Рішення № 27031536, 22.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2054/2012за позовом Публічного акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів"

до відповідачів 1)Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одесі"; 2) Дочірнє підприємство „Радіалка"

про визнання договору іпотеки припиненим та звільнення будівлі від обтяження

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Завалькевич Є.В. за довіреністю від 22.07.2010р. №744;

Жарська О.В. за довіреністю від 16.01.2012р. №08-17/06

від відповідача-2: не з'явився

Суть спору: ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" звернулось до ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одесі" та Дочірнього підприємства „Радіалка" з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області визнати договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №13-65-06/302, укладений 25.06.2007р. між ЗАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" таким, що припинив свою дію, а також звільнити від обтяження нежилу 3-х поверхову будівлю головного магазину/матеріального складу, загальною площею 2691,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21/48.

У запереченнях на позовну заяву за вх.№24669/2012 від 08.08.2012р. відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що підстави для припинення поруки встановлені ст.559 ЦК України не можуть застосовуватись до правовідносин за заставою, різновидом якої є іпотека. Тобто, положення ст.17 ЗУ „Про іпотеку" спростовує твердження позивача щодо припинення поруки, якщо кредитором протягом шестимісячного строку від дня настання строку настання основного зобов'язання не було пред'явлено вимоги до поручителя, так як ця підстава не може застосовуватись до правовідносин за іпотекою. Також відповідач-1 посилається на те, що відповідно до ст.11 Закону України „Про іпотеку" позивач, як майновий поручитель за договором іпотеки, несе відповідальність перед відповідачем -1 виключно в межах вартості майна, переданого в іпотеку, а тому в будь-якому випадку збільшення або зменшення розміру зобов'язання, внаслідок змін і доповнень до кредитного договору, не має відношення до позивача. Доводи позивача стосовно не надання згоди на підписання додаткової угоди спростовуються умовами п.1.1. договору іпотеки, згідно з якими цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №13-65-06/301 від 25.06.2007р. (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між відповідачем -1 та відповідачем -2. Окрім того, відповідач -1 посилається на те, що обраний позивачем спосіб захисту права -визнання договору припиненим не відноситься до встановлених законом способів захисту цивільних прав.

Ухвалою від 08.08.2012р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 26.09.2012р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача, та розгляд справи відкладений на 17.09.2012р.

Розпорядженням голови суду від 17.09.2012р. справу передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г. у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному. На підставі розпорядження голови суду від 24.09.2012р. справу прийнято до провадження суддею Смелянець Г.Є., про що 25.09.2012р. винесено відповідну ухвалу, в якій розгляд справи призначений на 22.10.2012р.

Вказану ухвалу позивач і відповідач -2 одержали 01.10.2012р., але у судове засідання 22.10.2012р. не з'явилися і про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

Представники відповідача -1 у судовому засіданні просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з підстав, які викладені у запереченнях.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників відповідача -1 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

25.06.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (Банк) і Дочірнім підприємством „Радіалка" (Позичальник) укладений кредитний договір № 13-65-06/301, згідно з яким Банк зобов'язується надати Позичальникові кредит у сумі 1 700 000 грн. на умовах встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов п. 2.2. договору повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: не пізніше 10 числа кожного місяця по 58 000 грн. щомісячно та 76 000 грн. не пізніше 24.06.2010р. Кінцевий термін погашення кредиту не пізніше 24.06.2010р. включно.

Згідно з умовами п.3.2. договору проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 17,5 % річних.

У п.3.10. договору встановлено, що зобов'язання Банку з надання кредиту виникає після оформлення забезпечення -іпотеки на суму 3 400 000 грн.

Відповідно до умов п.6.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Згідно з умовами п.6.6. договору всі зміни та доповнення до нього вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору.

31.03.2008р. між Банком і Позичальником укладений договір про внесення змін № 13-65-06/156 до Кредитного договору №13-65-06/301 від 25.06.2007р., умовами якого внесені зміни у п.2.2. кредитного договору щодо графіку повернення кредиту Позичальником.

06.10.2008р. між Банком і Позичальником укладений договір про внесення змін № 05-01-16/446 до кредитного договору №13-65-06/301 від 25.06.2007р., умовами якого внесені зміни у п.3.2. кредитного договору щодо процентної ставки, яка сплачується Позичальником за користування кредитом в розмірі 22% річних.

Також судом встановлено, що 25.06.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (Іпотекодержатель) і ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 13-65-06/302, який забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 13-65-06/301 від 25.06.2007р. (а також усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього), укладеного між Іпотекодержателем та ДП „Радіалка", за умовами якого останній зобов'язаний повернути Іпотекодержателю кредит в розмірі 1 700 000 грн. до 24.06.2010р. за вказаним у кредитному договорі графіком та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 17,5 % річних на заборгованість за кредитом, сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 0,5 % річних від ліміту кредитування, сплату одноразової комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 0,1 % від ліміту кредитування, відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 36% річних, сплатити неустойку (штраф, пеню), а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов кредитного договору, у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до умов п.1.2. договору предметом іпотеки є нежила трьохповерхова будівля головного магазину/матеріального складу, загальною площею 2691,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21/48. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, згідно свідоцтва про право власності на нежилу будівлю головного магазину/матеріального складу серії ЯЯЯ № 569199 від 22.01.2007р.

Згідно з умовами п. 1.7. договору обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації Іпотекодержателем в порядку, встановленому законом.

Відповідно до умов п.5.1. договору Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у випадку якщо у момент настання строку виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю; незалежно від настання строку виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором -при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб Іпотекодавця, порушенні відносно нього справи про банкрутство; незалежно від настання строку виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором -при виникненні підстав, вказаних у п. 3.1.5. цього Договору.

Згідно з умовами п.7.3. договору цей договір діє до повного виконання зобов'язань Позичальником за Кредитним договором (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.1.2. Статуту ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів", який затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" (протокол №16 від 20.04.2011р.) та державну реєстрацію змін до якого проведено 18.01.2012р., ПАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" є новим найменуванням ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" відповідно до вимог Закону України „Про акціонерні товариства".

Відповідно до п.1 Статуту ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", який затверджений загальними зборами акціонерів 23.04.2010р., погоджений НБУ 21.05.2010р. та державну реєстрацію змін до якого проведено 08.06.2010р., ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства).

Окрім того, у матеріалах справи наявна Вимога щодо погашення кредитної заборгованості № 05-01-05/149 від 03.03.2012р., згідно з якою Банк просить Іпотекодавця погасити існуючу прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1 120 000 грн., за процентами в сумі 853 401, 42 грн., по комісії в сумі 14 053,70 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Як вище встановлено господарським судом, підставою позовних вимог ПАТ „ОЗРСВ" про визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію, є положення ч.ч.1,4 ст.559 ЦК України, якими встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч.1 ст.559 ЦК України); що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст.559 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Отже, іпотека є одним із видів застави, а відносини іпотеки регулюються спеціальним Законом України „Про іпотеку".

У ст.1 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України „Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином виходячи із системного аналізу вищевикладених вимог законодавства господарський суд вважає, що порука та застава (іпотека) є окремим самостійними способами забезпечення виконання зобов'язання, які регулюються різними правовими нормами, а тому підстави для припинення поруки, які встановлені вимогами ст.559 ЦК України не можуть застосовуватися до правовідносин за заставою, різновидом якої є іпотека.

Поряд з цим у ст.17 Закону України „Про іпотеку", який є спеціальним законом, визначений вичерпний перелік підстав для припинення іпотеки, а саме іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним;знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з умовами п.7.3. договору іпотеки договір діє до повного виконання зобов'язань Позичальником (відповідач-2) за кредитним договором або до припинення права іпотеки у видках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Таким чином, як вимогами Закону України „Про іпотеку", так і умовами укладеного між Іпотекодержателем (відповідач-1) і Іпотекодавцем (позивач) договору іпотеки не передбачено припинення іпотеки, якщо кредитор протягом шестимісячного строку від настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а також у випадку зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Більш того, з огляду на вимоги ст.11 Закону України „Про іпотеку", в якій встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмету іпотеки, господарський суд вважає, що позивач, як майновий поручитель за договором іпотеки, несе відповідальність перед відповідачем -1, як іпотекодержателем за договором іпотеки виключно в межах вартості майна, переданого в іпотеку, а тому в будь-якому випадку збільшення або зменшення розміру основного зобов'язання відповідача -2 за кредитним договором, внаслідок внесення змін і доповнень до кредитного договору, ні яим чином не впливає на позивача.

Посилання позивача на відсутність згоди позивача на внесення змін до кредитного договору щодо розміру процентної ставки за користування кредитом господарський суд до уваги не приймає, оскільки такі посилання спростовуються умовами п. п.1.1. договору іпотеки, згідно з якими цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №13-65-06/301 від 25.06.2007р. (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між Банком і Позичальником.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію не відповідають чинному законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині звільнення від обтяження нежилої 3-х поверхової будівлі також не підлягають задоволенню господарським судом, оскільки позовні вимоги в цій частині взагалі необґрунтовані позивачем, як у позові, так і під розгляду справи, незважаючи на вимоги суду щодо їх обґрунтування, які викладені в ухвалах від 13.07.2012р., від 08.08.2012р.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 26 жовтня 2012 року.

Суддя Смелянець Г.Є.