Ухвала суду № 270556, 03.11.2006, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-193 9 2006 р. Головуючий по 1 інстанції

Категорія про поновлення на - Красюк Г.П.

роботі

Доповідач в апеляційній Інстанції - Захарова А.Ф.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2006 р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Кісіля М.О.

суддів Захарової А.Ф., Адаменко Л.В.

при секретарі Бурдукової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ВАТ «Укртелеком» , ОСОБА_1 на рішення Шполянського райсуду Черкаської області від 30 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до цеху електрозв'язку № 9 центру електрозв'язку Черкаської філії ВАТ «Укртелеком» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та заперечувала на апеляційну скаргу відповідача, судова палата,

встановила:

В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Цеха електрозв'язку № 9 м. Шпола Черкаської області Черкаської філії ВАТ «Укртелеком», Центру електрозв'язку № 5 м. Сміла Черкаської філії ВАТ «Укртелеком» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Вказувала, що 8 червня 1999 року між нею та Центром електрозв'язку № 9 м. Шполи був укладений договір, відповідно до якого вона зобов'язувалася виконувати роботу по чергуванню на території ЦЕЗ № 9 і районного вузла зв'язку, які знаходяться в одному приміщенні, а ЦЕЗ № 9 зобов'язувався виплачувати їй за вказану роботу встановлену договором плату.

Строк дії договору починався з 01.06.1999 року, а строк закінчення договору не вказувався, тобто він був укладений на невизначений строк.

З 01.06.1999 року, - дня, з якого почав діяти договір, і по 01 січня 2006 року вона відповідно до вказаного договору виконувала покладені на неї трудові обов'язки, а ЦЕЗ № 9 м. Шпола виплачував їй заробітну плату.

2 січня 2006 року адміністрація ЦЕЗ № 9 м. Шпола повідомила їй, що договір з нею

в односторонньому па вони припиняють оплату по договору. На її прохання пояснити

причини розірвання договору, а також оформити юридично розірвання з нею трудових

відносин адміністрація ЦЕЗ № 9 м. Шпола відповіла відмовою і пояснити причини

розірвання договору не змогла, однак її поставили до відома, що з нею укладалась

цивільно-правова угода, розірвати яку адміністрація могла будь-якої миті, без

попередження, і на будь-якій підставі, так як дана можливість передбачена в п. 5.1

вказаного договору.

Вона вважає, що працювала з 01.06.1999 року по 01.01.2006 року в ЦЕЗ № 9 м. Шпола на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 не на підставі цивільно-правової угоди, як стверджує відповідач, а на підставі трудового договору, який був укладений на невизначений строк, а тому її звільнення повинно було відбуватися з дотриманням вимог трудового законодавства України.

Той факт, що договір від 08.06.1999 року був не цивільно-правовою угодою, а трудовим договором, випливає з суті цього договору, що відповідає ст. 21 КЗпП України, з запису НОМЕР_1 в її трудовій книжці від 08.06.1999 р. про те, що її було прийнято на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 для виконання трудової діяльності, так як відповідно до ст. 48 КЗпП України до трудової книжки заносяться відомості про трудову діяльність, а про виконання робіт згідно цивільно-правової угоди дані до трудової книжки не заносяться. Крім того, вона отримувала за роботу саме зарплату, передбачену трудовим законодавством, що підтверджується банківськими документами про проведення платежу по рахунку саме заробітної плати по трудовому договору.

3 урахуванням викладеного одностороннє розірвання з нею договору з 01.01.2006

року без дотримання порядку та підстав звільнення, передбачених законодавством

України з боку відповідача є незаконним і тому вважає, що її повинні поновити на роботі,

виплатити зарплату за час вимушеного прогулу з розрахунку мінімальної зарплати,

встановленої законом на час звернення до суду.

Крім того, діями відповідача їй спричинена моральна шкода. Незаконним розірванням з нею трудового договору відповідач залишив її без засобів існування, змушена була жити фактично за межею бідності, не маючи коштів і змоги придбати навіть необхідний мінімум продуктів та засобів особистої гігієни, викликало моральні та душевні страждання, пов'язані навіть деколи з фізичними стражданнями, викликаними почуттям голоду та холоду в житловому приміщенні, так як змушена була економити на опаленні квартири. Даними діями відповідача був порушений її звичний ритм життя, нормальні життєві зв'язки, що також викликало моральні страждання, тому моральну шкоду вона оцінює у 500 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. З, 79, 84, 88 ЦПК України, ст.ст. З, 21, 40, 233-235, 237, 237-1 КЗпП України просила суд визнати , що виконання нею обов'язків до договору від 08.06.1999 року, укладеному між нею та відповідачем - Центром електрозв'язку № 9 м. Шпола Черкаської філії ВАТ «Укртелеком» в період з 01 червня 1999 року по 01 січня 2006 року було виконанням трудових обов'язків на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до трудового договору, який укладався на невизначений строк. Визнати розірвання з нею трудового договору, який укладався на невизначений строк, - з 01 січня 2006 року на ініціативою відповідача незаконним. Поновити її на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Центру електрозв'язку № 9 м. Шпола Черкаської філії ВАТ «Укртелеком». Стягнути з відповідачів на її користь середню зарплату за час вимушеного прогулу і завдану моральну шкоду в сумі 500 грн., допустивши рішення до негайного виконання.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Рішенням Шполянського райсуду від ЗО серпня 2006 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1. строк на звернення до суду Визнано договір від 08.06.1999 року , укладений на невизначений строк між центром електрозв'язку № 9 м. Шпола та ОСОБА_1 про виконання нею обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 підприємства з 08.06.1999 року, - трудовим договором. Вирішено вважати підставою припинення даного трудового договору угоду сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України. Зобов'язано відповідача внести запис в трудову книжку ОСОБА_1. про припинення трудового договору на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України з 01.01.2006 року.

Стягнуто з ВАТ «Укртелеком» код ЕДРПОУ 21560766 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1050 грн.

В апеляційній скарзі на це рішення ВАТ «Укртелеком» просило його скасувати як не відповідаюче обставинам справи і вимогам закону.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі теж просила скасувати рішення суду як незаконне, вважаючи, що суд вийшов за межі своєї компетенції, звільнивши її з роботи за іншими обставинами. Просила справу направити на новий розгляд.

Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Укртелеком» не підлягає до задоволення , а апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає до часткового задоволення, виходячи із слідуючих підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 8 червня 1999 року між Центром електрозв'язку № 9 (м. Шпола) Черкаської дирекції УДПЕЗ «Укртелеком» в особі заступника начальника з технічної експлуатації, заступника начальника ВЗ, що надалі іменується «Адміністрація», - з однієї сторони, і ОСОБА_1, - з другої, був укладений договір, за яким на позивачку були покладені обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 -зберігати матеріальні цінності, що знаходяться на території та у приміщенні підприємства, з чергуванням щоденно з 18 до 6 ранку, а також неділю, святкові (неробочі) дні -цілодобово. ЦЕЗ № 9 зобов'язувався своєчасно проводити оплату праці - ПО гривнів на місяць. Строк дії договору, як зазначено в останньому, починався з 01.06.1999 року, але період, на який він укладений, визначено не було, тобто договір укладений безстроково (ар спр. 5 - 6).

Встановлено, що цей договір реально виконувався з обох сторін до 01.01.2006 року. Позивачка ОСОБА_1. виконувала обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1 підприємства, а останнє проводило їй оплату за виконання трудових функцій, тобто виплачувало заробітну плату. На підтвердження цього в матеріалах справи є ряд банківських документів, наданих позивачкою, з яких видно, що на її рахунок надходили платежі від відповідача у вигляді заробітної плати (ар. спр. 7 - 10); відповідно до положень ст. 110 КЗпП України відповідач при кожній виплаті зарплати повідомляв працівника ОСОБА_1. про загальну суму зарплати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, суму зарплати, що належить до виплати, видаючи позивачці розрахунковий листок. З ряду таких листків , наданих позивачкою суду за 2003-2005 роки (ар. спр. 56-58) видно , що працювала вона по трудовому договору, як зазначено і з її зарплати проводились необхідні відрахування до пенсійного фонду, прибутковий податок. Крім того, в трудовій книжці ОСОБА_1. з початком праці був зроблений запис, що за договором від 08.06.1999 року вона прийнята сторожем підприємства.

