Вирок № 27046630, 08.10.2012, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 1-109/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

при секретарі Федорчук О.В.

з участю:

прокурора Горпиніча В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олевську кримінальну справу по обвинуваченню :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Олевськ Житомирської області, українця, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

10 квітня 2012 року, об 23 годині 00 хвилин ОСОБА_1, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2, де під час конфлікту, який виник між ним і ОСОБА_2, підійшовши до останнього та умисно наніс ОСОБА_2, не менше 1-2-х ударів кулаком правої руки по лівій боковій поверхні грудної клітки та численні удари кулаками по лівій і правій половині обличчя, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_2, тілесні ушкодження, у вигляді суцільного великого синця на обличчі від надбрівних дуг до підборіддя з наявністю ран в ділянці нижньої повіки лівого ока, які супроводжувалися струсом головного мозку, забоєм м'яких тканин лівої бокової поверхні грудної клітки, перелому 7-8 ребер лівої половини грудної клітки по боковій поверхні з пошкодженням пристінкової плеври, що призвело до розвитку розповсюдженої на всю ліву половину грудної клітки підшкірної емфіземи, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Внаслідок своїх умисних, злочинних дій ОСОБА_1, заподіяв потерпілому ОСОБА_2, тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта № 221 від 20.06.2012 року та висновку експерта № 303 від 01.10.2012 року додаткової судово-медичної експертизи, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою винність у вчиненому злочині визнав повністю. В ході судового слідства надав суду показання по суті вчиненого ним злочину, підтвердивши те, що він дійсно 10 квітня 2012 року, об 23 годині 00 хвилин знаходився в будинку АДРЕСА_2. В цей час він почув як хтось розбив скло віконної рами зазначеного будинку. Вийшовши на вулицю побачив особу, яка швидко рухалася з подвір'я домогосподарства і він вирішивши, що саме ця особа і розбила скло у віконній рамі та наздогнавши особу біля вхідної хвіртки домоволодіння наніс їй удар кулаком правої руки в область потилиці, від якого чоловік обперся на вхідну хвіртку, після чого він наніс ще один удар кулаком правої руки в область обличчя зазначеній особі, від чого той впав обличчям донизу на землю, вкриту бетонними плитами. Оскільки на вулиці було темно то він присвітивши ліхтариком вмонтованим у запальничку побачив, що чоловіком, якому він наносив удари є ОСОБА_2, який проживає по сусідству. Піднявши останнього він провів його додому, за місцем проживання ОСОБА_2, де запитав чи йому не потрібно викликати швидку медичну допомогу і на що отримавши відмову та отримавши від ОСОБА_2, грошове відшкодування за розбите останнім скло пішов додому. Крім двох ударів: одного в область потилиці, другого в область обличчя ОСОБА_2, більше ударів потерпілому він не наносив. У будинку ОСОБА_2, останньому ударів також не наносив. У вчиненому щиро кається. Просить суд не застосовувати до нього суворого виду покарання.

Крім повного визнання своєї провини підсудним ОСОБА_1, його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, наданими ним на досудовому слідстві і оголошеними у судовому засіданні із яких слідує, що 10.04.2012 року, об 23.00 годині він прогулюючись зайшов до подвір'я домогосподарства АДРЕСА_2, де ніхто не проживає. Підійшовши до вікна будинку і доторкнувшись до шибки у віконній рамі, розбив її та почав швидко виходити з подвір'я і дійшовши до вхідної хвіртки будинку НОМЕР_1 його наздогнав ОСОБА_1, який наніс йому удар в область потилиці від чого він обперся на вхідну хвірточку, після чого отримав ще один удар в область обличчя, від якого впав на землю біля хвіртки, яка вкрита бетонними плитками, обличчям донизу. Піднявши його із землі, ОСОБА_1, провів його додому. Відповідно до поданої до суду письмової заяви претензій до ОСОБА_1, як майнового так і морального характеру не має. Цивільний позов заявляти не буде. Просить суд винести рішення по справі відповідно до Закону./81-83/;

- показаннями свідка ОСОБА_3, наданими нею на досудовому слідстві і оголошеними у судовому засіданні, із яких слідує, що вона на протязі тривалого часу доглядає за ОСОБА_2, який є особою похилого віку, має 84 роки, проживає один по АДРЕСА_3. Так 11.04.2012 року, близько 16.00 години вона прийшла до ОСОБА_2, та побачила останнього сидячим на ліжку, а його обличчя було все вкрите саднами та синцями на обличчі і під очима. Запитавши ОСОБА_2, що з ним сталося, останній розповів, що його побив ОСОБА_1, за те, що він розбив йому скло у віконній рамі будинку АДРЕСА_2./а.с.88-89/;

