Ухвала суду № 27051849, 15.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 р.Справа № 2а-16988/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-16988/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Технологія» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - відповідач-1), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.12.20112 року № 0006082305 та № 0006092305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 06.12.2011 року за № 0006082305 та № 0006092305.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 15 березня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходився на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промбудмонтажінвест» за травень-червень 2011 року та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за травень, червень, вересень, листопад 2010 року їх реальності та повноти відображення в обліку, про що був складений акт № 5531/2305/36624184.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп3.1.1 п.3.1,п.4.1ст.4.пп7.3.1п.7.3.пп.7.2.1п.7.2,пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було завищено податковий кредит усього на суму 53 315,00 грн., в тому числі за травень, червень, вересень, листопад 2010 року;

відсутність об'єктів, які підпадають від визначення ст..ст.3,5.пп.4.1.1,п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого, було завищено валові витрати усього на суму 266575,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток усього на суму 66 644,00 грн., в тому числі 2-4 квартали 2010 року;

п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1,п.201.4 , ст.201 ПК України , в результаті чого було завищено податковий кредит усього на суму 10550,00 грн., у тому числі за травень-червень 2011року;

пп.138.1.1 п.138.1.п.138.2,пп.138.5.1. п.138.5 ст.138.п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого було завищено витрати за 3 квартал 2011 року на суму 52750,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 12 133 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011 року № 0006082305 та № 0006092305, якими було визначена суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98471,25 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 77 194,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) ",

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи непідтверджені митними деклараціями (іншими подібними документів згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.201.10ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі п.201.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов"язання звітного податкового періоду та сумою подактового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" та ТОВ "Тех-Агроремпоставка", та правильність віднесення сум податку на додану вартість від даних операцій та формування податкового кредиту, та валових витрат.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-монтажінвест", з яким був укладений договір №211 від 28.04.2011 року, та з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", з яким був укладений договір №22 від 27.04.2010 року, №11-10 від 02.04.2010 року та договір №12-10 від 02.04.2010 року.

Колегія суддів вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції про те, що надані до суду копії документів первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальний характер зазначених господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту у травні 2010 року - 23300,00 грн., у червні 2010 року - 13845,00 грн., у вересні 2010 року - 2670,00 грн., у листопаді 2010 року - 13500,00 грн., у травні-червні 2011 року суми податку на додану вартість у сумі 10550,00 грн., віднесення до валових витрат у 2,3,4 кварталах 2010 року суми у розмірі 266 575,00 грн.; у розмірі 52750 грн. за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що виходячи із висновків актів перевірки №1459/23-03-05/364577279 від 30.06.2011 року, та №12/23-02/09/36987611 від 13.09.2011 року та №70/23-02-09/36987611 від 11.10.2011 року стосовно контрагентів позивача - ТОВ "Тех-Агроремпоставка", та ТОВ"Промбуд-монтажінвест" відсутні складські приміщення та трудові та технічні ресурси для здійснення господарських операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичний рух активів позивача, виникнення у нього зобов'язань.

Невиконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань має негативні наслідки саме для нього, а не - для позивача.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу та не, що судовим рішення від 30.06.2011 року по справі№2а-9036/11/2070 позовні вимоги ТОВ "Тех-Агроремпоставка" про визнання протиправними дій податкового органу були задоволенні та визнання протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 рік, про був складений акт перевірки №1459/23-03-05/364577279 від 30.06.2011 року.

Окрім цього, колегія суддів зауважує про те, що судовим рішенням було задоволено позовні вимоги ТОВ "Промбудмонтажінвест" та визнані протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічних перевірок, які стосуються документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Техноспецмаркетинг" , за результатами яких складені акти №12/23-02/09/36987611 від 13.09.2011 року та №70/23-02-09/36987611 від 11.10.2011 року

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2012р. по справі № 2а-16988/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2012 р.