Рішення № 27018929, 29.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Пр. №2/0544/1550/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Ім'ям України

«26»жовтня 2012 р. м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого -судді Чемодурової Н.О.

при секретарі -Бондаренко О.В., Горичевій С.В., Пісарєнко Є.М.

за участю:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Дегтярьов В.В.

представник третьої особи Самойлович Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського психоневрологічного інтернату, третя особа: Головне управління праці і соціального захисту населення Донецької обласної держадміністрації, про визнання недійсними умов трудового договору,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулась у Слов'янський міськрайонний суд з уточненим в ході судового розгляду позовом до Слов'янського психоневрологічного інтернату про визнання недійсними умов трудового договору. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року її було поновлено на посаді завідувача господарством Слов'янського психоневрологічного інтернату з 09 грудня 2010 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2011 року рішення апеляційної інстанції було залишене без змін. Однак, лише 12 березня 2012 року керівництвом Слов'янського психоневрологічного інтернату був виданий наказ про її поновлення на роботі на посаді завідувача господарством з 10.12.2010р. Крім того, дане поновлення було формальним, оскільки здійснювалось без відповідних змін до штатного розпису та наміру створити юридичні наслідки. В подальшому, відповідачем було винесено наказ про скорочення одиниці завідувача господарством, хоча ця одиниця і не була включена до штатного розкладу. Також вважає незаконними накази : про утворення комісії для надання висновків щодо доцільності відновлення та існування посади завідувача господарством; затвердження посадової інструкції. Після доповнень просила визнати недійсними умови договору про труд викладені:

- п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі»;

- наказ №43 від 13 березня 2012 року «Про створення комісії»;

- наказ №44 від 15 березня 2012 року «Про прийом-передачу матеріальних цінностей»;

- наказ №47 від 19 березня 2012 року «Про скасування наказів №44 від 15 березня 2012 року та №45 від 16 березня 2012 року»;

- наказ №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату»;

Також просила визнати незаконною посадову інструкцію завідувача господарством інтернату від 19 березня 2012 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача, ОСОБА_2, діючий на підставі договору (а.с. 74), уточнений позов підтримали повністю, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача, Дегтярьов В.В., діючий на підставі довіреності (а.с. 72), позов не визнав. Свої заперечення проти позову обґрунтував тими обставинами, що, дійсно, рішенням апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року ОСОБА_1 було поновлено на посаду завідувача господарством Слов'янського психоневрологічного інтернату, але вказаними судовими рішеннями не був скасований наказ № 59 від 01 жовтня 2010 року по інтернату про скорочення посади завідувача господарством, який є чинним, ніким не скасованим, і повинен виконуватись. На даний час інтернат має штатний розпис, що затверджений Головним управлінням праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, за яким посада завідувача господарством Слов'янського психоневрологічного інтернату відсутня. Твердження позивача щодо нібито формального поновлення її на посаді завідувача господарством не відповідають дійсності оскільки після поновлення на роботі ОСОБА_1 погодилась з запропонованими їй умовами, не відмовилась виконувати свої обов'язки і отримувати нараховану їй заробітну плату, дотримувалась Правил внутрішнього трудового розпорядку тощо. Всі накази та посадову інструкцію, яку позивач просить скасувати, вважає законними та такими, що відповідають чинному трудовому законодавству України за формою та сутністю з огляду на підстави їх видання керівником установи в межах та у спосіб делегованих повноважень, а право позивача на труд, як таке, ніким і нічим не було порушене.

Представник третьої особи, Самойлович Л.В., діюча на підставі довіреності (а.с. 93) в судовому засіданні вказала, що вважає позов не обґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Позивач ОСОБА_1 була допущена до виконання посадових обов'язків завідувача господарством, між роботодавцем - директором установи та позивачем ОСОБА_1 були погоджені істотні умови трудового договору; позивач була ознайомлена з посадовими обов'язками під особистий розпис; будь-яких розбіжностей щодо характеру роботи, обсягів та виконання - не було. ОСОБА_1 дотримувалась правил внутрішнього трудового розпорядку, їй було визначено робоче місце, проведено інструктаж з охорони праці. Виконуючи обов'язки завідувача господарством, ОСОБА_1 планувала свою роботу, надавала звіт про її виконання директору установи. За виконання трудових обов'язків позивачу виплачувалась заробітна плата, що підтверджується відомостями про її нарахування. Крім того, ОСОБА_1 брала участь в прийомі-передачі матеріальних цінностей згідно наказу директора установи від 15.03.2012 №44 «Про прийом-передачу матеріальних цінностей». У зв'язку з цим вважає твердження позивача про формальність поновлення її на посаді завідувача господарством безпідставним та таким, що суперечить дійсним обставинам справи.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що у Слов'янському психоневрологічному інтернаті вона працює сестрою господарко, є головою профспілкового комітету. 15 березня 2012 року відбулось засідання профспілкового комітету, на якому розглядалось подання директора інтернату, зареєстроване того ж дня, про надання згоди на зменшення чисельності співробітників інтернату за рахунок скорочення одиниці завідувача господарством. Більшістю голосів було прийняте рішення про доцільність проведення такого скорочення. У 2010 році, після звільнення ОСОБА_1 з посади, приймала від неї матеріальні цінності. Після поновлення ОСОБА_1 у 2012 році зворотне передання матеріальних цінностей не здійснювалось.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що у Слов'янському психоневрологічному інтернаті вона займає посаду інженера з ремонту. Після поновлення ОСОБА_1 у 2012 року очолювала другий склад комісії створеної для передачі матеріальних цінностей ОСОБА_1 Інвентаризація цій передачі не передувала і не проводилась.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що у Слов'янському психоневрологічному інтернаті вона займає посаду інженера з охорони праці. У 2010 році, після звільнення ОСОБА_1, частина посадових обов'язків завідувача господарством була покладена на неї. З приводу цього видавався наказ про поставлення в обов'язки. Однак, після поновлення ОСОБА_1 документального оформлення перерозподілу обов'язків не було. За усним розпорядженням директора інтернату вона припинила табелювання трьох осіб: двірника, робітників зеленого господарства та ритуальних послуг. Табелі для ведення були надані ОСОБА_1 Вона дійсно підписувала акт по аналізу доцільності введення посади завідуючого господарством по Слов'янському психоневрологічному інтернату, однак зробила це під тиском директора.

Свідок ОСОБА_9, комірник Слов'янського психоневрологічного інтернату, показала, що перерозподіл обов'язків завідувача господарством мав місце тільки після звільнення ОСОБА_1 Після її поновлення такого перерозподілу не було.

Свідок ОСОБА_10, інспектор з кадрів Слов'янського психоневрологічного інтернату показала, що за рішення Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 було поновлено на займаній посаді, здійснено відповідний запис у трудовій книжці. Також нараховувалась заробітна плата, розмір якої визначався не відповідно до штатного розпису, оскільки там цієї посади не було, а відповідно до тарифної сітки. Новий номер особовій справі ОСОБА_1 не присвоювався, а справа залишалась під старим номером. 14 березня 2012 року ОСОБА_1 була ознайомлена з раніше діючою посадовою інструкцією завідувача господарством, а 19 березня 2012 року - зі зміненою. Нова посадова інструкція майже повністю дублювала стару, з якої просто був виключений один пункт.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона займає посаду секретаря Слов'янського психоневрологічного інтернату. 07 березня 2012 року вона направила ОСОБА_1 повідомлення, що її поновлено на займаній посаді, 13 березня 2012 року повідомлення було отримане ОСОБА_1

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Згідно свого юридичного статусу Слов'янський психоневрологічний інтернат є соціально-медичною установою, яка підпорядкована Головному управлінню праці соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації і фінансується з обласного бюджету за рахунок державних коштів відповідно до Положення про інтернат, затвердженого Наказом начальника головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації від 21 лютого 2008 року №20/2 (далі - Положення), свідоцтва про державну реєстрацію, довідок з Державного казначейства Управління статистики в м. Слов'янську Донецької області.

Інтернат, як самостійну юридичну особу, очолює директор, який в межах компетенції на підставі Положення про інтернат має, в тому числі, право на видання наказів по установі, затверджувати функціональні обов'язки працівників, вирішувати питання добору кадрів, вживати заходи заохочення, а в разі порушень трудової дисципліни та невиконання функціональних обов'язків - накладати стягнення, визначає структуру виробничих підрозділів з метою здійснення належної фінансово-господарської діяльності.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2011 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача господарством Слов'янського психоневрологічного інтернату з 09 грудня 2010 року. Додатковим рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року був скасований, як незаконний, наказ інтернату №120-к від 09 грудня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_1.». Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2011 року було зазначено, що ОСОБА_1 поновлено з 10 грудня 2010 року.

У своїх запереченнях на позов представник відповідача та третьої особи зазначали, що поновленню ОСОБА_1 на попередній посаді не могло передувати внесення змін до штатного розкладу, оскільки зазначеними вище рішеннями апеляційної інстанції не був скасований наказ № 59 від 01 жовтня 2010 року по інтернату про скорочення посади завідувача господарством, а на теперішній час наказ є чинним, ніким не скасованим, і, відповідно, повинен виконуватись.

Однак, суд не може погодитись з таким твердження у зв'язку з наступним.

Частиною 5 статті 65 ГК України передбачено, що до компетенції керівництва підприємства віднесено вирішення питань діяльності підприємства в межах та порядку, визначених статутом підприємства.

Пунктом 4.2. Положення передбачено, що фінансово-господарська діяльність інтернату здійснюється відповідно до єдиного кошторису доходів і видатків, штатного розпису, які затверджуються головним управлінням праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації. (а.с.30).

З аналізу змісту штатного розпису Слов'янського психоневрологічного інтернату з 01.01.2012 року (а.с. 157-161) та з 01.04.2012 року вбачається, що після поновлення ОСОБА_1 зміни до штатного розпису інтернату не були внесені, а посаду завідувача господарством не було введено до штату.

Як вбачається з довідки управління Державної казначейської служби України у м. Слов'янську Донецької області від 28.12.2011р. №42/6-22-40, Слов'янський психоневрологічний інтернат фінансується за рахунок коштів обласного бюджету Донецької області.

Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Стаття 8 Закону України «Про оплату праці»відносить встановлення умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, до компетенції держави.

Однак, в порушення зазначених вимог закону виплата середнього заробітку ОСОБА_1 проводилась за рахунок економії фонду заробітної плати (а.с.56), а також з урахуванням тарифного розряду згідно чинного законодавства (а.с. 122).

Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП, укладення трудового договору оформлюється наказом чи

розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Однією з істотних умов праці є система та розмір оплати праці, ст. 32 КЗпП.

Згідно типової форми №П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу», затвердженої наказом Міністерства статистики України від 09 жовтня 1995 року №253, у наказі про прийом на роботу обов'язково, між іншим, зазначається форма і система оплати праці.

Зі змісту пункту 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача господарством з 10 грудня 2010 року. Відомостей про форму і систему оплати праці наказ не містить.

Таким чином, у зв'язку з тим, що в наслідок поновлення ОСОБА_1 жодних змін до штатного розпису інтернату не вносилось, поновлення мало місце на посаді, яка не була включена до штату; крім того, наказ №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі»не містить істотних умов праці щодо оплати труда, то, на думку суду, пункт другий цього наказу, щодо поновлення ОСОБА_1, має бути визнаний незаконним.

Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови №9 від 6 листопада 1992 р. ( зі змінами, внесеними постановами від 1 квітня 1994 р. № 4, від 25 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15) «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз'яснив, що згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Однак, на думку суду, фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи та виконання обов'язків завідувача господарством також не мав місця, з огляду на наступне.

Так, з пояснень позивача, підтверджених поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, які суд бере до уваги, вбачається, що після поновлення ОСОБА_1 на посаді фактичного допуску до виконання обов'язків завідувача господарством не було. ОСОБА_1 здійснювала ту роботу, яку находила для себе особисто: відвідувала стан кладовища; складала для себе звіти та плани.

З пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які суд бере до уваги, вбачається, що після звільнення ОСОБА_1 у 2010 році її обов'язки були розподілені між близько десятьма робітниками. Однак, після поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді в 2012 року зворотного перерозподілу обов'язків вже не було.

З п. 1.4. посадової інструкції завідувача господарства, затвердженої 26 серпня 2010 року наказом директора інтернату (а.с.34), вбачається, що завідувач господарством є матеріально відповідальною особою, однак, передача матеріальних цінностей ОСОБА_1 так і не була здійснена. Накази №44 та №45 «Про прийом-передачу матеріальних цінностей»були скасовані наказом №47 «Про скасування наказів №44 від 15.03.2012р. та 45 від 16.03.2012р.»та залишені без виконання.

Після поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді 12 березня 2012 року, вже 15 березня 2012 року директором інтернату голові ПК інтернату було надано подання про надання профспілковим комітетом згоди на зменшення чисельності співробітників інтернату за рахунок скорочення одиниці завідувача господарством. 19 березня 2012 року за номером 46 був виданий наказ «Про скорочення чисельності працівників інтернату»за рахунок одиниці завідувача господарством.

У зв'язку з тим, що як зазначалось вище, до штатного розпису інтернату не було внесено посади завідувача господарства, фактичний допуск до роботи ОСОБА_1 також був відсутній, то і скорочення чисельності працівників інтернату за рахунок одиниці завідувача господарством також не могло мати місця.

У зв'язку з цим суд також вважає незаконним наказ №46 від 19 березня 2012 року «Про скорочення чисельності працівників інтернату».

Суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсним наказу №44 від 15 березня 2012 року «Про прийом-передачу матеріальних цінностей»(а.с.39), оскільки даний наказ 19 березня 2012 року був скасований наказом директора Слов'янського психоневрологічного інтернату №47 «Про скасування наказів №44 від 15.03.2012р. та 45 від 16.03.2012р.»(а.с.47).

Щодо самого наказу №47, то, на думку суду, вимоги про визнання його недійсним, задоволенню не підлягають.

Так, зі змісту зазначеного наказу вбачається, що його першим пунктом були скасовані накази №44 та 45, а другим -затверджено посадову інструкцію завідувача господарством.

Як на підставу скасування наказу №47 позивач зазначає, що цим наказом скасовуються накази про передачу матеріальних цінностей завідувача господарством, в той час, як розпорядження матеріальними цінностями є складовою обов'язків завідувача господарством.

С такими доводами позивача суд не може погодитись, а тому вважає даний наказ цілком законним.

Щодо вимог позивача про скасування наказу №43 від 13 березня 2012 року «Про створення комісії», то вони також не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Зі змісту наказу вбачається, що ним було створено комісію для надання висновків щодо доцільності відновлення та існування посади завідувача господарством, внесення змін до штатного розпису інтернату до 14.03.2012р.

За результатами роботи комісії 14.03.2012р. був складений акт доцільності посади завідувачого господарством та відновлення її існування по Слов'янському психоневрологічному інтернаті.

Як на підставі визнання даного наказу недійсним позивач посилається на ту обставину, що посада завідувача господарством взагалі була відсутня у штатному розписі, а тому створення комісії для аналізу доцільності її існування є незаконними.

Однак, на думку суду, с таким твердженням позивача погодитись не можна.

Так п. 5.1. Положення передбачено, що директор інтернату у межах своєї компетенції видає накази по інтернату, затверджує функціональні обов'язки працівників інтернату, вирішує питання добору кадрів, вживає заходів заохочення, а в разі порушень трудової дисципліни та невиконання функціональних обов'язків -накладає стягнення на працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Наказ директора інтернату №43 від 13 березня 2012 року не встановлює для ОСОБА_1 будь-яких обов'язків та не порушує її прав, а тому визнавати його незаконними не має підстав.

Крім того, за результатами засідання комісії був складений акт, законність якого позивачем не оспорюється.

Також позивач у своєму позові просила визнати незаконною посадову інструкцію завідувача господарством інтернату від 19 березня 2012 року (а.с.43) у зв'язку з її невідповідністю даним довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №336 від 29.12.2004р. (далі - Довідник).

Ці вимоги позивача також не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Посадова інструкція - документ, що визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці. Посадова інструкція - це обов'язковий кадровий документ.

Основою для розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов'язки, права та відповідальність є Довідник.

З п. 6 Довідника вбачається, що в ньому визначено перелік лише основних робіт, які притаманні тій або іншій посаді, виходячи із встановленого в галузях економіки поділу і кооперації праці. Конкретний перелік посадових обов'язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні Завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

До посадових інструкцій може бути внесено зміни, доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства, установи, організації за згодою працівника. Наказ про внесення змін, доповнень до посадової інструкції видається в разі перерозподілу обов'язків між працівниками у зв'язку зі скороченням чисельності, раціональним розподілом праці. У разі зміни назви підприємства, установи, організації, їх структурного підрозділу або посади до посадових інструкцій вносяться відповідні зміни.

Зі змісту посадової інструкції завідувача господарством, затвердженої директором Слов'янського психоневрологічного інтернату вбачається, що вона узгоджується з типовою інструкцією завідувача господарством, передбаченою Довідником, затверджена наказом директора інтернату, а тому, на думку суду, підстави для визнання її недійсною відсутні.

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, відповідно до вимог статей 81, 88 ЦПК України, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60,212,213,214,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним п. 2 наказу №21-к від 12 березня 2012 року «Про поновлення на роботі».

Визнати незаконним наказ №46 від 19 березня 2012року «Про скорочення чисельності працівників інтернату».

Стягнути з Слов'янського психоневрологічного інтернату на користь держави судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк УДКС у м. Слов'янську, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 34686605, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ).

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено «29»жовтня 2012 року.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Н.О. Чемодурова