки;

- за офіційними відомостями модульної лінії гальванічного покриття хромом Г1116.162.00.00.00.000-02 не існувало на час її продажу, а в період з 10.04.2004р. по 16.04.2004р. теплохід «ALKOR» не знаходився у відповідних портах під вантажними операціями, і тому ним не могла бути вивезена вказана модульна лінія за межі митної території України.

Відповідно до розяснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення» (зі змінами та доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районіХарківської областізадовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2004р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2004р.у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.Судді(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

(підпис)

Нечитайло О.М.

Пилипчук Н.Г.

(підпис)Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Ф.А. Каліушко