Рішення № 27031376, 23.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 3/103-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного комунального підприємства "Новосілки", с. Новосілки Києво-Святошинського району

про стягнення 621073,02 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі позивач) заявлено позов до Державного комунального підприємства "Новосілки" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 621073,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений позивачем природний газ за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.09.2012 р.

18.09.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2012 р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 10.10.2012 р. та попереджено відповідача, що повторна неявка його представника у судове засідання не буде підставою для відкладення розгляду справи.

10.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване порушенням господарським судом міста Києва провадження у справі № 5011-18/12923-2012 про визнання договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 р. недійсним.

У судовому засіданні 10.10.2012 р. оголошено перерву до 23.10.2012 р., про що сторонами підписано відповідне повідомлення.

10.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

22.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав письмові пояснення щодо необхідності зупинення провадження у даній справі.

До письмових пояснень відповідача щодо необхідності зупинення провадження у даній справі суд ставиться критично, виходячи з наступного:

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної з нею справи іншим судом.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд господарським судом міста Києва справи № 5011-18/12923-2012 за позовом відповідача до позивача про визнання договору № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 р. недійсним не робить неможливим розгляд господарським судом Київської області справи № 3/103-12. Станом на дату судового засідання договір № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 р. є чинним, доказів іншого суду не надано. Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що у відповідності з приписами п. 1 частини першої ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Відповідно, заява відповідача про зупинення провадження у даній справі, залишається судом без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник, позивач у справі) та Державним комунальним підприємством "Новосілки"" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір № 06/10-2184ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі договір), відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити покуп покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник передає покупцю в період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. газ в обсязі 1930,000 тис. куб. м.

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091,00 грн., крім того ПДВ –20%, всього з ПДВ –1309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2105630,00 грн., крім того ПДВ –20%, всього з ПДВ –2526756,00 грн. (п.п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 р. до договору внесено зміни, а саме: змінено назву договору на "Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання".

Додатковою угодою № 2 від 04.04.2011 р. до договору внесено зміни, а саме: абз. 3 п. 3.1. викладено у наступній редакції: "До сплати за 1000 куб. м. природного газу –1091,00 грн., крім того ПДВ –20%, всього з ПДВ –1309,20 грн. ".

На виконання умов зазначеного договору позивачем була проведена поставка газу відповідачеві, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від: 31.11.2011 р. на суму 462736,74 грн., від 28.02.2011 р. на суму 436900,98 грн., 31.03.2011 р. на суму 337242,07 грн. та 30.04.2011 р. на суму 110427,10 грн. –загалом на суму 1347306,89 грн. (копії актів у матеріалах справи).

Таким чином, відповідно до умов договору (п. 4.1), ДКП "Новосілки" повинно було остаточно розрахуватись за фактично отриманий газ на підставі актів приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Проте, як зазначає позивач, ДКП "Новосілки" здійснило лише часткову оплату, за поставлений газ в розмірі 800000,20 грн. Отже, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 547306,39 грн.

10.10.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що останнім заборгованість не погашено у зв’язку з важким фінансовим станом підприємства, проте належних доказів такого стану відповідачем суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ДКП "Новосілки" своїх зобов’язань щодо сплати заборгованості за договором № 06/10-2184ТЕ-17 від 20.12.2010 р. у сумі 547306,39 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Належних доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

У зв’язку з цим суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 547306,39 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 41201,23 грн. пені, 23241,39 грн. три відсотки річних та 9324,01 грн. –інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Заперечення відповідача вказані у відзиві на позовну заяву щодо відсутності вини останнього у несплаті заборгованості, а підставою для відповідальності за порушення зобов’язання є наявність вини, судом до уваги не беруться, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач посилається на приписи ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" де вказано, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, проте останнім належних доказів реструктуризованої заборгованості суду не надано.

Зробивши розрахунок пені, за період з 16.02.2012 р. по 15.08.2012 р., включно (вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 41092,84 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних, за період з 21.02.2011 р. по 16.08.2012 р. (вказаний у розрахунку позивача), суд встановив, що сума відповідного розрахунку суду більша результату позивача, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 23241,39 грн.

Відповідно до роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

З розрахунку відповідача вбачається, що останнім не враховано індекси інфляції за квітень –серпень 2012 року, оскільки індекс інфляції за місяці у вказаний період становить менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, де вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватись за увесь час прострочення.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши зазначені вище роз’яснення Вищого господарського суду України, за період з 21.02.2011 р. по 16.08.2012 р., суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 3338,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 547306,39 грн. основного боргу, 3338,00 грн. інфляційних втрат, 23241,39 грн. 3% річних та 41092,84 грн. пені, загалом 614978,62 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Клопотання відповідача, вказане у відзиві на позовну заяву, про відстрочення на 3 місяці стягнення суми основного боргу судом залишається без задоволення, оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем виникла, ще у травні 2011 року, а отже з моменту виникнення заборгованості за поставлений природний газ минуло вже більше року, що є значним періодом несплати боргу. Крім того, бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Новосілки" Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (03027, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна, буд. 20; код ЄДРПО України 25655972) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПО України 31301827) –547306 (п’ятсот сорок сім тисяч триста шість гривень) 39 коп. основного боргу, 41092 (сорок одну тисячу дев’яносто дві гривні) 84 коп. пені, 3338 (три тисячі триста тридцять вісім гривень) 00 коп. інфляційних втрат, 23241 (двадцять три тисячі двісті сорок одну гривню) 39 коп. 3% річних та 12299 (дванадцять тисяч двісті дев’яносто дев'ять гривень) 57 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2012 р.

Суддя А.В. Лопатін