Ухвала суду № 27051744, 08.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 р.Справа № 2а-17559/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2012р. по справі № 2а-17559/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укр-ленд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Укр-ленд" (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0006322305 та № 0006312305 від 13.12.2011 року; № 0000172305 та № 0000182305 від 06.01.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 року позову було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006322305 та № 0006312305 від 13.12.2011 року; № 0000172305 та № 0000182305 від 06.01.2012 року, ухвалене відповідачем.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 14 квітня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за січень 2010 року, про що був складений акт від 26.12.2011 року №6280/2305/14331730 та з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.08.2011 року по 30.09.2011 року, про що був складений акт від 30.11.2011 року №5702/2305/14331730.

Порушення виявлені під час перевірок склали у порушенні ст.ст.3,4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валового доходу на загальну суму 390 727 грн. та валові витрати - на загальну суму 379 513,98 грн.;п.5.1, п.п.5.2.1п.5.2,п.5.9ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 363 359 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 6236 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 192 925 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 72 657 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 88 355 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 3186 грн.; ст.ст.3,4,7 Закону України "Про податок на додану вартість",а саме: відсутність об'єктів, які підпадають під визначення цього поняття, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 78 146 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 75 903,00 грн.; пп.7.4.1.п.7.4.5 п.7.4,пп.7.5.1п.7.5ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", п.198.2,п.198.3.п.198.6 ст.198.п.201.1,п.201.4. ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 266 994 грн., у тому числі за травень 2010 року у сумі 38928,00 грн., за липень 2010 року у сумі 71840,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 72500,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 10000грн., за грудень 2010 року у сумі 271 грн., за січень 2010 року у сумі 70684,00 грн., за червень 2011 року у сумі 2770 грн.

Крім цього, були виявлені порушення, які склали у порушенні п.5.1.п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , а саме: позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 88500 грн.; п.п.7.4.1,п.п.7.4.5п.7.4.п.7.5.1.п.п7.5ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". п.198,2,п.198.3,п.198.6 ст.198 ,п.201.1 п.201.4ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 70 800 грн.

За результатами перевірки, що зафіксовані актом від 26.12.2011 року були ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0000182305 від 06.01.2012 рок, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88 500,00 грн. та № 0000172305 від 06.01.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 110 625,00 грн.

Окрім цього, за результатами перевірки, що зафіксовані актом від 30.11.2011 року були ухвалені податкове повідомлення-рішення № 0006322305 від 13.12.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 350 378.80 грн., та № 0006312305 від 13.12.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 431 314,15 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи непідтверджені митними деклараціями (іншими подібними документів згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

На підставі п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 ст.200 ПК України має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території Україні - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат - платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст.5 вказаного вище Закону визначено, що до складу валових витрат включаючи, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з приданням електричної енергії (включаючи реактивну), у урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом.138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об"єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов"язковість ведення і зберігання платником податку витрат, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом П цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 згаданого вище Кодексу зазначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт. наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт. наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.; вартості придбаних послуг, прямо пов"язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат. у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Податковий орган ставить під сумнів реальний характер господарських операцій з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Тех-Агромаркетинг", ТОВ "Донтрансторг", ТОВ "Промспецконсалтинг" та правильність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат за результатами даних господарських операцій.

В ході господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Донтрансторг" були укладені договори поставки насосів, запасних частин та комплектуючих до насосів та конструкцій із ПВХ, а саме: №Т11/10 від 08.06.2010 року; №Т20/10 від 02.08.2010 року; №Т20-1/10 від 02.08.2010 року, №Т18/10 від 12.08.2010 року. Подальша реаліазація конструкцій із ПВХ відбулась ТОВ фірма "СКОРПІОН-РП" відповідно до договору №Т17/10 від 12.08.2010 року; насосів та комплектуючих матеріалів ВАТ "Харківський завод Гідропривід" за договором №Т20/10 від 02.08.2010 року; та ВАТ "Укрнафта" за договором №20/664-МТР від 11.05.2011 року.

Крім цього в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Тех-Агромаркетинг", з яким був укладений договір № Т 10/10 від 04.07.2010 року поставки вертикальних жалюзі на суму 26 214,58 грн. , та договорі №Т 06/10 від 04.05.2010 року на поставку офісної меблі на суму 29 934,00 грн., договір № Т 08/10 від 12.05.2010 року на поставку вертикальних жалюзі на суму 71 947,80 грн., договір №Т 15/10 від 20.07.2010 року на поставку запасних частин на комплектуючих до ГШН на суму 206 403,00 грн..

Окрім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", з яким був укладений договір № Т 21/10 від 20.08.2010 року на поставку насосів на суму 39 000,00 грн.; договір №Т 23/10 від 24.09.2010 року на поставку запасних частин на суму 60 000,00 грн. договір № Т 03/10 від 05.01.2010 року на виконання робіт по гідравлічним роботам ГШН на суму 424 800,00 грн.

Також, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промспецконсалтинг", з яким були укладені договори №т06/11 від 10.06.2011 року про поставку запасних частин; №Т05/11 від 11.05.2011 року про поставку запасних частин; № Т01/11 від 04.01.2011 року по дороботку пару цилиндру-плунжер до скважиних штангових насосів; №Т08/11 від 07.07.2011 року про поставку запасних запчастин до скважинних штангових насосів ; №Т07-1/11 від 04.07.2011 року по дороботки пару плунжеру-цилиндру до ск5важинних штангових насосів; № Т14-1/11 від 15.09.2011 року про поставку запасних частин; №Т21-1/10 від 01.09.2010 року про поставку запасних частин до скважинних штангових насосів; №Т24/10 від 29.09.2010 року про поставку запасних запчастин до скважинних штангових насосів; №26/10 від 16.11.2010 року про виконанню робіт по гидравличним випробуванням скважинних штангових насосів; №Т28/10 віж 01.12.2010 року про поставку запасних запчастин; №Т29/10 від 02.12.2010 року про виконанню робіт по гидравличним випробуванням скважинних штангових насосів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту, та віднесення до валових витрат результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, та відсутність за місцем реєстрації на час проведення зустрічної звірки, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, відбуття змін у нього податкових зобов'язань.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2012р. по справі № 2а-17559/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2012 р.