Ухвала суду № 27029482, 24.10.2012, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

№ 2п-422/95

2012 рік

УХВАЛА

24 жовтня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 3 березня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2010 року позовні вимоги було задоволено.

18 квітня 2012 року відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2010 року, оскільки у судових засіданнях він присутній не був, що позбавило його можливості висловити свої заперечення проти позовних вимог. Крім того, протягом часу, коли ДВС йому було нараховано заборгованість, він мав офіційне місце роботи, бухгалтерією підприємства позивачу перераховувалися аліменти, і про можливу заборгованість йому відомо не було.

Представник відповідача підтримала доводи відповідача та просила скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Позивач проти задоволення заяви заперечувала, посилаючись на те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів, на той час заборгованість існувала, ухвалою суду від 31 березня 2011 року його було оголошено у розшук. Заочне рішення є вірним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Перевіривши матеріали заяви та цивільної справи № 2-4106/2010, суд вважає за необхідне заяву задовольнити за наступних підстав.

Судом встановлено, що 7 липня 2010 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення у звязку з тим, що відповідач ОСОБА_3 не зявився у судове засідання.

Разом з тим, з рапорту Жовтневого РВ від 5 липня 2010 року вбачається, що повідомити відповідача про час та місце проведення судового засідання не є можливим через те, що вхідні двері квартири ніхто не відчиняє (а.с. 35). Таким чином, відповідач дійсно не був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, призначеного на 7 липня 2010 року.

Крім того, через відсутність відповідача у судовому засіданні, відповідач був позбавлений можливості висловити свої заперечення проти позовних вимог, на які він посилається у заяві про скасування заочного рішення.

На підставі ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне заяву задовольнити, заочне рішення від 7 липня 2010 року скасувати і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 231, ч. 1 ст. 232 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 липня 2010 року по цивільній справі № 2-4106/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів скасувати.

Призначити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів до розгляду у судове засідання на 11 годину 00 хвилин 28 листопада 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя