Справа № 2-1957/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 року
Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бабенко С.Ш.,
при секретарі Пархоменко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення боргу за кредитним договором, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо», приватний нотаріус Свердловського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2) про захист прав споживача, визнання кредитного договору і додаткових угод до нього та договору поруки недійсними, -
ВСТАНОВИВ
Позивач ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся до відповідачів з позовною заявою та в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 14.06.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №471П від 14.06.2007 року, відповідно до умов якого позивач відкрив ОСОБА_3 відзивну поновлювальну кредитну лінію з лімітом у розмірі 148500 доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення 13.06.2010 року. Для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків Банком були відкриті відповідні рахунки. На підставі заяв на видачу готівки №9918 від 15.06.2007 року, №9918 від 03.07.2007 року, №991 від 10.07.2007 року, №996 від 01.08.2007 року та №6306 від 23.08.2007 року ОСОБА_1 позивачем надано суму кредиту в загальному розмірі 145000 доларів США. Відповідно до п.3.1 кредитного договору №471П від 14.06.2007 року позичальник повертає банку кредит у відповідності до умов п.1.1 договору, з щомісячною сплатою відсотків не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Пунктом 3.3 кредитного договору №471П від 14.06.2007 року встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються за фактичний час користування кредитом.
02.07.2009 року у звязку із перетворенням кредитної лінії у кредит до п.1.1 кредитного договору №471П від 14.06.2007 року внесено зміни, відповідно до яких банк надає ОСОБА_1 кредит в сумі 148500 доларів США строком з 14.06.2007 року по 13.06.2010 року зі сплатою 15% річних для проведення капітального ремонту будинку і нежитлового приміщення. Залишок кредитної заборгованості станом на 02.07.2009 року за кредитним договором зафіксовано в сумі 125000 доларів США. Графік погашення основної суми кредиту не передбачено, комісію за зміну договору не встановлено, інші умови договору залишені без змін.
11 червня 2010 року строк дії кредитного договору №471П від 14.06.2007 року продовжено до 13.06.2012 року, залишок кредитної заборгованості станом на 11.06.2010 року складав 125000 доларів США, встановлено комісію за зміну договору, інші умови залишені без змін.
Виконання зобовязання по поверненню кредиту відповідно до кредитного договору №471П від 14.06.2007 року забезпечено іпотекою нерухомого майна згідно іпотечного договору від 14.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Свердловського міського округу Луганської області за реєстровим номером №3575, що украдений між позивачем та ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Ремо», як майновим поручителем ОСОБА_3, предметом іпотеки відповідно до якого є нерухомість, що знаходиться в Луганській області, м.Свердловськ, вул.Глінки, 1 «б» та 1 «в».
09.12.2010 року внесено зміни до іпотечного договору від 14.06.2007 року, що укладений між позивачем та ТОВ «ВКФ «Ремо» та ТОВ «КК «Ремо», у звязку із створенням нового підприємства ТОВ «КК «Ремо» шляхом реорганізації та виділу частини майна ТОВ «ВКФ «Ремо» за актом приймання передачі основних фондів та товарно-матеріальних цінностей з балансу ТОВ «ВКФ «Ремо» на баланс ТОВ «КК «Ремо» нежитлових будівель, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 14.06.2007 року, у звязку із чим ТОВ «КК «Ремо» приймає на себе обовязки іпотекодавця. Отже належним іпотекодавцем є саме ТОВ «КК «Ремо».
В порушення умов кредитного договору №471П від 14.06.2007 року ОСОБА_1 від своєчасного виконання зобовязань ухиляється, платежі згідно графіку не сплачуються, проценти за користування кредитом щомісячно не сплачуються, про що письмово повідомлялося ОСОБА_1, ТОВ «КК «Ремо», ТОВ «ВКФ «Ремо» відповідними листами.
Станом на 10.05.2012 року заборгованість ОСОБА_1 складає 142133,92 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом 115000 доларів США, за відсотками 18228,83 доларів США, пеня за порушення строків погашення заборгованості 1480,09 доларів США, штраф за порушення п.4.5 статті 4 Іпотечного договору 7425 доларів США.