- показаннями свідка ОСОБА_4, наданими нею на досудовому слідстві і оголошеними у судовому засіданні, відповідно до яких 11.04.2012 року, об 01.00 годині її чоловік ОСОБА_1, повернувся додому і розбудивши її повідомив, про те що він побив ОСОБА_2, оскільки піймав його при побитті скла у віконній рамі будинку АДРЕСА_2, який належить її покійній бабусі. При цьому ОСОБА_1, повідомив її що він наніс декілька ударів ОСОБА_2./а.с.75-76/;

- протоколом огляду місця події від 11.04.2012 року, відповідно до якого було оглянуто територію домогосподарства АДРЕСА_2./а.с.14-18/;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13.06.2012 року, з якого слідує, що підозрюваний ОСОБА_1, розповів та показав, як і при яких обставинах наносив тілесні ушкодження ОСОБА_2, 10.04.2012 року, об 23.00 годині на земельній ділянці поблизу будинку АДРЕСА_2./а.с.93-97/;

- висновком експерта № 221 від 20.06.2012 року з якого слідує, що у ОСОБА_2, виявлені тілесні ушкодження у вигляді суцільного великого синця на обличчі від надбрівних дуг до підборіддя з наявністю ран в ділянці нижньої повіки лівого ока, які супроводжувалися струсом головного мозку, забоєм м'яких тканин лівої бокової поверхні грудної клітки, перелому 7-8 ребер лівої половини грудної клітки по боковій поверхні з пошкодженням пристінкової плеври, що призвело до розвитку розповсюдженої на всю ліву половину грудної клітки підшкірної емфіземи, які не були небезпечними для життя в момент утворення, але такі, що спричинили довготривалий розлад здоров'я і у зв'язку з чим відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень./а.с.52-53/.

- висновком експерта № 303 від 01.10.2012 року додаткової судово-медичної експертизи з якого слідує, що виявлені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у ОСОБА_2, не могли виникнути внаслідок нанесення йому одного удару кулаком в область потилиці та одного удару кулаком в область обличчя. А також зазначені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості не могли виникнути при падінні його з висоти власного росту на землю, яка вкрита бетонними плитками, обличчям донизу.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_2, середнього ступеню тяжкості були спричинені внаслідок не менше 1-2 ударів по лівій боковій поверхні грудної клітки тупим предметом з обмеженою ударяючою поверхнею, яким міг бути кулак руки або подібний йому предмет. Тілесні ушкодження у ОСОБА_2, на обличчі у вигляді суцільного великого синця від надбрівних дуг до підборіддя з наявністю ран в ділянці нижньої повіки лівого ока, які супроводжувалися струсом головного мозку виникли не від одного удару кулаком по обличчю, а внаслідок численних ударів кулаками по лівій і правій половині обличчя./а.с.156-157/.

Суд не приймає показання підсудного ОСОБА_1, в частині нанесення ОСОБА_2, тільки двох ударів: одного в область потилиці, другого в область обличчя останнього, а також твердження підсудного про те, що більше двох ударів потерпілому він не наносив, оскільки вони не узгоджуються із його попередніми поясненнями від 11.04.2012 року /а.с.25-26/, наданими ним при проведенні перевірки заяви працівниками Олевського РВ УМВС України в Житомирській області щодо побиття ОСОБА_2, та спростовуються дослідженими матеріалами кримінальної справи, зокрема висновком експерта № 221 від 20.06.2012 року /а.с.52-53/, висновком експерта додаткової судово-медичної експертизи № 303 від 01.10.2012 року, згідно якої тілесні ушкодження не могли утворитися при обставинах, які наведено підсудним, тобто внаслідок двох ударів: одного в область потилиці, другого в область обличчя потерпілого і падіння з висоти власного росту на землю, яка вкрита бетонними плитками, обличчям донизу /а.с.156-157/. А визнання підсудним ОСОБА_1, своєї винності, щодо нанесення зазначених двох ударів ОСОБА_2, суд оцінює критично, як спосіб захисту підсудного з метою уникнення кримінальної відповідальності за фактично вчинений злочин, оскільки це не узгоджується та не відповідає дослідженим матеріалам по справі, нічим не підтверджується і спростовується дослідженими в суді доказами./а.с.14-18,52-53,75-76,88-89,93-97,156-157/.

Крім того оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_2, які надані ним органам досудового слідства /а.с.81-83/, та оголошеними і дослідженими у судовому засіданні про те, що підсудним нанесено йому один удар в область потилиці та один удар в область обличчя, від якого він впав на землю біля вхідної хвіртки, яка вкрита бетонними плитками, обличчям донизу, - зазначені показання суд не бере до уваги, оскільки вони не узгоджуються із показаннями свідків, висновками експертиз та поясненнями наданими самим ОСОБА_2, 20.04.2012 року /а.с.24/, під час проведення перевірки заяви працівниками Олевського РВ УМВС України в Житомирській області щодо побиття потерпілого підсудним ОСОБА_1, із яких слідує (дослівно), що -«….10 квітня 2012 року, об 23 годині 00 хвилин ОСОБА_1, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2 вдарив ОСОБА_2, палицею, збив з ніг та почав наносити удари кулаками і ногами. Наніс він мені близько 15-ти ударів по різним частинам тіла. Потім підняв мене, витер на обличчі кров та завів додому, і у будинку за місцем проживання знову побив мене, а саме кулаком правої руки наніс мені удар в область лівого ока, я впав, далі він почав мене бити ногами по голові та грудній клітці, скільки разів він мене вдарив я сказати не можу.», такі показання на думку суду є достовірними та також узгоджуються з іншими письмовими доказами, що було досліджено у судовому засіданні, і які суд бере до уваги. А показання надані ОСОБА_2, органу досудового слідства /а.с.81-83/, і зазначені потерпілим, після відшкодування підсудним завданих йому збитків /а.с43/, суд розцінює, які викладені з метою поліпшення становища підсудного ОСОБА_1

Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1, повністю та об'єктивно знайшла своє підтвердження в ході судового засідання.

Дії підсудного ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисний злочин, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечними для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання підсудного.

Обставини, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1, відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині та часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставини, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Визначаючи міру і вид покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує також і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 1997, 2008 та 2012 років народження /а.с.72/, є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 4-ї категорії /а.с.68/, враховуючи його вік, повне визнання своєї винності в інкримінованому злочині у судовому засіданні, має постійне місце проживання, тимчасово не працюючий, віктимну поведінку самого потерпілого, який своїми діями спонукав підсудного до його побиття, прохання потерпілого щодо незастосування до підсудного сурового виду та міри кримінального покарання, думку прокурора відносно обрання виду та міри кримінального покарання підсудному, та з врахуванням вказаних вище пом'якшуючих обставин, разом із конкретними обставинами справи, відсутністю тяжких наслідків від злочину, що свідчить про те, що ОСОБА_1, як особа не являє собою підвищено суспільно-небезпечною особою, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, з врахуванням особи винного, суд приходить до висновку про можливість застосування до підсудного ОСОБА_1, ст.75 КК України і на підставі викладеного обрання йому покарання пов'язаного з позбавленням волі в межах санкції частини статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності і на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням.

По справі заявлено цивільний позов прокурора Олевського району в інтересах держави в особі Олевського районного фінансового управління до підсудного про відшкодування витрат понесених державою на лікування потерпілої від злочину особи в розмірі 2580.16 грн./а.с.123-124/.

Так відповідно до статті 1206 ЦК України слідує, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що цивільний позов прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах Олевського районного фінансового управління Житомирської області про стягнення на користь Олевського фінансового управління 2580.16 грн., витрат понесених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, підлягають до часткового задоволення, в сумі 2080.16 грн., оскільки факт спричинення збитку знайшов своє підтвердження у судовому засіданні та стверджується Реєстром № 2047 від 12.06.2012 року Олевської центральної районної лікарні /а.с.57/, та стягненню з ОСОБА_1, за мінусом 500.00 грн., сплачених останнім у добровільному порядку /а.с.158/.

Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324, 328 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити покарання у виді одного року і шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1, від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи;

-періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт, НОМЕР_2 виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 17.02.2004 року, жителя АДРЕСА_1, не працюючого на користь Олевського фінансового управління Житомирської області, м.Олевськ вул. Свято Миколаївська, 1 Житомирської області, на р/р 31416544700460, код ЄДРПО 02313364, МФО 811039 в УДК в Житомирській області 2080.16 грн., понесених витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_1, залишити попередній -підписка про невиїзд.

Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області, через Олевський районний суд Житомирської області на протязі 15 діб з моменту його оголошення.

Суддя: В. В. Волощук