Постанова № 27041279, 19.10.2012, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 543/4487/12

2а/543/367/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2012 року Селидівский міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Дуровій Н.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Селидове цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове про визнання бездіяльності неправомірною і зобовязання провести нарахування й сплатити доплату до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача у якому вказала, що вона є вдовою шахтаря, який загинув в наслідок групового нещасного випадку на шахті «Україна»07.07.2002 року, при виконанні трудових обовязків. 22.03.2004 року їй була призначена пенсія по втраті годувальника. На час звернення до суду розмір щомісячної пенсійної виплати складає 1658,92 грн. Відповідач виплачує пенсію без врахування положень ст. 7 Закону України „Про підвищення престижності шахтарської праці.

Просила суд визнати незаконними бездіяльність відповідача щодо не призначення доплати до пенсії, яка передбачена ст. 7 Закону України „Про підвищення престижності шахтарської праці, а також зобовязати відповідача призначити їй щомісячну доплату до пенсії у звязку з втратою годувальника, згідно вимог частини 1 ст. 7 Закону України „Про підвищення престижності шахтарської праці з 24.08.2011 року.

У судове засідання, позивачка не зявилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про слухання справи у її відсутність за участю її представника.

Представник позивача підтримав позовні вимоги позивачки, наполягав на задоволенні позову починаючи з 24.08.2011 року. Пояснив що позивачка ніколи не замовчувала факт смерті чоловіка на виробництві а навпаки наголошувала на цьому при кожному звернені до пенсійного фонду, а саме у 2004 році до і під час вирішення питання в суді про встановлення факту втрати джерела існування після загибелі в шахті її чоловіка ОСОБА_4, а також під час звернення до відповідача із письмовою заявою від 14.02.2012 року (є в матеріалах справи). Вважає що факт смерті ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві не потребує доказування, оскільки є рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18.02.2004 року по справі № 2-322/2004, в якому ця обставина судом вже встановлена.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення, в яких зазначила, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні УПФУ м.Селидове з 15.01.2004 р. та отримує пенсію за віком.22.03.2004 р. ОСОБА_5 звернулася із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника. Постановою Селидівського міськсуду від 03.05.2012 р., залишеною в силі Донецьким апеляційним адміністративним судом, зобовязано УПФУ в м.Селидове виплатити щомісячну доплату до пенсії у звязку з втратою годувальника згідно з вимогами ст.7 ЗУ «Про престижність шахтарської праці», як вдові шахтаря. Пр проведенні перерахунку пенсії за рішенням суду, виявлено факт смерті годувальника у звязку з нещасним випадком на виробництві. У звязку з виявленими обставинами пенсію позивачці призначено у відповідності з вимогами ст.44 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»з 01.10.2012 р.

В судовому засіданні встановлено, що 07.07.2002 року в наслідок нещасного випадку на виробництві помер чоловік позивачки ОСОБА_4, заробіток якого був для його дружини ОСОБА_3 основним джерелом засобів існування.

Цей факт був встановлений Селидівським міським судом у 2004 році під час судового розгляду позову ОСОБА_3 до УПФУ м. Селидове про встановлення факту втрати джерела існування (справа № 2-322/2004 ).

Згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18.02.2004 року по справі № 2-322/2004 був встановлений факт втрати позивачкою джерела існування після загибелі в шахті її чоловіка ОСОБА_4. Рішення суду набрало чинності.

22.03.2004 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про переведення її із одного виду пенсії на інший в звязку із втратою годувальника, згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Розпорядженням № 518 від 17.06.2004 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області призначило позивачці пенсію в звязку із втратою годувальника, згідно положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно листа УПФУ в м.Селидове, розмір пенсії ОСОБА_3 перераховано за нормами ст.44 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»та приведено у відповідність з 01.10.2012 р., розмір пенсії складає 1688,00 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообовязкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Статтею 10 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, в звязку із інвалідністю, в звязку із втратою годувальника) призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Абзацом 2 п.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено що дружина померлого, яка втратила джерела засобів існування має право на отримання пенсії в звязку із втратою годувальника.

Згідно діючого законодавства, а саме: абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення»застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, серед іншого, призначається і пенсія у звязку з втратою годувальника.

Згідно частини 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»пенсія у звязку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сімї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Згідно частини 1 ст. 7 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, до пенсії у звязку із втратою годувальника на кожного непрацездатного члена сімї встановлюється доплата в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 862 затверджений порядок встановлення членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, щомісячної доплати до пенсії у звязку з втратою годувальника. Згідно п 2 цієї постанови право на встановлення доплати до пенсії мають члени сімей (зазначені у частині третій статті 6 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці») шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, яким призначено пенсію у звязку із втратою годувальника.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протизаконість дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позиція представника відповідача в частині безпідставності вимог позивачки ґрунтується виключно на твердженні, що в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які підтверджують факт смерті ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

З огляду на вищевказані норми закону, а також те що предметом судового розгляду є вирішення питання про не правомірність не призначення субєктом владних повноважень доплати до пенсії відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд вважає цю позицію помилковою, такою, що не ґрунтується на вимогах закону та спростовується матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням по адміністративній, цивільній чи господарській справі, які набрали законої сили, не доказується при розгляді інших справ, я яких приймають участь тіж самі особи, по відношенню до яких встановлені ці обставини.

Судом встановлено що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_3 знаходиться рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18.02.2004 року по справі № 2-322/2004, яке набрало законої сили й згідно якому чітко і однозначно встановлена юридична значима обставина, а саме: що ОСОБА_3 є вдовою загиблого шахтаря ОСОБА_4, який загинув в наслідок групового нещасного випадку на шахті «Україна»07.07.2002 року, при виконанні трудових обовязків. Керуючись ч.1 ст. 72 КАС України суд вважає цей факт таким що не підлягає доказуванню.

Посилання представника відповідача на те, що позивачка пропустила встановлений законом строк позовної давності, є безпідставним і суперечить вимогам ст. 99 КАС України.

Судом встановлено, що позивачка знаходилася на повному утриманні померлого чоловіка, що встановлено відповідним рішенням суду, тому як член сімї померлого має право на захист після його смерті та призначення пенсії у звязку з втратою годувальника й призначення доплати до пенсії згідно вимог частини 1 ст. 7 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». За таких обставин суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з 24.08.2011 року.

На підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини 1 ст. 7 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 88, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове задовольнити.

Визнати незаконними дії УПФУ в м.Селидове щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3 за нормами ЗУ «Про пенсійне забезпечення»з 01.10.2012 р.

Зобовязати УПФУ в м.Селидове провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 у звязку з втратою годувальника з 01.10.2012 р. у відповідності з вимогами ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_4.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя