Постанова № 27012899, 29.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.10.2012 р. справа №2а-11319/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави ТУ ГДІАТ в Харківській області до ФОП ОСОБА_1 простягнення заборгованості, -встановив:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної автомобільної інспекції на автомобільному транспорті в Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, заборгованість в сумі 1.700,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор указав, що відносно відповідача, ФОП ОСОБА_1, була винесена постанова від 09.04.2012 р. №143901 про накладення 1.700,00 грн. штрафу. Дана постанова була винесена суб'єктом владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, є діючою, відповідач владних приписів цієї постанови в частині оплати нарахованого штрафу не виконав, тому правовідносини, які склались з приводу заборгованості по оплаті цієї постанови також є публічно-правовими, а отже і спір підлягає вирішенню в порядку КАС України.

Позивач, ТУ ГДІАТ в Харківській області, підтримав поданий прокурором позов, надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, до судового засідання не прибув, уповноваженого представника до суду не направив, причини неявки у судове засідання не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку ч.3 ст.33 КАС України.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач, Фізична-особа підприємець ОСОБА_1, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, має правовий статус суб'єкта господарювання - ФОП.

Позивач, ТУ ГДІАТ в Харківській області в силу норм ст.ст.6 і 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 1 постанови КМУ від 08.09.2004 р. №1190 «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті», пунктів 1 і 8 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті (затверджено постановою КМУ №1190 від 08.09.2004 р)., пунктів 3 і 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (затверджено постановою КМУ від 08.11.2006 р. №1567; далі за текстом - Порядок №1567) та за наведеними у ст.3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що згідно з п. 5 ч. 2 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Наведеній нормі кодексу прямо кореспондують приписи п.5 ч.4 ст.50 КАС України, де вказано, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, проаналізувавши норми КАС України та положення інших процесуальних законів, суд доходить висновку, що в національному законодавстві України взагалі відсутні норми, які б визначали, що конкретний суб'єкт права може бути відповідачем за певною вимогою особи, право якої порушено або матеріальний інтерес якої оспорено чи яка звернулась до суду на виконання наданих їй повноважень. Натомість законодавець при регламентуванні суспільних правовідносин використовує таку юридичну конструкцію, згідно з якою відповідачем за загальним правилом є особа, якій висунуто вимогу. З огляду на викладене, суд зауважує, що відсутність норми закону, якою було б прямо передбачено, що суб'єкти господарювання можуть бути відповідачами у справах за позовами органів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про стягнення нарахованих ними штрафів не може бути визнана розумною правовою перешкодою для розгляду та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

З приводу наявності у органів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті повноважень подавати позови про стягнення заборгованості по оплаті нарахованих ними штрафів суд зазначає таке.

Положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності. Звідси слідує, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст. 124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів.

Тому наявність у суб'єкта владних повноважень права на застосування штрафу означає наявність у нього і права звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті такого штрафу, так як в даному випадку право на звернення до суду є похідним від права на застосування штрафу.

Оскільки штраф був застосований по-перше, особою, яка в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, по-друге, у сфері публічно-правових відносин, а по-третє, при виконанні цим суб'єктом владних управлінських функцій, то суд вважає, що спір про стягнення даного штрафу також повинен вирішуватись в порядку процесуального закону, який унормовує порядок розгляду спорів у публічно-правових відносинах при виконанні суб'єктами владних повноважень управлінських функцій, тобто в порядку КАС України.

Правових підстав для висновку про те, що даний спір має бути вирішений за правилами іншого процесуального закону суд не знаходить, позаяк це б суперечило встановленому ст.8 Конституції України принципу верховенства права та погіршувало б правове становище відповідача, бо унеможливлювало б застосування до спірних правовідносин припису ч.1 ст.2 КАС України в частині завдань адміністративного судочинства.

Як з'ясовано судом, заявлена вимога про стягнення спірної суми ґрунтується на постанові про застосування фінансових санкцій від 09.04.2012 р. №143901.

Оглянувши названу постанову, суд відзначає, що за змістом, формою та підставами винесення, оглянута постанова узгоджується з компетенцією територіального органу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, встановленою ст.ст. 6 і 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та способом реалізації наданих владних повноважень, який визначений Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (затверджено постановою КМУ від 08.11.2006 р. №1567).

Доказів помилковості висновку позивача, який слугував фактичною підставою для винесення названої постанови і відображений в акті від 21.02.2012 р. №021763, судовим розглядом не виявлено. Зазначений акт підписаний відповідачем.

Доказів відсутності у відповідача обов'язку виконувати владні приписи названої постанови в частині оплати штрафу матеріали справи не містять.

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

У спірних правовідносинах означений строк оплати фінансової санкції сплинув.

Доказів оплати фінансової санкції або доказів відсутності обов'язку здійснювати її оплату відповідач до суду не подав.

За таких обставин, вимога про стягнення заборгованості по оплаті постанови від 16.08.2010 року №109910 підлягає задоволенню, бо доведена матеріалами справи.

При цьому, суд погоджується з тим, що наведені заступником прокурора у позові мотиви представництва інтересів Держави узгоджуються зі ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" і є достатніми для захисту її інтересів шляхом вчинення процесуальної дії по зверненню до суду.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі ТУ ГДІАТ в Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження - 61089, АДРЕСА_1) на користь Держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківській області (місцезнаходження - 61035, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 129буд.129; отримувач - УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова, р/р 31114106700005, ідентифікаційний код отримувача - 37999680, код платежу - 21081100; банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) заборгованість у розмірі 1.700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко