Постанова № 27030424, 25.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 5017/1107/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.12у справі№5017/1107/2012за позовомАгенції Безпеки "ЦЕНТР" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюдоТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ"простягнення Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.12 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі Добролюбова Т.В. -головуючий, Гоголь Т.Г., Фролова Г.М.

Агенцією безпеки "ЦЕНТР" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у квітні 2012 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" 5246,00 грн - боргу, 102,62 грн - 3% річних, 405,45 грн - пені. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати охоронних послуг, наданих в період з 01.07.11 до 16.07.11 за договором від 19.05.11 №13/11-ФО. При цьому, позивач посилався на приписи статей 552, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 216, 217, 218, 220, 222, 223 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.12, ухваленим суддею Літвіновим С.В., позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 5246,00 грн -боргу та 102,62грн - 3% річних. Суд установив факт надання позивачем послуг з охорони у спірний період та несплати відповідачем вартості цих послуг. В частині стягнення 405,45 грн пені судом відмовлено з посиланням на те, що договором про надання охоронних послуг №13/11-ФО не передбачено стягнення пені за невиконання грошового зобов'язання. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 625, 626, 628 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про

Доповідач: Добролюбова Т.В.

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Ярош А.І. -головуючого, Журавльова О.О., Михайлова М.В., постановою від 21.08.12, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 625, 901, 903, 978 Цивільного кодексу України та вважає, що судами не з'ясовано обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг в період з 01.07.11 до 16.07.11, адже ним акт приймання -передачі послуг не підписаний. Скаржник вказує також на безпідставність відхилення його клопотання про залучення до участі у справі власника об'єкта охорони та доводів про необхідність виклику працівників цього підприємства для дачі пояснень.

Від Агенції Безпеки "ЦЕНТР" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.05.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" -замовником, і Агенцією Безпеки "ЦЕНТР" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю -охороною, укладено договір про надання охоронних послуг № 13/11-ФО, за умовами якого охорона надає послуги з охорони майна замовника на об'єкті і запобігання розкрадання на об'єктах, зазначених у додатку № 1 до договору. Пунктом 2.2.4 договору сторони передбачили, що замовник зобов'язаний своєчасно і в повному об'ємі сплачувати послуги охорони. Згідно з пунктом 4.1 договору щомісячна вартість послуг охорони визначається за домовленістю сторін відповідно до додатку №1 до договору. Оплата послуг охорони замовником проводиться відповідно до пункту 4.3 договору у розмірі щомісячної вартості послуг охорони з 5 до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Агенції безпеки "ЦЕНТР" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" 5246,00 грн - боргу, 102,62 грн - 3% річних, 405,45 грн - пені. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входить, зокрема, установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дослідивши усі обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, судами попередніх інстанцій установлено, що позивач фактично приступив до виконання своїх обов'язків за договором з 19.05.11. Установлено судами і те, що 18.07.11 відповідач листом відмовився від послуг охорони, у зв'язку з чим складено додаткову угоду про розірвання договору, яка направлена замовнику для підписання разом з актом приймання - передачі охоронних послуг наданих в період з 01.07.11 до 16.07.11. Судами також установлено, що акт приймання -передачі охоронних послуг відповідачем не підписаний, вартість послуг наданих у спірний період не сплачена, і заборгованість останнього становить 5246,00 грн. Між тим, не підписання відповідачем акта здачі приймання -передачі охоронних послуг не може бути підставою для звільнення останнього від зобов'язання сплатити кошти, оскільки як убачається з умов договору акт не визначався сторонами як умова проведення розрахунків за охоронні послуги. Враховується і те, що навіть за умови не підписання акта, здача і приймання послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта та виникнення за таким актом прав і обов'язків можливе за наявності реального надання послуг за договором. Судами при розгляді даного спору установлений факт надання позивачем послуг за договором охорони у спірний період. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з того, що судами установлений факт прострочення відповідачем зобов'язань зі сплати послуг з охорони, а наданий позивачем розрахунок річних перевірений судами, висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для стягнення, окрім суми основного боргу також річні є правомірним. Щодо відмови у стягненні 405,45 грн -пені судові рішення в цій частині не переглядаються, оскільки фактично скаржником в касаційному порядку не оскаржуються. Посилання скаржника на необхідність виклику працівників підприємства для дачі пояснень, не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки це клопотання було предметом розгляду в суді першої інстанції та обґрунтовано відхилено. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 вказаної статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.12 у справі №5017/1107/2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова