Рішення № 27019095, 01.10.2012, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

01.10.2012 Суддя: Грицаюк Н. М.

Справа № 2-4924/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2012 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:

головуючого судді -Грицаюк Н. М.

при секретарі - Кобець О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й профзахворювань України в Центрально - міському районі м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров'я на виробництві, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він працював на різних державних підприємствах вугільної промисловості України, у т. ч. ДП «Артемвугілля» - в період з 20.01.1986 року по 11.06.2008 року на підземних посадах. Та був звільнений за ст. 40 ч. 2 КЗпП України за станом здоров'я. У наслідок небезпечних умов праці він отримав, в 1998 р. трудове каліцтво, за яким 19 червня 2008 року роботодавцем було проведено розслідування та був складений, затверджений та виданий акт по формі Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.Вперше у 2001 році висновком МСЕК серії 2-18 АВ від 07.05.2011р. йому було вперше безстроково встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 5% у зв'язку з трудовим каліцтвом. В 2008 році висновком МСЕК позивачу була вперше безстроково встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 60% у зв'язку з професійними захворюваннями, з яких: «пенвмоконіоз: антрако-силікатоз, бронхіт, легенева недостатність» -20 % ; «вібраційна хвороба»- 40%, та був визнаний інвалідом ІІІ групи. Внаслідок стійкої втрати працездатності він змушений був змінити свій уклад життя, не може виконувати працю, пов'язану з будь -якими навантаженнями, а також працювати на посадах, які дозволяють одержувати великий особистий заробіток. При цьому він переносить моральні й психічні страждання, його не залишає почуття дискомфорту, власної неповноцінності у зв'язку з утратою його організмом значної частини нормальних життєвих функцій унаслідок отриманого ушкодження здоров'я. Все це в сукупності вкрай негативно відбивається на його душевному й психічному та щиросердечному стані, загаюючи щодня йому моральні страждання, тобто моральну шкоду. Крім того, постійно проходить курси лікування в умовах стаціонару та амбулаторно у зв'язку із професійними захворюваннями. Моральну шкоду він оцінює в 65 000 гривень яку і просить стягнути з відповідачів на його користь.

В ході судового розгляду справи позивач підтвердив обставини зазначені в позові та уточнив свої позовні вимоги, вказавши, що просить стягнути з ДП «Артумвугілля» на його користь моральну шкоду в розмірі 65 000 грн. А також просив поновити строк для звернення до суду, оскільки він був пропущено з поважних причин.

Представник відповідача ДП „Артемвугілля" позов не визнав. Заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки доказів з приводу перенесених ним моральних страждань в зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також доказів якими він оперував при визначення суми моральної шкоди не надав. А також позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом . Про що надав до суду заперечення.

Представник ФССНВ позов також не визнав, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк для звернення з даним позовом, а також позовні вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства.

В подальшому сторони надали до суду письмові заяви про закінчення розгулу справу за їх відсутності.

Вислухавши доводи сторін, вивчивши письмові докази та надавши їм оцінку в їх сукупності суд прийшов до наступного.

Позивач працював на різних державних підприємствах вугільної промисловості України, у т. ч. ДП «Артемвугілля» - в період з 20.01.1986 року по 11.06.2008 року на підземних посадах. Та був звільнений за ст. 40 ч. 2 КЗпП України за станом здоров'я. У наслідок небезпечних умов праці він отримав: в 1998 р. трудове каліцтво, за яким 19 червня 2008 року роботодавцем було проведено розслідування та був складений, затверджений та виданий акт по формі Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Вперше - 07.05. 2001 році висновком МСЕК серії 2-18 АВ ОСОБА_1 було вперше безстроково встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 5% у зв'язку з трудовим каліцтвом.

11.06. 2008 році висновком МСЕК № 083663 позивачу була вперше безстроково встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65% у зв'язку з професійними захворюваннями, з яких: «пенвмоконіоз: антрако-силікатоз, бронхіт, легенева недостатність» -20 % ; «вібраційна хвороба» - 40%, та був визнаний інвалідом ІІІ групи., та також підтверджено 5 % за трудовим каліцтвом. 19.06.2008 р. було складено акт форми Н- 1, за нещасним випадком,що стався 05.09.1998р.

Проти цих обставин сторони не заперечували.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її права.

Моральна шкода потерпілого від професійного захворювання полягає вчасності, в фізичній болі , духовному стражданні, які випробував позивач, у зв'язку з пошкодження здоров'я.

Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч. 1 та ч. 2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосити право громадян на належні, безпечні і здорові умови раці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування , згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, як спричинили втрату працездатності.

Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків (п.4ч.1 ст.25).

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України „ Про охорону праці " в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема. На принципах пріоритету життя здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З урахуванням конституційної значущості здоров'я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я нещасним випадком чи професійним захворюванням і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

У відповідності зі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або в слідство профзахворювання складається, зокрема у фізичному болю, фізичних та душевних страждання, яких він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяло шкоду здоров'ю або настала смерть.

До професійного захворювання належить: захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключного або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Разом з тим, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 11 квітня 2011 року, тобто після набрання чинності Закону України № 717 від 23 лютого 2007 року про внесення змін до Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрати працездатності ", що послужили причиною втрати працездатності „ від 23 вересня 1999 року з наступними змінами і доповненнями, котрим включена обов'язковість Фонду по сплаті моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 вказаної постанови роз'яснено, що відповідно до ст.. 237-1 КЗПП за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні й фізичні страждання, обмежують його можливість вести звичний спосіб життя. Як наслідок, моральна шкода заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як про на життя, право на охорону здоров'я.

Ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди ", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру фізичної або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльність інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.3) у порушенні нормальних життєвих зв'язків, неможливість продовжування активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Зазначені обставини наступили в позивача у зв'язку із втратою працездатності, що було встановлено в судовому засіданні, тому суд доходить висновку про те, зо позивачеві заподіяна моральна шкода. Таким чином, суд вважає, зо позивачеві заподіяна моральна шкода умовами виробництва, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03. 1995 року „Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами, вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оскільки Державне підприємство „Артемвугілля" не забезпечила небезпечні умови праці своєму робітнику ОСОБА_1, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання та встановлено часткову втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.

Право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, виникло у позивача з 07.05.2001р. та 11.06.2008р., , а позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 22.07. 2010 року, тобто з пропуском тримісячного строку, передбаченого законом, але враховуючи, що ОСОБА_1 необізнаний у правових питаннях, а також тривалий час перебування на лікарняному, суд вважає можливим строк позовної давності звернення до суду поновити.

Правовідносини по відшкодування моральної шкоди по трудовому каліцтву 1998 року внаслідок встановлення висновком МСЕК від 07.05.2001р. стійкої втрати професійної працездатності 5 % суд застосовує Постанову КМУ від 23 червня 1993 р. № 472 «правила відшкодування шкоди власником … «, яка регулювала на той час відшкодування моральної шкоди ( максимальний розмір якої на той час, згідно вказаної Постанови, не міг бути більшим 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян -а це 2550 грн.)

Таким чином, розв'язуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд ураховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, погіршення стану його здоров'я, ступень втрати професійної працездатності -65%, доходить висновку про часткове задоволення позову у розмірі 19000 гривен.

Керуючись ст. ст.10-11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.. ст.. 23, 1167 ЦК України, ст.. 21, 31 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили страту працездатності " ст.. ст.. 223, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою здоров'я на виробництві в розмірі 19000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля" судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривен 60 копійок на користь Державного бюджету у Центрально - міському районі м. Горлівки 22030001 на р/р № 31219206700021 код за ЄДРПОУ 34686448.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. М. Грицаюк