Постанова № 27031831, 30.10.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 2/42/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гусак Б.М.(довіреність №14-470 від 02.10.2012р.);

від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»на рішення господарського суду Вінницької області від 03.09.2012р. у справі №2/42/2012/5003

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»м.Київ

до Могилів-Подільське міського комунального підприємства

«Теплоенергетик» м.Могилів-Подільський Вінницької області

про стягнення 30 220 грн. 47 коп. штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних,-

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.09.2012р. у справі № 2/42/2012/ 5003 (суддя Мельник П.А.) задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик» про стягнення 30 220 грн. 47 коп. штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до рішення з Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик» (надалі в тексті - Підприємство) підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(надалі в тексті - НАК «Нафтогаз України») 17 985 грн. 26 коп. -7% штрафу, 4 512 грн. 42 коп. пені, 1 467 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 1 742 грн. 67 коп. -3% річних, та 1 609 грн. 50 коп. судового збору. В частині стягнення 4 512 грн. 42 коп. пені -в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов договору Підприємство несвоєчасно здійснило оплату отриманого природного газу. Разом з тим, зменшуючи розмір пені і враховуючи ступінь виконання зобов'язання, місцевий суд визначив як виняткові - обставини, які сприяли утворенню заборгованості: Підприємство є комунальною організацією, яка надає послуги з централізованого теплопостачання школам, дитячим садочкам, лікарням, населенню міста; крім того, у зв'язку з великою кредиторською заборгованістю, Підприємство не взмозі було вчасно здійснити розрахунок за отриманий в жовтні 2011р. природній газ; Підприємство працює зі збитками, так за 2011р. збитковість підприємства склала 221 000 грн., за перше півріччя 2012р. - 189 000 грн.(арк.справи 92-94).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області, НАК «Нафтогаз України»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні стягнення пені і прийняти нове, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити у повному обсязі, в решті - вважає рішення обґрунтованим.

Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та дійшов висновків, які є помилковими, оскільки не відповідають обставинам справи.(арк.справи 101-107).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.08.2012р. у даній справі апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 99).

Представник Скаржника у судовому засіданні 30.10.2012р. підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначене на 30.10.2012р. судове засідання, причин неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 113-114).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України», діючи як продавець та Підприємство, діючи як покупець уклали 30.09.2011р. договір №14/2605/11 купівлі-продажу природного газу (надалі в тексті - Договір), згідно п.1.1 продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та бюджетними організаціями, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ.

Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.(п.1.2 Договору). Відповідно п.2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. природний газ в обсязі до 2 218,578 тис.м3.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставка підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді ОДУ ДК «Укртрансгаз»на відповідний місяць поставки.(п.3.1.2 Договору).

Відповідно п.5.2 Договору, ціна за 1 тис.м3 природного газу та послуги з його транспортування -4 042 грн. 76 коп.(разом з ПДВ 20%). Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.(п.6.1 Договору).

У разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору, продавець має право не здійснювати поставку покупцеві газу або обмежити поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.(п.7.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками НАК «Нафтогаз України»та Підприємство, скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 10-15).

Сторонами внесено зміни до Договору 30.09.2011р. шляхом укладення додаткових угод №1 та №2, якими внесено зміни до п.5.2 Договору в частині ціни газу.(арк.справи 16-17).

Матеріалами справи стверджується, що на виконання Договору НАК «Нафтогаз України»поставив Підприємству природний газ в обсязі 88,378 тис.м3 на загальну суму 336 932 грн. 28 коп., що стверджується актом приймання-передачі природного газу №12 він БО від 31.10.2011р. (арк.справи 18). ОднакЄ в порушення умов Договору, оплату за поставлений природний газ Підприємство здійснювало несвоєчасно.

Пропозиція сплатити 9 024 грн. 84 коп. пені та 17 985 грн. 26 коп. -7% штрафу, яка вбачається з вимоги НАК «Нафтогаз України»від 19.04.2012р. - залишена Підприємством без відповіді та задоволення, що стверджується копіями фіскального чеку №8631 та опису вкладення до цінного листа від 19.04.2012р., іншими матеріалами справи.(арк.справи 6-8).

Покликаючись на ст.611 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України та Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань»та п.7.2 Договору, Позивач нарахував 9 024 грн. 84 коп. пені за період з 14.11.2011р. по 28.02.2012р. та 17 985 грн. 26 коп. - 7% штрафу за прострочення оплати понад 30 днів.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України, Позивач нарахував 1 467 грн. 71 коп. інфляційних втрат за листопад 2011р. - березень 2012р. та 1 742 грн. 67 коп. -3% річних за період з 14.11.2011р. по 28.02.2012р.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Позивача обґрунтована і підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що 30.09.2011р. з моменту укладення сторонами договору між ними виникли відносини поставки, оскільки момент передачі товару не співпадає в часі із моментом оплати його вартості.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тому, факт отримання Відповідачем природного газу зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що пунктом п.6.1 Договору сторони узгодили виключно грошову форму оплати покупцем вартості ориманого природного газу шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи - Відповідач в порушення умов Договору несвоєчасно здійснював оплату отриманого природного газу.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванні встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річні від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Між тим, Позивач оскаржує рішення місцевого суду в частині відмови у позові.

Перевіривши, на підставі ст.ст.230, 232 ГК України, ст.ст. 534, 549, 550, 552, 625 ЦК України розрахунок 9 024 грн. 84 коп. пені та 17 985 грн. 26 коп. -7% штрафу, а також на підставі ст.625 ЦК України, - 1 467 грн. 71 коп. втрат від інфляції та 1 742 грн. 67 коп. -3 % річних,- колегія суддів дійшла висновку, що заявлені додаткові вимоги є правомірними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені та відмови у стягненні штрафу - належить скасувати з огляду на наступне.

Відповідно п.3 ст.83 ГПК України, передбачено право господарського суду, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, штрафу, пені, які підлягають стягненню.

Тому, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Такої ж правової позиції притримується і Вищий господарський суд України, що вбачається з п.3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Втілення у договорі спільного волевиявлення сторін можливе лише за умови забезпечення свободи договору як принципу, що гарантує відсутність зовнішнього впливу на учасників договору. Так, зокрема, статтею 627 ГПК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Гарантіями забезпечення принципу свободи договору є норми чинного цивільного законодавства щодо можливості визнання недійсними договорів, укладених під впливом насильства, обману, погрози, зловмисної згоди представників сторін, а також норми антимонопольного законодавства.

Юридична особа бере на себе цивільні права та обов'язки через свої органи управління. Органи управління юридичної особи - це призначені або обрані посадові особи.

Укладення господарської угоди є інтелектуальним процесом, наслідком якого є свідомі юридично значимі дії органу управління юридичної особи, які спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільно-правових відносин. Тому, підписуючи та скріплюючи печатками Договір, представник Підприємства повинен був усвідомлювати господарсько-правові наслідки, зокрема обсяг і зміст відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Як зазначалось вище, за несвоєчасну оплату отриманого природного газу, пунктом 7.2 Договору сторони узгодили умови про сплату покупцем продавцеві у безспірному порядку пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів - сплату штрафу в розмірі 7% від суми простроченого платежу. На момент вирішення спору - Договір чинний.

Тому, висновки місцевого суду про винятковість даного випадку та такі обставини, як заборгованість населення, бюджетних організацій по оплаті послуг з теплопостачання, тяжкий фінансовий стан Відповідача та ступінь виконання зобов'язання не є, на переконання колегії суддів достатніми для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання шляхом зменшення розміру пені в порядку ст.233 ГК України.

Покликання на зловживання НАК «Нафтогаз України»монопольним становищем під час укладення Договору (арк.справи 47) - не стверджені судовим рішенням про визнання недійсним п.7.2 Договору, доказами звернення до Антимонопольного комітету і рішенням з цього питання, тому вважаються необґрунтованими.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, умовами Договору передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов оплати товару у вигляді пені і штрафу - застосування штрафних санкцій є обґрунтованим, відтак рішення місцевого суду в частині відмови у позові є таким, що ґрунтується лише на доводах та припущеннях зацікавленої сторони.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 03.09.2012р. не відповідають обставинам справи - апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення, з підстав п.3 ч.1 ст.104 ГПК України - зміні з прийняттям рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Вінницької області від 03.09.2012р. у справі №2/42/2012/5003 -задоволити.

2. Рішення місцевого господарського суду змінити, скасувавши в частині відмови у стяг-ненні пені і виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задоволити.

Стягнути з Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик», яке знаходиться у Вінницькій області, м.Могилів-Подільський, пр-т Незалежності, 281 (код ЄДР 31943433) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке знаходиться у м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (код ЄДР 20077720) 9 024 грн. 84 коп. пені, 17 985 грн. 26 коп. -7% штрафу, 1 467 грн. 71 коп. інфляційних втрат, 1 742 грн. 67 коп. -3% річних та 1 609 грн. 50 коп. судового збору».

3. Витрати Позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Відповідача.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №2/42/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.