Рішення № 27031744, 15.10.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3483/12 вх. № 3483/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю

позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 (дов.)

3-ї особи - не з'явився

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 (дов.)

розглянувши справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Ізюм Харківської області, 3-я особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом, Ізюмський державний завод офтальмологічної лінзи, м. Ізюм Харківської області,

до Ізюмського казенного приладобудівного заводу, м. Ізюм Харківської області,

про зобов'язання повернути майно

та по зустрічній позовній заяві Ізюмського казенного приладобудівного заводу, м. Ізюм Харківської області,

до фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Ізюм Харківської області, про стягнення витрат на зберігання майна в сумі 110051,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО П ОСОБА_4, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Ізюмського казенного приладобудівного заводу, в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу майно, а саме лінзу необроблену із скла типа БКС(У) в кількості 637154 штук.

Ухвалою суду від 14.08.2012 р. до сумісного розгляду з первісним позовом прийнята зустрічна позовна заява Ізюмського казенного приладобудівного заводу до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення витрат на зберігання майна в сумі 110051,00 грн.

Ухвалою суду від 27.09.2012 р. залучено до участі у справі за первісним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом, Ізюмський державний завод офтальмологічної лінзи.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 15.10.2012р. о 15:30 год.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримує первісний позов, зазначає, що за договором зберігання відповідачу була передана лінза необроблена із скла типа БКС(У) в кількості 637154 штук, яку він просить повернути. При цьому зазначає, що немає жодних підстав вважати, що за договором купівлі-продажу № 3/2587 від 23.02.2009р. відповідачу була продана лінза, яка зберігалась у відповідача на підставі договору зберігання № 72 від 29.05.2009р.

Представник позивача за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує, вказує на те, що умовами договору зберігання № 72 від 29.05.2009р. передбачено, що відповідач прийняв майно на зберігання безоплатно, а наданий розрахунок фактичних витрат відповідача є необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечує частково, вказує на те що частину майна, а саме лінзу необроблену із скла типу БКС(У) в кількості 403562 шт. позивачем було продано відповідачу, на теперішній час у нього на зберіганні знаходиться лінзу необроблену із скла типу БКС(У) в кількості 233592 шт. В обґрунтування свого зустрічного позову посилається на ч. 3 ст. 947 ЦК України.

Третя особа в судове засідання 15.10.2012 р. не з'явилась, у судовому засіданні 11.10.2012 р. представник третьої особи надав усні пояснення про те, що Ізюмський державний завод офтальмологічної лінзи не отримував лінзу необроблену із скла типа БКС(У) ні від відповідача, ні від позивача.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.05.2009р. між Ізюмським казенним приладобудівним заводом (відповідач за первісним позовом, зберігач) та ФО П ОСОБА_4 (позивач за первісним позовом , поклажодавець) укладений договір зберігання № 72, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв та зобов'язався зберігати на складі збуту лінзу необроблену зі скла типу БКС(У) в кількості 637154 штуки на загальну суму 421090,64 грн. згідно акту прийому - передачі від 01.06.2009р. (п.1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору зберігач зобов'язався прийняти майно, забезпечити збереження майна протягом строку дії договору, повернути майно на першу вимогу поклажодавця.

Згідно п. 3.1 Договору поклажодавець зобов'язався здати на зберігання лінзу в кількості, зазначеному в акті прийому-передачі, прийняти майно за закінченням строку договору, попередити зберігача про особливі умови, необхідні для зберігання майна якщо такі є, а також про наявність шкідливих властивостей майна.

Згідно з п. 4.2 Договору приймання на зберігання та повернення майна оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з 5.1. Договору даний договір діє до 31.12.2009 р. (додатковими угодами № 1, № 2, від 15.12.2010 р., № 3 від 26.12.2011р. строк дії договору був продовжений, кінцевий термін - до 31.12.2012р.).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що зберігання здійснюється безоплатно.

Відповідно до акту приймання - передачі від 01.06.2009р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв лінзу необроблену зі скла типу БКС(У) в кількості 637154 штуки на загальну суму 421090,64 грн.

Відповідач за первісним позовом посилається на те, що частина лінзи, що була передана на зберігання в подальшому була реалізована позивачем за первісним позовом відповідачу. На даний час на підприємстві зберігається лінза необроблена із скла типу БКС(У), що належить позивачу за первісним позовом, в кількості 233592 шт., яка запакована в 43 металеві контейнери, що підтверджується інвентаризаційним описом від 14.09.2012р.

До матеріалів справи додана копія договору № 3/2587 від 23.03.2009 р., укладеного між ФО П ОСОБА_4 (позивач за первісним позовом, продавець) та Ізюмським казенним приладобудівним заводом (відповідач за первісним позовом, покупець), за умовами якого продавець зобов'язався продати лінзу необроблену зі скла типу БКС(У) (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати товар у відповідності з умовами договору (п.1.1), кількість та асортимент товару зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2), ціна за одну одиницю товару відображається в накладних на кожну партію товару (п. 3.1).

Позивач за первісним позовом передав товар відповідачу, що підтверджується накладними № 7 від 01.07.2009р., № 9 від 03.09.2009р., № 10 від 14.09.2009р., № 11 від 13.10.2009р., № 1 від 25.01.2010р., № 2 від 17.02.2010р., № 3 від 01.03.2010 р., № 1 від 29.03.2011 р., № 1 від 13.03.2012 р., за якими позивач передав відповідачу лінзу необроблену із скла типу БКС (У) в кількості 434551 штук, з яких 30989 шт. було повернуто відповідачем за первісним позовом позивачу.

Позивач за первісним позовом не заперечує проти факту реалізації відповідачу лінзи необробленої, але вказує на те, що реалізовував відповідачу іншу лінзу, а не та, яка перебувала у відповідача за первісним позовом на зберіганні. Позивачем в обґрунтування своїх тверджень наданий договір № 12 від 23.07.2007р., згідно з яким він придбав у Ізюмського державного заводу офтальмологічної лінзи лінзу необроблену із скла типу БКС (У), а також надав специфікації до договору та відповідні накладні, з яких вбачається, що відповідач по накладній № 308 від 12.11.2008 р. придбав лінзу необроблену із скла типу БКС (У) в кількості 765656 штук, а по накладній № 68 від 26.04.2010р. - у кількості 92005 штук. Крім того позивачем за первісним позовом надано копію накладної № 8 від 16.03.2009р., згідно з якою позивач придбав у ФО П ОСОБА_1 лінзу необроблену із скла типу БКС (У) в кількості 366844 штуки.

Надані позивачем за первісним позовом документи свідчать про те, що він мав достатню кількість лінзи необробленої як для передачі на зберігання, так і для реалізації відповідачу.

Відповідач за первісним позовом обґрунтовуючи свою позицію стосовно того, що він придбав у позивача лінзу, яка знаходилась у нього на зберіганні, посилається на дані бухгалтерського обліку, а саме на картки обліку готових виробів на складі, акт звірки руху майна, що складений ним в односторонньому порядку, з якого вбачається збіг даних загальної кількості зданої на зберігання лінзи, кількості лінзи, що була продана позивачем відповідачу, а також співпадає залишок лінзи, яка і була зазначена самим позивачем у листах № 5 від 29.03.2012 р. та № 9 від 03.06.2012 р.

Крім того відповідач посилається на те, що на підприємстві ведеться журнал вивозу (ввозу) товарно-матеріальних цінностей, який прошнурований, пронумерований та скріплений печаткою, згідно з даними яких у 2008-2012 роках лінза необроблена із скла типу БКС (У) на Державне підприємство "Ізюмський приладобудівний завод" не завозилась, про що надана відповідна довідка та оригінали журналів.

Дослідивши надані документи, суд встановив, що ні в договорі купівлі-продажу № 3/2587 від 23.03.2009 р., ні в накладних немає посилання на те, що позивач продає відповідачу лінзу, яка знаходиться на зберіганні.

Умовами договору, а саме пунктом 4.2 Договору передбачено, що приймання на зберігання та повернення майна оформлюється актом прийму - передачі, однак при реалізації майна, як стверджує відповідач за первісним позовом, зі зберігання відповідні акти приймання-передачі майна не складались.

Стосовно посилань на збіг кількості лінзи за даними бухгалтерського обліку відповідача за первісним позовом та в листах відповідача, суд зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з листом № 5 від 29.03.2012 р., в якому просив передати лінзу необроблену із скла типу БКС (У) в кількості 233592 шт., що знаходиться у відповідача на зберіганні за договором зберігання № 72 від 29.05.2009р. новому власнику - Ізюмському державному заводу офтальмологічної лінзи, договір зберігання № 72 від 29.05.2009р. просить вважати розірваним. До листа був доданий акт прийому-передачі, підписаний позивачем, згідно з яким він отримує лінзу необроблену із скла типу БКС (У) з відповідального зберігання по Договору № 72 від 29.05.2009р. саме в кількості 233592 шт.

Позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з листом № 9 від 03.06.2012 р., в якому просить вважати розірваним договір зберігання № 72 від 29.05.2009р. та повернути з відповідального зберігання лінзу необроблену із скла типу БКС (У) в кількості 233592 шт.

Крім того 06.07.2012р. позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача за первісним позовом вимогу про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання за договором зберігання № 72 від 29.05.2009р. в кількості 637154 шт.

Отже, у вказаних листах зазначена різна кількість лінзи та першим листом позивач за первісним позовом просив передати певну кількість лінзи третій особі, при цьому відповідач за первісним позовом не надав жодної відповіді позивачу та не виконав вимоги зазначених листів. Суд вважає, що вказані листи не можуть бути належними доказами, що підтверджують кількість майна, яке знаходиться на зберіганні у відповідача за первісним позовом, оскільки не є первинними документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оригінали журналів вивозу (ввозу) товарно-матеріальних цінностей на територію відповідача за первісним позовом встановив, що за актом приймання - передачі майна на відповідальне зберігання від 01.06.2009р. позивач за первісним позовом передав відповідачу на зберігання лінзу очкову необроблену +3,0 в кількості 12039 шт.

За накладною № 7 від 01.07.2009р. відповідач за первісним позовом придбав у відповідача за первісним позовом лінзу необроблену зі скла типу БКС(У) +3,0 в кількості 12039 шт., при цьому за накладною № 1 від 13.03.2012 р. відповідачем у позивача була придбана ще лінза необроблена зі скла типу БКС(У) +3,0 в кількості 13706 шт., яка в подальшому була повернута за накладною № 10 від 17.05.2012 р., що свідчить про те, що відповідач за первісним позовом придбав у позивача за первісним позовом лінзу необроблена зі скла типу БКС(У) +3,0 в кількості більшій, ніж була передана на зберігання.

Оглянувши журнали вивозу (ввозу) товарно-матеріальних цінностей на територію відповідача за первісним позовом за зазначені дати суд встановив, що в них відсутній запис стосовно ввозу та вивозу лінзи необробленої зі скла типу БКС(У) +3,0, що може свідчити про те, що в журналах реєструються не всі випадки ввозу та вивозу продукції.

За таких обставин, враховуючи відсутність актів приймання-передачі майна зі зберігання, факт наявності у позивача за первісним позовом достатньої кількості лінзи як для передачі на зберігання так і для реалізації відповідачу, суд дійшов висновку про те, що відповідачем за первісним позовом не доведений факт придбання ним у позивача за первісним позовом саме тієї лінзи необробленої, яка знаходилась у нього на відповідальному зберіганні.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно з ч. 1 статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання, а частиною 4 цієї статті передбачено, що установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі статтею 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою про повернення майна на зберігання, яка всупереч умовам договору та нормам чинного законодавства не була виконана.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги нормативно та документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд встановив, що згідно зі статтею 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання (ч.1). Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві (ч.2). При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3).

Положення зазначеної статті передбачають право зберігача на відшкодування своїх витрат, пов'язаних за зберіганням майна поклажодавця. При безоплатних відносинах відшкодовуються необхідні і вже зроблені витрати, при цьому зберігач повинен довести необхідність таких витрат, фактичний розмір та факт понесення таких витрат.

Відповідачем за первісним позовом наданий розрахунок витрат, пов'язаних зі зберіганням майна, до якого включені амортизація місця, на якому зберігались контейнери з майном позивача, заробітна плата комірника, заробітна плата охоронця, нараховані соціальні внески, адміністративні витрати до відшкодування (пожежна охорона, затрати на управління, плата за воду, плата за землю, поточний ремонт), витрати на збут (освітлення, сигналізація).

Додатково відповідачем за первісним позовом додана довідка про розрахунок амортизаційних відрахувань та довідка про середньомісячну заробітну плата комірника відділу збуту.

Суд зазначає, що відповідачем за первісним позовом не доведено, що всі, зазначені ним витрати були понесені саме у зв'язку зі зберіганням майна відповідача, оскільки включені ним до розрахунку показники сплачувались би відповідачем і в разі, якщо б у нього і не було на зберіганні майна відповідача. Зокрема не доведено, що охоронця та комірника було прийнято на роботу лише для виконання умов договору зберігання № 72 від 29.05.2009р. та саме за цю роботу ним сплачувалась заробітна плата, а також те, що підприємство сплачувало за пожежну охорону, плату за воду, плату за землю, за освітлення, за сигналізацію, робило поточний ремонт лише у зв'язку з виконанням умов договору зберігання № 72 від 29.05.2009р.

Всі надані позивачем розрахунки підписані керівництвом підприємства та не надано жодного доказу на підтвердження фактичного понесення таких витрат, здійснення відповідних оплат.

Крім того, в договорі зазначено про передачу на зберігання тільки кількість контейнерів та не йдеться мова про займану площу, а розрахунок здійснений відповідачем за первісним позовом виходячи з площі.

Протягом дії договору зберігання відповідач за первісним позовом жодного разу не направив на адресу позивача за первісним позовом вимогу про відшкодування витрат на зберігання.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що факт безоплатного зберігання майна було виявлено при зміні керівництва підприємства, але і після такої зміни новим керівником не направлялась вимога про відшкодування витрат, незважаючи на те, що бухгалтерському обліку витрати підприємства відображаються щомісячно, та відповідачем не надано доказів існування за підприємством позивача заборгованості по відшкодуванню таких витрат.

За таких обставин суд вважає зустрічні позовні вимоги нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати по первісному позову та по зустрічній позовній заяві покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити первісний позов.

Зобов'язати Ізюмський казенний приладобудівний завод (64302 Харківська область, м. Ізюм, пр. Леніна, 66, код 30210163) повернути фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 (64300 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) лінзу необроблену із скла типа БКС(У) в кількості 637154 штук.

Стягнути з Ізюмського казенного приладобудівного заводу (64302 Харківська область, м. Ізюм, пр. Леніна, 66, код 30210163) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (64300 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 8421,81 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 22.10.2012 р.

Суддя Яризько В.О.