Рішення № 27049459, 24.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/3006/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Грибан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку, моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказував, що він працював у ВАТ «Содовий завод»в період з 25 червня 1979 року по 02 лютого 1993 року та з 06 вересня 1993 року по 04 березня 2003 року. На підставі рішення комісії по трудових спорах № 26 від 22 серпня 2000 року на користь позивача була стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 5519 грн. 44 коп. Після цього знову виникла заборгованість по заробітній платі і станом на день звільнення, а саме: - 04 березня 2003 року - заборгованість по заробітній платі становить 3874 грн.48 коп. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 3874 грн.48 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 45865 грн. 05 коп., 17114 грн.50 коп. компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку із порушенням термінів її виплати, моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, одночасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги позивача визнає тільки в частині стягнення заробітної плати згідно довідок по даним бухгалтерського обліку ВАТ «Содовий завод»та індексацію за три роки у відповідно з діючим законодавством України, інші вимоги не визнає, оскільки відносно ВАТ «Содовий завод», порушено 03.01.2001 року справу № 5/174Б про банкрутство, у 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, котра продовжена до 27 січня 2013 року. Також просить суд застосувати тримісячний строк позовної давності, який застосовується при вирішенні спорів про стягнення середнього заробітку за весь період затримки та моральної шкоди (а.с.18). Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Судом також досліджені наступні докази:

Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 21 вересня 1967 року;

Копія довідки «Содовий завод»№ 70-2424 від 23 серпня 2012 року;

Копія довідки «Содовий завод»№ 231 від 22 січня 2012 року;

Копія ухвали господарського суду Донецької області по справі № 5/174Б від 21 лютого 2012 року;

Копія посвідчення виданого на підставі рішення Комісії по трудових спорах від 21 серпня 2001 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1(а.с.8-10) та копії довідки № 231 від 22 січня 2012 року (а.с.12), він працював у ВАТ «Содовий завод»в період з 06 вересня 1993 року по 04 березня 2003 року. Звільнений з підприємства згідно наказу № 19 від 04 березня 2004 року. Згідно із посвідченням від 22 серпня 2001 року рішенням КТС від 21 серпня 2000 року на користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість по зарплаті в сумі 5519 грн.44 коп. (а.с.11). За період з грудня 2001 року по день звільнення -04 березня 2003 року -заборгованість підприємства по заробітній платі становить 3874 грн. 48 коп., що стверджується довідкою ВАТ «Содовий завод»№ 70-2424 від 23 серпня 2012 року про заборгованість по зарплаті(а.с.12).

Наведені обставини сторонами не оспорюються та ними визнаються.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогами позивача стосовно стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати, виходячи з наступних підстав:

За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці»та ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», вказані виплати нараховуються роботодавцями працюючим робітникам у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців. Згідно із ч.4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Статтею 7 вказаного закону передбачено, що відмова власника може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості, та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості по місяцях за які вона утворилась, а також відсутні дані про те, що така компенсація не була нарахована під час перебування позивача в трудових відносинах із підприємством.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 3874 грн. 48 коп.

В своїй письмовій заяві відповідач визнає тільки вимоги позивача на підставі довідок згідно даних бухгалтерського обліку ВАТ «Содовий завод»щодо несплаченої заробітної плати та індексацію за три роки у відповідності з діючим законодавством. Але, як вбачається з матеріалів справи в своїх вимогах позивач не вимагає виплатити й індексацію заробітної плати.

Тому, суд не бере до уваги визнання позову ВАТ «Содовий завод»в цій частині, оскільки вони не стосується предмету розгляду даної справи.

На підставу своїх заперечень проти позову в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, відповідач послався на копію ухвали господарського суду Донецької області, у відповідності до якої з 03 січня 2001 року по відношенню ВАТ «Содовий завод»порушена справа про банкрутство, 04 вересня 2003 року відкрита ліквідаційна процедура, як продовжена до 01 січня 2013 року (а.с.13,18).

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що внаслідок відкриття ліквідаційної процедури відносно нього припиняються всі нарахування економічних санкцій по відношенню до банкрута, оскільки частиною шостою статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка повязана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведенного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються. Наведену позицію висловив також Верховний суд України в своїй постанові № 6-121цс 12 від 17 жовтня 2012 року .

Відносно посилань відповідача на рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, суд вважає, що вони є необгрутованими. У відповідності із зазначеним рішенням Конституційного Суду України, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що відповідачем визнається. Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день її звернення до суду із позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток в сумі 45865 грн.05 коп., входячи з наступних розрахунків:

вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за два останні місяці роботи -січень-лютий 2003 року - 339 грн.03 копХ2/40 дн.=19 грн.95 коп. Середньомісячне число робочих днів становить -40/2=20 дн. 20 дн.Х12міс.Х9р +20Х7міс...=2299дн..Х19грн.95коп=45865грн.05коп.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Факт невиплати заробітної плати відповідачем позивачу в період з 2003 року по день звернення до суду відповідачем не заперечується та визнається.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні -порушенням права власності відповідно до ст.1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачем законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивач не мав можливості вести нормальний спосіб життя, змушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В зв'язку з цим, суд також стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 500 грн, оскільки зазначена ним в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких він зазнав.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 458 грн. 65 коп., та 107 грн. 30 коп в частині стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі без утримання обов'язкових платежів в сумі 3874(три тисячі вісімсот сімдесят чотири)грн.. 48 коп., середній заробіток в сумі 45865(сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн.05 коп., 500 (п'ятсот)грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн.. 90 коп. судового збору в прибуток держави.

Допустити негайне виконання рішення в сумі середньомісячної заробітної плати -399(триста дев'яносто дев'ять) грн. 03 коп.

Повний текст рішення суду виготовлений 29 жовтня 2012 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча -суддя: О.В.Ільяшевич