Виходячи з положень кредитного договору №471П від 14.06.2007 року, іпотечного договору від 14.06.2007 року та посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 142133,92 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухомість, що знаходиться в Луганській області, м.Свердловськ, вул.Глінки, 1 «б» та 1 «в», шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною, що буде визначена після проведення відповідної експертної оцінки, а також стягнути солідарно з відповідачів суму судового збору.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою та в обґрунтування своїх вимог зазначила, що 14.06.2007 року між нею та відповідачем ПАТ «Брокбізнесбанк» був укладений кредитний договір №471П від 14.06.2007 року, відповідно до якого відповідач відкрив позивачу відзивну кредитну лінію з лімітом у розмірі 148500 доларів США зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення 13.06.2010 року. Відповідно до п.2.3.3 кредитного договору №471П від 14.06.2007 року, позичальник сплачує банку комісію в розмірі 5 % від загального ліміту кредитної лінії за курсом НБУ на дату пролонгації, але не менш ніж 400 грн.
02.07.2009 року у звязку із перетворенням кредитної лінії у кредит п.1.1 кредитного договору №471П від 14.06.2007 року внесено зміни відповідно до яких банк надає ОСОБА_1 кредит в сумі 148500 доларів США строком з 14.06.2007 року по 13.06.2010 року зі сплатою 15% процентів річних для проведення капітального ремонту будинку і нежитлового приміщення. Залишок кредитної заборгованості станом на 02.07.2009 року за кредитним договором зафіксовано в сумі 125000 доларів США. Графік погашення основної суми кредиту не передбачено, комісію за зміну договору не встановлено, інші умови договору залишені без змін.
11.06.2010 року строк дії кредитного договору №471П від 14.06.2007 року продовжено до 13.06.2012 року, залишок кредитної заборгованості станом на 11.06.2010 року складав 125000 доларів США, встановлено комісію за зміну договору, інші умови залишені без змін.
Позивач вважає кредитний договір в момент його укладення не відповідає вимогам, що передбачені законодавством та нормативними документами до кредитних договорів, а саме, з порушенням прав споживача на інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, чим позивача ОСОБА_1 введено в оману при укладенні кредитного договору чим порушено Закон України «Про захист прав споживачів», Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного Банку України №168 від 10.05.2007 року. Не повідомлення позивача відповідачем щодо наявності зазначених фактів, вплинули на укладення кредитного договору, у звязку із чим позивач вважає договір таким, що укладений під впливом обману та може бути визнаний судом недійсним із застосування реституції, повернувши сторони в первісний стан.
Поряд із цим позивач вказує, що виконання зобовязання по поверненню кредиту відповідно до кредитного договору №471П від 14.06.2007 року забезпечено іпотекою нерухомого майна згідно іпотечного договору від 14.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Свердловського міського округу Луганської області за реєстровим номером №3575, що украдений між позивачем та ТОВ «Виробнича комерційна фірма «Ремо», як майновим поручителем ОСОБА_3, предметом іпотеки відповідно до якого є нерухомість, що знаходиться в Луганській області, м. Свердловськ, вул. Глінки 1 «б» та 1 «в».
09.12.2010 року внесено зміни до іпотечного договору від 14.06.2007 року, що укладений між позивачем та та ТОВ «ВКФ «Ремо» та ТОВ «КК «Ремо», у звязку із створенням нового підприємства ТОВ «КК «Ремо» шляхом реорганізації та виділу частини майна ТОВ «ВКФ «Ремо» та за актом приймання передачі основних фондів та товарно-матеріальних цінностей з балансу ТОВ «ВКФ «Ремо» на баланс ТОВ «КК «Ремо» нежитлових будівель, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору №3375 від 14.06.2007 року, приймає на себе обовязки іпотекодавця.
У звязку із цим позивач вважає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, що вказує на відсутність у відповідача права вимагати звернення на предмет іпотеки.
Позивач за зустрічним позовом просить суд відмовити ПАТ «Брокбізнесбанк» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості, звернення стягнення суми сплаченого судового збору в повному обсязі, визнати кредитний договір №471П від 14.06.2007 року та додаткові угоди до нього недійсними, застосувати реституцію та повернути сторони в первісний стан шляхом зобовязання ПАТ «Брокбізнесбанк» повернути на користь позивача грошові кошти, сплачені на виконання вимог кредитного договору та зобовязання позивача повернути на користь відповідача грошові кошти, отримані в якості кредитних коштів, визнати недійсним договір іпотеки від 14.06.2007 року з моменту його укладення.
У судовому засіданні представник позивача-відповідача ПАТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_4, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, проти задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 заперечував, надав суду заперечення на зустрічну позовну заяву в якій вказав, що позивачем ОСОБА_1 не доведено суду навмисних дій банку щодо введення позичальника в оману стосовно істотних обставин, які вплинули на укладення кредитного договору, а також наявність факту омани з боку банку, сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у звязку із чим підстав для визнання недійсним даного правочину відсутні. Позивачем ОСОБА_1 не доведено суду які саме конкретні умови оспорюваного договору суперечать ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», що може вплинути на недійсність окремих його умов. В спростування доводів про неповідомлення позичальника під час укладення кредитного договору щодо умов кредитування, розрахунку сукупної вартості кредиту та інших обставин, зазначено, що оскільки за заявою ОСОБА_1 від 17.05.2007 року укладений кредитний договір за умовами якого відкрита «кредитна лінія» з лімітом 148000 доларів США строком на 36 місяців, графік погашення кредиту та сукупна вартість кредитної лінії не може бути заздалегідь встановлена банком, оскільки позичальник самостійно визначає суми, кількість, періодичність грошових траншів за його потребами. Відповідна сума відсотків за користування кредитними коштами нараховується банком в поточному місяці від загальної суми коштів, якими користується позичальник протягом відповідного місяця за процентною ставкою встановленою в договорі. Крім цього, доводи про відсутність обовязку нести валютні ризики повязані з виконанням кредитного договору через необізнаність законодавства є безпідставними оскільки ОСОБА_1 перед укладенням кредитного договору надавалася письмова інформація про умови кредитування, але дана інформація не є первинною бухгалтерською документацією, тому не зберігається в матеріалах кредитної справи, а також банківська установа не несе обовязку по збереженню інформаційних повідомлень. Також заявлений позов про визнання недійсним кредитного договору подано із пропуском загального строку позовної давності, у звязку із чим заявлено про його застосування.
Представник відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, а також представник відповідача ТОВ «КК «Ремо» ОСОБА_5 проти позову ПАТ «Брокбізнесбанк» у судовому засіданні заперечував, просив відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що ПАТ «Брокбізнесбанк» не надано жодного доказу щодо розміру заборгованості за кредитом, відсотками, пені, штрафу. Банком робилась переоцінка валютного рахунку, але зазначена дія із боку банку письмово, у кредитному договорі та додаткових угодах врегульована не була. Штрафні санкції та пеня нараховані в порушення вимог п.п.3.3,3.4,4.1 кредитного договору №471П від 14.06.2007 року. Враховуючи викладене представник відповідача-позивача вважає позовні вимоги позивача-відповідача ПАТ «Брокбізнесбанк» не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив задовольнити зустрічну позовну заяву у повному обсязі.
Третя особа приватний нотаріус Свердловського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ПАТ «Брокбізнесбанк» обґрунтованим та підлягаючим задоволенню у повному обсязі, а зустрічну позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вказані правовідносини регулюються ст.1054 ЦК України, згідно з якою за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.1.1 кредитного договору №471П від 14.06.2007 року (а.с.15), акціонерний банк «Брокбізнесбанк» надає ОСОБА_1 відзивну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 148000 доларів США, строком з 14.06.2007 року по 13.06.2010 року з виплатою 15% річних для проведення капітального ремонту будинку і нежитлового приміщення. На підставі п.5.1 кредитного договору на забезпечення зобовязань за зазначеним договором в іпотеку банку передається нежитлові будівлі за адресою: Луганська область, м.Свердловськ, вул.Глінки, 1 «б» та 1 «в».
Додатковою угодою від 02.07.2009 року до кредитного договору №471П від 14.06.2007 року (а.с.16), пунктом 1.1 встановлено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 148000 доларів США строком з 14.06.2007 року по 13.06.2010 року зі сплатою 15 % річних для проведення капітального ремонту будинку і нежитлового приміщення. Залишок кредитної заборгованості станом на 02.07.2009 року зафіксовано в сумі 125000 доларів США. Графік погашення суми кредиту не передбачається. Інші умови договору залишені без змін.
Додатковою угодою від 11.06.2010 року до кредитного договору №471П від 14.06.2007 року (а.с.17), продовжено строк дії кредитного договору до 13.06.2012 року. Залишок кредитної заборгованості станом на 02.07.2009 року зафіксовано в сумі 125000 доларів США. Інші умови договору залишені без змін.
Іпотечним договором від 14.06.2007 року (а.с.18-21), укладеним між АБ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «ВКФ «Ремо» як майнового поручителя ОСОБА_3, виконання зобовязання відповідно до кредитного договору №471П від 14.06.2007 року забезпечено нежитловими будівлями, розташованими за адресою: Луганська область, м.Свердловськ, вул.Глінки, буд. 1 «б» та буд. 1 «в».
Договором про зміну іпотечного договору від 09.12.2010 року (а.с.22-23) змінено іпотекодавця за договором іпотеки на ТОВ «Керуюча компанія «Ремо».
Згідно заяв на видачу готівки №9918 від 15.06.2007 року, №9918 від 03.07.2007 року, №991 від 10.07.2007 року, №996 від 01.08.2007 року та №6306 від 23.08.2007 року (а.с.58-60), ОСОБА_1 отримала від АБ «Брокбізнесбанк» за кредитним договором №471П від 14.06.2007 року кредитні кошти у сумі 145000 доларів США.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №471П від 14.06.2007 року від 10.05.2012 року №1393/049 (а.с.24), загальна сума заборгованості станом на 10.05.2012 року становить 142133,92 долари США, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 115000 доларів США, нарахованих але не сплачених відсотків у сумі 18228,83 долари США, пеня за відсотками у сумі 1480,09 доларів США, штраф згідно п.4.5 ст.4 іпотечного договору від 14.06.2007 року 7425 доларів США.
Відповідно до копії статуту зі змінами, проведеними до установчих документів від 22.04.2011 року (а.с.8-9), Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» є правонаступником акціонерного банку «Брокбізнесбанк».
Відповідно до ст.526 ЦК України обовязок повинен виконуватися належним чином згідно умов договору та вимогам ЦК, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Крім того, відповідно до ст.ст.546,549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штраф, пеня), яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику та згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Брокбізнесбанк» направляв ОСОБА_1 та іпотекодавцю вимоги щодо наявності заборгованості за кредитним договором та необхідності повернення кредитних коштів. Так, листами АБ «Брокбізнесбанк» №0993 від 24.04.2009 року та №0996 від 24.04.2009 року (а.с.67-68, 70-71) на адресу ТОВ «ВКФ «Ремо» направлено вимогу, якою повідомлено, що у звязку із неналежним виконанням іпотекодавцем зобовязань банк має право вимагати дострокового виконання зобовязань по кредитному договору; листом АБ «Брокбізнесбанк» №0994 від 24.04.2009 року (а.с.69) на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу, якою повідомлено, що у звязку із неналежним виконанням іпотекодавцем зобовязань банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань по кредитному договору; листом ПАТ «Брокбізнесбанк» №3275 від 20.12.2010 року (а.с.72) на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про погашення заборгованості, яка станом на 20.12.2010 року становить 142944,90 доларів США; листом ПАТ «Брокбізнесбанк» №3276 від 20.12.2010 року (а.с.73) на адресу ТОВ «КК «Ремо» направлено вимогу про погашення заборгованості, яка станом на 20.12.2010 року становить 142944,90 доларів США; листом ПАТ «Брокбізнесбанк» №2404 від 01.09.2011 року (а.с.74) на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про погашення заборгованості в частині погашення процентів за користування кредитом, які станом на 01.09.2011 року склали 7336,02 доларів США.
Як вбачається правовідносини між ПАТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_1 та ТОВ «КК «Ремо» випливають з договірних зобов'язань, у відповідності зі ст.526 ЦК України відповідачі порушили права позивача-відповідача, оскільки добровільно заборгованість за кредитом ОСОБА_1 не сплачено, що знайшло своє підтвердження доказами у судовому засіданні.
Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 ст.575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
На підставі ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення напредмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.
За вимогами ст.43 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Таким чином, суд вважає що вимоги позивача-відповідача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 14.06.2007 року є обґрунтованими.
Оскільки судом встановлено, що кредитний договір №471П від 14.06.2007 року та додаткові угоди до нього, а також іпотечний договір від 14.06.2007 року мають зміст, визначений сторонами і погоджений ними, та мають умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, тобто були укладені в належній формі, підписані сторонами, істотних порушень щодо вказаних договорів зі сторони «Брокбізнесбанк» судом не встановлено. За таких обставин у суду не має підстав щодо визнання зазначених договорів та додаткових угод до них недійсними, з приводу чого приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про захист прав споживача.
З приводу цього суд вважає за необхідне навести наступне обґрунтування.
Відповідачем по зустрічному позову у повному обсязі були виконані зобовязання за кредитним договором.
Згідно зі ст.1054 ч.1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ст.229 ч.1 ЦК України).
В свою чергу, ст.230 ч.1 ЦК України передбачає, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ст.229 ч.1 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Вважається, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості обєкта тощо.
Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9).
Саме позивач, як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка. Оман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, неправильне розуміння з боку ОСОБА_1 умов кредитного договору та його наслідків не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Кредитний договір підписаний сторонами, містить детальний опис його предмету (умови, права та обовязки сторін, відповідальність сторін, умови передачі нерухомого майна в іпотеку, строк дії договору, врегулювання спорів та інше). В момент підписання кредитного договору позивач отримав його примірник. Підписання даного кредитного договору є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору.
Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009р., обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст.215 ч.1 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ч.1 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З урахуванням обставин справи, суд вважає, що зміст зазначеного кредитного договору, додаткових угод до нього, іпотечного договору не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому в силу ст.215 ч.1 ЦК України, не підлягає визнанню недійсним.
Крім того, відповідно до ст.6 ч.3 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається із зазначеного кредитного договору, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо його предмету надання кредиту в сумі 148000 доларів США та умов повернення кредиту і уплати процентів, про що свідчать підписи обох сторін у договорі. Та з цього приводу доводи представника ОСОБА_1 про неможливість визначення предмету кредитного договору в іноземній валюті та розповсюдження на виниклі між сторонами відносини вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недійсності правочину при укладенні кредитного договору не ґрунтуються на вимогах закону.
Даним договором чітко визначені зобовязання сторін, як то отримана сума кредиту (п.1.1), а також відсоткова ставка за користування кредитними коштами 15% (п.1.1), а у разі прострочення строку виконання зобовязання позичальник, крім сплати всіх нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій у строк визначений договором, сплачує пеню, що передбачено п.4.1 Кредитного договору.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, в судовому засіданні не надано суду доказів умислу банку щодо введення в оману ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору, додаткових угод до нього, іпотечного договору.
Крім цього, відповідно до ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлений у три роки, яка згідно ч.3 ст.267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення.
Суд вважає, що ОСОБА_1 могла довідатися про порушення свого права після підписання кредитного договору №471П від 14.06.2007 року, у звязку із чим перебіг позовної давності починається 14.06.2007 року. Враховуючи те, що на момент подачі зустрічної позовної заяви минув загальний строк позовної давності у 3 роки, а також те, що стороною у спорі надано заяву про її застосування є підстави для відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до вимог ст.541 ЦК України солідарний обовязок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.
Суд вважає необхідним відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» суму судового збору а також суму понесених судових витрат, повязаних з опублікуванням оголошення про виклик відповідачів у газеті «Урядовий курєр», у рівних частках з кожного, а саме, по 1924,50 грн, оскільки внаслідок їх неправомірних дій позивач змушений звертатися до суду для захисту порушеного права та нести матеріальні витрати. За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення судових витрат з відповідачів у солідарному порядку не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст.203,215,229,230,257,267,509,526,541,543,553,572,575, 625,638,1048-1054 ЦК України, ст.ст.11,33,43 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.10-15,60,212-215,223-233,294 ЦПК України, суд
ВИРИШИВ
Позов Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення боргу за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (код ЄДРПОУ 19357489) суму заборгованості за кредитним договором №471П від 14.06.2007р. в розмірі 142133,92 доларів США.
Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно укладеному між АБ «Брокбізнесбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» іпотечному договору від 14.06.2007р. на нежитлові будівлі за адресою: Луганська область, м.Свердловськ, вул.Глінки, 1 «б» та Луганська область, м.Свердловськ, вул.Глінки 1 «в», які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо», в рахунок погашення боргу в розмірі 142133,92 доларів США, за кредитним договором №471П від 14.06.2007р. шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною, що буде визначена після проведення відповідної експертної оцінки.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в рівних частках з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Ремо» суму судового збору а також суму понесених судових витрат, повязаних з опублікуванням оголошення про виклик відповідачів у газеті «Урядовий курєр», у розмірі 1924,50 грн з кожного.
У решті заявлених вимог відмовити за необґрунтованістю.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору і додаткових угод до нього та договору поруки недійсними відмовити за необґрунтованістю.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16.10.2012р. Рішення суду у повному обсязі складено 19.10.2012р.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий С.Ш.Бабенко
Судове рішення № 27040420, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області) було прийнято 16.10.2012. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-1957/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: