Рішення № 27053811, 25.10.2012, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/8462/12

Провадження №2/2033/2573/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2012 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Трофімова В.С.

секретаря судових засідань -Рало Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 79099 гривень, а також три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 7118 грн. 91 коп., а також судові витрати..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 10.09.2007 року відповідач ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 10000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 79099 гривень, що підтверджується відповідною розпискою, відповідно якої, відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 11 жовтня 2007 року. Після спливу вказаного строку, відповідач не повернув кошти і відмовляється повертати на цей час, порушивши свої зобов'язання, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, а також 3% від простроченої суми боргу.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, пояснили суду про обставини викладені вище, зазначили, що відповідач позивачу кошти за договором позики не повернув, відповідач повідомляв, що має намір придбати комп'ютер, принтер та іншу техніку.

Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, пояснили суду, що відповідач дійсно позичив у позивача 10000 гривень, про що була складена відповідна розписка, на придбання комп'ютера, принтера та іншої техніки, передав ці кошти в компанію, в рахунок сплати цього обладнання, у зв'язку з чим кошти були повернуті позивачу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 10 вересня 2007року позичив у ОСОБА_2 10000 доларів США, про що була укладена відповідна розписка.

У ході судового розгляду, відповідач після надання йому оригіналу розписки для огляду, неодноразово зазначав суду, що оскаржувана розписка написана їм власноручно.

Зазначену вище суму позичальник зобов'язувався повернути в строк до 11.10.2007 року. До теперішнього часу відповідач не повернув позивачу зазначену суму, не надав суду належних та допустимих доказів про виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам договору, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 1047 ЦК, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором, тобто відповідач мав повернути суму позики до 11.10.2007 року, як було обумовлено у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього кодексу.

Так, відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів того, що він повернув грошові кошти позивачу.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки 3% річних за користування позикою, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості за правилом ст. 1046 ЦК України.

Відповідно до ч.2 п.2 ст. 1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Грошовою одиницею України згідно до ст. 32 Закону України „Про національний банку України" є гривня. Обіг на території України та платіжним засобом інших грошових одиниць законом забороняється. За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_3 при отриманні 10000 доларів США за договором позики були отримані речі, які визначені родовими ознаками та відсотки, що передбачені ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не можуть бути нараховані та стягнуті судом, оскільки у відповідача відсутні за нормами законодавства України про банки, банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу грошові зобов'язання, враховуючи, що євро на території України не є платіжним засобом.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_3, 10000 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку на час звернення позивача до суду з позовом складає 79099 гривень за договором позики, оскільки на вимогу позивача повернути кошти, відповідачка ухиляється від виконання зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки -трьох відсотків річних за користування позикою у розмірі 7118 гривень 91 копійки є безпідставними.

Відповідно до ст.79 ЦПК України до судових витрат належать судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу.

Понесені позивачем судові витрати документально підтверджені.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України та стягує з відповідача пропорційно від задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 16, 526, 625, 1048-1050 ЦК України, ст..ст. 11, 79, 84, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики у розмірі 79099 гривен (сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто дев'ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 судові витрати: витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень (дві тисячі гривень), витрати пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 790 гривень 99 копійок (сімсот дев'яносто гривень дев'яносто дев'ять копійок); витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляди справи у розмірі 120 гривень (сто двадцять гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

СУДДЯ: