Рішення № 27052514, 26.10.2012, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/0512/2069/2012

Справа № 0512/7209/2012

Головуючий у справі: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2012 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

при секретарі - Бондарчук Т.І.,

з участю

представника позивачів - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до державного підприємства «Дзержинськвугілля»про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року позивачі звернулися до суду з позовом до державного підприємства «Дзержинськвугілля»про стягнення на їх користь по 200 000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок загибелі їх сина ОСОБА_6 від нещасного випадку на виробництві, що стався з ним 08 червня 2012 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що їх син ОСОБА_6 знаходився у трудових відносинах з державним підприємством «Держинськвугілля», зокрема із ВП «шахтою «Південна», де працював гірником очисного забою підземним 5 розряду.

08 червня 2012 року їх син, працюючи в другу зміну та виконуючи отриманий від начальника дільниці наряд, трагічно загинув внаслідок обвалу породи. Причиною смерті потерпілого стала механічна асфіксія від удавлення грудної клітки та животу шахтною породою. Спеціальною комісією по розслідуванню даного нещасного випадку винною особою в настанні нещасного випадку на виробництві, що стався 08.06.2012 року з ОСОБА_6, як власника джерела підвищеної небезпеки, визнано ВП «Шахту «Південна»ДП «Дзержинськвугілля».

Вони вважають, що внаслідок загибелі на виробництві їх сина їм завдана моральна шкоди, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях в звязку з втратою ними близької людини, єдиного сина. Дізнавшись про смерть свого сина, вони зазнали емоційне та психологічне потрясіння, яке відчувають до теперішнього часу і не можуть відновити свою душевну рівновагу. Загиблий ОСОБА_6 був їх єдиним сином, єдиною надією та опорою, з яким вони все його життя підтримували дуже близькі відносини і отримували від нього допомогу, так як самі вже досягли дуже похилого віку. Розмір завданої їм загибеллю сина моральної шкоди кожний з них оцінює в 200 000 грн.

Позивачі в судове засідання не зявилися, їх інтереси за довіреністю представляв ОСОБА_2, який в судовому засіданні заявлені вимоги повністю підтримав. Просив суд повністю задовольнити позовні вимоги позивачів, оскільки після загибелі сина нормальні життєві та сімейні звязки позивачів були знищені, вони постійно відчувають почуття туги та самітності і до теперішнього часу в рівній мірі не в змозі оговтатись від осягнутого їх лиха та втрати найближчої їм людини.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, просила суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що відповідно до чинного законодавства право на отримання моральної шкоди внаслідок загибелі фізичної особи, мають її чоловік або дружина, батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), а також особи, які проживали з цією особою однією сімєю. При спеціальному розслідуванні нещасного випадку, який стався з ОСОБА_6 на виробництві 08.06.2012 року встановлено, що загиблий останні два роки проживав з ОСОБА_7 однією сімєю без реєстрації шлюбу за адресою м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 6, при фактичній реєстрації за адресою м. Дзержинськ, вул. Челюскіна, 7. При цьому, факту спільного проживання загиблого зі своїми батьками, тобто позивачами по справі, не встановлено.

Також суду зазначила, що доводи позивачів про недостатність коштів до їх існування є необґрунтованими, оскільки комісією із спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався 08.06.2012 року о 18-45 годині постановлено у відповідності до колективного договору, укладеного між шахтою та профкомом, сплатити батькам погиблого, тобто позивачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одноразову допомогу, яка складається із трьох середньомісячних заробітних плат загиблого в сумі 10 548 тис. грн. 84 коп., кожному з них.

Разом з цим, фондом соціального страхування від нещасних випадків у відповідності з законодавством батькам загиблого ОСОБА_6 були призначені кожному з них, як таким, що не знаходились на його утриманні, але мали на це право, щомісячні страхові виплати в розмірі 565,73 гр.

З цих підстав вважає, що позивачі не мають ніяких підстав на відшкодування моральної шкоди, внаслідок загибелі їх сина ОСОБА_6

Таким чином, незаконні дії або бездіяльність з боку відповідача, що спричинили моральні страждання позивачам відсутні, тому відповідач звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи та неоспорюється сторонами, позивачі є батьками ОСОБА_6 (а.с. 6). Син позивачів знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством «Дзержинськвугілля», зокрема із «Шахтою «Південна»(а.с. 7-9).

08.06.2012 року з сином позивачів стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він помер, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 10). Даний факт, крім пояснення сторін, підтверджено актом спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 08.06.2012 року о 18-45 годині по формі Н-5, а також актом № 9 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 18.07.2012 року по формі Н-1 (а.с. 11-15; 16-18).

У відповідності до цих актів винною особою в настанні нещасного випадку на виробництві, що стався 08.06.2012 року, як власника джерела підвищеної небезпеки визнано ВП «Шахту «Південна»ДП «Дзержинськвугілля». Причиною смерті потерпілого стала механічна асфіксія від удавлення грудної клітки та животу шахтною породою (а.с. 17-18).

Згідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України підприємство мало створити потерпілому як і іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання пошкодження здоровя та смерті були неможливими.

Однак, суд вважає, що саме через шкідливі та небезпечні умови праці з сином позивачів стався нещасний випадок, внаслідок якого настала смерть.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, повязані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоровя, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що смерть сина позивачів настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якої є саме відповідач, тому повинен відповідати за завдану шкоду.

У відповідності до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Представником відповідача для доведення факту, що нещасний випадок, повязаний з виробництвом стався внаслідок непереборної сили або з умислу чи грубої необережності потерпілого ОСОБА_6 не надано ніяких документів чи інших доказів.

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачам спричиненні моральні страждання, повязані зі смертю сина, яка є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві, власником якого є відповідач.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Частиною другою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, або смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

У відповідності до вимог ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Тобто, даною нормою передбачено право батька і матері загиблого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, юридичною особою, яка її завдала. В даному випадку відповідачем по справі.

Суд вважає, що смерть сина внаслідок нещасного випадку, повязаного з виробництвом спричинило позивачам моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях.

Суд приймає до уваги те, що діями відповідача, спрямованими на не забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, спричинило позивачам моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок загибелі на виробництві їх сина вони зазнали глибоких моральних та душевних страждань, втратили близьку людину, єдиного сина. Дізнавшись про смерть свого сина позивачі по справі зазнали емоційне та психологічне потрясіння, яке відчувають до теперішнього часу і не можуть відновити свою душевну рівновагу. Моральні страждання також повязані з тим, що загиблий був їх єдиним сином, єдиною надією та опорою, з яким батьки все його життя підтримували дуже близькі відносини і отримували від нього допомогу, так як самі вже досягли дуже похилого віку. Після загибелі сина нормальні життєві та сімейні звязки позивачів були знищені, вони постійно відчувають почуття туги та самітності і до теперішнього часу в рівній мірі не в змозі оговтатись від осягнутого їх лиха та втрати найближчої їм людини, у них взагалі втратився сенс життя, який раніше повсякденно був пов'язаний з сином. В своєму похилому віці вони мають чимало проблем із здоровям і при цьому позбавлені підтримки і допомоги у тих ситуаціях, де на допомогу завжди приходив їх син.

Суд знаходить, що доводи позивачів про заподіяння їй моральної шкоди заслуговують на увагу. Суд враховує погіршення стану здоровя позивачів внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався з їх сином, їх похилий вік, втрату близької людини, відчуття постійного дискомфорту, порушення нормальних життєвих звязків позивачів. З втратою сина позивачі по справі позбавилися належного піклування, на яке розраховували у старості, що спонукає позивачів постійно вирішувати матеріальні та побутові проблеми, тобто докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати позивачів, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача проте, що позивачі не мають права на отримання компенсації у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку, який стався з їх сином на виробництві 08.06.2012 року, оскільки загиблий ОСОБА_6 на момент своєї смерті не проживав разом зі своїми батьками однією сімєю, тому що ці доводи не мають ніякого правового значення для вирішення цієї справи.

Більш того, судом встановлено та підтверджено відповідними актами вуличного комітету від 20.08.2012 року та дільничного комітету від 21.08.2012 року, що загиблий ОСОБА_6 по день своєї смерті, яка настала 08.06.2012 року внаслідок нещасного випадку на виробництві, проживав разом зі своїми батьками, тобто позивачами по справі, за адресою м. Дзержинськ, вул. Куйбишева, 6/35, які здійснювали захоронення свого сина, несли всі витрати на його поховання. Після смерті ОСОБА_6 всі особисті його речі залишилися в квартирі у його батьків, позивачів по справі (а.с. 34,35).

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку, повязаного з виробництвом, в результаті якого настала смерть сина позивачів, суд враховує порушення нормальних життєвих звязків позивачів, неможливість ведення попереднього способу життя, неможливість відновлення стану здоровя. Разом з тим, сума визначена позивачами на відшкодування моральної шкоди є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивачів.

Тому, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди, з огляду на ступень та глибину моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті їх сина, конкретних обставин справи, порушення нормального укладу життя, суд знаходить можливим стягнути з відповідача на користь позивачів, кожному з них грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди в сумі 25000 грн., що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги частково доведеними, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст. 153 КЗпП, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 1 Гірничого Закону України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля»на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 25 000 (двадцять пять тисяч) гр. кожному.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля»в доход держави судовий збір у сумі 500 (пятсот) гр. (на розрахунковий рахунок 31211206700029, отримувач УДКСУ у м. Дзержинську, код 22030001, ЄДРПОУ 37522165, банк ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016).

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на його апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: