Рішення № 27031579, 22.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2503/2012

За позовом: Повного товариства "ІЗДАТЄЛЬСКІЙ ЦЕНТР"

до відповідача: "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення заборгованості у розмірі 29 860,89 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Шевчук К.М. - довір. б/н від 01.08.2012р.,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Повне товариство "ІЗДАТЄЛЬСКІЙ ЦЕНТР" звернулося до господарського суду з позовною заявою до "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29 860,89 грн., а також судові витрати.

Ухвалою суду від 27.08.2012р. було порушено провадження у справі №5017/2503/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.10.2012р. представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач -"Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями (а.с.49, 55) у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, в якості підстави для виникнення прав та обов'язків позивач посилається на договір від 5.11.2010р.

Дійсно, 05.11.2010р. між ПТ «ІЗДАТЄЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР»та «ІСРЗ»у формі ТОВ було укладено Договір. Відповідно до умов Договору позивач взяв на себе зобов'язання виготовити поліграфічну продукцію, а саме: календар будиночок -500 штук, та календар настінний -500 шт., і передати виготовлену продукцію «ІСРЗ»у формі ТОВ.

Відповідно до п.2.1. загальна вартість робіт за Договором складає 18 000 грн. з врахуванням ПДВ.

Позивач зазначає, що сторонами в п. 2.2. Договору було погоджено, що розрахунок проводиться в два етапи, передоплата в розмірі 50%, яка складає 9 000 грн. з врахуванням ПДВ та оплата 50% яка складає 9 000 грн. протягом 3-х банківських днів після отримання продукції.

Як встановлено судом, позивачем були виставлені рахунки №421 від 28.10.2010р. та №422 від 28.10.2010р. на загальну суму 54 000 грн.

02.12.2010р. «ІСРЗ»у формі ТОВ на підставі виставлених позивачем рахунків здійснило передоплату у розмірі 50% вартості замовленої продукції у сумі 27 000грн.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору ним 02.12.2010р. було поставлено на адресу відповідача продукцію, а саме: календар будиночок -500 штук, та календар настінний -500 шт. про, що свідчать видаткові накладні №287, №288 від 02.12.2010р. та податкові накладні №564, №565 від 02.12.2010р.

Разом з тим, оскільки відповідні зміни до договору внесені не були, а будь-яких доказів щодо поставки товару саме за договором позивач суду не надав, суд оцінює поставку за накладною №278 від 2.12.2010р. на суму 36 000 грн. як таку, що була здійснена за межами договору від 5.11.2010р., тобто дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків за договором поставки, укладеним в усній формі.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

При цьому, чинним законодавством обов'язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 08.06.2012р. на адресу відповідача була направлена Претензія із вимогою сплатити заборгованість з оплати товару з урахуванням 3% річних та індексу інфляції у сумі 29 860,89 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 08.06.2012р., що підтверджується відтиском печатки канцелярії «ІСРЗ»у формі ТОВ. (а.с.45-46).

Враховуючи, що факт поставки товару позивачем на суму 27 000 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи накладними (а.с.41-44), підписаними представниками сторін, приймаючи до уваги надіслання Претензії з вимогою щодо сплати боргу, яка була отримана відповідачем 08.06.2012р., з огляду на ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок сплатити вказану суму у семиденний строк від дня отримання вимоги.

Приймаючи до уваги, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 27 000 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з «ІСРЗ»у формі ТОВ суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 27 000 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та зобов'язаний, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд не погоджується із ним, оскільки позивачем неправильно встановлено початок періоду нарахування інфляції та трьох процентів річних.

При визначенні початку періоду стягнення, суд зазначає, що оскільки претензію із вимогою сплатити заборгованість було отримано відповідачем 08.06.2012р. та враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, суд вважає, що строк нарахування штрафних санкцій повинен відраховуватися з 16.06.2012р.

В свою чергу, як вбачається з розрахунку позивача (а.с.47), він просить стягнути 3% річних та індекс інфляції за період з 06.12.2010р. по 05.06.2012р.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з "Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (68093, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 61, ідентифікаційний код 32333962) на користь Повного товариства "ІЗДАТЄЛЬСКІЙ ЦЕНТР" (68004, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграда, буд.14, кв.136; ідентифікаційний код 24773505) 27 000 /двадцять сім тисяч/ грн. 00 коп. заборгованості, 1 455 / одну тисячу чотириста п'ятдесят п'ять/ грн. 15 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.