Рішення № 27047243, 24.10.2012, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 1021/1765/12

Провадження № 2/1021/428/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2012 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Василенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись, що вона являється власником житлового будинку, який розташований в с.Телешівка Рокитнянського району Київської області по пров. Луговому, 25. Крім неї у будинку зареєстровані та проживають: сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з сімєю, які є членами її сімї та ведуть з нею спільне господарство. На разі, на даний час у будинку без відповідних правових підстав проживає її колишній чоловік ОСОБА_3, який є для неї сторонньою особою та втратив право користування будинком після розірвання їх шлюбу. Добровільно залишити будинок відповідач не погоджується. Вважає, що така обставина обмежує її право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, призводить до втручання в її та членів сімї особисте життя, обмежує норми житлової площі на осіб, які мають право проживання у будинку на даний час, а тому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування її житловим будинком та усунути перешкоди в користуванні нею своїм будинком шляхом виселення з останнього відповідача. На разі правового обґрунтування вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком, у позові не наводить.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала за викладених в позові обставин та пояснила суду, що вона з відповідачем в період з 2005 по 2012 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу відповідач не залишає її будинку, хоча має свій будинок, що у свою чергу позбавляє її можливості користуватися будинком. Сама вона спить у коридорі, тоді, як відповідач спить у окремій кімнаті. В інших кімнатах будинку живіть її діти. Вважає, що обставина припинення їх з відповідачем сімейних відносин є підставою для його виселення і саме з цієї підстави просить визнати його таким, що втратив право користування належним їй на праві власності житловим будинком та виселити його з останнього.

На уточнюючі запитання пояснила, що дійсно вони з відповідачем проживали без реєстрації шлюбу з 1995 року по 2005 рік у вказаному будинку і спільними зусиллями та за спільні кошти облицювали будинок цеглою, здійснили до нього прибудову, збудували сарай, здійснили прибудову до сараю, виготовили нову огорожу.

Просила позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав та пояснив суду, що вони з позивачем проживали разом без реєстрації шлюбу з 1995 року по 2005 рік, а 2005 році уклали шлюб, який був розірваний у 2012 році. За час спільного проживання вони спільно облицювали будинок позивача цеглою, здійснили до нього прибудову, в якій він зараз і проживає, збудували гараж, зробили прибудову до сараю, виготовили новий паркан. Він приймає участь в оплаті комунальних послуг, даючи позивачу кожен місяць кошти. В його будинку проживає його мати. Невістка позивача з дитиною залишила її будинок та пішла проживати до своєї матері. На даний час в будинку проживає він, позивач та двоє її синів.

Вважає, що він має право на проживання в будинку, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін спору, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони спору з 1995 року по 2005 рік проживали разом у будинку позивача в с.Телешівка Рокитнянського району Київської області по пров.Луговому, 25, без реєстрації шлюбу, а з 2005 року по 2012 рік, перебуваючи у шлюбі, та провели за вказаний період часу спільними зусиллями та за спільні кошти реконструкцію вказаного будинку (облицювали будинок цеглою, здійснили прибудову до нього), збудували гараж, здійснили прибудову до сараю, виготовили новий паркан. Вказані обставини визнані у судовому засіданні сторонами спору, а тому доказуванню не підлягають і що узгоджується з положеннями ч.1 ст.61 ЦПК України.

Будинок має 4 жилі кімнати, що вбачається з пояснень позивача, і в кожній з них проживають окремо відповідач, позивач та двоє її синів.

Відповідач має у даному населеному пункті власний житловий будинок, який він отримав у спадщину і в якому проживає його мати.

Викладене підтверджується поясненнями у судовому засідання сторін спору та наявними у справі письмовими доказами, яким є:

·Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 20.11.1997 року;

·Довідки Телешівської сільської ради Рокитнянського району від 21.08.2012 року №№ 621 та 622;

·Виписка з погосподарської книги Телешівської сільської ради Рокитнянського району Київської області щодо житлового будинку № 25 по пров.Луговому;

·Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на імя відповідача;

·ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Білоцерківського МБТІ від 09.03.2003

·Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 19.07.2012 року.

Відповідно до положень ч.2 ст.405 ЦК України, член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. На разі така обставина судом не встановлена.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.156 ЖК Української РСР, який є чинним, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За викладеного та встановлених обставин справи в тім, що відповідач був членом сімї позивача до 2012 року та проживав і продовжує проживати разом з нею в ньому після розірвання шлюбу, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком позивача, що по пров.Луговому, 25, в с.Телешівка Рокитнянського району Київської області.

Хибними та такими, що не заслуговують на увагу суд вважає і доводи позивача щодо обґрунтування вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення відповідача з спірного житлового приміщення з посиланням на вимоги ст.ст. 316, 317, 391 ЦК України, оскільки відносини між позивачем, як власником спірного будинку, та відповідачем, як колишнім членом її сімї, носять речово-правовий, а не особовий характер, у звязку з чим розірвання шлюбу, на що, як на підставу такої своєї вимоги посилається позивач, не є підставою для припинення встановленого сервітутного права, визначеного ст.156 ЖК Української РСР. Не може бути порушеним таке його право і з огляду положення ст.47 Конституції України.

За викладеного підстави вважати, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися спірним будинком, відсутні. Інших доказів цієї обставини позивач суду не надала.

За викладеного, виходячи зі змісту позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останнього.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 156 ЖК Української РСР, ст.ст. 316, 317, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне обґрунтування рішення виготовлено 26.10.2012 року

Суддя О.В. Литвин