Рішення № 27031525, 25.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2106/2012

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АльфаТрейд";

до відповідача Приватне акціонерне товариство "Вікторія"

про визнання недійсним договору поставки

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Долинний С.В. -за дорученням;

Від відповідача: Грушко В.В. -за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: 17.07.2012 року за вх.№3171/2012 товариство з обмеженою відповідальністю „Альфатрейд" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним договору поставки №20/12-10 від 20.12.2010 року укладеного з приватним акціонерним товариством „Вікторія".

Ухвалою від 19 липня 2012 року порушено провадження у справі №5017/2106/2012 та призначено до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 09.08.2012 року з'явився, на виконання ухвали суду надав витребуванні матеріали та відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До канцелярії суду 21.08.2012 року за вх.№26029/2012 надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 3 вересня 2012 року строк розгляду справи продовжено до 3 жовтня 2012 року та розгляд справи відкладено.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області у зв'язку з перебування судді Гуляк Г.І. на лікарняному справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Горячук Н.О. та розпорядженням голови суду від 9 жовтня 2012 року справу №5017/2106/2012 передано на розгляд судді Гуляк Г.І.

Ухвалою від 9 жовтня 2012 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд визнати недійсним договір поставки №20/12-10 від 20.12.2010 року.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

20 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АльфаТрейд»/покупець -позивач/ та Приватним акціонерним товариством «Вікторія» /постачальник -відповідач/ був укладений договір поставки № 20/12-10. За умовами договору постачальник /надалі за текстом відповідач/, зобов'язується передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець /надалі за текстом позивач/, зобов'язується прийняти та оплатити їх відповідно з умовами цього договору, (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1. договору, повне найменування, кількість, асортимент, ціна одиниці Товару, а також сума партії Товару вказуються в видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною даного Договору. Товар згідно даного Договору передається Покупцеві товарними партіями розмір яких визначається партією Товару зазначеного в одній видатковій накладній.

Відповідно до п.2.1 договору, повне найменування, кількість, асортимент партії Товару визначається Покупцем в заявці, яка направляється Постачальнику електронною поштою або/ факсом /або телефоном. Постачальник має право затвердити подану заявку Покупця або самостійно внести в її зміст корегування залежно від фактичної наявності товару на складі Постачальника.

Згідно п. 2.2. договору, загальна кількість Товару, який передається згідно п.1.1., визначається як сума одиниць Товару вказаних у всіх видаткових накладних, згідно яких провадилась передача Товару Покупцеві в рамках даного Договору. Одиниця виміру кількості Товару: пляшка, упаковка.

В розділі 3 договору сторони обумовили умови та порядок передачі товару, а в розділі 4 ціну товару та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 3.1. договору, транспортування Товару здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок на умовах доставки Товару на склад Покупця за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна 137 або, за додатковою домовленістю Сторін, транспортом Покупця за його рахунок. Розвантаження Товару здійснюється силами Покупця.

Відповідно до п. 3.3. договору , товар вважається прийнятим Покупцем з моменту фактичної передачі Товару, що підтверджується датою видаткової накладної.

Згідно до п. 4.1. -п.4.5 договору, ціна за одиницю Товару визначається на договірній основі і вказується в видаткових накладних, ціна договору визначається, виходячи із сум, вказаних в видаткових накладних, за весь термін дії даного Договору, розрахунки за даним Договором проводяться в безготівковій формі в національній валюті України, оплата за отриманий Товар здійснюється Покупцем на протязі 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту передачі Товару Покупцеві, що підтверджується датою підписання видаткової накладної, датою оплати являється дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, згідно Договору.

Згідно до п. 6.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий Товар Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

До договору поставки № 20/12-10 від 20.12.2010р. було укладено додаткові угоди, зокрема, додаткова угода № 1 від 23.08.2011р. в якій доповнено договір п. 6.10.; додаткова угода №2 від 15.08.2011 року якою внесено зміни до розділу 11, а саме зазначено нові реквізити постачальника; додаткова угода № 3 від 20.12.2011 року внесено зміни до п. 9.1. яким було продовжено строк дії договору поставки.

Вказаний договір підписаний з боку покупця директором Заяць Олександром Миколайовичем, а з боку постачальника Генеральним директором Котляровим Ігорем Адольфовичем, та скріплений печатками підприємств.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.07.2012р. у справі №19/38/2012/5003 за позовом Приватного акціонерного товариства «Вікторія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АльфаТрейд» про стягнення суми заборгованості, позовні вимоги було задоволено частково в розмірі 132062,03 грн. - основного боргу; 8922,86 грн. - пені; 2063,57грн.- інфляційного збільшення суми боргу; 1745,60 -3% річних, судового збору 2895,88 грн.

Судовим рішенням №19/38/2012/5003 встановлено факт повного виконання Приватного акціонерного товариства «Вікторія»зобов'язань за договором поставки № 20/12-10 від 20.12.2010р. та додаткових угод до нього та часткову оплату вартості поставленого товару з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «АльфаТрейд».

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Жодна зі сторін не надала суду докази звернення до іншої сторони договору поставки №20/12-10 від 20.12.2010р з вимогою про його недійсність, а натомість здійснено поставку та оплату продукції, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору та додаткових угод до нього.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України від 16.01.03 р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: визнання правочинну недійсним (ст. 16 ЦК України від 16.01.03 р.).

Відповідно до п.1 ст.203, ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 п.1 ст.216, ст.217, п.1 ст.236 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч.4 ст.180 ГК України).

Частина 3 ст.264 ГК України встановлює, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

Положеннями ч.6 ст.265 ГК України визначено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно до ч.2 ст.266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (ч.2 ст.267 ГК України). Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік (ч.3 ст.267 ГК України).

Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч.6 ст.267 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (ч.2 ст.268 ГК України).

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості (ч.3 ст.268 ГК України).

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (ч.4 ст.268 ГК України). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (ч.5 ст.268 ГК України).

Суд дослідив договір поставки №20/12-10 від 20.12.2010р та встановив, що у відповідності до п.п.1.2 договору поставки та додаткових угод до нього, які є його невідємною частиною, ч.2 ст.266 ГК України, сторонами визначено ціну, кількість, асортимент продукції, а положення п.п.2.1., 2.2. договору поставки передбачають вимоги до якості продукції з дотриманням ст.268 ГК України. До того ж у п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору поставки сторони передбачили способи та строки поставки товару, отже договір №20/12-10 від 20.12.2010р містить всі істотні умови, передбачені для такого виду договорів, тому відсутні підстави вважати, його неукладеним.

Зі змісту рішення господарського суду Вінницької області від 31.07.2012р. у справі №19/38/2012/5003 вбачається, що договір поставки №20/12-10 від 20.12.2010р р. виконаний відповідачем та виконання прийняте позивачем та частково оплачено.

Позивач не навів належного обґрунтування та не довів суду існування жодної з обставин, передбачених ст.203 ЦК України, що свідчили б про недійсність спірного договору.

Отже, за викладених обставин, позовні вимоги позивача є недоведеними, необґрунтованими тому задоволенню судом не підлягають.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2012 року

Суддя Гуляк Г.І.