За таких обставин, оцінюючи дані правовідносини між сторонами, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами був укладений безстроковий трудовий договір, який реально виконувався до 01 січня 2006 року, будучи укладений на невизначений строк.

Доводи апеляційної скарги ВАТ «Укртелеком» про те, що між сторонами укладались цивільно-правові угоди не спілкуються з матеріалами справи, за якими позивачка рахувалась на підприємстві як працююча по трудовому договору, отримувала за це щомісячно заробітну плату, а відповідач забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін.

На обгрунтованість цього висновку не впливає той факт, що позивачка виконувала певну роботу в районному вузлі зв'язку, адже праця за сумісництвом допускається діючим законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. була звільнена з роботи з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.01.2006 року без посилання на підстави звільнення, встановлені чинним законодавством, а тому суд обгрунтовано визнав таке звільнення неправомірним.

Оскільки позивачка неодноразово зверталася до адміністрації з питанням з'ясування причини звільнення, підстав звільнення, визначених законом, їздила для цього і в Центр № 5 м. Сміла Черкаської філії ВАТ «Укртелеком», але їй належну відповідь не надавали, що як наслідок, спровокувало звернення її до суду за захистом своїх прав лише на початку квітня 2006 року, суд правильно визнав, що строк звернення до суду позивачки з вимогами про поновлення на роботі пропущений по поважній причині і поновив такий.

Проте суд неправомірно, вийшовши за межі позовних вимог, постановив вважати підставою припинення даного трудового договору між сторонами угоду сторін - п. 1 ст. 36 КЗпП України, що не відповідає реальним обставинам і проти чого заперечують і ОСОБА_1., яка просила поновити її на роботі як безпідставно звільнену, так і ВАТ «Укртелеком», який просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Тому рішення суду в цій частині і також в частині зобов'язання відповідача внести запис в трудову книжку ОСОБА_1. про припинення трудового договору на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України з 01.01.2006 року, - підлягає до скасування.

При цьому ОСОБА_1. як незаконно звільнену слід поновити на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 підприємства (ЦЕЗ № 9 м. Шпола) з 01.01.2006 року з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Середньомісячний заробіток, враховуючи вимоги позивачки, слід взяти мінімальний за вказаний період. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції від 23.02.2006 року з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено 350 грн. в місяць, азі липня 2006 року - 375 грн. Тому на користь позивачки з відповідача слід стягнути в якості заробітної плати за час вимушеного прогулу на час постановления даного рішення : 350 грн. х 6 міс. + 375 грн. х 4 міс = 3600 грн., одночасно стягнувши з відповідача на користь держави держмито в сумі 51 грн.

Обговорюючи вимоги позивачки щодо відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, судова палата вважає, що суд правильно визначився з тим, що незаконним звільненням з роботи позивачці спричинена суттєва моральна шкода, оскільки тривалий час вона не могла з вини відповідача влаштуватися на роботу і залишалася без засобів до існування. Визначений судом розмір моральної шкоди в обсязі 1050 грн. - трьох мінімальних заробітних плат відповідає, на думку судової палати, за обставинами негативного впливу винної поведінки відповідача можливості компенсування останнього.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 314, 315 ЦПК України, судова палата, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ВАТ «Укртелеком» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Шполянського райсуду Черкаської області від 30 серпня 2006 року скасувати в частині визнання підставою припинення трудового договору між ВАТ «Укртелеком» (ЦЕЗ № 9 м. Шпола) і ОСОБА_1 угоду сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України і в частині зобов'язання ВАТ «Укртелеком» внести запис в трудову книжку ОСОБА_1. про припинення трудового договору на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України з 01.01.2006 року.

Задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Центру електрозв'язку № 9 м. Шпола Черкаської філії ВАТ «Укртелеком» з 01 січня 2006 року.

Стягнути з ВАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3600 грн., та на користь держави держмито в сумі 51 грн.

Дане рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 і стягнення на її користь з ВАТ «Укртелеком» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць підлягає до негайного виконання.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в касаційному поряду до Верховного Суду України на протязі двохмісячного строку.