Рішення № 27031155, 07.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-65/4618-2012 07.06.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до Державного підприємства "Укржитлосервіс", м. Київ

про стягнення 1 002 892,62 грн.

за участю представників:

від позивача : Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю № 93/2012/02/13-9 від 13.02.2012 р.від відповідача :Сапсай С.В. -представник за довіреністю № 44 від 31.01.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 1 002 892,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 7560159 від 01.02.2003 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Державного підприємства "Укржитлосервіс" утворилась заборгованість в сумі 1 002 892,62 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 928 750,50 грн., інфляційну складову боргу в сумі 29 919,40 грн., 3% річних в сумі 19 415,79 грн. за період з 01.08.2010 р. по 01.03.2012 р. та пеню в розмірі 24 806,93 грн. за період з 01.10.2011 р. до 01.04.2012 р., а всього -1 002 892,62 грн.

У судовому засіданні 07.06.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав, подав відзив на позовну заяву та просив розстрочити виконання рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

21.10.2004 р. між АЕК "Київенерго" (яка згідно статуту змінила назву на ПАТ "Київенерго" у відповідності з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства"), як енергопостачальна організація, та відповідачем - Державним підприємством "Укржитлосервіс", як абонентом, було укладено договір № 7560159 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п 1.1 договору його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Умовами договору № 7560159 від 01.02.2003 р. сторони погодили, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (п.2.2.1), абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.2.3.1).

Також сторонами договору № 7560159 від 01.02.2003 р. було погоджено :

-обсяги постачання теплової енергії (додаток № 1);

-тарифи на теплову енергію (додаток № 2);

-порядок розрахунків за теплову енергію (додаток № 4), відповідно до якого сторонами визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату абонент виконує не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим місяця.

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток №7);

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до облікових карток фактично спожитої теплової енергії у гарячій воді за період з 01.08.2010 р. по 01.03.2012 р., позивачем нараховано відповідачу до сплати основного боргу 928 750,50 грн. вартості послуг за спожиту теплову енергію у гарячій воді згідно договору № 7560159 від 01.02.2003 р.

З поданого позивачем розрахунку суми боргу вбачається, що відповідачем нарахована вартість теплової енергії сплачена не була. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Таким чином заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з 01.08.2010 р. по 01.03.2012 р. становить 928 750,50 грн.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тарифи на теплову енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Таким чином, судом встановлено, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді по договору № 7560159 від 01.02.2003 р. за період з 01.08.2010 р. по 01.03.2012 р. в сумі 928 750,50 грн.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати суду не надано, а наявність заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, а саме -відомостями обліку споживання теплової енергії, довідкою про надходження коштів від відповідача, позовні вимоги в частині стягнення 928 750,50 грн. основного боргу за договором № 7560159 від 01.02.2003 р. в період з 01.08.2010 р. по 01.03.2012 р. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 29 919,40 грн., 3% річних в сумі 19 415,79 грн. за період з 01.08.2010 р. по 01.03.2012 р., а також пеню в розмірі 24 806,93 грн. за період з 01.10.2011 р. до 01.04.2012 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій та матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 29 919,40 грн., 3% річних в сумі 19 415,79 грн. за період з 01.08.2010 р. по 01.03.2012 р. та пеня в розмірі 24 806,93 грн. за період з 01.10.2011 р. до 01.04.2012 р.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Щодо заявленого у судовому засіданні представником відповідача клопотання про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виниклому спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач вказує на скрутне фінансове становище, що є підставою для розстрочки.

Однак з матеріалів, наданих відповідачем, судом не встановлено доказів неможливості виконати судове рішення.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, які можуть бути причиною невиконання судового рішення, суд відмовляє відповідачу у розстроченні виконання рішення суду.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 1 002 892,62 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 24-А, ідентифікаційний код 32207896) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 928 750 (дев'ятсот двадцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 50 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 29 919 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 40 коп., 3% річних в сумі 19 415 (дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 79 коп. та пеню в сумі 24 806 (двадцять чотири тисячі вісімсот шість) грн. 93 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 24-А, ідентифікаційний код 32207896) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 057 (двадцять тисяч п'ятдесят сім) грн. 86 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 07 червня 2012 р.

Повний текст рішення підписаний 08 червня 2012 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна