Рішення № 27031007, 24.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.10.12 р. Справа № 5006/48/61/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль"

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача Халіна А.О. - представник за довіреністю

від відповідача Пілігірім О.О. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" основного боргу у розмірі 33 568 655,73 грн., пені у розмірі 2 052 633,91 грн., 7% штрафу у розмірі 2 587 805,90 грн., інфляційних втрат в сумі 199 377,20 грн. та 3% річних у розмірі 406 047,51 грн., а всього 38 814 520,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 14/2265/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем протягом листопада 2011 року - лютого 2012 року природного газу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, штраф за прострочення оплати понад 30 днів, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач у від?зиві на позовну заяву позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 33 568 655,73 грн. та судов?ого збору у розмірі 64 380,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 7% штрафу та пені відповідач заперечує, посилаючись на наявність порушен?ої відносно Державного підприємства "Зуївська експеримен?тальна теплоелектроцентраль" справи п?ро банкрутство, зазначив, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (пеня, штраф), н?е застосовуються інші санкці?ї за невиконання чи неналежне? виконання грошових зобов'язань.

Представник позивача в наданих в судовому засіданні 16.10.2012 додаткових письмових поясненнях заперечив проти посилання відповідача на те, що у зв'язку з порушенням справи про банкрутство з останнього не можуть бути стягнуті штрафні санкції за порушення зобов'язання. Зазначив, що відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не припиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію. В даному випадку вимоги про стягнення штрафних санкцій є вимогами поточних кредиторів, а отже можуть бути задоволені в загальному порядку.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" (покупець, відповідач) укладено договір № 14/2265/11 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 Договору).

Обсяг природного газу, що планується передати за Договором у період з 01.10.2011 по 31.12.2012, погоджено сторонами у п. 2.1 Договору, з визначенням запланованих обсягів поставки по місяцях.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна за 1 000 куб.м природного газу становить 3 023,50 грн., крім того ПДВ 20 %, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 342,00 грн. з ПДВ, а всього з ПДВ - 4 042,76 грн.

30.09.2011 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої з 01.10.2011 пункт 5.2 Договору викладено в наступній редакції: "5.2. Ціна за 1 000 куб.м газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу за регульованим тарифом, податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2%, ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 грн. До ціни газу додаються загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.".

Крім того, 11.10.2011 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, у якій погоджено з 11.10.2011 пункт 5.2 Договору викласти в наступній редакції: "5.2. Ціна за 1 000 куб.м газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу за регульованим тарифом, податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 382,00, крім того цільова надбавка - 2%, ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн. До ціни газу додаються загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.".

Згідно з п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими продавця та покупця, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у листопаді 2011 року в обсязі 1 831,444 тис.куб.м на суму 6 982 197,10 грн. (акт від 30.11.2011);

- у грудні 2011 року в обсязі 2 206,410 тис.куб.м на суму 8 411 717,48 грн. (акт від 31.12.2011);

- у січні 2012 року в обсязі 2 805,243 тис.куб.м на суму 11 069 208,35 грн. (акт від 31.01.2012),

- у лютому 2012 року в обсязі 2 827,120 тис.куб.м на суму 11 155 532,80 грн. (акт від 29.02.2012),

а всього на суму 37 618 655,73 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30-відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта - 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу - сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 9 670,217 тис.куб.м на загальну суму 37 618 655,73 грн.,, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі, що підписані сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого протягом листопада 2011 року по лютий 2012 року природного газу виконав частково, а саме на суму 4 050 000,00 грн., про що свідчить доданий позивачем до матеріалів справи реєстр прийнятих платежів.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий протягом листопада 2011 року по лютий 2012 року природний газ становить 33 568 655,73 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 14/2265/11 від 30.09.2011 відповідачем суду не надано. У поданому до суду відзиві на позовну заяву заборгованість за отриманий природний газ визнана відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 33 568 655,73 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 052 633,91 грн., штраф за порушення строків оплати понад 30 днів у сумі 2 587 805,90 грн., 3% річних у розмірі 406 047,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 199 377,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.2 Договору погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого природного газу виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

З наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних вбачається, що позивач нараховував вказані суми на заборгованість за листопад 2011 року, починаючи з 14.12.2011, за грудень 2011 року, починаючи з 14.01.2012, за січень 2012 року, починаючи з 14.02.2012, та за лютий 2012 року, починаючи з 14.03.2012.

Судом вище встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку з викладеним, нарахування пені та 3% річних необхідно здійснювати на прострочену заборгованість за листопад 2011 року, починаючи з 15.12.2011, за грудень 2011 року, починаючи з 17.01.2012 (оскільки 14.01.2012 - субота вихідний день), за січень 2012 року, починаючи з 15.02.2012, та за лютий 2012 року, починаючи з 15.03.2012.

За здійсненим судом перерахунком пені з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума пені становить 2 045 794,43 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Крім того, пунктом 7.2 Договору визначено, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого природного газу встановлений судом та є більшим ніж 30 днів, вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 2 587 805,90 грн. є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також визнаються судом обґрунтованими.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 199 377,20 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

За розрахунком суду розмір 3% з урахуванням настання у відповідача строку платежу є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Заяв та клопотань відповідного змісту суду не подавалось та представником позивача не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог, визначених позивачем. А тому, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 406 047,51 грн., визначеному позивачем.

Посилання відповідача на неможливість стягнення з нього пені, 7% штрафу за прострочення платежу, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку порушенням провадження у справі про банкрутство відносно відповідача та введенням судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд відхиляє з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2010 № 5/190б порушено справу про банкрутство Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію (а отже і його наслідки - відсутність можливості нарахування пені) поширюється лише на ті вимоги, строк виконання яких настав до дати введення дії мораторію.

З вищевикладеного можна зробити висновок про те, що мораторій стосується лише тих вимог, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто вимог конкурсних кредиторів. В силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не розповсюджує свою дію на вимоги поточних кредиторів. Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після дня введення мораторію, а тому не зупиняє дію заходів, направлених на забезпечення виконання таких зобов'язань.

За змістом зазначених вище норм, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію та нести юридичну відповідальність за їх невиконання у відповідності із чинним законодавством, у тому числі оплачувати пеню та штраф за їх невиконання або неналежне виконання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011, постановах Вищого господарського суду України № 5/34-09 від 27.09.2010 та № 5002-33/4815-2010 від 23.02.2011.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання з оплати отриманого протягом листопада 2011 року - лютого 2012 року природного газу настав у відповідача після 06.12.2010, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що у відношенні відповідача було винесено постанову про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль" (86783, Донецька область, м. Зугрес, вул.. Станційна, 1, ідентифікаційний код 04623778, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у розмірі 33 568 655 (тридцять три мільйони п'ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 73 коп., пеню у розмірі 2 045 794 (два мільйони сорок п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 43 коп., штраф у розмірі 2 587 805 (два мільйони п'ятсот вісімдесят сім тисяч вісімсот п'ять) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 406 047 (чотириста шість тисяч сорок сім) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 199 377 (сто дев'яносто дев'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 64 367 (шістдесят чотири тисячі триста шістдесят сім) грн. 12 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 25.10.2012.

Суддя Сажнева М.В.