Рішення № 27043717, 26.10.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/19655/12

№ 2-5510/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про іпотечний кредит в сумі 291 400,94 грн., в тому числі, нараховані відсотки -128 881,62 грн., пеня за прострочення сплати кредитних коштів -162 519,32 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 21 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №1235/ФКВ-07 від 17 серпня 2007 року (далі -Договір про іпотечний кредит), за умовами якого Банк надав відповідачу у кредит грошові кошти в сумі 916 200,00 грн., строком з 21 грудня 2007 року по 20 травня 2017 року включно зі сплатою 14,0% річних.

Зазначає, що в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Договором про іпотечний кредит між Банком та відповідачем був укладений Додатковий договір №1 від 21 грудня 2007 року про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору №1235/ZФКВІП-07 від 17 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за №7293 (далі -Іпотечний договір).

11 лютого 2008 року між Державною іпотечною установою та Банком був укладений Договір відступлення права вимоги №161/08, згідно якого Банк передав позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит та Іпотечним договором.

Згідно з умовами Договору про іпотечний кредит, відповідач зобов'язався щомісячно до 21 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтентними платежами в сумі не менше 7 927,79 грн. та здійснювати остаточне погашення не пізніше 20 травня 2017 року. Проте, відповідачем порушені зазначені умови Договору про іпотечний кредит, а саме відповідач належним чином не сплачує ануїтентних платежів, в зв'язку з чим станом на 10.04.2012 року за порушення умов Договору про іпотечний кредит нарахована заборгованість за кредитом на загальну суму 291 400,94 грн., а саме: прострочені відсотки за користування кредитом -128 881,62 грн., пеня за прострочення сплати кредитних коштів -162 519,32 грн.

На підставі вищевикладеного, просив позов задовольнити. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 20 червня 2011 року Солом'янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі №2-320/11 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 757774,26 грн. заборгованості за договором про іпотечний кредит №1235/ФКВ-07 від 17.08.2007 року, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання цього рішення 10.04.2012 року ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що зазначене рішення суду на стадії його примусового виконання не є грошовим зобов'язанням, тому ці правовідносини не регулюються кредитним договором та Цивільним кодексом України. Договірні правовідносини між сторонами припинили своє існування 20 червня 2011 року, коли Солом'янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення про стягнення за кредитним договором, за якими позивач знову просить стягнути вже за період часу з дня винесення рішення та період його виконання. Відповідач не може нести відповідальності за період невиконання рішення суду державною виконавчою службою. Враховуючи, що після постановлення судового рішення і набрання ним чинності, правовідносини сторін зі сфери вирішення спору перейшли до стадії виконання рішення, порядок якого врегульований Законом України «Про виконавче провадження», можна прийти до висновку, що на стадію виконання рішення суду договори та норми ЦК України, на які посилається позивач, не розповсюджуються. Просив в задоволенні позову відмовити. Також просив, в разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір нарахованої пені за прострочення сплати кредитних коштів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»та ОСОБА_1 був укладений Додатковий договір №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №1235/ФКВ-07 від 17 серпня 2007 року (далі -Договір про іпотечний кредит), за умовами якого Банк надав відповідачу у кредит грошові кошти в сумі 916 200,00 грн., строком з 21 грудня 2007 року по 20 травня 2017 року включно зі сплатою 14,0% річних (а.с. 7-12).

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Договором про іпотечний кредит між Банком та відповідачем був укладений Додатковий договір №1 від 21 грудня 2007 року про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору №1235/ZФКВІП-07 від 17 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за №7293 (далі -Іпотечний договір) (а.с. 16-19).

11 лютого 2008 року між Державною іпотечною установою та Банком був укладений Договір відступлення права вимоги №161/08, згідно якого Банк передав позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит та Іпотечним договором (а.с.20-23).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Будучи пов'язаними саме взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови.

Відповідно до пункту 2.4 Договору про іпотечний кредит, відповідач зобов'язався щомісячно до 21 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтентними платежами в сумі не менше 7 927,79 грн. та здійснювати остаточне погашення не пізніше 20 травня 2017 року.

Згідно пункту 6.1 Договору про іпотечний кредит, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до статей 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Пунктом 5.3.3 Договору про іпотечний кредит передбачено, що відповідач зобов'язаний у разі порушення умов Договору про іпотечний кредит та/або Іпотечного договору на вимогу Кредитора достроково повернути кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій.

Згідно пункту 6.2 Договору про іпотечний кредит, за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, відповідач зобов'язався сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків за Договором про іпотечний кредит, утворилась заборгованість, яка станом на 10.04.2012 року становить 291 400,94 грн., а саме: прострочені відсотки за користування кредитом -128 881,62 грн., пеня за прострочення сплати кредитних коштів -162 519,32 грн. Наявність заборгованості підтверджується довідкою від 04.05.2012 року № 1862/11/2 про стан заборгованості за договором про іпотечний кредит №1235/ФКВ-07 від 21.12.2007 року, наданою позивачем (а.с. 5-6).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 11.05.2012 року Державною іпотечною установою було направлено претензію №1929/15/2 (а.с. 42, 43). Проте, вказана претензія не була отримана відповідачем, так як на адресу Державної іпотечної установи повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання»(а.с. 44).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором про іпотечний кредит, чим порушив умови договору, щодо строків повернення кредиту, а також сплати відсотків, що призвело до утворення заборгованості.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що спірні правовідносини, які викладені в позовній заяві, виникли із примусового виконання рішення суду, а також про те, що відповідач не може нести відповідальності за період невиконання рішення суду державною виконавчою службою та дія правових норм Цивільного кодексу України та вимоги кредитного договору, на які посилається позивач, не розповсюджуються на стадію примусового виконання рішення, виходячи з такого.

Згідно з приписами ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 20 червня 2011 року Солом'янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі №2-320/11 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 757774,26 грн. заборгованості за договором про іпотечний кредит №1235/ФКВ-07 від 17.08.2007 року, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 24-25).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ВП №32097651 10.04.2012 року на виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження (а.с. 51).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення сум згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання і не залежить від погашення штрафних санкцій, передбачених договором.

Оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися, позивач має право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, втрат з урахуванням індексу інфляції.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків (а.с. 5-6), заборгованість за сплату відсотків за користування кредитом відповідачем не погашена, а відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а не в силу ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 549, ч. 1 ст. 550, ст. 551, ст. 552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Плата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, матеріальне становище.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме суд, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та розмір пені, а також ступінь виконання зобов'язання, з урахуванням обставин справи та виходячи з розміру основної заборгованості по кредиту, вважає, що розмір пені є високим по відношенню до розміру заборгованості за основним боргом та є значною сумою, а, отже, вбачає підстави для зменшення розміру пені за прострочення строків виконання зобов'язань до 40 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 3, 10, 11, 15, 27, 31, 57-61, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 530, 536, 549-552, 599, 610-612, 615, 625, 629, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Державної іпотечної установи (п/р 26506301869 в ВАТ «Державний ощадний банк України», ідентифікаційний код 33304730) заборгованість за договором про іпотечний кредит по сплаті процентів в сумі 128 881 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну) гривню 62 копійки та по сплаті пені в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Державної іпотечної установи (п/р 26506301869 в ВАТ «Державний ощадний банк України», ідентифікаційний код 33304730) 1689 (одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака