Ухвала суду № 27056356, 02.02.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-3643/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е.С.

суддів: Сторчака В.Ю., Кожухар М.С.

при секретарі: Подолян Н.В.

за участю представників сторін:

представник позивача (Апелянт) - Кучерява І.П.

представник відповідача - Тихонюк С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ржевуського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Вінницяхлібопродукт" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі за адміністративним позовом Ржевуського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Вінницяхлібопродукт" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкових вимог, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2010 року Ржевуське дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства "Вінницяхлібопродукт" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької міжрайонної Державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та податкових вимог.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року в задоволені вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апелянтом подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема судом невірно трактовано положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які регулюють відображення в податковому обліку поворотної фінансової допомоги наданої платником податку у звітному періоді та не повернутої на кінець такого звітного періоду. Зокрема, позивач зазначає, що фінансова допомога в розмірі 400000 грн. отримана від ВАТ "Бершадський комбінат хлібопродуктів" за вимогами п. 4.1.6. Закону не повинна включатись до складу валового доходу підприємства на кінець звітного періоду в якому була отримана.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції неправильно застосовано абз.3 п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ототожнивши закінчення строку позовної давності із закінченням строку звернення кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Крім того, апелянт у апеляційній скарзі наголошує на тому, що Вінницьким окружним адміністративним судом при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосовано п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважаючи видачу векселів операцією з борговими зобов'язаннями та вимогами.

В судовому засіданні представники апелянта доводи викладені в апеляційній скарзі підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, окремо зазначивши що дії податкового органу при проведенні перевірки та при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, що також враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, а відтак доводи викладені в апеляційній скарзі задоволенню не підлягають.

Заслухавши суддю-доповідача та думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року - без змін з наступних підстав.

Так, як встановлено під час судового розгляду, Ржевуське дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Вінницяхлібопродукт" є юридичною особою, про що в матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №491248.

В травні 2010 року дане підприємство було перевірене Липовецькою МДПІ Вінницької області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 18.05.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки податковою інспекцією складено Акті від 04.06.2010 року №8/23-00953272, який, в свою чергу, слугував підставою для винесення відносно апелянта податкового повідомлення-рішення від 10.06.2010 за №0000232301/0 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 1602748 грн. 50 коп., з якого за основним платежем -1068499 грн., за штрафними санкціями - 534 249 грн. 50 коп.

Так, на податкове зобов'язання з податку на прибуток вплинуло порушення підприємством, на думку податкового органу, низки положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме п.п. 4.1.2, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 в результаті чого податок в першому кварталі 2009 року занижено на суму 184700 грн., а в першому кварталі 2010 року на суму 883799 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлено заниження дохідної частини підприємства на суму 3452236,53 (584800 грн. -1-й квартал 2009 р.; 2867437 -1-й квартал 2010 року).

Наведені суми включають в себе, зокрема, суми в розмірі 184799 грн. 97 коп. та 801311 грн. 56 коп. списаної кредиторської заборгованості по підприємствах, як безповоротну фінансову допомогу отриману від вартості безоплатно наданих товарів.

Такі випадки мають наслідки в податковому обліку підприємства та регулюються абз.3 п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою, яка відображається в складі валових доходів з урахуванням ПДВ в силу п.п.4.1.6 п.4.1. ст. 4 цього ж Закону.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство перебуває в процесі ліквідації, в зв'язку з чим, на виконання вимог частин 2, 3 ст. 60 Господарського кодексу України, 23.02.2010 року в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації"№144 (4) розміщено відповідне оголошення та зазначено двохмісячний строк заяви кредиторами претензій.

Як вбачається з доводів апелянта, у встановлений строк, кредитори не звертались до підприємства з претензіями про стягнення заборгованостей, а тому останнє не вважає їх погашеними, відповідно не віднесло такі суми до валових доходів, як безповоротну фінансову допомогу.

За приписами статті 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Як передбачає частина п'ята статті 111 цього кодексу юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, що погашеними вважаються лише претензії кредиторів визначені ч. 3 ст. 61 ГКУ, оскільки незалежно від тієї обставини, перебуває підприємство в процесі банкрутства або ліквідується з ініціативи власника, кредиторам надається строк для пред'явлення претензій. Закінчення такого строку, в будь-якому випадку остаточно виключає для кредиторів можливість стягнення заборгованості.

Відтак, закінчення такого строку надає кредиторській заборгованості статусу "безповоротної фінансової допомоги", відображення якої в податковому обліку є однаковим для всіх платників податку на прибуток, включаючи і тих, в кого безповоротна фінансова допомога утворилась внаслідок ліквідаційної процедури.

Колегія суддів не погоджується також з доводами апелянта стосовно невірного трактування судом першої інстанції положень п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вказана норма закону передбачає включення до дохідної частини підприємства лише доходу від торгівлі цінними паперами, якої підприємство не здійснювало, а проводило у такий спосіб розрахунки із контрагентами.

Вказані твердження апелянта є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на формування валового доходу Ржевуського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Вінницяхлібопродукт" мало вплив також невключення до їх складу 2066125 грн. по векселях оформлених підприємством на кредиторську заборгованість.

Згідно з п.п. 4.1.2. п.4.1. ст..4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, включаються до складу валового доходу.

Враховуючи прийняття рішення про припинення юридичної особи, апелянт повинен був включити до валових доходів від здійснення операцій з борговими зобов'язаннями непогашену заборгованість по векселях.

Одночасно колегія суддів не бере до уваги посилання представників Ржевуського ДП ВАТ "Вінницяхлібопродукт" на ту обставину, що наведена вище норма закону передбачає включення до дохідної частини підприємства лише доходу від торгівлі цінними паперами, якої підприємство не здійснювало, а проводило у такий спосіб розрахунки із контрагентами, оскільки вищенаведена норма закону серед іншого містить вимогу включати до складу валового доходу, дохід від здійснення, зокрема, операцій з борговими зобов'язаннями та вимогами.

Колегія суддів також критично ставиться до доводів апелянта, щодо порушення судом першої інстанції вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", виходячи з наступного.

Так, апелянт стверджує, що фінансова допомога в розмірі 400000 грн. отримана від ВАТ "Бершадський комбінат хлібопродуктів" за вимогами п. 4.1.6. Закону не повинна включатись до складу валового доходу підприємства на кінець звітного періоду в якому була отримана.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 1.22.2. п. 1.22. ст. 1 вказаного Закону, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Зі змісту положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" випливає, що поворотна фінансова допомога має наступні додаткові ознаки: вона надається платнику податків на підставі договору, який передбачає передання платнику податку коштів у користування; не передбачається нарахування відсотків або інших видів компенсації як плати за користування такими коштами; кошти передаються на визначений договором строк.

Така позиція викладена у податковому роз'ясненні Державної податкової адміністрації України щодо застосування підпункту 4.1.6. пункту 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики), затвердженому наказом ДПА України № 26 від 24.01.2003.

В свою чергу, врегулювання такої допомоги у податковому обліку одержувача має свої особливості, що врегульовано п.п. 4.1.6. п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в силу якого, до валового доходу включаються суми доходів з інших джерел, у тому числі, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Як вбачається з матеріалів справи кошти позивачем були отримані від ВАТ "Бершадський комбінат хлібопродуктів" за договором №ФД-11/02/09 та банківської виписки №93 від 19.02.2009 р. на суму 300000 (без ПДВ), від 25.02.2009 р. на 100000 грн.

По закінченні відповідного звітного періоду отримані кошти ВАТ "Бершадський комбінат хлібопродуктів" не повернуто, разом з тим, в порушення вищевказаної норми Закону їх не включено до складу валових доходів.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо збільшення підприємством валових витрат на суму 821759 грн., в т.ч. в січні 2009 року на суму 54000 грн., в першому кварталі 2010 року на суму 667759 грн., виходячи з наступного.

Так, формування валових витрат підприємством здійснюється за вимогами передбаченими ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У наведеній статті також розкрито поняття валових витрат виробництва та обігу, якими є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вказаною нормою Закону також чітко визначено, які суми включаються до складу валових витрат, а також перелік витрат, які до складу валових не включаються.

Так, відповідно до п. 5.3.3 до складу валових витрат не включаються витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання..

Наведені вище суми, зокрема є сумами кредиторської заборгованості, що за наслідком закінчення строку для її стягнення вважаються безповоротною фінансовою допомогою без врахування ПДВ.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті включаються до валових витрат (п. п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Кредиторська заборгованість, яка становить всю суму завищення валових витрат, залишається не стягнутою за наслідками закінчення строку для пред'явлення кредиторами претензій в рамках ліквідаційної процедури, внаслідок чого відображається в податковому обліку як безповоротна фінансова допомога. Відтак наявні підстави для виключення відповідних сум зі складу валових витрат, як витрат, що фактично не понесені.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включається до складу його валових доходів.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ржевуського дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Вінницяхлібопродукт", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 лютого 2011 року .

Головуючий Е.С. Смілянець

Судді В.Ю. Сторчак

М.С. Кожухар