Постанова № 27012984, 25.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 р. Справа № 2-а-4119/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України у Цюрупинському районі Херсонської області (далі по тексту - позивач або УПФУ) звернулось до адміністративного суду з вимогою стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач або ФОП ОСОБА_1.) заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4010,30 грн.

У судове засідання сторони не з'явились.

Позивач у своєму клопотанні просив розглядати справу в порядку письмового провадження. Позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач до суду не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але надав до судового засідання заперечення від 15.10.12 року на адміністративний позов в якому не погоджується з адміністративним позовом у зв'язку з тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в адміністративному провадженні, а підлягаю розгляду в порядку цивільного провадження, тому, що даний спір виникає в сфері діяльності не прибуткової самоврядної організації і не є спором в публічно - правових відносинах.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За змістом позовної заяви, вимоги позивача обґрунтовуються наступними обставинами: згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI) ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок). Відповідно до ч. 8, ст. 9 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Станом на 26.09.12 рік відповідачем звіт не подано.

Згідно Протоколу № 1 від 23.11.10 року «Про обмін інформацією між Державною податковою службою України та УПФУ, ДПІ в Цюрупинському районі надало в електронному вигляді списки приватних підприємців, згідно якого ФОП ОСОБА_1 перебувала на фіксованому податку у період з 01.01.11 року по 31.12.11 року. Відповідно до Закону відповідач у вказаний період повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За вказаний період підлягало сплаті внеску у розмірі 4010,30 грн. згідно з довідкою - розрахунком боржника.

На сьогоднішній день заборгованість по єдиному соціальному внеску не сплачена, виходячи з цього УПФУ і звернулось з адміністративним позовом до суду.

Дослідивши наявні документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Окремо слід дати оцінку правовій позиції відповідача.

Щодо правового статусу Пенсійного фонду України, то відповідно до ст.58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади. Крім цього, Законом № 2464 на Пенсійний фонд покладено здійснення функцій щодо обліку платників єдиного внеску та збору єдиного внеску. Аналізуючи п. 12 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, суд дійшов висновку, що перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, набуття статусу юридичної особи та затвердження його статуту, повинно було здійснюватись протягом п'яти років із дня набрання чинності Закону № 1058. При цьому, відповідно абз. 3 п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058 у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 6 п. 1 Прикінцевих положень цього ж Закону встановлено перелік правових норм, що стосуються діяльності Пенсійного фонду саме як самоврядної організації, та які набирають чинності після перетворення Пенсійного фонду у таку самоврядну організацію. Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подачі позову Пенсійний фонд України не перетворено у самоврядну неприбуткову організацію, така організація не зареєстрована у встановленому законом порядку. Виходячи з цього, на даний момент Пенсійний фонду України має статус органу державної влади та діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, який є чинним. При цьому, суд зазначає, що повноваження Президента України затверджувати таке Положення безпосередньо вказане у Прикінцевих положеннях Закону № 1058.

Як вже зазначено вище, відповідно до ст. 5 Закону № 2464 облік платників єдиного внеску ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зокрема, існує Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-6 (далі по тексту - Порядок). Згідно із пп. 2.2, п. 2 Порядку взяття на облік фізичних осіб - підприємців як платників єдиного внеску здійснюється органами Пенсійного фонду за місцем проживання особи на підставі відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Основ, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Одними із принципів загальнообов'язкового державного страхування згідно із ст. 5 Основ є принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується, наявним у матеріалах справи, інформаційним повідомленням про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи. Враховуючи, що відповідно до п. 1, ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, то облік позивача здійснюється територіальним органом управління Пенсійного фонду, яким в даному випадку є позивач. Виходячи зі змісту наданих до позовної заяви документів, відповідач взятий на облік УПФУ.

Підсумовуючи вищевикладене, твердження ОСОБА_1 про відсутність у Пенсійного фонду та позивача як його структурного підрозділу належної правосуб'єктності не відповідає дійсності. Нині останній має статус органу державної виконавчої влади. Відповідно до положень Основ, Законів № 1058 та № 2464 одним з принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування є його обов'язковість. Таким чином, в даному випадку відносини між фізичною особою-підприємцем та УПФУ мають не добровільний членський характер, а імперативний, який полягає у обов'язковому взятті платників єдиного внеску на облік територіальними управліннями Пенсійного фонду.

Крім того, згідно із п. 2, ч. 1, ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону №2464. Зокрема, до них відносяться фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Тобто, платниками є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім цього, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Виходячи із змісту ч. 4, ст. 5 Закону № 2464 обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Закону №2464 фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої ст. 4 Закону № 2464). Крім цього, відповідно до ч. 9, ст. 9 Закону № 2464 обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований. Таким чином, до обов'язків фізичних осіб осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Враховуючи вищевикладене позивач є в розумінні КАС України органом державної влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. Отже, як суб'єкт владних повноважень, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом про стягнення боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стосовно позовних вимог суд зазначає: Законом № 2464 визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно із положеннями Закону № 2464 та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів. Відповідно до ст. 25 зазначеного закону, недоїмка по єдиному внеску може стягуватись у судовому порядку.

Таким чином, управлінню Пенсійного фонду України у Цюрупинському районі Херсонської області надано право звертатись до адміністративного суду з позовом про стягнення недоїмки по єдиному внеску.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464. Відповідач є платником єдиного внеску. Згідно з інформаційним повідомленням про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 є приватним підприємцем, відповідно до інформації з ДПІ у Цюрупинському районі перебувала на спрощеній системі оподаткування. Отже, відповідач зобов'язана нараховувати та сплачувати до Пенсійного фонду суми єдиного внеску, що відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI визначаються ним самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні нею підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до довідки - розрахунку платника єдиного внеску обліковується недоїмка по єдиному внеску в сумі 4010,30 грн. Таким чином, станом на момент подачі позову сума боргу по сплаті єдиного внеску, що залишається непогашеною відповідачем, складає 4010,30 грн.

Згідно із п.1 ч. 2, ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців - календарний рік. Відповідно до ч. 8 ст. 9 цього ж Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Однак, всупереч положенням вищевказаних норм, відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі заборгованість по єдиному внеску, про що свідчить копія повідомлення - розрахунку та довідки - розрахунку, які додані до матеріалів справи. Виходячи з цього та на підставі п. 6 ст.1 Закону № 2464-VI несплачена відповідачем вчасно сума єдиного внеску визнається недоїмкою.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У цьому разі, боржник протягом десяти робочих днів з дня її отримання повинен або узгодити суму зобов'язання з органом Пенсійного фонду, або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи до суду, або сплатити борг. У іншому разі, УПФУ надсилає вимогу для стягнення боргу до органу державної виконавчої служби або звертається з позовом про стягнення боргу до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що позивачем доведено виниклу заборгованість відповідача, щодо заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача, покладені в основу заперечення на адміністративний позов, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

За таких обставин, оскільки відповідач своєчасно не сплатив в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд не бере до уваги заперечення відповідача та приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача та стягнення заборгованості у рахунок погашення заборгованості сума у розмірі 4010,30 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 19, 158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області заборгованість за сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4010 (чотири тисячі десять) гривень 30 копійок на р/р 37197076002121 УДК служби України в Цюрупинському районі, код банку: 38045231, МФО: 852010, код ЗКПО: 21294916.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 10.1