Постанова № 27013267, 10.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.10.12Справа №2а-1391/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.;

секретар -Авчиян К.Е.,

за участю:

представника позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»- ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 19 серпня 1996 року;

представників відповідача -Севастопольської митниці -ОСОБА_2, довіреність від 17 січня 2012 року № 03-9/261, ОСОБА_3, довіреність від 17 липня 2012 року № 03/3251;

представника прокуратури м. Севастополя -ОСОБА_4, посвідчення від 25 вересня 2012 року № 005828,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»до Севастопольської митниці, за участю прокуратури м. Севастополя, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника» звернулось до суду з адміністративним позовом до Севастопольської митниці про визнання протиправними та скасування податкових рішень від 12 серпня 2010 року № 16 про донарахування податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 1 537 грн. 10 коп., від 12 серпня 2010 року № 17 про донарахування податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 211 720 грн. 47 коп., від 13 грудня 2010 року № 21 про застосування штрафних санкцій у розмірі 7 685 грн. 55 коп., від 13 грудня 2010 року № 22 про застування штрафних санкцій у сумі 105 860 грн. 24 коп.

Позов обґрунтовано тим, що Севастопольською митницею безпідставно та в порушення вимог законодавства визначено код товару - ємності-контейнери полімерні для дезинфекції і передстерилізаційної обробки медичних виробів, торгової марки «Еламед», згідно вимог УКТЗЕД 3923100000, замість коду згідно вимог УКТЗЕД 9018908590.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25 червня 2012 року причини пропуску строку звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»до суду з позовом до Севастопольської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень визнані поважними, відкрито провадження у справі № 2а-1391/12/2770.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Просили у задоволенні позову відмовити. Зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення прийняти Севастопольською митницею на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для їх скасування не має.

Прокурор підтримав заперечення проти позову відповідача, наполягав на відмові у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Севастопольською митницею 16 липня 2010 року було проведено камеральну перевірку стану дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»вимог законодавства України з питань митної справи під час ввезення в період з 2007 по 2010 роки на митну територію України ємностей-контейнерів полімерних для дезінфекції і передстерилізаційної обробки медичних виробів.

За результатами даної перевірки було складено акт від 16 липня 2010 року № К/0007/123000000/30661393 (далі - акт від 16 липня 2010 року).

Актом перевірки від 16 липня 2010 року, за результатами камеральної перевірки дотримання ТОВ «Юг-Медтехника»вимог законодавства України з питань митної справи під час ввозу у період 2007-2010 років на митну територію України ємностей-контейнерів полімерних для дезінфекції та передстерилізаційноїобробки медичних виробів за вантажними митними деклараціями (далі ВМД) від 31 липня 2007 року № 123000001/7/003487; від 11 вересня 2007 року № 123000001/7/004337; від 04 жовтня 2007 року № 123000001/7/004841; від 29 жовтня 2007 року № 123000001/7/005351; від 23 листопада 2007 року № 123000001/7/005793; від 03 грудня 2007 року № 123000001/7/005996; від 21 грудня 2007 року № 123000001/7/006419; від 21 січня 2008 року № 123000001/8/000210; від 04 лютого 2008 року № 123000001/8/000511; від 19 березня 2008 року № 123000001/8/001346; від 31 березня 2008 року № 123000001/8/001638; від 17 липня 2008 року № 123000001/8/002021; від 07 травня 2008 року № 123000001/8/002384; від 28 травня 2008 року № 123000001/8/002753; від 09 червня 2008 року № 123000001/8/002989; від 01 липня 2008 року № 123000001/8/003487; від 16 липня 2008 року № 123000001/8/003808; від 24 липня 2008 року № 123000001/8/003957; від 11 серпня 2008 року № 123000001/8/004330; від 04 вересня 2008 року № 123000001/8/004801; від 15 вересня 2008 року № 123000001/8/005032; від 01 жовтня 2008 року № 123000001/8/005333; від 14 жовтня 2008 року № 123000001/8/005566; від 03 листопада 2008 року № 123000001/8/005897; від 14 листопада 2008 року № 123000001/8/006129; від 24 листопада 2008 року № 123000001/8/006282; від 08 грудня 2008 року № 123000001/8/006577; від 22 грудня 2008 року № 123000001/8/006772; від 16 січня 2009 року № 123000001/9/000084; від 05 лютого 2009 року № 123000001/9/000253; від 23 лютого 2009 року № 123000001/9/000425; від 01 квітня 2009 року № 123000001/9/000792, встановлено наступне:

- факт невірної класифікації ТОВ «Юг-Медтехника»згідно УКТЗЕД товарів «ємності-контейнери полімерні для дезінфекції та передстерилізаційної обробки медичних виробів, торгівельної марки «Еламед», типів ЕДПО 1-01, ЕДПО 3-01, ЕДПО 5-01, ЕДПО 10-01», виробник ТОВ «Елатомский приборний завод», Російська Федерація, під кодом 9018908590 УКТЗЕД (ставка мита 0%) замість коду 3923100000 УКТЗЕД (ставка мита 6,5%), що є порушенням вимог Закону України «Про митний тариф України», статтей 7, 8, 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф України», а також порядку заповнення граф ВМД, передбачених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою Наказом Держмитслужби України від 09 липня 1997 року №307, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 травня 2002 року за № 462/6750;

- відсутність підстав для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі підпункту 5.1.7 пункту 5.1. та пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»операцій з ввезення на митну територію України вищевказаних товарів, що призвело до заниження податкового зобовязання у загальному розмірі 216 277 грн. 68 коп., зокрема: за ввізним митом -14 639 грн. 14 коп., за податком на додану вартість -201 638 грн. 54 коп.

На підставі акту від 16 липня 2010 року Севастопольською митницею прийняті податкові повідомлення від 12 серпня 2010 року № 16 про донарахування мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 15 371 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем - 14 639 грн. 14 коп., за штрафними санкціями -731 грн. 96 коп.; № 17 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 211 720 грн. 47 коп., у тому числі за основним платежем -201 638 грн. 54 коп., за штрафними санкціями -10 081 грн. 93 коп.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом. Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Також, відповідно до пункту 3.3 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень та Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов'язань, затвердженому Наказом Державної митної службі України від 11 травня 2006 року № 370, податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», статті 93 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла в період оформлення податкових повідомлень), місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи відноситься до відомостей щодо юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Пунктом 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 716417 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»є юридичною особою, місцезнаходження: 99003 м. Севастополь, вул. Пирогова, 1.

Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»з моменту державної реєстрації є: 99003, м. Севастополь, вул. Пирогова, 1. Змін щодо місцезнаходження Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»з моменту державної реєстрації не здійснювало. У Єдиному державному реєстрі не міститься відомостей щодо відсутності позивача за його місцезнаходженням.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення від 12 серпня 2010 року №№ 16, 17 13 серпня 2010 року були надіслані поштовою кореспонденцією позивачу на адресу: 99011, АДРЕСА_1, після чого повернути поштовим відділенням зв'язку з відміткою у картках поштового повідомлення «за зазначеною адресою відсутній».

Отже, зазначене свідчить, що повідомлення №№ 16, 17 не було надіслано на адресу за місцезнаходженням підприємства, а саме: 99003, м. Севастополь, вул. Пирогова, 1, що є порушенням правил, встановлених підпунктом 6.2.4 пунктом 6.2 статті 6 Закону № 2181, у зв'язку з чим податкові повідомлення від 12 серпня 2010 року №№ 16, 17 вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Також судом встановлено, що 13 грудня 2010 року комісією Севастопольської митниці було складено акт № 6 про порушення платником податків -ТОВ «Юг-Медтехника»строків сплати податкового зобов'язання.

У акті зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»сплату податкового зобов'язання за податковими повідомленнями форми «Р»від 12 серпня 2010 року №№ 16, 17 по строку сплати 06 вересня 2010 року не здійснено, що є порушенням пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 та підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% від суми податкового боргу.

На підставі акту від 13 грудня 2010 року № 6 Севастопольською митницею 13 грудня 2010 року прийнято податкові повідомлення форми «Ш»№ 21 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»штрафних санкцій за затримку сплати на 98 календарних днів узгодженої суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 7 865 грн. 55 коп., та № 22 про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати на 98 календарних днів узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105 860 грн. 24 коп.

Вказані податкові повідомлення 14 грудня 2010 року надіслано на адресу позивача та повернуто поштовим відділенням зв'язку з відміткою у картках поштового повідомлення «за зазначеною адресою відсутній».

Відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2002 року № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів», Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року (далі -Конвенція від 14 червня 1983 року).

Відповідно до пункту «а»статті 1 Конвенції від 14 червня 1983 року під «Гармонізованою системою опису та кодування товарів»розуміється номенклатура, що включає товарні позиції, субпозиції і відносні до них цифрові коди, примітки до розділів, груп і субпозицій, а також основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, наведені в додатку до цієї Конвенції.

Згідно з пунктом «а» статті 3 Конвенції від 14 червня 1983 року, Договірна Сторона Конвенції зобов'язується, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності справжньої Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов'язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури; використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об'єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

Відповідно до частини другої статті 3 Митного кодексу України, у редакції, що діяла у періоді митного оформлення товару, митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Згідно зі статтею 311 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до Порядку ведення УКТЗЕД та Гармонізованої системи опису та кодування товарів, Держмитслужба приймає рішення про проведення деталізації товарів в УКТЗЕД на національному рівні та запровадження додаткових одиниць виміру.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право приймати рішення щодо класифікації товарів для митних цілей, але він не має права змінювати шляхом доповнення чи поширювального тлумачення обсяг, тобто зміст розділів, груп, товарних позицій та субпозицій за межами національного рівня.

У ході судового розгляду судом встановлено, що відповідно до контрактів від 24 січня 2005 року № 1270.55, від 14 листопада 2007 року № 1596.55, укладених між ТОВ «Юг-Медтехника»та ВАТ «Елатомский приборний завод»(РФ, м. Елатьма), позивач упродовж 2007-2009 років здійснював ввезення на митну територію України товарів: ємностей-контейнерів полімерних для дезінфекції та предстерилізаційної обробки медичних виробів (далі -ЄДПО) торгівельної марки «Еламед»різних типів, а саме: ЄДПО-1-01; ЄДПО-3-01; ЄДПО-5-01; ЄДПО-10-01.

Митне оформлення товару здійснювалося у митному режимі «імпорт» за наступними ВМД типу ІМ-40: від 31 липня 2007 року № 123000001/7/003487; від 11 вересня 2007 року № 123000001/7/004337; від 04 жовтня 2007 року № 123000001/7/004841; від 29 жовтня 2007 року № 123000001/7/005351; від 23 листопада 2007 року № 123000001/7/005793; від 03 грудня 2007 року № 123000001/7/005996; від 21 грудня 2007 року № 123000001/7/006419; від 21 січня 2008 року № 123000001/8/000210; від 04 лютого 2008 року № 123000001/8/000511; від 19 березня 2008 року № 123000001/8/001346; від 31 березня 2008 року № 123000001/8/001638; від 17 липня 2008 року № 123000001/8/002021; від 07 травня 2008 року № 123000001/8/002384; від 28 травня 2008 року № 123000001/8/002753; від 09 червня 2008 року № 123000001/8/002989; від 01 липня 2008 року № 123000001/8/003487; від 16 липня 2008 року № 123000001/8/003808; від 24 липня 2008 року № 123000001/8/003957; від 11 серпня 2008 року № 123000001/8/004330; від 04 вересня 2008 року № 123000001/8/004801; від 15 вересня 2008 року № 123000001/8/005032; від 01 жовтня 2008 року № 123000001/8/005333; від 14 жовтня 2008 року № 123000001/8/005566; від 03 листопада 2008 року № 123000001/8/005897; від 14 листопада 2008 року № 123000001/8/006129; від 24 листопада 2008 року № 123000001/8/006282; від 08 грудня 2008 року № 123000001/8/006577; від 22 грудня 2008 року № 123000001/8/006772; від 16 січня 2009 року № 123000001/9/000084; від 05 лютого 2009 року № 123000001/9/000253; від 23 лютого 2009 року № 123000001/9/000425; від 01 квітня 2009 року № 123000001/9/000792.

Рішення щодо класифікації товару -ємностей-контейнерів ЄДПО для митних цілей у порядку передбаченому статтею 313 Митного кодексу України, Севастопольською митницею не приймалося. Відбір проб (зразків) товару, переогляд товару, експертиза товару відповідачем не здійснювалися.

Законом України «Про митний тариф України» від 05 квітня 2001 року № 2371-III встановлено, що митний тариф - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу класифікаційної схеми покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів.

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, що є Додатком до Закону України «Про митний тариф України», Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (primafacie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Однак у разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, які визначають основні властивості цих товарів за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищенаведеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatismutandis), положень вищенаведених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до Закону України «Про митний тариф України»до групи 39 віднесені пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них. За кодом 3923 визначені вироби з пластмаси для транспортування та пакування товарів; пробки, кришки, ковпаки та інші вироби з пластмас для герметизації, закупорювання: за кодом 3923 10 00 00 - коробки, ящики, кошики та аналогічні вироби.

Згідно зі Законом України «Про митний тариф України»до групи 90 віднесені прилади та апарати оптичні, фотографічні, кінематографічні, контрольні, вимірювальні, прецизійні; медичні або хірургічні; їх частини та приладдя. За кодом 9018 визначені прилади та пристрої, що використовуються у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії, включаючи сцинтографічну апаратуру та іншу електромедичну апаратуру, а також апарати для дослідження зору: зокрема 9018 90 85 90 - інші інструменти та прилади.

Отже, для визначення та віднесення товару до товарної категорії 9018908590 УКТЗЕД суттєвими є назва товару, його призначення для використання товару у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії, що підтверджується документами, які містять характеристики товару, необхідні для його класифікації.

Такі ознаки встановлюються документами, що містять характеристики товару, необхідні для його класифікації.

Так, відповідно до технічних умов ТУ 9451-001-24320270-99, керівництва по експлуатації ємності-контейнери ЄДПО призначені для дезінфекції та предстеріалізаціонной обробки виробів медичного призначення в лікувально-профілактичних установах. Виробництво ємностей-контейнерів здійснюється на підставі розробленої та затвердженої в установленому порядку конструкторської документації.

Згідно зі сертифікатом відповідності № РОСС RU.ИМ04.В07451, Ємності-контейнери полімерні для дезінфекції та предстерілізаційної обробки медичних виробів ЄДПО, серійно виготовлені за ТУ 9451-001-24320270-99, відносяться до коду ТН ВЕД Росії 9018908500.

Відповідно до Реєстраційного посвідчення від 20 липня 2009 року № ФСР 2009/05373, ємності-контейнери ЄДПО є виробом медичного призначення.

Згідно з висновками ДП «Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»від 23 червня 2010 року № В-63 ємності-контейнери ЄДПО класифікується за кодом 9018908590 УКТЗЕД.

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949, до виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладенням податком на додану вартість, належать товари, віднесені до коду 9018908590 УКТЗЕД, у тому числі: інші прилади, що використовуються в медицині, хірургії, стоматології; пристрої для відсмоктування та вливання, кало- та сечоприймачі.

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497 (далі -Порядок № 1497), цей Порядок визначає механізми проведення державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення (далі - медичні вироби). Державній реєстрації підлягають виготовлені в Україні та імпортовані медичні вироби за переліком, який визначається Держлікінспекцією МОЗ. Ввезення на митну територію, реалізація та застосування в Україні медичних виробів дозволяється тільки після їх державної реєстрації, крім випадків, визначених Держлікінспекцією МОЗ у встановленому порядку. Державну реєстрацію медичних виробів здійснює Держлікінспекція МОЗ за результатами експертизи та у разі потреби випробувань, що проводяться експертними установами.

Згідно з пунктами 11, 12 Порядку № 1497, на підставі розгляду висновків експертизи (випробувань) та рекомендацій дорадчого органу у сфері державної реєстрації Держлікінспекція МОЗ приймає рішення про реєстрацію медичних виробів або про відмову в їх реєстрації.

На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення (далі - Реєстр), що ведеться Держлікінспекцією МОЗ, а заявнику видається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів (далі - свідоцтво) за зразком згідно з додатком. Свідоцтво може мати додатки, у яких зазначаються модифікації медичних виробів та комплектувальні вироби.

Згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію № 5013/2006, виданим Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення Міністерства охорони здоров'я України на підставі наказу від 28 квітня 2006 року № 199, ємності-контейнери полімерні для дезінфекції і передстерилізаційної обробки медичних виробів (виробник ВАТ «Елатомський приборний завод»), код 9018908590 УКТЗЕД, внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України і дозволено для застосування в медичній практиці.

Таким чином, ємкості-контейнери полімерні для дезінфекції і передстерилізаційної обробки медичних виробів, виробник ВАТ «Елатомський приборний завод», як в країні виробника, так і в Україні, визначені як вироби медичного призначення, внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України за кодом 9018908590 УКТЗЕД і дозволено для застосування в медичній практиці, отже дозволено для ввезення на митну територію України як вироби медичного призначення.

Зазначене свідчить, що ємності-контейнери ЄДПО є пристосуваннями, які призначені для використання в медицині, включені до відповідного реєстру та операції щодо яких, відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, при митному оформленні товару - ємностей-контейнерів ЄДПО, які імпортувалися ТОВ «Юг-Медтехника», будь-які методологічні помилки позивачем не допускались. ТОВ «Юг-Медтехника»у вантажних митних деклараціях правильно зазначило код товару 9018 90 85 90, оскільки саме такий товар був поставлений на адресу позивача за контрактами від 24 січня 2005 року № 1270.55 та від 14 листопада 2007 року № 1596.55.

Крім цього, відповідно до пункту 2.4 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, платником податку є будь-яка особа, яка імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання на митній території України.

Згідно з пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур - операцій, пов'язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із сплатою передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до підпункту «б»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»при справленні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 Закону, несуть відповідальність за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, що підлягає сплаті) особі, визначеній у підпункті «б»пункту 10.1 статті 10 цього Закону.

Відповідно до пункту 10.5 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, нараховані митним органом, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства).

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 у разі, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до підпункту «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Судом встановлено, що при проведенні митного оформлення товару -ємностей-контейнерів ЄДПО у 2007-2009 роках митний орган погоджувався з віднесенням товару -ємностей-контейнерів ЄДПО до коду 9018908590 УКТЗЕД, у зв'язку з чим мито та податок на додану вартість митним органом не нараховувалися. Цей факт не заперечувався відповідачем.

Оскільки відповідач, приймаючи від позивача ВМД та пропускаючи товар - ємності-контейнери ЄДПО на митну територію України, погоджувався з відомостями щодо звільнення позивача від сплати податків та з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань навіть у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки, проведеної відповідно до частини «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом України у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-64а10.

Щодо податкових повідомлень Севастопольської митниці від 13 грудня 2010 року №№ 21, 22 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що строк погашення податкового зобов'язання, що нараховане контролюючим органом, відраховується з дня отримання податкового повідомлення, та штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 застосовуються лише за фактом несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Як встановлено судом, податкові повідомлення від 12 серпня 2010 року №№ 16, 17 ТОВ «Юг-Медтехника»у порядку, передбаченому Законом № 2181, отримано не були. Сплати податкових зобов'язань за зазначеними податковими повідомленнями позивачем також здійснено не було, а тому підстави для застосування до ТОВ «Юг-Медтехника»штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відсутні.

Щодо доводів відповідача про необхідність на підставі пункту 2 частини першої статті 109, пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 14 лютого 2012 року, що набрала законної сили, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»до Севастопольської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду, та, крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02 червня 2011 року у справі № 2а-1437/11/2770, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, стягнуто з ТОВ «Юг-Медтехника» заборгованість з податку на додану вартість та з мита на товари, що ввозяться на територію України, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Стаття 109 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює підстави та порядок відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо у спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).

Отже, предметом регулювання та ціллю статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України є визначення підстав, що створюють перешкоди для відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25 червня 2012 року вже відкрито провадження у даній справі, посилання відповідача на статтю 109 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованим.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-258/12/2770 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»до Севастопольської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було залишено без розгляду до відкриття провадження в адміністративній справі, що не перешкоджає повторному зверненню до суду з аналогічним позовом та не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі № 2а-1391/12/2770.

Також не має підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, оскільки, суд закриває провадження у справі, якщо є рішення, яким вирішено по суті той самий спір між тими самими сторонам.

Частиною першою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі № 2а-1437/11/2770 є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя -позивач, та ТОВ «Юг-Медтехника»- відповідач. Предметом розгляду вказаної справи - є заборгованість з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України.

Отже, Окружним адміністративним судом у м. Севастополі постановою у справі № 2а-1437/11/2770 не було вирішено того самого спору між тими самими сторонами, що і у даній справі.

Також безпідставним є посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду у зв'язку з наступним.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

Аналогічну правову позицію зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 10 лютого 2011 року N 203/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юг-Медтехника»оскаржує податкові повідомлення, що прийняті Севастопольською митницею у січні та грудні 2010 року, про які позивач дізнався у січні 2012 року з листа Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 23 січня 2012 року. До суду ТОВ «Юг-Медтехника»звернулось 22 червня 2012 року, тобто у межах строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення про донарахування ТОВ «Юг-Медтехника»податкових зобов'язань з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України, а також застосовуючи до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов'язань, він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Севастопольської митниці від 12 серпня 2010 року № 16 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 15 371 грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем - 14 639 грн. 14 коп., за штрафними санкціями -731 грн. 96 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Севастопольської митниці від 12 серпня 2010 року № 17 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 211 720 грн. 47 коп., у тому числі за основним платежем -201 638 грн. 54 коп., за штрафними санкціями -10 081 грн. 93 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Севастопольської митниці від 13 грудня 2010 року № 21 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»штрафних санкцій у розмірі 7 685 грн. 55 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Севастопольської митниці від 13 грудня 2010 року № 22 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 105 860 грн. 24 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійки.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 15 жовтня 2012 року.

Суддя С.А. Водяхін