Рішення № 27030588, 25.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2012 р.

Справа 4/73/2011/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання Д.Нестеров

за участю представників:

позивача : Савишен О.Б. - згідно довіреності, Незговоров В.Ю. - згідно довіреності;

відповідача 1:ОСОБА_5;

відповідача 2: не з"явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (проспект Гагаріна, 12-а, м. Одеса, 65039; вул. Винниченка, 2, м. Вінниця, 21009) до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) до: Закритого акціонерного товариства - науково - виробничої фірми "Елекомс" (вул. К. Маркса, буд. 8, м. Вінниця, 21100) про солідарне стягнення заборгованості в сумі 388 628,98 грн., згідно умов договору № 90 від 23.06.2008р., з яких: 198 700 грн. 00 коп. - основна заборгованість по кредиту, 163 884 грн. 14 коп. - заборгованості по відсотках, 26 044 грн. 84 коп. - нарахованої пені за період з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р., -

ВСТАНОВИВ :

В судовому засіданні 25.10.2012 р., на підставі ч.3 ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 25.10.2012 р. о 15:00 год., про що представники сторін були повідомлені під розписку.

Відповідач 1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечила, покликаючись на те, що докази вилучені в кримінальну справу і вона немає можливості захищати інтереси в господарському суді. Разом з тим пояснила, що кредитний договір з позивачем, додаткову угоду до нього укладала, подавала заяву про відкриття поточного рахунку, клопотання про отримання кредиту і всі ці документи особисто підписувала, але отримані в касі банку кредитні кошти в сумі 198 700, 00 грн., враховуючи дружні стосунки, передала керівнику другого відповідача для придбання другим відповідачем обладнання. Також пояснила, що підписувала договір поруки.

Відповідач 2 вимоги ухвали суду від 11.10.2012 р. про явку в судове засідання представника та надання додаткових доказів не виконав. Пояснень про невиконання вимог ухвали суду не надав. Вказана ухвала направлена відповідачу 2 рекомендованим листом на адресу вказану в позовній заяві, в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вул. К. Маркса, буд. 8, м. Вінниця, 21100, що стверджується поштовим реєстром.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

При цьому суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі (аналогічно надсилається і ухвала про поновлення провадження у справі) надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Це розцінюється як вручення рекомендованого листа із ухвалою відповідачу 2 та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 2 про час і місце судового розгляду справи за його участю.

В судовому засіданні 25.10.2012 р. розглянуто та задоволено клопотання відповідача 1 від 12.03.2012 р., проти якого представник позивача не заперечив, про продовження строку розгляду справи на 15 днів, згідно ч.3 ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, яка полягає в зменшенні позовних вимог, та які є новими позовними вимогами, щодо пені за несвоєчасну сплату відсотків із суми 10 772, 16 грн. до 1 429, 22 грн. У вказаній заяві позивач просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 379 286 грн. 04 коп., з яких: 198 700 грн. 00 коп. - основної заборгованості по кредиту; 163 884 грн. 14 коп. - заборгованості по відсотках; 16 701 грн. 90 коп. нарахованої пені, в тому рахунку, 15 272, 68 грн. - пеня за прострочення сплати тіла кредиту з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р. та 1429, 22 грн. - пені за прострочення сплати відсотків з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р.

Відповідач 1 проти вказаної заяви не заперечила.

Заява про зменшення позовних вимог щодо пені за несвоєчасну сплату відсотків із суми 10 772, 16 грн. до 1 429, 22 грн. не суперечить чинному законодавству і відповідає ч.6 ст. 232 ГК України.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача 2 в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали зменшені позовні вимоги, які є новими позовними вимогами, і не погодилися з запереченнями відповідача 1, оскільки в справі є належним чином засвідчені копії необхідних доказів.

Заслухавши представників позивача, відповідача 1, оглянувши копію протоколу виїмки документів, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку про те, що зменшені, нові позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 543, 549, 550, 554, 1049, 1054 ЦК України, підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 364 013, 36 грн., з яких: 198 700 грн. - заборгованості по кредиту, 163 884 грн. 14 коп. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1429 грн. 22 коп. - пені за прострочення в оплаті відсотків нарахованих в липні - грудні 2010 р. Вимоги про стягнення 15 272, 68 грн. пені за прострочення в оплаті повернення кредиту за період з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р. задоволенню не підлягають, як такі, що нараховані з порушенням строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

23.06.2008 р. між позивачем (в договорі - "Кредитор") та відповідачем 1 (в договорі - "Позичальник") було укладено договір кредиту № 90.

Відповідно до п. 1.1 договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 198700,00 гривень, зі сплатою 30 (Тридцять)відсотків річних та порядком погашення суми основної заборгованості шляхом щомісячної сплати 16558,00 грн. кредиту починаючи з липня 2008 року по травень 2009 року, а по 22.06.2009 р. - 16562, 00 грн.

Основна сума заборгованості погашається з першого по останнє включно число кожного місяця за графіком зазначеним в п.1.1.1 Договору з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 22 червня 2009 року, на умовах визначених Договором.

Відповідно до п.1.2. Кредит надається Позичальнику на наступні цілі : придбання Комутаторів Cisko Catalyst 3560 в кількості 9 (дев"ять штук).

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, Кредитор укладає: договір застави (п.1.3 Договору).

Підпунктом 2.4 Договору передбачено, що нарахування процентів (відсотків) за користування Кредитом здійснюється щоденно у валюті, в якій наданий Кредит та нараховується в розрахунку факт/факт. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день повернення Кредиту.

На підставі п.2.4.1 Договору Позичальник зобов'язується сплачувати відсотки за користування кредитом у валюті кредиту в період з першого по останнє число кожного місяця, починаючи з наступного місяця надання Кредиту, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі.

Згідно п.3.3.9 Договору Позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі Кредит із нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, що визначений п.1.1 цього Договору.

Також Позичальник зобов'язувався достроково повернути наявну заборгованість за Кредитом, винагороду Кредитора та можливі штрафні санкції у випадках, визначених цим Договором (п.п.3.3.14 Договору).

Згідно п. 4.1. договору, у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, та /або прострочення строків повернення Кредиту, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

01.11.2008 року до Договору кредиту № 90 від 23.06.2008 року укладена Додаткова угода № 1 відповідно до якої сторони внесли зміни в п.1.1 Договору щодо підвищення розміру відсоткової ставки до 32 %.

25.05.2009 року між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (Кредитор), Закритим акціонерним товариством Науково-виробничою фірмою "Елекомс" (Поручитель) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Позичальник) укладено Договір поруки.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 "Позичальник", зобов'язань щодо повернення суми Кредиту, сплати відсотків за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту № 90 від 23 червня 2008 року.

Змістом забезпеченого порукою зобов'язання є: повернення кредиту в сумі 198700,00 грн. з липня 2008 року по травень 2009 року (включно) з щомісячними платежами в сумі 16558,00 грн. та останній платіж до 22.06.2009 р. в сумі 16562, 00 грн., сплата визначених п.п.2.4.1, 3.3.10 Договору кредиту відсотків, комісій, штрафних санкцій.

Пунктами 3.1.1, 3.1.2 Договору Поруки передбачено, що Поручитель зобов'язаний протягом одного робочого дня, від дати отримання повідомлення Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання, шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, відсотків та штрафних санкцій на рахунки Кредитора. У випадку невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

На виконання умов кредитного договору позивачем надано відповідачу 1 кредитні кошти в сумі 198700,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку Позичальника з 23.06.2008 р. по 15.09.2010 р., розпорядженням операційному відділу від 23.06.2008 р., меморіальним ордером № 1827 від 23.06.2008 р., які знаходяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом і що підтверджується матеріалами справи відповідач 1 взяті на себе за кредитним договором зобов'язання виконував неналежним чином.

Відповідно до гарантійного листа від 27.02.2009 року відповідач 1 - ОСОБА_5 зобов'язувалася щомісячно погашати заборгованість по кредиту та відсотках (а.с.55 ).

Проте зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків залишились невиконаними, що спонукало позивача звернутись до поручителя з листом - вимогою № 3414 від 16.10.2009 р. про погашення заборгованості (а.с. 58), який залишено поручителем без задоволення.

Таким чином, станом на момент розгляду спору за відповідачем рахується заборгованість по основному боргу в сумі 198700, 00 грн., що також стверджується розрахунком позовних вимог.

Непроведення розрахунків згідно умов кредитного договору в добровільному порядку спонукало Банк звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 71 „Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, і зокрема ст.1054 названого Кодексу. Згідно цієї статті за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 „Позика" вказаної глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. В ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов"зок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частин позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмов від виконання договору не допускається.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Окрім заборгованості по кредиту, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів 163 884 грн. 14 коп. - заборгованості по відсотках; 16 701 грн. 90 коп. нарахованої пені, в тому рахунку, 15 272, 68 грн. - пеня за прострочення сплати тіла кредиту з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р. та 1429, 22 грн. - пені за прострочення сплати відсотків з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р.

Відповідно до обгрунтованого розрахунку суми боргу відповідач 1, а відтак солідарний відповідач 2 за користування кредитом з 23.06.2008 р. по 28.02.2011 р. мав би сплатити 169 269, 85 грн. відсотків за користування кредитом в стоки обумовлені договором, разом з тим свої зобов"язання по сплаті відсотків відповідачі виконали частково із 18.07.2008 р. по 17.05.2010 р. сплатили 5 385, 71 грн. відсотків за користуваня кредитом, вказане стверджується розрахунком суми боргу по відсотках (а.с.23), банківським витягом руху коштів (а.с. 25-53), платіжнім дорученням № 1680 від 18.07.2008 р. (а.с. 85).

Таким чином борг відповідачів перед позивачем по сплаті відсотків становить 163 884, 14 грн. (169269, 85 грн. - 5385, 71 грн.)

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.1. договору, у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, та /або прострочення строків повернення Кредиту, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що зменшені позовні вимоги, необхідно частково задоволити, а саме, в сумі 364 013, 36 грн., з яких: 198 700 грн. - заборгованості по кредиту, 163 884 грн. 14 коп. - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1429 грн. 22 коп. - пені за прстрочення в оплаті відсотків нарахованих в липні - грудні 2010 р. Вимоги про стягнення 15 272, 68 грн. - пені за прострочення в оплаті повернення кредиту за період з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р. задоволенню не підлягають, як такі, що нараховані з порушенням строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Заперечення відповідача 1 проти позовних вимог до уваги не беруться, оскільки в матеріалах справи є належним чином засвідчені позивачем копії доказів, які завірені 01.03.2011 р., тобто на момент засвідчення копій у позивача були оригінали, оскільки протокол виїмки складений працівником УБОЗ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції Бондар С.А., кредитна справа з оригіналами документів про позику, в тому рахунку і відповідача 1 були вилучені тільки 15.09.2011 р..

Відповідач 1 не оспорював неналежність копій і невідповідність копій доказів наданих позивачем, оригіналам доказів.

Відповідач 1 в судовому засіданні підтвердив фактичне отримання кредиту і посилався на незаконне заволодіння отриманих кредитних коштів посадовими особами відповідача 2.

Постановою старшого слідчого О.М. Супрун від 26.12.2011 р. про відмову в задоволенні заявленого клопотання було відмовлено банку в задоволенні клопотання про визнання цивільним позивачем з мотивів цивільно - правових відносин відповідача 1 з банком.

Оскільки кредитні кошти відповідач 1 фактично отримав на підставі договорів, то за структурою цивільних правовідносин саме відповідач 1 має відповідати перед позивачем за невиконання своїх зобов"язань за кредитним договором і нести відповідальність за їх порушення, згідно ст. 549, 550 ЦК України, а відповідач 2 як поручитель.

Вимоги про стягнення 15272, 68 грн. пені за період з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р. задоволенню не підлягають, як такі, що нараховані з порушенням строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так відповідно до п.1.1.1 договору кредиту № 90 від 23.06.2008 р. вся сума кредиту 198700 грн. мала бути повернута відповідачем 1 позивачеві не пізніше 22.06.2009 р.

Таким чином, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, пеня за неповернення тіла кредиту мала бути нарахована за прострочення з 23.06.2009 р. по 23.12.2009 р.

Із вимогами про стягнення пені за цей період позивач згідно з ч.2 ст. 258 ЦК України міг звернутися до суду на протязі року з моменту виникнення права на стягнення пені.

Разом з цим, із розрахунку позовних вимог щодо пені по тілу кредиту (а.с.21) вбачається, що 15 272, 68 грн. пені за неповернення кредиту позивач нарахував фактично з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р., тобто поза межами встановленими ч.6 ст. 232 ГК України (яка мала бути нарахована відповідно до закону і п.1.1.1. кредитного договору з 23.06.2009 р. по 23.12.2009 р.). В договорі не передбачено інший строк нарахування пені, ніж передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.

Таку ж позицію щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування пені висловив Вищий господарський суд України в п. 4 Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., в п. 2 Інформаційного листа № 01-06/908/2012 від 13.07.2012 р., Верховний Суд України в своїй постанові № 13/110-11 від 27.04.2012 р., Вищий господарський суд України в постанові № 15/065-11 від 01.02.2012 р.

Суд приходить до висновку про те, що розгляд кримінальної справи № 11285015 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.366 КК України з огляду на структуру правовідносин і укладення договорів особисто відповідачем 1 і отримання ним же кредиту, взяття ним зобов"язання по його поверненню не перешкоджає вирішенню господарським судом справи за позовом банку про повернення кредиту, стягнення відсотків за його користування і неустойки за порушення зобов"язань.

Господарський суд звертає увагу сторін на те, що якщо вироком у кримінальній справі № 11285015 будуть встановлені факти, які матимуть преюдиційне значення для справи господарського суду № 4/73/2011/5003, сторони вправі будуть звернутись до господарського суду для перегляду рішення за нововиявленим обставинами в порядку і строки встановлені законодавством.

Судові витрати на держмито, на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, на підставі ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам: із суми 364013 грн.36 коп. (198700 грн. - борг по кредиту + 163884 грн. 14 коп. - борг по відсотках + 1429 грн. 22 коп. - пені за прострочення сплати відсотків) - 96 % або 3957 грн. 39 коп. судових витрат покласти на відповідачів, із суми 15 272 грн. 68 коп. пені за прострочку повернення кредиту - 4% або 164 грн. 90 коп. судових витрат покласти на позивача.

Керуючись викладеним, ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 43, 49, ч. 3 ст. 69, 75, 78, 82 - 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Строк розгляду справи продовжити на 15 днів.

2. Зменшені позивачем позовні вимоги задовольнити частково в сумі 198 700 грн. заборгованості по кредиту, 163 884 грн. 14 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1429 грн. 22 коп. - пені за прострочення в оплаті відсотків нарахованих в липні - грудні 2010 р. У вимогах про стягнення 15272 грн. 68 коп. пені за прострочення в поверненні кредиту відмовити. Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам: із суми 364013 грн.36 коп. (198700 грн. - борг по кредиту + 163884 грн. 14 коп. - борг по відсотках + 1429 грн. 22 коп. - пені за прострочення сплати відсотків) - 96 % або 3957 грн. 39 коп. судових витрат покласти на відповідачів, із суми 15 272 грн. 68 коп. - пені за прострочку повернення кредиту - 4% або 164 грн. 90 коп. судових витрат покласти на позивача.

3. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1), з Закритого акціонерного товариства - науково - виробничої фірми "Елекомс", код ЄДРПОУ 20110825 (вул. К. Маркса, буд. 8, м. Вінниця, 21100) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", ідентифікаційний код 20971504 (проспект Гагаріна, 12-а, м. Одеса, 65039; вул. Винниченка, 2, м. Вінниця, 21009) 198 700 грн. - боргу по кредиту, 163884 грн. 14 коп. - боргу по відсотках, 1429 грн. 22 коп. - пені за прострочення в оплаті відсотків і 3957 грн. 39 коп. - судових витрат сплачених на державне мито і ІТЗ. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію даного рішення направити відповідачу 2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25.10.2012 р. р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 30.10.2012 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1- до справи

2 - відповідачу 2 (вул. К.Маркса, буд.8, м. Вінниця, 21100)